Біографія та діяльність Йоганна Гутенберга

Архівних документів про життя і друкарську діяльність Йоганна Гутенберга до нашого часу дійшло небагато, але їх достатньо для складення загального біографічного нарису про видатну людину Німеччини. Точна дата народження И. Гутенберга невідома, але на основі знайдених документів науковці стверджують, що він народився між 1394 і 1399 pp. в м. Майнц у родині заможного патриція Ґенс-фляйша. Виховувався Йоганн у будинку матері з родини Ґутенберґів. У деяких документах майбутній винахідник книгодрукування іменується «Ґенсфляйш цум Ґутенберґ». Документів про його дитячі роки та період навчання не залишилося.

Представники родини Іенсфляйшів упродовж кількох поколінь контролювали діяльність монетного двору Майнца і належали до числа наивпливовіших патриціанських родин.

Біографія та діяльність Йогашіа Ґутенберґа 203

У них постійно виникали суперечки з цеховими ремісничими організаціями.

Через зростання політичної напруженості у 1428 р. родина Ґенсфляйшів-Ґутенберґів покидає Майнц і переїжджає, ймовірно, до Страсбурґа. У 14.30 р. між цеховими організаціями Майнца та патриціатом було укладено угоду, і заможні емігранти отримали можливість повернутися додому. В офіційному реєстрі тих, кому дозволено повернутися до Майнца, було і прізвище Й. Ґутенберґа. Скористався винахідник цим дозволом чи ні — невідомо, але з архівного документа від 1434 р. — скарги Й. Ґутенберґа, скерованої майнцькому магістрові з приводу невиплаче-ної йому ренти — ми дізнаємося, що він у цей час ще перебував у Страсбурзі.

Й. Іутенберґ одержав хорошу освіту, добре знав ювелірну справу і володів технікою різьбярства на металі та коштовних каменях. Мабуть, ці знання й уміння і наштовхнули майстра-ювеліра на вивчення питань, пов'язаних із книгодрукарською справою. Відомо, що у 1439 р. двоє страсбурзьких громадян подали судовий позов на Й. Ґутенберґа, який у 1437 р. створив пайове товариство з виготовлення дзеркал новим способом, до якого належали і вони. Члени цього товариства хотіли продати дзеркала на ярмарку Аахена в 1439 р. Але ярмарок перенесли на наступний 1440 рік, тому виготовлення дзеркал було припинено. Компаньйони Й. Ґутенберґа — суддя Ганс Ріффе та два мешканці Страсбурґа — у 1438 р. знову віддали йому певні суми грошей з тим, щоби Й. Ґутенберґ навчив їх якоїсь іншої прибуткової справи, яка, як очікувалось, у майбутньому принесе їм великий капітал. Але один із пайовиків номер, і його родичі забажали стати співвласниками справи. Про яке нове підприємство чи винахідництво йшлося на суді — в документах не уточнено, однак у зізнаннях свідків траплялися слова «прес», «свинець», «виливні форми», йшлося про якесь пристосування, складене із чотирьох частин, яке Й. Ґутенберґ після смерті компаньйона знищив. На суді основоположник європейського способу книгодрукування назвав свою справу «моє підприємництво з мистецтвом» («Afentur mit der Kunst»). З документів також стало відомо, що ще в 1436 р. Й. Ґутенберґ заплатив ювелірові Гансу Дюнне 100 гульденів за виготовлення деталі, яка «стосувалася процесу друкування», і що він запрошував столяра Конрада Заспаха

для виготовлення якогось дерев яного пристрою, можливо, друкарського преса.

Науковці припускають, що за 10 років у Страсбурзі (1434—1444) Й. Ґутенберґ виконав усю необхідну експериментальну роботу і почав уже виготовляти деяке обладнання для майбутньої друкарні. Можливо, що в Страсбурзі разом зі співзасновниками товариства він почав освоювати техніку друкування, бо в 1442 р. страсбурзький монастир св. Хоми надав його підприємству велику позику. Однак про доробок ґутенберґівської друкарської діяльності у страсбурзький період нічого не відомо. Не відомо також, де жив і чим займався Й. Ґутенберґ протягом 1444—1447 pp.

У 1448 р. Й. Ґутенберґ вже проживав у Майнці, про що свідчить архівний документ: 17 жовтня 1448 р. він отримав від свого родича позику 150 гульденів. Деякі історики вважають, тцо винахідник, можливо, повернувся до Майнца раніше, ще у 1445—1446 pp., і з його друкарською діяльністю в цей період у Майнці пов'язують перші анонімні друки, які дійшли до нашого часу лише у фрагментах деяких сторінок. Наприклад, у 1892 р. з оправи старої книги (для опуклості під оправу вкладали частини старих паперових аркушів) було вилучено шматок паперу розміром 12,5 х 9 см, з обох боків задрукований текстом — це був фрагмент із «Сивіллиної книги», опис картин Страшного суду. Складання і друк па ньому були виконані на низькому друкарському рівні: рядки нерівні, а літери в них «падають» то вліво, то вправо. Очевидно, складач не володів принципами верстання та Друкування. НауКОВЦІ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО фрагмент

«Сивіллина книга» була надрукована в 1445 р. тексту про Страшний суд

. Гутенбергом і, можливо, була його най- ы <<CuelwHHoi кншт

204 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Шрифт для

42-рядкової

ВШлп

Иоганна

Гутенберга.

Варіанти літер,

лігатур і знаків

для складів,

виконані на

основі рукописної

текстури.

Майнц. 1455 р.

відносять і латинську граматику «Про вісім частин мови» Е. Доната — книжечку обсягом 27 сторінок зі шпальтами, побудованими з 27 рядків. Й. Ґутенберґу приписують і кілька видань донатів, календарів, надрукованих ним у різні роки, а також шрифт, використаний ним для іх друку. Цей шрифт був за своєю графікою безпосередньою копією рукописного ґотичного письма типу текстури, якою переписували Місали. Він фіксується в науці як донато-календарний шрифт (ДК).

Набувши необхідного друкарського досвіду та досягнувши певної майстерності, Й. Ґутенберґ, можливо, почав готуватися до видання повної Біблії. А це вимагало чималих коштів. І на початку 1450 р. він узяв 800 гульденів позики у заможного майнцького міщанина Йоганна Фуста (1400—1466). На ці гроші закупив якісний папір, виготовив чудові шрифти, а також запросив помічників, у тому числі й молодого талановитого каліграфа Петера Шеффера (1430—1503), який довгий час працював переписувачем у скрипторії Паризького університету й отримав славу чудового ілюмінатора рукописів.

Однак позичених грошей Й. Ґутенберґу для виготовлення Біблії не вистачило, і він звернувся до Й. Фуста удруге. Той дав йому знову 800 гульденів, але з умовою, що і сам він, Й. Фуст, стане співвласником ґутенбер-ґівського «книжкового підприємства».

Підготування повного обсягу Біблії, яке почалося, можливо, у 1452 p., її редагування та власне друкування затягнулися. Дослідники книги вважають, що друкування Біблії Й. Ґутенберґом тривало більше трьох років і завершилося не пізніше, ніж у серпні 1456 р. Біблія надрукована у двох томах (по 324 та 317 сторінок) величезного формату (великий ін-фоліо, ЗО х 20,6 см після обрізу полів блока). Для Біблії Й. Ґутенберґ виготовив на основі рукописної текстури новий шрифт розміром приблизно 7 мм. Він підготував 290 матриць для виливання літер і лігатур. Шрифт, виготовлений для 42-рядкової Біблії, відрізнявся від донато-календарного меншим ростом і вужчим накресленням літер. У новому шрифті Й. Ґутенберґ відмовився від використання гострих елементів у знаках, що дало йому змогу складати текстові стовпці вужчого формату. Шпальти Біблії будувалися з двох стовпців, а кожен стовпець верстався спочатку з 40, потім з 41, а пізніше з 42 рядків. Й. Ґутенберґ виявився справжнім майстром книги, знайшовши пропорційні та гармонійні співвідношення між розміром дво-стовпцевої шпальти і форматом сторінки.

Для зменшення обсягу обох томів Й. Ґутенберґ запроектував між словами проміжки невеликого розміру, чим досягнув більшої щільності рядків, а також знайшов оптимальну відстань між рядками. Складання,

Біографія та діяльність Йоганна Ґутенберґа 205

форматування рядків і верстання стовпців виконані високопрофесійно: рядки складені рівними смутами, а літери не мають нахилів.

У ґутенберґівській друкарні на трьох друкарських верстатах працювали шість підмайстрів, які почергово були то складачами тексту і верстальниками шпальт, то друкарями. Проте за робочий день вони встигали підготувати до друку лише одну двостовпцеву шпальту.

У 42-рядковій Біблії надруковано лише текст, а всі заголовки, підзаголовки, колонтитули, невеличкі червоні та сині літери, окремі червоні рядки і численні кольорові прикраси на полях були виконані від руки. При складанні для оздоблень та ініціалів залишали чисті місця. Окремих ілюстрацій у Біблії немає, але зображення канонічних персонажів вмонтовані ілюмінаторами в композиційні побудови великих кольорових ініціалів. У Біблії Й. Ґутенберґа ще були відсутні пагінація та система кустод.

Тираж 42-рядкової Біблії складався, на думку одних дослідників, приблизно зі 158 примірників, надрукованих на папері, і 22 — на пергаменті, а на думку інших — 150—165 примірників на папері та 35 — на пергаменті. Розмах друкарської діяльності Й. Ґутенберґа на той час книгодослідники вважають вражаючим. Достатньо сказати, що для виготовлення тиражу двох томів Біблії використано приблизно 51 тисячу аркушів паперу розміром 412 X 300 мм, що коштувало Ґутенберґові 900 гульденів, і більше 5 тисяч телячих шкір вартістю приблизно 335 гульденів.

Ретельно вивчивши всі примірники 42-ря-дкової Біблії, які збереглися до нашого часу, науковці по малюнках філіграней побачили, що наприкінці 1454 р. Й. Ґутенберґові не вистачило якісного паперу, і він почав друкувати спочатку на випадковому папері гіршої якості, а потім і зовсім припинив друкування книги. Тому, можливо, Й. Ґутенберґ змушений був зайнятися друкуванням видань на замовлення Церкви: «Турецького календаря» на 1455 р., в якому розповідалося про загарбання турками Константинополя у 1453 р. і про загрозу їх вторгнення в європейські країни, а також двох індульгенцій (1455), для яких Й. Ґутенберґ вилив дрібніший шрифт. Видання мали на той час величезні тиражі; індульгенції, наприклад, друкувалися тисячами. На зароблені гроші була придбана велика партія якісного паперу, і ґутенберґівська друкарня відновила видання Біблії.

Професійна вимогливість з боку Й. Ґутенберґа і до себе, і до своїх помічників, їхня скрупульозність у роботі суттєво затягнули термін виготовлення тиражу Біблії. Були витрачені майже всі кошти, тому Й. Ґутенберґ не зміг згідно з домовленістю вчасно повернути Й. Фустові борг, загальна сума якого становила 2026 гульденів. На той час це були дуже великі гроші. На прохання Й. Ґутенберґа про відтермінування боргу Й. Фуст не погодився і звернувся до суду. У листопаді 1455 р. суд постановив, щоби Й. Ґутенберґ передав Й. Фустові друкарню та готову продукцію, в тому числі і друкарський шедевр — 42-ряд-кову Біблію, а також, можливо, Майнцький Псалтир, підготовчі роботи до видання якого, ймовірно, вже були розпочаті.

Про судове рішення стало відомо з архівного документа — Гельмаспергерівського нотаріального акту, складеного 6 листопада 1455 р. Цей нотаріальний акт став найголовнішим документом, який засвідчує винайдення Й. Ґутенберґом європейського способу книгодрукування.

Після виконання судового рішення Й. Ґутенберґові лишилися його донато-календарний шрифт і частина тиражу Біблії. Друкував він що-небудь після поділу друкарського майна чи ні — невідомо. З архівних документів дізнаємося лише, що майнцький юрист Конрад Гумері фінансував Й. Ґутенберґові виготовлення нового комплекту друкарського обладнання, яке, до речі перейшло до нього у власність після смерті Й. Ґутенберґа.

Друки, виготовлені при житті Й. Ґутенберґа, в тому числі й 42-рядкова Біблія, не мали вихідних даних, але дослідники книги пов'язують ці видання з іменем винахідника книгодрукування. Ці припущення, правда, ще чекають аргументованого наукового підтвердження. Окрім «Сивіллиної книги» і «Турецького календаря», Й. Ґутенберґові приписують видання «Служебника Констанцької єпархії» (умовно 1445), видрукованого шрифтом, дещо схожим на шрифт Майнцького Псалтиря, але меншого кегля. Вважають надрукованими Й. Ґутенберґом «Турецьку буллу» Папи Калик~ ста III від 29 червня 1455 р. та дві індульгенції, які співвідносяться з падінням Візантії у 1453 р. і закликами католицьких ієрархів до боротьби проти турецьких загарбників, тому науковці датують відповідно 1454—1455 pp. До цих видань також відносять «Опис архі-єпископств і єпископств» (1456), знайдений

206 ВИНАЙДЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПОСОБУ КНИГОДРУКУВАННЯ

Оздоблена

від руки

сторінка

42-рядкової

Біблп

Йоганна

Гутенберга.

Майнц.

1455 р.

Біографія та діяльність Йоганна Гутенберґа 207

у кришці старої оправи "в Києві, одноаркушеву молитву, календар на 1457 р. з рецептами та порадами з пускання крові, німецький «Цизі-ан» — календар із описом церковних свят — і «Астрономічний календар» (1457—1458). Видань латинської граматики Е. Доната невеликих обсягів, надрукованих на пергаменті ґу-тенберґівськими шрифтами, науковці налічують 24.

Історики висловлюють припущення, що Й. Ґутенберґ почав технічні та художні підготовчі роботи до друку Майнцького Псалтиря. Але в колофоні цього Псалтиря, надрукованого в 1457 р. у друкарні Фуста-Шеффера (останній одружився з донькою свого господаря), прізвища Й. Ґутенберґа поряд із вказаними не подано.

Багато дискусій триває з приводу монументального видання 36-рядкової Біблії, надрукованої останнім варіантом першого ґуте-нберґівського шрифту (ДК). Вона схожа за структурою на 42-рядкову Біблію, але поступається їй за якістю виконання технологічних процесів. Історики припускають, що Й. Ґутенберґ приблизно у 1459—1461 pp. відлив новий шрифт і в м. Бамберґ видрукував 36-ряд-кову Біблію разом зі своїм учнем Альбрехтом Пфістером на кошти місцевого єпископа.

Історики також вважають, що за допомогою Й. Ґутенберґа у 1459 р. була створена Майнцька архієпископська друкарня, у якій надруковано енциклопедичний латинський словник з початковою граматикою «Католи-кон» (1460). Цей словник було складено ще у 1286 р. домініканцем Іоанном Бальбусом де Януа (Бальбо).

У колофоні видання йдеться про виготовлення книги не за допомогою очеретини, гри-

феля чи пера, а завдяки винайденню книгодрукування зі складаних форм. Тут згадується і безіменний винахідник, який прославив німецьку націю. Можливо, колофон до «Ка-толикона» був складений майнцьким архієпископом Дітером фон Ізенбурґом (у минулому ректором Ерфуртського університету), який у 1461 р. за реформістські погляди був зміщений зі своєї посади Папою Римським.

Про останні роки життя Й. Ґутенберґа та тодішню його друкарську діяльність даних практично не збереглося. Відомо, що у 1462 р. він присягнув новому майнцькому архієпископу Адольфу фон Нассау, був зарахований до його свити й отримав від церковного ієрарха довічне забезпечення.

Й. Ґутенберґ помер 3 лютого 1468 р. Могила великого сина Німеччини, на жаль, не збереглася, оскільки францисканську церкву в Майнці, де він був похований, неодноразово перебудовували, а в середині XVII ст. вона була зруйнована. Спогадів учнів та помічників про життя і діяльність винахідника європейського способу книгодрукування не залишилося.

Тільки у Кельнській хроніці від 1499 р. записано, що першим винахідником книгодрукування (der erste vynder der druckerye) був Йоганн Ґутенберґ, що друкування почалось у 1440—1450 pp. Але ще за життя Й. Ґутенберґа слава про нього як про великого книгодрукаря вийшла далеко за межі Німеччини. Наприклад, зберігся наказ французького короля Карла VII від 4 жовтня 1458 р. про відрядження майстра Ніколя Жансона до Майнца, щоби той навчився виготовленню пуансонів і матриць у «лицаря Йоганна Ґутенберґа».

Фрагмент

шпальти.

Йоганн Цайнер.

Ульм, 1477 p.

Новий спосіб книгодрукування почав активно поширюватися в країнах Європи ще за життя Й.Гутенберґа. До 1470 p., наприклад, у Німеччині, Італії, Голландії, Швейцарії та Франції налічувалося тільки 15 друкарень. А у три останніх десятиліття XV ст. у цих країнах, а також в Англії, Іспанії, Португалії, Данії, Бельгії, Швеції, Австрії, Угорщині, Польщі та Хорватії їх діяло вже понад 1000. Книгодрукування справило потужний вплив на розвиток світської літератури, перш за все — навчальних і науково-популярних видань, а це, в свою чергу, дало поштовх до розвитку національних літератур і культур. Наприклад, в Італії «Божественна комедія» Данте до 1500 р. була перевидана 15 разів,

«Канцони» Ф. Петрарки — 31, а «Декамерон» Дж. Боккаччо — 11 разів. Широковідомі байки Езопа за цей час перевидані різними європейськими мовами понад 100 разів загальною кількістю 20 тисяч примірників. До кінця XV cm. читачі змогли ознайомитися з творами Есхіла, Софокла, Евріпіда, Ксенофонта, Платона, Овідія, Апулея, інших видатних авторів античної філософії та літератури. Від часу виготовлення Й. Ґутенберґом 42-рядкової Біблії до 1500 р., тобто за період життя людини, європейські друкарі виготовили книг набагато більше, ніж скриптори переписали їх за кілька минулих століть.

Частина 3