Пароніми як аспект каламбуру казки «Аліса в Країні Чудес» Льюїса Керрола

Комічне здатна переживати кожна людина. Відчуття комізму передається через осягнення невідповідності між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, прагнення видати себе не за те, чим вони є насправді. В концентрованій формі комічне проявляється в мистецтві. Різні грані комічного лежать в основі таких літературних жанрів, як гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск тощо. Градація емоційного реагування на різні прояви комічного, його відношення до суспільного ідеалу передається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, чорний гумор, гротеск, сарказм, карикатура, інвектива. Ці поняття можуть лежати в основі відповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів, тобто засобів художнього моделювання іншої, естетичної реальності [5, c.298-353].

В даній роботі будемо керуватися визначення комічного, яке знаходимо в словнику літературознавчих термінів: " …категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення" [29]. Крім того, цитуючи статтю, подану в "Філософському енциклопедичному словнику", знаходимо наступне твердження: "…Явний комізм протистоїть прихованому, що грає велику роль в утворенні власне комічної ситуації" [33]. На вище зазначеному прихованому комізмі й базується комічність у казці-феєрії Л. Керролла "Alice in Wonderland".

Існують різноманітні прийоми створення комічного ефекту. В нашій роботі пропонуємо розглядати їх як наслідок порушення конверсаційних максим Грайса. Результати дослідження свідчать, що такі порушення призводять до появи наступних стилістичних засобів:

· алогізмів;

· нонсенсу;

· гри слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;

· іронії;

· розкладання (деформації) фразеологічних одиниць.

Існують загальні закономірності спілкування, якими повинні керуватися всі, якою б мовою вони не говорили.

Поль Грайс запропонував серію постулатів, що описують процес комунікації [13, c. 248]. Ця проблематика виникла, коли не лінгвісти, а філософи звернулися до аналізу складніших варіантів людського спілкування. Приміром, чому у відповідь на питання за столом: “Ви могли б дотягнутися до солі?”, ми не скажемо “так” і продовжуємо далі їсти, а чомусь передаємо сіль. Що примушує нас сприймати це питання не як питання, а як побічно висловлене прохання?” [2, c. 73].

У нормальній ситуації людський діалог не є послідовністю не пов'язаних між собою реплік – в цьому випадку він не був би осмисленим. Зазвичай діалог є, в тій або іншій мірі, особливого роду спільною діяльністю учасників, кожен з яких в якійсь мірі визнає загальну для них обох мету діалогу [16]. Такого роду мета може бути задана з самого початку (наприклад, коли предмет обговорення названий експліцитно) або ж виявлятися в процесі спілкування. У будь-якому випадку, на кожному кроці діалогу деякі репліки виключаються як комунікативно недоречні.

У сучасній лінгвістиці така ідея взаємодії мовця і слухача отримала назву принципу кооперації. Ось як формулює зміст цього принципу його автор, американський логік Г.П. Грайс: “Твій комунікативний внесок на даному кроці діалогу повинен бути таким, якого вимагає спільно ухвалена мета (Напрямок) цього діалогу” [8, c. 59].

На основі цього принципу були сформульовані конкретні постулати, дотримання яких загалом і в цілому відповідає виконанню цього принципу. Ці постулати можна розділити на чотири категорії, які, услід за Кантом, Грайс назвав категоріями Кількості, Якості, Відношення і Способу [15, с. 249].

Недотримання будь-якої з перечислених вимог призводить до комунікативних труднощів та непорозумінь. Зокрема, надлишок інформації заплутує співрозмовника, збиває його з пантелику, недостатність ж інформації вимагає роз'яснень і виправдань. Вживання незнайомих співрозмовнику слів чи неоднозначних виразів також веде до нерозуміння або навіть до конфлікту. Порушення цих постулатів під час розмови призводить до непорозуміння між учасниками діалогу. Прослідкуємо на прикладах ситуації, в котрих була порушена та чи інша категорія.

Категорія Кількості пов'язана з тією кількістю інформації, яку намагається передати мовець; до цієї категорії відносяться наступні постулати [15, c. 250]:

1. Твоє висловлювання повинне містити не менше інформації, чим вимагається (для виконання поточних цілей діалогу):

“What do you know about this business?’ the King said to Alice.

‘Nothing,’ said Alice.

‘ Nothing whatever?’ persisted the King.

‘ Nothing whatever,’ said Alice.

‘That’s very important,’ the King said, turning to the jury” (1, c.56).

До категорії Якості відноситься загальний постулат “Старайся, щоб твоє висловлювання було істинним”, а також два конкретніших постулати:

1. Не говори того, що ти вважаєш помилковим.

2. Не говори того, для чого у тебе немає достатніх підстав.

“- A cat may look at a king,’ said Alice. ‘ I’ve read that in some book, but I don’t remember where ” (1, c. 33).

З категорією Відношення пов'язаний один-єдиний постулат – це постулат релевантності (“Не відхиляйся від теми”):

“ I didn’t know it was your table ,’ said Alice; ‘it’s laid for a great many more than three.

‘ Your hair wants cutting,’ said the Hatter. He had been looking at Alice for some time with great curiosity, and this was his first speech” (1, c. 25).

Категорія Способу торкається не того, про що говориться (як інші категорії), а швидше того, як це говориться. До цієї категорії відносять один загальний постулат – “Виражайся ясно” – і декілька приватних постулатів, типу:

1.”Уникай незрозумілих виразів”:

“ Take off your hat ,’ the King said to the Hatter.

‘ It isn’t mine,’ said the Hatter.

‘ Stolen!’ the King exclaimed, turning to the jury, who instantly made a memorandum of the fact.

‘I keep them to sell,’ the Hatter added as an explanation; ‘I’ve none of my own. I’m a hatter” (1, c. 59).

2. “Уникай неоднозначності”.

На практиці цей постулат може бути проілюстрований численними прикладами використання багатозначності. Наприклад, дефекти семантики сполучуваності – використання fast в значенні the quality замість “ in a rapid manner” у фразеологічній єдності “ as fast as a lightning”:

“And then he took the helmet off again – but it took hours and hours to get me out. I was as fast as – as lightning, you know.'

'But that's a different kind of fastness,' Alice objected.

The Knight shook his head. 'It was all kinds of fastness with me, I can assure you!' he said” (1, c. 33).

3. “Будь лаконічним (уникай непотрібної багатослівності)”

4. “Будь організованим”.

Також є й інші принципи висловлювання, порушення яких є незвичним, а іноді може призвести до непорозуміння.

Порушення попередньої умови акту спонукання:

“ Take some more tea ,’ the March Hare said to Alice, very earnestly.

‘ I’ve had nothing yet,’ Alice replied in an offended tone, ‘ so I can’t take more.’

‘You mean you can’t take less,’ said the Hatter: ‘it’s very easy to take more than nothing.’

‘Nobody asked your opinion,’ said Alice” (1, c. 45).

Порушення прийнятої послідовності мовних актів:

“However, there would be no harm, she thought, in asking if the game was over. 'Please, would you tell me – ' she began, looking timidly at the Red Queen.

' Speak when you're spoken to!' The Queen sharply interrupted her” (1, c.43).

Порушення принципу ввічливості:

“ I never thought of that before!' she said.

'It's MY opinion that you never think AT ALL ,' the Rose said in a rather severe tone.

'I never saw anybody that looked stupider,' a Violet said, so suddenly” (1, c.50).

Принцип контрасту значення, двоплановість сприйняття прийомів. Загальним для каламбуру і гри слів, є двоплановість сприйняття: без неї дані стилістичні прийоми перестають існувати. “Можуть бути різні способи класифікації, аспекти аналізу тих семантико-звукових явищ, котрі складають основу каламбуру (гри слів), але сутність цих явищ одна: зіткнення, протиставлення, переплетення, неочікуване співставлення чи злиття в окремих контекстах мінімум двох значень слова (чи значень двох співзвучних, омонімічних слів, словосполучень) і одночасне їх сприйняття” [1, c. 145]. Головне і в каламбурі, і в грі слів – принцип контрасту, протиріччя між звучанням і значенням обіграваємих слів, тобто між ідентичним або тотожним звучанням і різним (аж до протилежності) значенням слів, між формою і змістом мовного знака, наприклад:

Контраст, зіткнення, протиставлення:

“ I ам so hot and thirsty!’

'I know what YOU'D like !' the Queen said good-naturedly, taking a little box out of her pocket. 'Have a biscuit?'

So she took it, and ate it as well as she could: and it was VERY dry; and she thought she had never been so nearly choked in all her life.

'While you're refreshing yourself ,' said the Queen (1, c.57) ”

Двоплановість сприйняття:

“ Curtsey while you're thinking what to say, it saves time.'

Alice wondered a little at this,... 'I'll try it when I go home,' she thought to herself, 'the next time I'm a little late for dinner ” (1, c.52).

Принцип обманутого очікування. Сприйняття двозначних висловів закономірно супроводжується ефектом обманутого очікування. Введення в текст гри слів пов’язано з порушенням передбачуваності елементів і завжди викликає стилістичний ефект [9, c. 6]. З точки зору теорії сприйняття, обмануте очікування, властиве розглянутим стилістичним прийомам, є результатом різкого порушення механізму імовірнісного прогнозування. Індивід, на підставі попереднього досвіду та отриманих раніше знань, в систему яких входить і уявлення про код (мову), прогнозує як зміст, так і код подальшого (очікуваного) висловлювання. Лінійність (безперервність) мови сприяє тому, що поява кожного окремого елемента підготовлено попереднім, і саме готує подальші елементи. Однак якщо на цьому фоні з'являються елементи малої ймовірності, то виникають перешкоди в оповідному ланцюзі в результаті того, що елемент, який з’являється несподівано випадає з системи заздалегідь запрограмованих зв'язків. Якщо при нормативному використанні елементів встановлення зв'язків між ними відбувається автоматично, за заданим стереотипом, то при деавтоматизації сприйняття відбувається порушення стереотипу. Процес встановлення нового зв'язку є перехідним етапом на шляху до створення нового образу, в конструюванні якого й полягає сенс порушення передбачуваності. На цьому проміжному етапі сповільнюється хід сприйняття, непередбачуваний елемент, привертаючи до себе максимум уваги, висувається на перший план:

“... she was up to her chin in salt water. Her first idea was that she had somehow fallen into the sea, ‘and in that case I can go back by railway,’ she said to herself. (Alice had been to the seaside once in her life, and had come to the general conclusion, that wherever you go to on the English coast you find a number of bathing machines in the sea, some children digging in the sand with wooden spades, then a row of lodging houses, and behind them a railway station)” ( 1, c.21).

Принцип зближення неспівставного. З логічної точки зору, і каламбур, і гра слів базуються на комічному зближенні або порівнянні таких понять, які в звичайних умовах не співвідносяться. Марк Твен сказав з цього приводу наступне: “Дотепність – це неочікуване поєднання думок, які до того, здавалося, не знаходились в жодних відношеннях ”. [18, с. 284]. Ефективність, або краще ефектність досліджуваних стилістичних прийомів залежить від ступеня розрізненості, понять що обіграються – чим вище рівень комунікативної дивергенції (розходження між об'єктивно даними значенням висловлювання і змістом, що постулюється адресантом), тим більш несподіваний отриманий ефект. З іншого боку, ступінь гостроти залежить від наявності семантичних зв'язків між значеннями складових мовних одиниць цього прийому, тобто каламбур і гра слів будуються не на випадковому зіткненні випадкових значень, а на основі строго вмотивованого, цілеспрямованого їх вибору:

‘How cheerfully he seems to grin,

How neatly spread his claws,