Поділ Київської Русі на земські князівства

Після Любецького з'їзду князівські міжусобиці набули кривавого й масштабного характеру. Лише за часів Володимира Мономаха та його сина Мстислава вдавалося утримувати мир і внутрішній спокій на Київській землі. Та після смерті Мстислава (1132 рік) держава швидко розділилася на півтора десятка земель і князівств. 1132 року літописець писав: «Роздерлася вся Руська земля». В умовах феодального розпаду Київської Русі виділилися найбільші земські князівства:

• Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське, які стали основою формування Української держави;

• Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське – основа Московської держави;

• Полоцьке, Мінське, Турівське – основа Білоруської держави.

Православ'я – один з трьох напрямків християнства. Остаточно сформувалося в 1054 p., коли християнство поділилося на візантійську та римо-католицьку церкви. Набуло поширення в Київській Русі. Не має єдиного світового центру.

Регент – тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття й т. ін. монарха.

«Руська Правда» – перший звіт законів Давньоруської держави, створений за князювання Ярослава Мудрого.

Смерди – селяни у Київській Русі, які належали до селянської общини й отримували від князя землю, сплачуючи йому данину.

Статут Володимира Мономаха – закони київського князя Володимира Мономаха, уміщені в «Руській правді». Мав 69 статей. Містив норми цивільного, кримінального та судового права.

Фреска – розпис по свіжій вапняній штукатурці водяними фарбами.

Хрещення Русі – запровадження в Київській Русі християнства. Відбулося за князювання Володимира Святославича близько 988 р. Введення християнства сприяло підвищенню авторитету держави на міжнародній арені, збагаченню культури.

Християнство – одна з світових релігій. Виникло в І ст. н. е. в східних провінціях Римської імперії. Має три основні напрямки: православ'я, католицизм, протестантизм. Основа – віра в Ісуса Христа – рятівника світу.

Челядь – раби, полонені, які знаходилися під владою хазяїна, зовсім безправні особи.

Шапка Мономаха – один із символів влади московських князів, а пізніше російських царів. За легендою, її подарував візантійський імператор Костянтин своєму онукові, київському князю Володимирові Мономаху. Проте шапка східного походження, виготовлена в XIV ст., це золотий філігранний гострокінцевий головний убір, увінчаний хрестом, оторочений хутром. Зберігається в Москві.

Тривалий час шапку Мономаха використовували як аргумент для претензій московських володарів на спадщину Київської Русі.

Шлях «із варяг у греки» – система річкових шляхів у Київській Русі, що зв'язували Чорне море з Балтійським. Цим шляхом йшли торговельні каравани.

Ярлик – письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.

 

Лекція 3

Литовсько-польський період в історії України (XIV ст. – перша половина XVII ст.).

(2 год.)

План лекції.

 

1. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за Галицько-Волинську спадщину.

2. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав.

3. Виникнення українського козацтва.

4. Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVІ ст. – перша половина XVII ст.).

 

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

характеризувати політичне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревської унії;

аналізувати передумови польсько-литовської інтеграції; причинно-наслідкові умови що привели до утворення Речі Посполитої і включення українських земель у складі Польщі;

обґрунтовувати причини включення українських земель до складу Литовської держави;

складати політичні портрети правителів Великого князівства Литовського;

аналізувати причини, що привели до утворення українського козацтва;

визначати особливості суспільно-політичного життя українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; причини та наслідки Кревської, Люблінської та Берестейської уній;

визначати наслідки «доби героїчних походів козацтва» перших десятиліть XVII ст., козацьких повстань 1620 – 1630-х рр.

пояснювати особливості перебування українських земель у складі інших держав;

описувати явища і пам’ятки культури цього періоду.

Ключові дати до теми:

1362 р. – битва на р. Сині Води.

1385 р. – укладення Кревської унії.

40-і роки XV ст. – утворення Кримського ханства.

1478 р. – визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії.

1489 р. – перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.

1514 р. – битва під Оршею.

1556 – 1561 рр. – створення Пересопницького Євангелія.

1556 р. – заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі.

1586 р. – утворення першої братської школи у Львові.

1618 р. – похід козаків під проводом П. Конашевича-Сагайдачного на Москву.

1621 р. – Хотинська битва.

1625 р. – Куруківська угода.

1632 р. – утворення Києво-Могилянської колегії.

1566 р. – другий Литовський статут.

1569 р. – Люблінська унія між Литвою та Польщею. Утворення федеративної польсько-литовської держави – Речі Посполитої. Перехід під владу Польщі Київського, Волинського i Брацлавського воєводств, а також Підляшшя.

1572 р. – універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування – початок реєстрового козацького війська.

1572 р. – видання у Львові друкарнею Івана Федорова першої друкованої в українських землях книги «Апостол».

1588 р. – Третій Литовський статут.

1591–1593 рр. – козацько-селянське повстання пiд проводом К. Косинського.

1594–1596 рр. – козацько-селянське повстання пiд проводом С. Наливайка.

1596 р. – Берестейська унія.

1616 р. – похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, визволення невільників.

1621 р. – битва польсько-козацького війська з турецьким під Хотином.

1637 – 1638 рр. – повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні.

 

Словник історичних термінів і понять до теми:

Братство – релігійно-громадська організація міського населення при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі.

Греко-католицька церква – християнське об’єднання, створене Берестейською унією в 1569 р.

Запорізька Січ – військово-суспільний і духовний центр українського козацтва.

Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо.

Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади.

Козацька Старшина – військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.

Кріпацтво – система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.

Литовські статути – це правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права.

Магдебурзьке право – закони, що надавали містам часткове самоврядування. Виникло в XIII ст. в м. Магдебург (Німеччина). У XIII–XVIII ст. було поширене в Україні. Києву магдебурзьке право надано 1494–1497 pp. Закони встановлювали порядок виборів до органів самоврядування, суду, купецьких об'єднань. Право регулювало питання торгівлі, визначало міру покарання за злочини. У Києві проіснувало до 1834 р.

Панщина – відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.

Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список – реєстр.

Річ Посполита – феодально-кріпосницька об'єднана литовсько-польська держава, яка існувала з часу Люблінської унії (1659 р.) до 1795 р. До Речі Посполитої входили і загарбані українські землі: Східна Галичина, Західне Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина, де панував жорстокий феодальний, національний та релігійний гніт.

Українська шляхта – вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.

Фільварок (від польського folwark, що походить від німецького Vorwerk) – хутір, ферма. У XIV ст. – першій половині XIX ст. в Польщі, Литві, Білорусі, на території Правобережної України – комплекс земельних угідь, на яких феодал вів власне господарство, використовуючи працю кріпаків.

 

 

Лекція 4.