Сутність інтерактивного навчання його історія та значення.

 

Інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи. Лабораторно – бригадний і проектний метод, роботи в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практика, які застосовувалися у ті часи, були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати. Так, у школі, організованій А. Рівним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу за один рік засвоювали програму 3 – 4 років навчання. Ці методи навчання знайшли підтримку в учителів, але вони запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного заперечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки.

Застосування цих методів виявило певні проблеми й ускладнення зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального часу відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. За сталінських часів такі методи взагалі були визнані непотрібними і піддані нищівній критиці. Вже на початку 30 – х рр. ХХ ст.. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно – орієнтовану з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, методів і форм навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів – новаторів 70 – 80 – х рр. ХХ ст.. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), у теорії розливального навчання.

Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді та питання „Як навчити? Як створити умови?”, а не традиційне „Що вивчати?”.

Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину та міцність знань. Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які, засвоїли знання досить високий (понад 50 %).

Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Для ефективного застосування інтерактивних технологій потрібно спланувати свою роботу:

· дати завдання учням попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

· відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б „ключ” до освоєння теми;

· на одному занятті можна використовувати одну інтерактивну вправу;

· проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови: тримати баланс перевірки знань, перевірки навичок, виявлення ставлення учнів, застосувати групове та індивідуальне оцінювання та взаємо оцінювання учнів. Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень відбувається у формі схвалювання будь – яких щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень.

За інтерактивного навчання необхідно враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

При застосуванні інтерактивного навчання педагог зустрічається з певними труднощами.

Щоб подолати ускладнення в застосуванні інтерактивних технологій і перетворити їх слабкі боки на сильні, вчителю треба пам’ятати:

· Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати потрібно з поступового використання цих технологій, якщо ви або учні з ними не знайомі. Можна розробити спеціальний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені „ігри”.

· Можна провести з учнями особливе „організаційне заняття” й розробити разом з ними „правила роботи в класі”. Необхідно налаштувати учнів на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології: роботу в парах, у малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учнів з’явиться досвід такої роботи, ці заняття проходитимуть значно легше, а підготовка не забиратиме багато часу.

· Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по – справжньому реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

· Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів, слід переглянути стратегію й обережно ставитися до використання таких методів. Можливо варто обговорити цю ситуацію з учнями.[ 13].

Не слід надавати перевагу лише одній або декільком інтерактивним технологіям. Доцільно їх чергувати, постійно урізноманітнювати. Залежно від віку учнів і рівня їхньої підготовки починати можна з 5 – 6 класу окремими фрагментами по 15 – 20 хв. на уроці і поступово збільшувати їхню тривалість у 9 – 10 класах до двох уроків (до 80 хв.) за умови спарених уроків.

Сучасні нетрадиційні форми навчання, зокрема інтерактивні технології, найбільше розвивають і формують творчі здібності школярів, їхню здатність до самостійної роботи, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи і, що є дуже важливим, збуджують інтерес до поглибленого вивчення географії, розуміння її сучасних проблем і шляхів їх вирішення.

У рамках класно – урочної системи навчання інтерактивні технології реалізуються залежно від мети уроку, форми організації навчальної діяльності учнів. Згідно з цим, виділяють чотири групи інтерактивних технологій:

- Інтерактивні технології кооперативного навчання.

- Інтерактивні технології колективно – групового навчання.

- Технології ситуативного моделювання.

- Технології опрацювання дискусійних питань.

Кооперативне навчання – це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою, яка за певний проміжок часу не може бути досягнута однією людиною. Учні мають можливість співпрацювати з ровесниками і діють разом у напрямку досягнення мети. Учні мусять усвідомити, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі. Кожен член групи відповідає за свою частину роботи, а група – за досягнення своєї цілі. Учні навчаються спільно для того, щоб згодом могли мати велику індивідуальну компетентність.

Технологія колективно – групового навчання передбачає одночасну спільну роботу всього класу. Застосовується разом з іншими методами, її метою є пояснення певних положень, мотивація пізнавальної діяльності, привертання уваги до проблемних питань, актуалізація опорних знань тощо. Учител заохочує весь клас до обговорення, а в кінці обговорення може висловити свою думку. Не слід проводити обговорення довго і дуже часто, бо учні втомлюються і втрачають увагу.

Технологія ситуативного навчання – моделювання події, явища, виконання ролей. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежена лише визначеними правилами гри.

Технологія опрацювання дискусійних питань. Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювати власну думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Використовувати дискусію як метод закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів можна включенням дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу.[ 2].