Фактична калькуляція х/б виробів за березень 2010 року

Статті витрат	Всього
Випуск продукції в кг	2156809,82
Брак, в т. ч: - виробничий - експедиційний	4038,95 2853,99
Борошно на брак	5003,53
Борошно: - вага, кг - сума, грн.	1509923,22 2950437,59
Інша сировина: - сировина - вода	619959,77 3950,10
Хліб черствий: - вага, кг - сума, грн.	28922,87 109710,00
Пакувальний матеріал	92966,83
Транспортно-заготівельні витрати: - на борошно - на сировину	1035,03 12321,51
Пакувальні матеріали (термозберігаюча плівка)	93297,38
Паливо х/б	389152,21
Електроенергія х/б	89676,88
Зарплата основна 661	585637,19
Відрахування від зарплати	223081,16
Загальногосподарські витрати 91 в т.ч: - булки - х/б	857954,51 73650,28 784304,23
Витрати від браку	964,45
Електроенергія булки	30412,28
Ітого ФЗС/В	6060556,93
Витрати на збут 93	1415341,99
Адміністративні витрати 92	406841,01
Повна с/в	7882739,93
Оптова вартість	7987443,00
Результат	104703,07
Рентабельність	1,3

 

ВИСНОВКИ

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

· непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на виробничу собівартість продукції.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Щодо можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві.

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності:

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

Існує досить багато методів щодо визначення розподілу загальновиробничих витрат. Кожен метод має свою специфіку і величина змінних і постійних витрат буде залежати від обраного способу розподілу. Отже, здійснити поділ загальновиробничих витрат на змінні та постійні науково обґрунтованим шляхом на практиці дуже складно. Такий поділ завжди буде умовним через ряд причин.

На практиці для розподілу загальновиробничих витрат між їх носіями можна використовувати такі бази: період роботи виробничих робітників; заробітну плату виробничих робітників; кількість відпрацьованих обладнанням машино-годин; прямі витрати; обсяг виготовленої продукції; витрати на утримання та обслуговування машин та обладнання. Кожному способу властиві як позитивні, так і негативні риси. Вибираючи спосіб розподілу витрат, необхідно враховувати конкретні умови діяльності кожного підприємства, оскільки в умовах навіть однієї галузі промисловості технологічні умови та умови виробництва можуть істотно відрізнятися. Доцільно використовувати декілька баз розподілу, за допомогою яких можна досягти більш об'єктивних результатів.

Важливим моментом залишається пошук оптимального методу розподілу загальновиробничих витрат. Таким чином існує необхідність перегляду діючої нормативної бази, що регулює облік витрат виробництва, та методології обліку цієї ділянки, а також здійснення контролю на підприємствах за їх дотриманням.

В березні 2011 року було внесено зміни до П(С)БО 16. Дані нововведення перш за все стосуються формування собівартості продукції (робіт, послуг). Введені зміни дають змогу спростити облік загальновиробничих витрат. Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати у виробничій собівартості вже пропонується не розподіляти, що дозволить зменшити кількість обчислень і плутанини в обліку. А до собівартості включаються прямі витрати, а саме:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом продукції (товарів),

- інші виконані роботи, надані послугу;

- прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При застосуванні такого підходу інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати окремою статтею, тобто загальновиробничі витрати вже списуватимуться на фінансові результати. Даний метод аналогічний до підходу визначеного Податковим кодексом.