Княжа доба української історії (2 год.).

План лекції.

1. Розселення східнослов’янських племінних союзів.

2. Утворення Київської Русі.

3. Основні етапи історії Київської Русі.

4. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.

 

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

характеризувати передумови утворення держави у східних слов’ян; причини занепаду Галицько-Волинської держави;

показувати на карті територію Київської Русі; Галицьке і Волинське князівства і Галицько-Волинську державу;

визначати основні етапи розвитку держави; причини і етапи феодальної роздробленості; хронологію і послідовність явищ економічного, політичного і культурного життя Галицько-Волинської держави; аналізувати основні етапи економічного розвитку Київської Русі; зовнішню і внутрішню політику галицько-волинських князів і дає їм власну оцінку;

сформувати власні погляди на християнізацію Русі;

порівнювати різні точки зору на проблеми формування народності у Руській державі;

складати політичні портрети князів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства;

описувати явища і пам’ятки культури цього періоду.

 

Ключові дати до теми:

V ст., кінець – заснування Києва.

VIII–IX ст. – формування східнослов'янської держави Київська Русь.

860 р. – похід Аскольда на Візантію. Київська держава вперше заявила про себе світу.

860-ті pp. – просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.

882–912 pp. – князювання Олега з роду новгородського князя Рюрика в Києві після вбивства Аскольда.

907, 911 pp. – походи Олега на Константинополь. Укладання договорів Русі з Візантією.

912–945 pp. – князювання Ігоря.

941, 944 pp. – походи Ігоря на Візантію. Договори Русі з Візантією.

945–964 pp. – регентство княгині Ольги.

968 р. – розгром під проводом князя Святослава Хозарського каганату.

964–972 pp. – князювання Святослава Ігоревича.

968, 969–972 pp. – походи Святослава на Балкани.

980 – 1015 pp. – князювання Володимира Святославовича.

988 p. – офіційне запровадження християнства на Русі.

1019–1054 pp. — князювання Ярослава Володимировича.

1036 р. – розгром від проводом Ярослава Мудрого печенігів під стінами Києва.

1037 р. – Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі першу бібліотеку на Русі.

1051 р. – заснування Києво-Печерської Лаври.

1097 р. – з'їзд князів у Любечі

1113–1125 pp. – князювання Володимира Мономаха в Києві.

1153–1187 pp. – князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькій землі.

1185 р. – створення «Слова о полку Ігоревім».

1154–1157 pp. – князювання в Києві Юрія Довгорукого.

1169 p. – володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував Київ.

1187 p. – перша згадка назви Україна в Київському літописі.

1199 p. – волинський князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьку і Волинську землі. Утворення Галицько-Волинської держави.

1199–1205 pp. – князювання Романа Мстиславовича

1234 p. – утвердження Данила Романовича на галицькому престолі

1239–1241 pp. – похід монголо-татар на Південну Русь.

1240 p., кінець року – зруйнування Києва монголо-татарами.

1264–1301 pp. – князювання Льва Даниловича в Галицько-Волинській державі

1323–1340 pp. – правління останнього галицько-волинського князя Юрія II Болеслава

1340 p. – розпад Галицько-Волинського князівства

Словник історичних термінів і понять до теми:

Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувало поряд із владою князя і було безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Володимиро-Волинське князівство – давньоруське князівство, що займало територію по Бугу та правих притоках Прип'яті. Утворилося на землях волинян, центр – м. Володимир (тепер Володимир-Волинський). З X ст. у складі Київської Русі. Як самостійне князівство виділилося в першій половині XII ст. Найбільшої могутності досягло за володарювання Романа Мстиславича, який 1199 р. об'єднав Галицьке та Володимиро-Волинське князівства в єдине Галицько-Волинське.

Галицько-Волинське князівство – південно-західне українське князівство, що існувало в XIII–XIV ст. Утворилося 1199 р. внаслідок об'єднання Галицького та Володимиро-Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Найбільшої могутності досягло за Данила Галицького. На той час до його складу входили території Київського, Турово-Пінського князівств, Берестейська та Люблінська землі. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі та Литви.

Графіті – це написи й малюнки на стінах давніх архітектурних споруд.

Гривна – грошова одиниця Давньоруської держави. Злиток срібла, вага якого змінювалася.

Дружина – загін воїнів, об'єднаних навколо вождя племені, згодом князя, короля, збройні загони в Київській державі, які становили постійну військову силу, члени якої брали участь в управлінні князівством та особистим господарством князя.

Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва. Споруджена в 1037 р. під час будівництва оборонної системи «міста Ярослава». Мала вигляд великої прямокутної кам'яної вежі з проїздом у вигляді арки. Зруйнована в 1240 р. монголо-татарами Відбудована в 1982 р.

Каштелян – службова особа в Польщі та Речі Посполитій, яку призначав король або князь для управління «гроду» (замку) та навколишньої місцевості. Каштелян призначався в кожне воєводство заступником воєводи; йому належала військова та поліцейська влада, яка в XIII ст. перейшла до королівських старост; крім того, він мав право брати участь у королівській раді (сенаті). У випадку скликання «посполитого рушення» (народного ополчення) каштелян командував шляхтою свого повіту.

Київська Русь – держава, що існувала протягом IX–XII ст. Центр – місто Київ. Утворилася внаслідок об'єднання слов'янських племінних союзів навколо полян. Займала територію від Балтійського до Чорного морів, від Карпатських гір до річок Ока та Волга.

Мозаїка – зображення, набране з різнокольорової смальти (непрозоре скло) чи камінців.

Монголо-татарське ярмо – влада монгольських ханів на східнослов'янських землях у XIII–XV ст. Було встановлене внаслідок нашестя орд Батия. Повністю повалене в 1480 р.

Ольговичі – давньоруська княжа династія, яка укріпилася на чернігівських землях і брала участь у боротьбі за Київ і всю Русь.

Погост – адміністративно-територіальна одиниця в Київській Русі з середини X ст.; місце, куди з'їжджалися купці для торгів.