Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різ­них форм власності, економічних методів управління народним господарством.

Проте більшовики розглядали неп як вимушений захід, за допо­могою якого можна буде подолати поточні труднощі і досягти кін­цевої мети — побудови комунізму.

В Україні неп запрова­дили на рік пізніше, ніж у Росії, тобто у 1922 р. Це було викли­кано і запеклим опором республіканського партійного керів­ництва щодо непу. Лише після проведення заміни керівництва КП(б)У, яке з 1923 р. очолив Е. Квіринг, а з 1925 р. вірний служака Й. Сталі­на Л. Каганович, курс на неп, проголошений центральним ке­рівництвом більшовицької партії, почав впроваджуватись і в УСРР. Головними його складовими були реформи у промисло­вості та сільському господарстві.

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет і Раднарком УРСР прийняли низку розпоряджень,спрямованих на конкретизацію завдань непу в Україні. Суть нової економічної політики полягає в заміні продовольчої розкладки продовольчим податком. Відтепер у селян вилучалися не всі лишки, а заздалегідь установлений податком мінімум. Сплативши продподаток, селяни мали можливість продавати надлишки продукції. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Неп на селі дав позитивні результати. Так, у 1927 р. в Україні земель оброблялось на 10 % більше, ніж 1913 р. Якщо до 1917 р. основні земельні угіддя перебували в руках поміщиків і куркулів, то за роки непу українське село стало значною мірою середняцьким, виділились і заможні господарі, серед яких було чимало колишніх червоноармійців, червоних партизанів, активних учасників боротьби за радянську владу. Існувала в Україні й система колективних господарств — колгоспів і комун. Створювали їх переважно біднота, сільські комуністи й комсомольці. Однак колгоспи об'єднували лише 1,2 % селянських господарств і займали 1,4 % земельних площ. Навесні 1925 р. посівні площі в Україні складали 95 % рівня 1913 р., а валовий збір зерна досяг показників останніх передвоєнних років. Проте його товарна складова була меншою. У промисловості колишнім власнрікам повертались відібрані після 1917 р. невеликі виробництва, заохочувались іноземні капіталовкладення. В Україні з'явилось чимало приватних закладів. Дозволялось засновувати власні фабрики й заводи, брати в оренду націоналізовані раніше підприємства. Ці заходи вивели з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуазія — орендарі, маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промисловці-непмани.

У роки непу посилилась роль товарно-грошових відносин. Державні підприємства переводились на господарський розрахунок. Ліквідовувалась зрівнялівка в оплаті праці, яка стала залежати від кількості та якості виробленої продукції. Велику роль в піднесенні економіки республіки відіграла проведена в країні грошова реформа (жовтень 1922 р.). В обіг було введено

банківський білет, який дорівнював 10 золотим карбованцям — «червінцям». Спочатку нова грошова одиниця використовувавсь для розрахунку між державними підприємствами, а з 1924 р. з'явилась можливість перейти на «червінець» у повному обсязі.

Вождь більшовиків В. Ленін переконував, що неп виведе країну з кризи, а радянська влада лише зміцніє, бо всі командні висоти в економіці залишаються в руках держави. Великі підприємства, банки, транспорт, зовнішня торгівля не міняли форм власності. Відбудова промисловості почалась із переведення діючих заводів і фабрик на господарський розрахунок. Для оперативного вирішення господарських питань підприємства об'єднались за галузевим та територіально-галузевим принципами — у трести. Перші трести з'явилися восени 1921 р. як у важкій промисловості'(«Донвугілля», «Південьсталь», «Південнорудний трест»), так і в легкій промисловості («Текстильтрест», «Шкіртрест», «Цукортрест»). На початок 1922 р. Українській раді народного господарства підпорядковувалось вже 24 трести, які об'єднували майже 450 підприємств усіх галузей.

Для здійснення торговельних операцій, закупки сировини, збуту однорідної продукції були утворені синдикати. Неп означав не тільки зміни в управлінні виробництвом, відбувся перехід на оплату, залежну від кількості та якості праці. Зарплата стала враховувати економію палива, сировини, раціоналізацію виробництва.

Комуністична партія намагалась використати для відбудови народного господарства трудовий ентузіазм робітників і селян. Ширились суботники та недільники, дні ударної праці тощо. Позитивні наслідки непу істотно відчули мешканці міст. Вони проявилися досить швидко в процесі денаціоналізації торговельно - промислових підприємств, утворенні чималої кількості нових, що стимулювало економічну активність населення, передусім дрібних виробників. На селі стають до ладу десятки тисяч олійниць, різних типів млинів (парових, водяних, вітрових), підприємств по виробництву ковбас, копченостей, різносолів.

Неп сприяв швидкій відбудові країни. Незважаючи на труднощі відбудовчого періоду 1925—1926 р., більшість галузей промисловості України вийшла на рівень 1913 р. (особливо це стосувалося легкої та харчової промисловості).

Успіхи розвитку відбудови дали змогу реалізувати план ГОЕЛРО (електрифікація країни), що був прийнятий у 1920 р. Було прийнято рішення про початок будівництва Дніпрогес-найбільшої гідроелектростанції в Європі. А загалом в Україні було споруджено 50 електростанцій, у тому числі Харківська, Луганська, Полтавська, Артемівська, що перевищило план у 2 рази.

Цікаво знати

План ГОЕЛРО — технічна реконструкція народного господарства, тобто індустріалізація на енергетичній основі. План було прийнято в грудні 1920 р. VІІІ Всеросійським з'їздом рад, але він містив і заходи щодо перетворення господарства України. Зокрема в Донбасі, мали бути споруджені 24 гідроелектростанції з 30 запланованих у Росії, побудувати заводи якісних сталей і алюмінієві заводи. В кам'яновугільній промисловості передбачалося десятикратне, порівняно з 1920 р., зростання видобутку вугілля (робота з картою). Із метою реалізації плану електрифікації Росії в УСРР було створено Комісію з електрифікації України (КЕУ). План ГОЕЛРО передбачалося здійснити за 10—20 років. Однак політика непу не супроводжувалась політичними змінами в Україні. Республіка, як і раніше, мала фіктивний суверенітет і виконувала продиктовані з Москви завдання. Ніяких змін не відбулося в партійному будівництві. Компартія України залишалася одним із загонів РКП(б). До того ж партійні ряди в 1921 р. зазнали чистки. Спроби опозиційної Української комуністичної партії (УКП) об'єднатися з КП(б)У і створити самостійну організацію закінчились розпуском УКП. Проте, неп мав політичні наслідки. Він означав провал політики «воєнного комунізму» і необхідність стимулювання «більшовицького тиску». Поступове пожвавлення господарського життя, розширення товарного виробництва за рахунок дрібних підприємств або непманів привели до примирення українського селянства з більшовицьким режимом, що сприяло його утвердженню в Україні.