Феноменологічна реформа науки

Трансцендентальна феноменологія - це не спеціальна філософская дисципліна, це «універсальна абсолютна наука», яка покликана звільнити науку від властивої їй «наївності» і за допомогою радикалізації понять «наука» «науковість» здійснити їх «феноменологічну реформу». У чому полягає задум феноменологічної реформи науки і які її можливості?

Чи справді фенменологія в стані вказати шлях для розвитку наук, і сформувати справді наукову методологію?

Вже зазначалося, що феноменологів цікавить не просто знання, і тим більше знання об'єктивне, але так зване «первинне знання», знання «першоджерел самого знання. Подібним знанням володіє нібито феноменологічна філософія, тому вона «не наука поряд з іншими і навіть не першонаука серед рівних», а основна наука про «допредикативні очевидності», знання яке передує всім видам людського знання. Завершена феноменологія є універсальною філософією, що включає в себе «першу і другу філософії». «Перша філософія» - це «наука про метод взагалі», «універсальна методологія», «наука про тотальності чистих апріорних принципів всякого можливого пізнання і апріорних істин». «Друга філософія» - це сполучна ланка між феноменологією і конкретними емпіричними науками, до яких відносяться ті ейдетичні науки, за допомогою яких раціоналізуються і трансцендентально осмислюються емпіричні науки.

Методом ейдетичних наук є споглядання сутностей. Філософія як універсальна наука являє собою систему феноменологічно корелятивних дисциплін, в якій позитивні науки – відгалуження універсальної науки. Протиставлення абсолютності філософського відносності наукових істин говорить про те, що Гуссерль прагне відродити традиційну ідею абсолютної гегемонії філософії по відношенню до конкретних наук. Кожній науці передує своя ейдетична наука, що зв'язує конкретну науку з феноменологічної філософією.

У пошуках фундаменту наук

За допомогою ейдетичних наук Гуссерль намагається гарантувати об'єктивність та інтерсуб'ектівность реальних наук. Відносно ж самої трансцендентальной феноменології інша справа - там, в сфері трансцендентальної суб'єктивності, в сфері початкового досвіду повністю панує інтуїція і суб'єктивне творчість: ті сутності, які є для конкретних наук апріорними, всередині феноменологічної філософії розглядаються в якості підсумку конституюючої діяльності трансцендентальної суб'єктивності. (Гуссерль фактично визнає що основою для знання стає сама свідомість, а наука виявляється в кінцевому результаті - метафізичною).

Гуссерля не бентежить та обставина, що подібна позиція означає повну суб'єктивізація наукового знання. Навпаки, він вважав, що «суб'єктивізм може бути подоланий за допомогою універсального і послідовного трансцендентального суб'єктивізму».

У феноменології, на наш погляд, вживаються три повністю різних поняття «наука», причому точний зміст їх, як правило, не обмовляється.

Першою формою науки є сама трансцендентальна феноменологія, яка досліджує закономірності інтенціонального життя свідомості. Як вчення про трансцендентальні переживання феноменологія ділиться на

трансцендентальну естетику,

трансцендентальну ноетику (Ноетіка - це вчення, що вивчає еволюцію людської свідомості)

трансцендентальну ноематику ( Ноемі (грец. Νόημα - «думка»; дод. «Ноематіческій») - уявне уявлення про предмет, або, іншими словами, предметний зміст думки; представленість предмета у свідомості.). «Перша наука» використовує в основному метод интенционального аналізу свідомості.

«Другою наукою», або «другою філософією», вважається феноменологічна онтологія, методом якої є ейдетична редукція, а сферою застосування - найбільш загальні онтологічні категорії, що характеризують «регіони буття». Кожна регіональна сфера розглядається в якості автономної, для якої характерні своєрідні сутнісні структури.

Подібно конституюванню, яке може бути формальним або матеріальним, онтологія також може бути формальною або матеріальною.

Основою всіх наукових структур є формальна (феноменальна) онтологія, оскільки, будучи чисто апріорною наукою, аналітично досліджує основні категорії предметності як такої. Формальна онтологія покликана досліджувати характеристики «предмета взагалі». Формальна онтологія як наука про предмети як свого кореляти має власну наукову дисципліну, а саме формальну логіку.

«Формальна онтологія, - пише Гуссерль, - містить в собі форми всіх можливих онтологій взагалі, і малює для матеріальних онтологій формальну будову, яка є загальною для наук». Онтологія природи протистоїть онтології духу, яка включає в себе онтологію особистості, раціональну соціологію, телеологію історії, раціональну етику, раціональну теологію і раціональну естетику (аксіологію). Таким чином, регіональна онтологія складається з сукупності так званих раціональних (апріорних) наук, завдання яких полягає не в дослідженні емпіричних фактів а в описі сутнісних структур того чи іншого регіону буття.

Реальна наука, з точки зору феноменології, повинна, з одного боку, базуватися на положеннях трансцендентальної феноменології, а з іншого - на принципах «другої філософії» - феноменологічної онтології.

Якщо «перша наука» є «універсум всіх можливих методів», а «друга наука» досліджує найзагальніші характеристики різних областей буття, то позитивній науці залишається дослідження емпіричних фактів. Об'єкти наукового дослідження, на думку феноменолога, мають дві сторони - фактичну і сутнісну. Якщо фактична сторона об'єкта є випадковою, (сутність здатна проявляти себе в нескінченній кількості проявів, відповідно фактуальний матеріал позитивних наук є просто неосяжним, а вивчення емпіричним шляхом світу – сізіфова робота) то сутнісна - необхідна; останню і вивчають ейдетичні науки. Тому не існує жодної чисто емпіричної науки, в той час як існують чисто ейдетичні науки: чиста логіка, чиста математика, чиста теорія простору, руху і т. П. Цим пояснюється факт, науки не потребують емпіричному досвіді, оскільки свої положення ці науки виробляють, спираючись на ейдетичне споглядання.

Кожній регіональної онтології, вважає Гуссерль, відповідає одна або група наук. Сутність регіону визначає не тільки їх область дослідження, а й основні методи цього дослідження, так як сутність предметів, яка пізнається завдяки феноменологічному аналізу, заздалегідь визначає методи, за допомогою яких емпірично аналізуються ці предмети.

Дивно, що феноменологи ще визнають необхідність емпіричного дослідження предметів, так як сутності їм уже відомі; було б набагато економніше не витрачати час на емпіричні підтвердження того сутнісного знання, яке отримане завдяки інтуїтивному споглядання. Учений не завжди усвідомлено використовує в своєму дослідженні поняття і категорії, тому завдання феноменолога полягає в тому, щоб внести повну ясність в поняття, якими оперує мислення вченого яким чином, споглядання в феноменології оголошується смисловим фундаментом як для диференціації регіональної онтології, так і для класифікації наук.

Онтологія - це смислова основа емпіричних наук, мета яких полягає не в тематизації сутнісних структур, це характерно для раціональних дисциплін, а в спостереженні і описі реального світу, виходячи з природної установки. Досвідні науки покликані, таким чином, конкретизувати той смисловий фундамент, який є в регіональних онтологіях.

Раціональним онтологіям наук відповідають емпіричні науки, серед яких Гуссерль виділяє:

1) природознавство у власному розумінні слова: хронометр, геометрію, фізику

2) природні науки: біологію, антропологію, соматологію, зоологію;

3) науки про дух: дескриптивну історію, історію народів і культур, етику і естетику, науку про релігію, науки про літературу і мистецтво і, нарешті, вчення про науку – науковчення.

У феноменологічної класифікації наук панує «основний закон», за яким кожної емпіричної області дослідження повинна відповідати певна наука, яка в свою чергу, підпорядковується закономірностям регіональної онтології,. Е. Ейдетично наук. Якщо спробувати схематично висловити основну думку, якою керуються феноменології при розробці класифікації наук, то вийде піраміда стоїть на вершині:

Така гранично жорстка субординація наук:

феноменологія

Ейдетичні науки

емпіричні науки

- виникає не випадково, бо відповідно до феноменології наука «наївна» і в принципі здатна подолати свою наївність, пізнати свої власні передумови і методи. Тому вона потребує постійної опіки з боку тверезою і суворою наукою - феноменологією

Настільки глобальну і жорстку систему класифікації наук, засновану на універсальної феноменологічної науці, намагався, по суті, розробити лише Гуссерль. Інші феноменології, зокрема М. Шелер, М. Мерло-Понті, сучасні представітелі феноменологічного руху обмежуються в основному запевненнями, що феноменологія в принципі здатна обгрунтувати науку, проте самі вони вважають за краще ставити перед собою більш скромні цілі, а саме застосувати феноменологическую методо логію до тієї чи іншої конкретної науки чи до групи наук.