Структура процесу навчання

Процес навчання як соціально-педагогічне явище, взяте в динаміці (русі), являє собою цілісну систему зі своїми компонентами і етапами. Механізм руху процесу навчання можна визначити як постановку все нових завдань у міру розв’язання попередніх. У процесі навчання змінюються не тільки учні, змінюються і педагоги, змінюються всі елементи системи: конкретна мета, зміст конкретного навчального матеріалу, мотиви суб’єктів навчання та їх об’єкти, механізм взаємодії (методи, засоби, форми) і, звичайно, заключні результати.

Знання і осмислення основних компонентів процесу навчання дають змогу педагогові передбачити конкретний варіант дидактичної системи, глибше зрозуміти суттєву характеристику навчання як педагогічного явища, науково обґрунтувати підходи до його практичного здійснення, прогнозувати результати реалізації.

У структурі процесу навчання виділяють такі компоненти (етапи): цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий і оцінно-результативний компонент.

Процес навчання має двосторонній характері зумовлює необхідність тісної взаємодії учителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її цілі і закінчуючи оцінюванням знань. Якщо на одному з цих етапів учень не включається в навчально-пізнавальну діяльність, його навчання припиняється.

Цільовий компонент: - визначення мети (як ідеальна модель бажаного результату, засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть ті, що навчають, і ті що навчаються) і завдань навчального процесу.

Вчителю необхідно пам’ятати, що в процесі навчання і при проведені кожного навчального заняття розв’язуються три основних взаємопов’язані цілі: навчальна, розвиваюча і виховна. Звідси слідує, що проектуючи навчальне заняття, педагогу необхідно детально визначати як освітньо-навчальні, так і розвиваючі та виховні цілі (В ДИДАКТИЦІ ЦЕЙ ПРОЦЕС НАЗИВАЮТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ТРИЄДИНОЇ МЕТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ), а також ті рівні на якому будуть вирішуватися ці цільові установки. При визначені триєдиної мети важливо враховувати рівень попередніх досягнень учнів та зону їх потенційних можливостей, відповідно триєдина мета уроку по одній темі в 7-А, 7-Б, 7-В може бути різною.

Щодо навчальної складової триєдиної мети процесу навчання то – на одному заняті буде відбуватися загальне ознайомлення з новою темою, на інших – переважатиме засвоєння теоретичної сторони матеріалу, що вивчається, на третіх – буде формування практичних умінь і навичок, на четвертих – перевірка знань.

Щодо виховної складової то – одне заняття може бути спрямоване на формування уважності, охайності у записах і висловах, на іншому творчість, креативність, активність, на третіх формування ціннісних орієнтацій, ціннісного ставлення до себе, до інших, до результатів діяльності як своїх так і інших, відповідальності тощо.

Щодо розвиваючої складової то - одне заняття буде спрямоване на розвиток мовлення учнів, їх уяви, інше на розвиток пам’яті, або наприклад абстрактного мислення, третє на розвиток пізнавального інтересу тощо.

Все це необхідно доводити до свідомості учнів, щоб вони добре розуміли цільову спрямованість своєї навчально-пізнавальної діяльності.

Навчаюча діяльність вчителя (викладання): конкретизація триєдиної мети і завдань пізнавальної діяльності учнів;

Навчально-пізнавальна діяльність учнів (учіння): усвідомлення цілей і завдань навчально-пізнавальної діяльності, формування внутрішнього настрою на успішне учіння.

С тимулююче-мотиваційний компонент :- створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, формування позитивного ставлення школярів до своєї навчально-пізнавальної діяльності.

Оволодіння навчальним матеріалом і розумовий розвиток учнів відбувається тільки в процесі їх власної активної навчально-пізнавальної діяльності.

Важливо, щоб учень сам виявляв бажання пізнавати нове. Інтерес є рушійним мотивом пізнання, мобілізує увагу учня, дає радість задоволення учневі, підвищує інтенсивність сприйняття знань, сприяє активізації мислення, сприймання і тощо.

Мотиви учіння – внутрішня спонукальна сила пізнавальної діяльності по оволодінню змістом освіти (потреби, інтереси, прагнення, емоції).

Прийнято розрізняти три великі групи мотивів:

1) пізнавальні, пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання, в основі яких лежить задоволення від процесу та безпосередніх результатів навчально-пізнавальної діяльності (а не оцінок);

2) соціальні мотиви, пов’язані з взаємодією школяра з іншими людьми, і полягають у прагненні отримати знання, щоб бути корисним суспільству, в розумінні необхідності навчатись і відповідальності;

3) мотиви самоствердження (особистісні мотиви), пов’язані з потребою у самоповазі, яка може бути реалізована через досягнення в навчанні.

Стимулювання учіння – зовнішнє спонукання до активних пізнавальних дій.

До стимулів навчання можна віднести необхідність спиратися на бажання людини, враховувати її інтереси, вподобання, схвалювати успіхи, показувати досягнення, робити діяльність цікавою, звертатися до самолюбства дитини, обережно підтримувати суперництво.

Доведено, що ефективність процесу навчання визначається сформованістю у школярів пізнавального інтересу, потреби у знаннях та високої самооцінки.

Навчаюча діяльність вчителя: формування потреби в оволодінні ЗУН і мотивів навчальної діяльності;

Навчально-пізнавальна діяльність учнів: р озвиток, поглиблення потреб і мотивів навчально-пізнавальної діяльності.

Змістовний компонент: - конкретизація змісту освіти, що визначається навчальним планом, навчальними програмами і підручниками з даного предмету.

Зміст освіти – це чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якою необхідно оволодіти учням для досягнення освітніх, виховних та розвиваючих цілей процесу навчання.

Зміст окремих уроків конкретизується вчителем з урахуванням визначених завдань, необхідності відображення в змісті предмета специфіки соціального досвіду, рівня підготовленості, інтересів учнів.

Навчаюча діяльність вчителя: визначення змісту навчального матеріалу (системи знань, умінь та навичок) що підлягає оволодінню для досягнення триєдиної мети.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів: Осмислення змісту нового матеріалу та його основних питань, що підлягають оволодінню для досягнення мети.

Операційно-дієвий компонент: - організація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відображає процесуальну сутність навчання. Саме у взаємодії педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння учнями системою знань, умінь та навиків. Передбачає оптимальний підбір прийомів, методів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок

Навчаюча діяльність вчителя: визначення форм, методів, засобів навчання для організації засвоєння учнями змісту освіти. Надання навчальній діяльності емоційно-вольового характеру.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів: оволодіння системою знань, умінь та навичок, прояв емоційно-позитивного ставлення і вольових зусиль в навчально-пізнавальній діяльності.

Контрольно-регулюючий компонент: - контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання.

Навчаюча діяльність вчителя: контроль і регулювання ходу навчально-пізнавальної діяльності учнів; здійснює зворотний зв'язок.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів: самоконтроль, внесення корективів у навчально-пізнавальну діяльність.

Оцінно- результативний компонент: - виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усу­нення.

Навчаюча діяльність вчителя: оцінка результатів навчальної діяльності учнів, визначення їх відповідності триєдиній мети процесу навчання.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів: самооцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності.