Драматургія Есхіла. Загальна хар-ка

Обзор творчества Эсхила (525-456)

Эсхил- «отец трагедии» (Энгельс). Родился в семье знатного землевладельца в предместье Афин. Аристократического происхождения, но одобрял демократию > «певец становления демократии». Участвовал в персидской войне. Эпоха победы в Греко-персидской войне – победу принесло единство, не государственное, а духовное – эллинский дух. Эсхил славит эллинский дух в своих произведениях. Идея свободы, превосходство полисного образа жизни над жизнью варваров. Эсхил – утро эллинского демократизма Эсхил – единственный трагик, пьесы которого ставили после его смерти. Персонажи Эсхила монументальны. Нет будничности Ввёл 2-го актёра.

Для ранних пьес («Просительницы», «Персы») характерны преобладание хоровых партий, малое использование второго актера, слабо развит диалог. Средний период - Здесь появляется центральный образ героя, охарактеризованный несколькими основными чертами; большее развитие диалога, создаются прологи; более четкими становятся и образы эпизодических фигур. Третий этап представлен «Орестеей», с ее более сложной композицией, нарастанием драматизма, многочисленными второстепенными образами и использованием трех актеров.

1-й период творчества

Трагедия «Просительницы» (Умоляющие) основана на мифах о 50 данаидах – на этом примере он осваивает проблему брака и семьи. Каждой деталью трагедия Эсхила славит законы греческого полиса. 50 Египтиадов хотят 50 Данаид. Данаиды вместе в отцом – в Аргос скрываться у царя Пеласга. Данаиды – хор. Пеласг – первый трагический герой, его проблема – помочь Данаидам > война с Египтиадами, нет – бесчеловечно. Пеласг поступает так, как по мнению Э. должен поступить правитель – советуется с народом. Пролога нет, пьеса открывается выходом хора в орхестру. Второй актер уже имеется, но использован очень слабо; диалог развертывается преимущественно между одним из актеров и корифеем В конце «Просительниц» к хору Данаид присоединяется хор прислужниц, которые воспевают власть Афродиты. След 2 части Просительниц восстанавливаются из мифа. Данаида Гиперместра, спасает её Афродита.

«Персы» - единственная (из дошедших) основанная не на мифах, а на реальных недавних событиях (Соломинской победе посвящается, кот была в 480г.) Сочувствует персам, обвиняет их императора Ксеркса, который пошел против установленного миропорядка – осушил море, сковал Геллеспонт. Боги выбрали греков для возмездия.

Хор - персидские старейшины. Матьери Ксеркса Атоссе сниться, что Ксеркс запряг в колесницу 2-х женщин – Европу (бесится) и Азию (терпит). Она вызывает тень мужа Дария, он предвещает поражение персов Э. хочет этой трагедией показать: демократия греков –в этом причина их победы, склонность Ксеркса к насилию – плохо

«Семеро против Фив» - борьба между сыновьями Эдипа за власть над Фивами. первая из известных нам греческих трагедий, в которой партии актера решительно преобладают над хоровой частью, и, вместе с тем, первая трагедия, в которой дается яркий образ героя. Других образов в пьесе нет; второй актер использован» для роли вестника. Началом трагедии служит уже не парод хора». а актерская сцена, пролог.

2-й период

«Прометей-огненосец» (между 468-458гг)- 1 часть. «Прометей прикованный» - 2 часть.(дошла) «Прометей освобожденный» - 3 часть.

Прометей у Эсхила олицетворяет творческие способности человека в борьбе с природой. Вера в олимпийских богов у Эсхила поставлена под сомнение: Зевс несправедливо поступает с Прометеем.

3-й период

«Орестея» - 458 год до н.э. Каждая из входящих в трилогию драм – неотъемлемая часть целого. Судьба рода Танталидов – Атридов. Род – неделимое целое. Первая трагедия – «Агамемнон» - возвращение из-под Трои. Агамемнон после окончания войны возвращается в свой г. Аргос, дома его «ждет» Клитемнестра Вторая трагедия – «Хоэфоры» - женщины, приносящие надгробные жертвы. Третья трагедия – «Эвмениды». Между действиями в первой и второй трагедии – 7 лет. «Эвмениды» - суд над Орестом. Эриннии по законам матриархата наказывают его.

Особенности творчества:

• герои появляются в момент наивысшего душевного напряжения

• личность сама по себе не интересна

• торжественный возвышенный стиль (значение конфликта) богатство лексики, внутренней рифмы, яркость приемов

37. Особливості театру давнього Риму в епоху імперії (пит 19)

38. Плавт "Менехми"

В місті Сиракузах жив купець, а в нього було два хлопчика-близнюка, схожих як дві краплі води. Купець поїхав за море і взяв із собою одного з хлопчиків - по імені Менехм. Там було свято, хлопчик загубився у натовпі, його підібрав інший купець - з міста Епідамні, відвіз до себе, усиновив, а потім підшукав йому жінку, і залишив все своє майно. Другий хлопчик залишився в Сиракузах; на згадку про зниклого його перейменували і теж назвали Менехмом. Він виріс, відправився на пошуки брата, довго їздив по всіх містах і, нарешті, дістався до Епідамні. Ось тут і зіткнулися два близнюки, Менехм Епідамнскій і Менехм Сіракузького, і зрозуміло, що при цьому вийшло багато плутанини і непорозумінь. Плутанина - це коли Менехма Епідамнского приймають за Менехма Сіракузького або навпаки; непорозуміння - це коли Менехма Епідамнского приймають за Менехма Епідамнского, але приписують йому вчинки Менехма Сіракузького, або навпаки.

На сцені - місто Епідамні, стоять два будинки, в одному - дружина Менехма Епідамнского, в іншому - гетера, його коханка. До глядачам виходить нахлібник Менехма Епідамнского на прізвисько Їдальня Щітка - тому що посади його за стіл, він ні крихти не залишить, Він нахвалює свого господаря: живе вільно, сам поїсти любить і інших пригощає. От і сам господар виходить з дому, лаючись ревниву на дружину, він поцупив у неї новий плащ і несе його в подарунок коханці. Та задоволена подарунком і на знак вдячності замовляє кухареві вечеря на трьох. «На десятьох, -- поправляє кухар, - Їдальня Щітка за вісьмох з'їсть».

Менехм Епідамнскій з нахлібником йдуть на площу у справах, а з пристані є спів своїм рабом Менехм Сіракузького, який приїхав шукати брата. Звичайно, і кухар і гетера думають, що це Менехм Епідамнскій, і весело його вітають: це перший плутанина. «Слухай, - говорить гетера, - зніс-ка ти цей крадений плащ в перелицювання, щоб дружина його на мені не впізнала!»Менехм Сіракузького божиться, що він тут ні до чого, і накидка в дружини не крав, і дружини-то у нього немає, і взагалі він тут вперше. Але, бачачи, що жінку не переконає, а плащ можна, мабуть, і привласнити, він вирішує повечеряти з красунею і підіграти їй: «Це я жартував, звичайно, я і є твій милий». Вони йдуть гуляти, а раба Менехм відсилає до харчевню.

Тут з'являється разобіженний Щітка: він упевнений, що це його годувальник пригостився без нього, і напускається на Менехма Сіракузького з докорами. Це другий плутанина. Той нічого не розуміє і жене його геть. Ображений нахлібник відправляється розповісти про все хазяйської дружині. Та в люті; обидва сідають чекати винуватця. А Менехм Епідамнскій, тутешній, вже тут як тут: він повертається з площі злий, картаючи себе за те, що вплутався там свідком в судову справу і тому не встиг на гулянку до гетери. Дружина і нахлібник накидаються на нього з докорами, дружина - за викрадений плащ, нахлібник - за з'їдений без нього вечерю. Це перше непорозуміння. Він відбивається, але жінка заявляє: «На поріг тебе не пущу, поки не принесеш мені плащ назад», - і зачинив двері. «Не дуже-то і хотілося!»- бурчить чоловік і рішуче направляється до гетери - за розрадою і за плащем. Але й тут він наштовхується на неприємність. «Що ти дурниці несеш, ти ж сам забрав плащ в перелицювання, не мороч мені голову!»- кричить йому гетера. Це друге непорозуміння. Вона теж зачинив перед ним двері, і Менехм Епідамнскій йде світ за очі.

Тим часом Менехм Сіракузького з плащем у руках, не знайшовши в харчевні свого раба, в розгубленості повертається назад. Дружина Менехма Епідамнского приймає його за розкаявся, чоловіка, але для порядку все-таки бурчить на нього. Це третій плутанина. Менехм Сіракузького нічого не розуміє, починається суперечка, все лютіше і лютіше; жінка кличе на допомогу свого батька. Старий добре знає свою дочку - «від такої сварливою дружини-хто заведе коханку!» Але красти у дружини - це занадто, і він теж починає виясняти уявного зятя. Це четверта плутанина. Чи не зійшов він з розуму, що своїх не дізнається? Догадливий Менехм і справді прикидається божевільним - і, як Орест в трагедії, починає кричати: «Чую, чую божий голос! він велить мені: візьми факел і підпаліть і підпаліть їм очі!..» Жінка ховається в будинок, старий біжить за лікарем, а Менехм Сіракузького рятується, поки цілий.

Повертається Менехм Епідамнскій, а назустріч йому - тесть і лікар з докорами за розіграну сцену сказу: це третій непорозуміння. Менехм відповідає лайкою. «Та він і справді буйний!»- вигукує лікар і кличе на допомогу чотирьох дужих рабів. Менехм ледве відбивається від них, як раптом є несподівана допомога. Раб Менехма Сіракузького, не дочекавшись у харчевні свого пана, пішов його шукати, а то без нагляду вічно він вплутуватися в неприємності! Неприємності в наявності: ось якісь хлопці серед білого дня в'яжуть начебто як раз його господаря! Це вже п'ята плутанина. Раб кидається на підмогу до уявному панові, удвох вони розкидають і розганяють гвалтівників; в подяку раб просить відпустити його на волю. Відпустити на волю чужого раба Менехму Епідамнскому нічого не варто: «Іди, я тебе не тримаю!» - І Менехм відправляється ще раз спробувати щастя в гетери.

Раб, радий, кидається до харчевні зібрати свої пожитки і тут же стикається з справжнім своїм господарем, Менехмом Сіракузького, який і не думав відпускати його на волю. Починаються перекори і докори. Це четверте непорозуміння. Поки у них йде суперечка, з дому гетери чується така ж суперечка, і на порозі з'являється після нової невдачі Менехм Епідамнскій. Тут нарешті-то обидва брати стикаються на сцені лицем до лиця. Раб в подиві: хто ж його господар? Це шоста, і остання, плутанина. Починається з'ясування: обидва - Менехми, обидва - родом з Сиракуз, і батько один і той самий... Правда тріумфує, Своєму остаточно дарується свобода, Менехм Епідамнскій радісно готується переїхати на батьківщину, до брата, в Сіракузи, а раб оголошує публіці, що з нагоди від'їзду розпродається все добро: будинок, земля, вся начиння, челядь «і дружина умови - якщо тільки на таку покупця знайдеться!». На тому й закінчується комедія.