Показники ефективності діяльності

Предмет дослідження	Питання
Показники ефективності	Зростання обсягу діяльності, продуктивність, прибутковість, рух ліквідності, прибутки від капіталовкладень, забезпечення трудової зайнятості та інші основні показники
Конкуренція	Переваги за рахунок виділення спеціальних ресурсів, за рахунок реалізації можливостей
Місце в галузі	Досягнуте місце в галузі (провідне або інше місце) і репутація серед споживачів
Тенденції	Фактори і обставини, які можуть справляти вплив на ефективність діяльності в майбутньому
Оцінка ефективності	Практичні методи оцінки і результати оцінки
Підвищення ефективності	Програма підвищення ефективності Використовувані методи і засоби

 

Загальна ефективність (табл.5) передбачає дослідження ресурсів, завдань, стратегій, політики і планів, а також показників, що характеризують основну діяльність, і результатів в окремих галузях, які стосуються конкурентної організації, дозволяє зробити певний висновок про загальну ефективність діяльності організації, оцінити наскільки задовільна така діяльність, і визначити можливі і необхідні засоби по удосконалення діяльності.

 

2. Методи та засоби діагностики

При діагностиці організації використовуються такі методи: спостереження; опитування виконавців; вивчення документів, наданих в розпорядження; анкетування; фотографія робочого дня.

Джерелами інформації про організацію, беручи до уваги насамперед зарубіжний досвід, можуть бути:

- інформація про організацію, яка публікується спеціалізованими видавництвами, спілками підприємців, торговельними палатами;

- інформація по фірмах: товарно-фірмова; адресна, загально-фірмова, галузева, про персональні зв’язки, про фінансові зв’язки фірми, біографічні довідники;

- інформація, що публікується самими фірмами; щорічні звіти про діяльність фірм; балансові звіти фірм (щорічні чи щоквартальні); проспекти фірми, виставочні та ярмаркові каталоги, монографії про діяльність фірми;

- періодична преса, що публікує спеціалізовану інформацію про фірму; інформація, що публікується у вигляді окремих випусків або додатків до економічних журналів та газети про діяльність найбільших національних фірм;

- інформація про фірми, що надається спеціалізованими організаціями та закладами, кредитно-довідковими бюро, консультаційними фірмами на основі абонементів та замовлень;

- інформація про фірми, надана на підставі замовлень урядовими установами, спілками підприємств, торговими па­латами, іншими організаціями, які сприяють розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- ростери (досьє) на фірми, що формуються в міжнародних економічних організаціях системи ООН, ЄЕС.

Джерелами вихідних даних для діагностики підприємств та організацій є:

- паспорт;

- виробнича структура;

- штатний розклад;

- організаційна структура управління підприємством, його функціональних та виробничих структурних підрозділів;

- стратегічні, середньострокові, оперативні (квартальні, місячні, тижневі, добові) плани та звіти про виробничо-господарську діяльність підприємства та його структурних підрозділів;

- накази, розпорядження, листи міністерства нормативно-технічні, методичні документи та правові акти, що регламентують стосунки працівників апарату управління в процесі виконання функцій, положення про підприємство, виробничі одиниці, структурні підрозділи, посадові інструкції спеціалістів та технічних виконавців, процедури управління, норми та нормативи, обіг документів, інформаційні потоки, карти організації праці службовців;

- матеріали документальних ревізій та опитування працівників як внутрішніми консультантами, так і зовнішніми аудиторськими, консалтинговими фірмами.

Засоби діагностики

Будь-яка організація, навіть якщо вона складається з трьох осіб, це – складна система, яку можна охарактеризувати безліччю ознак.

Формально провести системний аналіз можна, використовуючи такі методи:

а) побудувати “дерево цілей”, і тоді аналіз можна розглядати як системний аналіз з точки зору цілей;

б) побудувати “дерево робіт”, і тоді аналіз можна розглядати як системний аналіз з точки зору робіт;

в) побудувати змішаний графік, в якому завдання (цілі) одночасно характеризують і заходи (функції), тоді аналіз можна розглядати як функціонально-цільовий аналіз;

г) побудувати граф проблем, кожна з яких сформульована таким чином, що вона неявно визначає як цілі (для вирішення проблеми), так і функції (тобто заходи, яких необхідно вжити для вирішення проблеми, яка відповідає більш пріоритетному елементові в структурі елементів графіка проблем).

Принципових відмінностей між згаданими методами системного аналізу немає і необхідно використовувати такий метод, який виявиться найбільш доцільним у конкретному випадку.

Для визначення завдань і взаємозв’язків між завданнями можна використовувати різні методи. Можна використати опис системи з точки зору проблем і чисто експертний метод виявлення проблем і зв’язків між ними. Опис систем з точки зору проблем найбільш звичний для керівників виробничих підприємств.

Складні завдання і функції необхідно розкласти на такі складові частини, які відрізнялися б одна від одної за однією з перелічених нижче характерних особливостей:

- за алгоритмом управління, який вимагається;

- за виконавцями (згідно з існуючим або передбачуваним поділом функцій між виконавцями в структурі організації);

- за вхідними і вихідними змінними (тобто за змінними, які характеризують матеріали, послуги та інші елементи на вході організації, і змінними, які характеризують про­дукцію, послуги та інші елементи на виході організації).

Зазначені відмінності між завданнями і функціями можуть бути зумовлені характерними особливостями як об’єкта, так і суб’єкта управління. Зважаючи на такі особливості, розроблені 13 правил декомпозиції завдань і функцій при виконанні процедури функціонального аналізу промислового підприємства.