Тема 6. Права та обов’язки батьків і дітей.

Рекомендована кількість годин - 4 години.

 

Методичні вказівки.

При розгляді даної теми слід враховувати, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. При цьому розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Важливість даного положення обумовлюється насамперед тим, що батько і мати є законними представниками дитини (ст. 242 ЦК), а тому усі права дитини здійснюються опосередковано через батьків, або за їх участю. І тому, рівність прав та обов'язків батьків дозволяє у повній мірі, гармонійно врахувати інтереси дитини та задовольнити усі її потреби. Адже саме батьки мають можливість укладати правочини від імені та в інтересах дитини, захищати її права, вирішувати допустимість укладення певних правочинів самою дитиною в залежності від об'єму її дієздатності тощо. Загалом же батьківські права та обов'язки стосовно дитини виникають із моменту народження дитини і, за загальним правилом, продовжуються до досягнення нею повноліття, а за окремих умов, передбачених Главою 16 СК, ще довше.

В свою чергу, д,іти у яких є спільні батьки (або один з них) мають повне право вимагати від них належно виконувати свої батьківські обов'язки, самі повинні виконувати свої обов'язки по відношенню до батьків, успадковують майно своїх батьків нарівні з іншими дітьми народженими у шлюбі чи поза ним тощо.

При розгляді даної теми потрібно визначити порядок та особливості встановлення походження дитини як від матнрі, так і від батька; презумпції батьківства чоловіка матері дитини; визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка; визначення батьківства чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини; визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; визнання батьківства та материнства в судовому порядку. Зв'язок, який виникає між батьками та дітьми, включає май­нові та немайнові взаємні права та обов'язки. Будується він на кровному походженні дітей від своїх батьків. Але для виникнення відповідних прав та обов'язків необхідна наявність юридичного складу, який включає не лише кровну спорідненість, але й пос­відчення цього юридичного факту державним органом. Проте, це не означає, що батьками дитини не можуть бути записані інші особи, які набули батьківських прав та обов'язків, не пере­буваючи в кровній спорідненості з дитиною.

Говорячи про судовий порядок визнання батьківства та материнства, сліз враховувати, що за рішенням суду батьківство може бути визнано за умови відсутності зареєстрованого шлюбу між батьками дитини і відсутності заяви чоловіка до органу РАЦС про запис його батьком. В такому випадку мати звертається з позовом до особи, яку вважає батьком, і кожна із сторін може порушувати клопотання про призначення судово-генетичної експертизи.

Окремо слід зупинитися на питаннях оспорювання батьківсьва та материнства. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Батьківство спростовується судом у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. При цьому доцільно визначити випадки, коли оспорити батьківство або материнство не є можливим.

В межах ціє теми необхідно приділити увагу питанням здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків, а також забезпечення права дитини з ілюстрацією конкретних прикладів.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Так, стаття 164 СК України встановлює підстави, за наявності яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Окремого дослідження вимають питання майнових правовідносин батьків та дітей. Майнові правовідносини, які можуть виникати між батьками і дітьми поділяють на дві групи: відносини батьків і дітей з приводу майна, що перебуває у сфері володіння сім’ї; аліментні зобов’язання батьків та дітей. При цьому потрібно окремо розглянути питання: права батьків і дітей на майно; роздільність майна батьків і дітей; право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання; право спільної сумісної власності батьків і дітей; права батьків та дітей щодо користування майном; управління майном дитини, а також використання доходу від майна дитини.

Питання до теми:

1. Підстави виникнення прав та обов’язків між батьками та дітьми.

2. Встановлення походження дитини. Визначення походження дитини від матері. Визначення походження дитини від батька.

3. Презумпція батьківства чоловіка матері дитини. Презумпція батьківства у разі народження дитини на протязі 300 днів з моменту розлучення, визнання шлюбу недійсним або смерті чоловіка матері дитини.

4. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка.

5. Визначення батьківства чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини. Добровільне визнання батьківства за сумісною заявою батька та матері дитини в орган РАЦС.

6. Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

7. Визнання батьківства та материнства в судовому порядку.

8. Підстави визнання батьківства в судовому порядку. Особи, які мають право вимагати визначення батьківства в судовому порядку. Встановлення факту батьківства за рішенням суду. Встановлення факту материнства за рішенням суду.

9. Реєстрація батьківства та материнства в органах РАЦС. Реєстрація визнання батьківства, материнства. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене.

10. Оспорювання батьківства (материнства). Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка. Спір про материнство. Оспорювання батьківства (материнства) особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду

11. Загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язки батьків та дітей.

12. Права батьків по захисту дитини. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків.

13. Забезпечення прав дитини.

14. Підстави, порядок, правові наслідки позбавлення батьківських прав.

15. Влаштування дитини батьки якої позбавленні батьківських прав. Побачення з дитиною батька, матері, які позбавлені батьківських прав.

16. Поновлення батьківських прав.

17. Права батьків і дітей на майно. Роздільність майна батьків і дітей.

18. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання.

19. Право спільної сумісної власності батьків і дітей. Права батьків та дітей щодо користування майном.

20. Управління майном дитини. Використання доходу від майна дитини.

 

Задача 1. У липні 2008 року К. звернувся до суду з позовом до М. про оспорювання батьківства та виключення запису його як батька з актового запису про народження дитини. Позивач зазначав, що з 17 січня 1997 році до 19 лютого 2004 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. 16 липня 1999 р. відповідачка народила доньку А., в актовому запису про народження та свідоцтві про народження якої він зазначений як батько. У 2004 році від відповідачки йому стало відомо, що фактично батьком дитини є не він.

З огляду на викладене К. просив суд ухвалити рішення, яким виключити його батьківство по відношенню до А. та зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану виключити запис про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Рішенням районного суду позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України, а оскільки позивач пропустив річний строк позовної давності, передбачений ст. 56 цього закону, для оспорювання свого батьківства, то відсутні правові підстави для задоволення його позову.

Визначте особливості дії сімейного законодавства у часі. Чи законним є рішення апеляційного суду? Чи може бути у цьому випадку застосована позовна давність до спірних правовідносин.

 

Задача 2. А. звернулася до суду із позовом до Л., К. та В. про відібрання малолітньої дитини та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що перебувала у шлюбі з В., від шлюбу з яким має двох дітей: сина Ф., 2002 року народження, та дочку Р., 2004 року народження. Фактично шлюбні відносини між А. та відповідачем В. припинилися в серпні 2007 року та із цього часу вона із дітьми проживала окремо від В.

Згідно з рішенням К-го районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2007 року шлюб між А. та В. розірвано, дітей залишено проживати з А. Після припинення шлюбно-сімейних відносин стосунки між нею та відповідачами Л. і К., які є дідом та бабою дітей, батьками її колишнього чоловіка В., значно погіршилися, спілкування відповідачів із дітьми негативно впливало на останніх.

На початку листопада 2012 року, на час шкільних канікул та тривалого карантину А. дозволила сину Ф. пожити в діда та баби, відповідачів Л. і К., у належному їм будинку, але після завершення карантину дитину позивачці не повернули. До часу звернення до суду Ф. продовжує мешкати у відповідачів, які доставляють його до школи та забирають із неї автомобілем. На неодноразові прохання А. повернути їй сина, висловлені по телефону, відповідачі не реагують, продовжують утримувати дитину в себе. З урахуванням викладеного А. просила суд відібрати малолітнього Ф., 2002 року народження, від відповідачів Л. та К. за місцем його фактичного перебування та передати його матері, а також стягнути із відповідачів у солідарному порядку на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн.

В. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд усунути перешкоди щодо його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина Ф., стягнути з А. на його користь моральну шкоду в сумі 100 тис. грн, визначити місце проживання малолітнього сина за місцем його проживання. В. зазначав, що протягом 2008−2012 років А. чинила йому перешкоди у спілкуванні із сином. Із цього приводу він звернувся до органу опіки та піклування, рішенням якого було встановлено часи для спілкування із сином, однак А. продовжувала перешкоджати йому в цьому. Відповідачка за зустрічним позовом не здатна в повному обсязі та належним чином виконувати покладені на неї обов’язки щодо виховання та розвитку сина Ф., оскільки значну частину свого часу приділяє дозвіллю, часто відсутня за місцем свого проживання, залишає дітей на своїх батьків. У жовтні 2012 року син Ф. прийшов до В. та його батьків Л. і К. та висловив бажання мешкати з ними, а не з матір’ю. В. також указував, що у нього є можливість утримувати сина, оскільки він має стабільний прибуток, а на період його відряджень про дитину піклуються його батьки Л. і К.

Рішенням суду позов А. задоволено частково. Ухвалено відібрати малолітнього Ф., 2002 року народження, від Л., К. та В. за місцем його фактичного перебування й передати матері – А. У задоволенні вимог А. про відшкодування моральної шкоди відмовлено. У задоволенні зустрічного позову В. відмовлено.

Чи законне рішення постановив суд? У яких випадках учасники сімейних відносин мають право на відшкодування моральної шкоди?

 

Задача 3. 01.02.2003 року суд виніс рішення про розірвання шлюбу між Лорейко та Дробовою. У той же день Лорейко виїхав за кордон працювати за трудовим договором. 02.02.2004 року він повернувся і отримав судову повістку у справі про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на користь сина Антона. У судовому засіданні 01.03.2004 року Лорейко дізнався, що Дробова народила 27.12.2003 року хлопчика Антона, батьком якого записано Лорейко. Розгляд справи було відкладено до 15.03.2004 року, але 05.03.2004 року Лорейко загинув.

Дробова звернулася із позовом до суду про стягнення аліментів з батьків Лорейка на користь її сина Антона. Батьки Лорейко заперечували проти позову і проти визнання Антона спадкоємцем свого сина і звернулись до юриста за порадою.

Прокоментуйте ситуацію відповідно до положень Сімейного кодексу України.

 

Задача 4. Л. звернулась до К. з позовом про стягнення аліментів на сина М., оскільки К., хоча й не перебував у шлюбі з Л. та за спільною з нею заявою записаний батьком М., а коштів на утримання не дає.

К. пред`явив зустрічний позов про оспорювання батьківства і зазначив, що на момент подання спільної заяви з Л. про добровільне визнання батьківства він не вважав себе батьком М., але зробив це на прохання Л. за грошову винагороду.

Л. в суді стверджувала, що К. дійсно є батьком її сина і визнав батьківство добровільно.

За висновком біологічної експертизи батьківство К. не заперечувалось.

Суд задовольнив позов про оспорювання батьківства, керуючись тим, що Л. не змогла в суді підтвердити батьківства К.

Проаналізуйте правильність застосування судом норм матеріального права.

Задача 5. З 29.10.2000 року по 28.12.2003 року тривав шлюб між Галковою та Літуновим. 13.05.2001 року Галкова народила сина Микиту, батьком якого був записаний Літунов.

У січні 2003 року з листа Галкової до подруги Літунов довідався, що не є батьком дитини. 16.01.2004 року Літунов звернувся досуду з позовом про оспорювання запису про батьківство. За ухвалою суду була призначена генетична експертиза, однак, Галкова чинила перешкоди і експертиза не була проведена. Натомість Галкова заперечувала проти позову і вважала, що її чоловік пропустив строк позовної давності для оспорювання запису про батьківство.

Вирішіть спір.

 

Задача 6. До органу реєстрації актів цивільного стану звернулась із проханням зареєструвати народження сина Григорова. Працівники органу РАЦСу пояснили їй, що батьком дитини буде зареєстровано її колишнього чоловіка, оскільки дитина народилася через 6 місяців після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу. Григорова категорично заперечувала, стверджувала, що батьком дитини є інший чоловік, який того ж дня звернувся до органу РАЦСу із заявою про добровільне визнання батьківства. Колишній чоловік Григорової теж написав заяву про те, що не вважає себе батьком цієї дитини. Працівник органу РАЦСу відмовився прийняти заяви від обох чоловіків і пояснив, що може зареєструвати батьком дитини лише колишнього чоловіка Григорової.

Григорова звернулась за порадою до адвоката, вважаючи, що її права та права її дитини порушені.

Прокоментуйте ситуацію.

 

Задача 7. Матейко звернулась до суду з позовом про виключення запису про батька дитини і про встановлення факту батьківства іншої особи, посилаючись на те, що батьком її доньки Каті є не її чоловік, а Порізний, з яким вона вже кілька років підтримувала фактичні шлюбні відносини, перебуваючи також в шлюбі з Матейко. Порізний помер і тепер Матейко хоче встановити факт батьківства Порізного для призначення доньці пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

Вирішіть спір.

 

Задача 8. Максиму та його батькам на праві спільної сумісної власності належала квартира. У 2002 році, коли хлопцеві виповнилось 12 років, квартира була відчужена. Від імені Максима договір підписала його мати зі згоди органу опіки та піклування. У 2003 році за отримані кошти батьки хлопця придбали іншу квартиру, однак, сина в договорі як нового співвласника не вказали, однак, зареєстрували його місце проживання за новою адресою.

У 2004 році відділ освіти за місцем розташування нової квартири звернувся до суду з позовом до батьків Максима про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу як такого, що порушує права дитини.

Вирішіть спір і з’ясуйте правові наслідки.