Конструкція та оздоблення оправ рукописів країн арабського Сходу

Технологія скріплення книжкових блоків і виготовлення оправ для книжок в арабських країнах відрізнялася від європейської. Аркуші арабських рукописів не зшивали на згинах у зошити, а підшивали, прикладаючи один до одного, після чого на спинку книжкового блока наклеювали тканину. Блок оправляли в шкі­ряну палітурку з прямим корінцем. Розмір палітурки відповідав розмірові блока, тобто її краї не виступали. Палітурні кришки зде­більшого були картонні, зрідка — дерев'яні. У Тунісі в м. Каїруан знайдено 179 рукописів Корану в палітурках, які датуються IX—XIII ст.

Псалтир.

Палітурна

кришка,

покрита

італійським

оксамитом

і оздоблена

металевими

прикрасами.

XIV - XV ст.

170 ВІД ПІКТОГРАФІЇ ДО МАНУСКРИПТУ

Палітурка

із м'якої шкіри,

оздоблена

золотим

тисненням.

Іран.

XVI cm.

Серед них є і книги з оправами із дерев'яних дощок, покритих чорною або темно-коричне­вою шкірою.

Для шкіряних палітурок використовували козячу й овечу шкіру, яку додатково потон­шували замочуванням і витягуванням. Після відповідного оброблення на поверхні шкіри витискували блінтові орнаменти за допомогою штампів, зроблених із цупкої верблюжої шкіри. Підготовлену таким чином шкіру приклеювали до картонної палітурної кришки.

Іноді шкіряні палітурки виготовляли у виг­ляді скриньки з кришкою. Глибина скриньки залежала від товщини книжкового блока.

У коштовних рукописах нижня палітурна кришка мала клапан розміром майже поло­вини ширини кришки, який накладався на верхню палітурну кришку. Така оправа за своєю конструкцією нагадувала конверт.

Палітурні кришки оздоблювали також за допомогою часткового тиснення золотом, яке робили невеличкими металевими підігрітими штампами. Застосовували також різьблення декору на шкірі, вирізування орнаментальних

форм, під які підкладали кольоровий шовк (переважно блакитного кольору). Іноді на орнаментальні візерунки, виконані блінтовим тисненням, наносили золото за допомогою пензля.

Трапляються шкіряні палітурні кришки, на яких орнаментальний декор виконаний опукло. Для цього на кришку зі щільного картону, рідше — з дерева, по контурах попе­редньо намальованих декоративних форм (медальйонів, овалів тощо) наклеювали мотуз­ки. Потім зверху наклеювали вологу шкіру, обтискуючи мотузки так, щоби на їх місці проявилися опуклі декоративні форми. Великі проміжки між опуклостями оздоблювали малими штампами та пуансонами.

Орнаментально-декоративні композиції здебільшого складалися з арабескової ('від італ. orabesco — арабський) форми у вигляді медальйона, частіше овального, розташованого посередині палітурки; декоративних овалів або трикутників, розміщених угорі і в нижній частині медальйона; декоративних кутків; орнаментальних бордюрних рамок, витиснених численними дрібними штампами; декоратив­них кутків у внутрішньому прямокутнику, орнаментальні прикраси яких іноді з'єд­нувалися з центральною арабескою.

Внутрішні боки палітурних кришок за типом форзаца ретельно заклеювали тонко обробленою шкірою або пергаментом і нано­сили орнаментально-декоративні прикраси арабескового характеру.

У XV ст. арабескове оздоблення східних палітурок почало впливати і на європейські оправи. Цей вплив почав розповсюджуватися через італійських купців, які вели жваву торгівлю з арабськими країнами. Наприкінці XV — на початку XVI ст. в Італії з'явилися також численні палітурні майстерні, де працювали майстри, які приїхали сюди як з європейських, так і з арабських країн.

 

КНИГА друга