Відображення основоположень філософії західників у філософських побудовах О. І. Герцена

Слов’янофіли всіляко прагнули до підкреслення самобутності російської філософії. Західники, навпаки, були переконані, що росіянам філософії слід вчитися у Заходу. У московському гуртку М. В. Станкевича в 30-х роках XIX століття вивчали спадщину Г. В. Ф. Гегеля. Вже тут проявила себе тенденція, яка стала характерною рисою багатьох російських мислителів XIX століття: прагнення надати філософським ідеям прикладний характер, використати їх для якнайшвидшого перетворення російської дійсності. У зв’язку з цим абстрактна система Г. В. Ф. Гегеля поступово йшла на задній план під натиском прозаїчніших фейєрбахівських, матеріалістичних і нігілістичних ідей.

До ранніх західників зазвичай відносять П. Я Чаадаєва, М. В. Станкевича, В. Г. Бєлінського, О. І. Герцена. З цієї плеяди російських мислителів широтою і глибиною своїх філософських переконань виділявся Олександр Іванович Герцен – філософ, письменник, політичний діяч, та, зрештою, політичний вигнанець.

О. І. Герцен знав вчення Шеллінга, Гегеля, Сен-Симона, інших західних філософів. Діалектику Г. В. Ф. Гегеля він оцінював як «алгебру революції». Швидкий філософський розвиток О. І. Герцена привів до того, що вже на початку 40-х років (1842-1846 рр.) він досягає філософського рівня найбільш видатних західних мислителів свого часу. При цьому у філософії О. І. Герцена характерними є багато притаманних лише для вітчизняної філософії рис: синтетичність, народність, всеосяжність.

О. І. Герцен – знавець філософії, логіки, літератури, історії, він мав фізико-математичну освіту. Увесь комплекс знань О. І. Герцен прагне об’єднати в єдине життєве ціле, розвиваючи при цьому раціоналістичні аспекти філософії більш рельєфно, чим це робили слов’янофіли. Усі філософські побудови О. І. Герцена пронизує ідея єдності. Він підкреслює єдність природи та людини, матерії і свідомості, емпірії та раціонального мислення, свідомої й несвідомої діяльності, індивіда та народу, природознавства і філософії, науки й життя. У політичній області мислитель прагне до досягнення суспільства без насильства і протиріч. Державне майбутнє він зв’язував з ідеалами народного соціалізму. Не випадково, а в силу своїх вихідних філософських настанов, О. І. Герцен став одним із авторів ідей російського народництва. Незадовго до своєї кончини він адресує М. О. Бакуніну лист «До старого товариша», в якому виступає проти крайнощів революційного нігілізму, закликів до бунту – без належної наукової та моральної підготовки соціальних змін.