Методологічні принципи психолого-педагогічної діагностики порушень розвитку у дітей

Психодиагностика порушеного розвитку повинна визначати напрямок навчання дитини, його специфічні освітні потреби й можливий рівень його утворення, указати основні напрямки корекційно-розвиваючого навчання, тобто бути диференціальної й прогностичної. У процесі діагностики повинні визначатися й оптимальні організаційні форми навчання ребенка, і рекомендації індивідуального планового навчання.

Діагностику порушеного розвитку на сучасному етапі необхідно проводити з опорою на ряд принципів (підходів), раніше описаних у працях провідних спеціалістів (Л.С. Виготський, В.И. Лубовский, С.Д. Забрамная).

Комплексне вивчення розвитку психіки ребенка припускає розкриття глибоких внутрішніх причин і механізмів виникнення того або іншого відхилення, здійснюється групою фахівців (лікарі, педагоги-дефектологи, логопед, психолог, соціальний педагог). Використовується не тільки клінічне й експериментально-психологічне вивчення ребенка, але й інші методи: аналіз медичної й педагогічної документації, спостереження за ребенком, соціально-педагогічне обстеження, а в найбільш складних випадках - нейрофизиологическое, нейропсихологическое й інші обстеження.

Системний підхід до діагностики психічного розвитку ребенка опирається на подання про системну будову психіки й припускає аналіз результатів психічної діяльності ребенка на кожному з її етапів. Системний аналіз у процесі психолого-педагогічної діагностики припускає не тільки виявлення окремих порушень, але й установлення взаємозв'язків між ними, їхньої ієрархії. Дуже важливо, щоб були виявлені не тільки явища негативного характеру, але й сохранные функції й позитивні сторони особистості, які складуть основу для коррекционных заходів.

Динамічний підхід до вивчення ребенка з порушенням розвитку припускає простежування змін, які відбуваються в процесі його розвитку, а також облік його вікових особливостей. Це важливо при організації обстеження, виборі діагностичного інструментарію й аналізі результатів вивчення. Необхідний облік поточного стану ребенка, облік вікових якісних новотворів і їхня своєчасна реалізація в різних видах діяльності ребенка. Дуже важливий облік вікового фактора при здійсненні діагностичного навчання, що організується тільки в межах тих завдань, які доступні дітям даного віку.

Виявлення й облік потенційних можливостей ребенка - цей принцип опирається на теоретичне положення Л.С. Виготського про зони актуального й найближчого розвитку ребенка. Потенційні можливості ребенка у вигляді зони найближчого розвитку визначають можливості й темп засвоєння нових знань і вмінь. Ці можливості виявляються в процесі співробітництва ребенка з дорослим при засвоєнні ребенком нових способів дій.

Якісний аналіз результатів психодиагностического вивчення ребенка включає наступні параметри:

· - відношення до ситуації обстеження й завданням;

· - способи орієнтації в умовах завдань і способи виконання завдань;

· - відповідність дій ребенка умовам завдання, характеру експериментального матеріалу й інструкції;

· - продуктивне використання допомоги дорослого;

· - уміння виконувати завдання за аналогією;

· - відношення до результатів своєї діяльності, критичність в оцінці своїх досягнень.

Якісний аналіз результатів психодиагностики не виключає кількісної оцінки результатів виконання окремих діагностичних завдань.

Необхідність раннього діагностичного вивчення ребенка дозволяє виявити й запобігти появі вторинних нашарувань соціального характеру на первинне порушення й вчасно включити ребенка в коррекционное навчання.

Єдність діагностичної й коррекционной допомоги дітям з порушеннями розвитку. Завдання корекційно-педагогічної роботи можуть бути вирішені тільки на основі діагностики, визначення прогнозів психічного розвитку й оцінки потенційних можливостей ребенка.