Розрахунок ритму (такту) поточної лінії

Вступ

В першій частині методичних вказівок розроблена методика та розглянуті особливості проектування, організації і планування поточних ліній і прямоточних ділянок в заготівельних, механічних, складальних та випробувальних цехах приладобудівних підприємств. Представлений нормативно-довідковий матеріал, необхідний для виконання розрахунків при проектуванні та організації виробництва виробничих дільниць підприємств машинобудування.

 

Розділ 1

ЗМІСТ, ЗАДАЧІ І ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

У курсовій роботі виконуються розрахунки, пов'язані з проектуванням, організацією і плануванням виробництва виробів. Її метою є встановлення постійної узгодженості дій людей, зайнятих у процесі виготовлення окремих деталей, вузлів і блоків, між собою і механізмами, у результаті чого досягається найкраще використання всіх трудових і матеріальних ресурсів виробництва.

Згідно цієї мети студенти вивчають питання організації і планування поточних ліній (однопредметних і багатопредметних) і прямоточних дільниць у заготівельних, обробних, складальних і випробувальних цехах підприємств приладобудування. У курсовій роботі виконуються також техніко-економічні розрахунки з встановлення чисельності і фонду заробітної плати промислово - виробничого персоналу, визначення собівартості виробленої продукції, встановленню найважливіших показників роботи дільниці, цеху.

Курсова робота складається з розрахункової і графічної частин. У розрахунковій частині в кожному розділі відповідно до завдання необхідно викласти основні теоретичні передумови і провести розрахунки.

Всі результати багаторазово повторюваних розрахунків вносять у таблиці. Загальний обсяг розрахункової і графічної частин складає 30-40 сторінок печатного тексту, оформленого грамотно, із полями на кожному листі по 20 мм з усіх боків.

Титульний лист роботи оформляється по зразку (див. додаток 1). Наступна сторінка містить індивідуальне завдання для виконання роботи. На третій сторінці приводиться зміст роботи за розділами з указанням сторінок. Наприкінці курсової роботи необхідно привести список використаної літератури з прізвищем та ініціалами автора(ів), назви роботи, видавництва, міста і року видання. Курсова робота підписується студентом.

Курсова робота виконується у встановлені терміни, захищається на кафедрі й оцінюється згідно з рейтинговою системою оцінювання ДНУ ім. О. Гончара.

 

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДРИЄМСТВІ ОБГРУНТУВАННЯ І ВИБІР ТИПУ ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ

На приладобудівних підприємствах виробничий процес звичайно складається з чотирьох основних стадій: заготівельної, обробної, складальної й випробувальної. До заготівельної стадії належать всі роботи по розкрою і заготівлі матеріалів, виготовленню напівфабрикатів і т.д. Обробна стадія являє собою перетворення заготовок у готові деталі шляхом виконання механічних, термічних, електрочастотних, електроіскрових і інших електро-фізико-хімічних операцій, покриттів і т.д. Вона включає опрацювання модулів на мало габаритних платах, рихтування деталей, обрізку виводів і ін. У складальній стадії відбувається процес складання вузлів, блоків, виробів і їх наладка (настроювання).

Всі деталі, вузли, блоки і вироби проходять цикл випробувань і регулювання. Проте цілком виготовлені і випробувані деталі, вузли, блоки в приладобудуванні не є готовою продукцією. Вони перед відправлення на склад готових виробів визначений час витримуються, після чого проходять повторний цикл випробувань. Тому в окремих випадках контрольні операції складають 30-50% від загальної трудомісткості виготовлення продукції в приладобудуванні.

Всі цехи основного виробництва формуються по видах виконуваних робіт: заготівельні, механообробні, складальні, випробувань і регулювання. При цьому можуть бути цехи по виготовленні) напівфабрикатів (ливарний, пресово- штампу вальний), розкрою матеріалів (розкрійно-заготівельний), по опрацюванню деталей (механічний), по опрацюванню деталей і складанні їх у вузли без електричної частини (слюсарно-складальні), по складанню окремих блоків (складальні) і цехи по спеціальних випробуваннях.

У цехах, як правило, створюються виробничі дільниці, що здійснюють технологічно закінчену частину виробничого процесу. Дільниці, що являють собою первинну ланка виробництва, організовані шляхом виділення устаткування однорідного за типом, характеру і технологічному призначенню. Так, у складальному цеху можуть бути дільниці жгутовки, настроювання і регулювання, складання вузлів і блоків, складання спеціальних приладів і апаратури. Для виробничої дільниці характерний визначений спосіб розташування устаткування, закріплення технологічних операцій за робочими місцями та ін. Розрізняють первинні структурні виробничі одиниці підприємства, організовані у формі поточних ліній і прямоточних предметнозамкнутих дільниць.

Тип виробничої дільниці (поточної лінії або серійної дільниці), вказаний у завданні на курсову роботу, необхідно обґрунтувати, тобто довести доцільність його організації.

У першому наближенні тип виробничої дільниці або різновиду поточної лінії при встановленому технологічному процесі можна обґрунтувати коефіцієнтом серійності, що визначається формулою:

k _с = , (1)

де И - загальна номенклатура, закріплених за дільницею деталей;
т_j - кількість операцій по кожному найменуванні продукції;
С_М - загальна кількість робочих місць.

Залежно від розміру коефіцієнта серійності розрізняють три типи виробництва: одинарне, серійне і масове. По числу детале-операцій, закріплених за робочими місцями, серійне виробництво буває дрібно-, середньо- і крупносерійним. Характеристика типів виробництва згідно «коефіцієнта серійності» приведена в додатку 2.

Однопредметні поточні лінії (ОПЛ), як правило, створюються в умовах масового і крупносерійного виробництва. Зміннопоточні лінії (ЗПЛ) ефективні в серійному, а іноді й у крупносерійному виробництві. В умовах середньосерійного і дрібносерійного виробництва, як показала практика, економічно доцільно створювати прямоточні дільниці. У курсовій роботі необхідно докладно охарактеризувати заданий тип виробництва та його можливості в організації того чи іншого типу виробничої дільниці.

При більш глибокому обґрунтуванні заданого типу виробничої дільниці необхідно враховувати наступне.

І. Якщо запланована до випуску кількість виробів N _пл більше або дорівнює їх розрахунковій кількості, то економічно доцільно створювати ОПЛ. Аналітично ця умова являє собою вираження виду

N _пл , (2)

де Т_еф - ефективний (дійсний) фонд часу роботи поточної лінії при встановленому змінному режимі роботи, хв.;

t_доц - економічно доцільна тривалість операцій, хв.

(для підприємств приладобудування значення t_доц приведені в додатку 3).

Крім того, створення в приладобудуванні ОПЛ виправдовується, якщо загальна кількість робочих місць, необхідних для виготовлення запланованого випуску виробів N _пл перевищує 75% загальної кількості виробничих операцій по даному об'єкті, тобто

С_m 0.75_mj, (3)

де С_т = - загальна кількість робочих місць, необхідних для виготовлення запланованого випуску виробів на однопредметній поточній лінії;
N _пл - запланована до випуску кількість виробів;
t _шТі- норма поштучного часу на і - у операцію, хв.;
т_j - загальна кількість операцій по виготовленню даного j - го об'єкту.
При 0.2 т_j < С_m <0.75 т_j економічно доцільно створення перемінно-поточних ліній. При цьому загальна кількість робочих місць визначається формулою

С_{m = ,} (4)

де И - загальна номенклатура закріплених за лінією деталей (вузлів, виробів); N _плj -програма випуску j -го об'єкта;

t _шіj -норма поштучного часу на i-у операцію при виготовленні j - го об'єкта;

т_j - загальна кількість операцій по конкретному об'єкту.

При невиконанні цих умов необхідно створювати прямоточні дільниці.

 

ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТОЧНИХ ЛІНІЙ

Розрахунок ритму (такту) поточної лінії

Риси досконалої організації виробничого процесу характерні для поточного методу виробництва виробів. Тому на заводах приладобудування необхідно намагатися застосувати поточне виробництво. У процесі організації поточного виробництва просування виробів по всіх стадіях і операціях технологічного процесу необхідно підпорядкувати визначеному ритму (такту) потоку.

У безперервно-поточному виробництві середній такт для однопредметних потоків, що працюють з подетальною передачею об'єктів з операції на операцію, розраховується за формулою:

R_опл = , (5);

де Т_еф - ефективний (плановий, дійсний) фонд часу роботи устаткування (робочого місця), хв.;

N _пл - кількість виробів, що повинна бути виготовлена в плановому періоді, од.

При встановленніТ_еф і N _пл необхідно керуватися такими положеннями.

І. Розрахунок Т_еф проводиться за формулою:

Т_еф= Т_р , (6);

де - планові втрати робочого часу на ремонт, наладку, переналадку і передислокацію устаткування, у % опл. Т_р;

Т_р - режимний (номінальний) фонд часу роботи устаткування (робочого місця ). Т_Р у залежності від прийнятого режиму змінності при шестиденному 41-годинному робочому тижні визначається формулою:

Т_р=[(Т_к-Т_N)і_с-Т_cn t_сп]h_c (7);

а при п'ятиденному 40-годинному робочому тижні:

Т_р=[(Т_к-Т_Н)t_c] h_c (8);

тут: - Т_к – число календарних днів у планованому періоді;

Т_н - число вихідних і святкових днів у планованому періоді;

t - тривалість робочої зміни, год.;

Т_сп - число передвихідних (передсвяткових) днів із скороченою тривалістю робочої зміни в даному періоді;

t_сп - час, на який скорочується тривалість робочої зміни в передсвяткові і предвихідні дні, год.:

- час, рівний числу робочих тижнів у плановому періоді, год.;

h_c - прийнятий режим змінності роботи підприємства.

Розмір втрат робочого часу на ремонт, наладку, переналагодження і зміну робочого місця приблизно визначається відповідно до нормативів, взятих з практики роботи приладобудівних заводів, за формулою:

= t_пр+t_пн+t_пп+t_прм (9)

де t_пр - втрати часу через проведення ремонтів устаткування в робочий час. У курсовій роботі їх можна прийняти по додатку 4;

t_пн - втрати часу через проведення підналадки і регулювання роботи устаткування, зміни і контролю стану інструментів і пристроїв та ін. У курсовій роботі величиною цих втрат можна знехтувати;

t_пп - регламентовані втрати часу на відпочинок і особисті потреби робітників. Ці втрати часу передбачаються для безперервно-поточних ліній, а також для ліній механічного опрацювання, що здійснюють виробничий процес із R 1хв. Для вищевказаних типів виробничих дільниць вони приймаються в розмірі 4 - 5 % від Т_р;

t_прм - втрати часу, пов'язані з коливаннями оперативного часу на операціях, що виходять за межі такту. У процесі проектування поточної лінії їх можна прийняти в розмірі 4 - 5 % від Т_р.

2. Кількість виробів, що повинна бути виготовлена в плановому періоді, визначається формулою:

N_пл =(N_в±DN) , (10)

де N_в - виробнича програма випуску, од. Її необхідно прийняти на рівні програми, вказаної в завданні;

DN - відхилення фактичного розміру внутрішньоцехових заділів від нормального. Приймаються 5 - 10 % від N_в при виготовленні багатоопераційних і трудомістких виробів;

- відсоток відсіву виготовлених об'єктів на технологічні проби, випробування, неминучий брак. У приладобудуванні приймається на рівні 1- 3%. Причому на намотувальних роботах, при виготовленні моментних пружин, рухливих частин механізмів брак планується в розмірі 3-4%. На лініях опрацювання литих корпусних деталей брак необхідно планувати на рівні 2-3%. У безперервно-поточному виробництві на однопредметних лініях, що виготовляють дрібні вироби і роботах із малим тактом і передачею об'єктів з операції на операцію партіями, ритм випуску виробів визначається за формулою:

(11)

де - розмір передатної партії, од. (методика розрахунку надана нижче,формула (39).

При визначенні ритму перемінно-поточного виробництва застосовуються практично ті ж формули, що і для безперервно-поточних ліній. Проте є ряд відмінних рис, що необхідно враховувати при розрахунку ритму постійних і змінних змінно-поточних ліній.

Для розрахунку ритму постійних змінно-поточних ліній необхідно попередньо встановити тривалість періоду, протягом якого будуть виготовлятися вироби кожного найменування з числа закріплених за потоковою лінією, і розділити його на окремі періоду пропорційно питомому значенню об'єктів виробництва по їхній трудомісткості і кількості відповідно до виробничої програми. Крім того, на постійних багатопредметних потоках відпадає необхідність у переналагодженні потоку при переході на опрацювання нового виробу. Для кожної деталі або вузла встановлюється свій ритм, що розраховується за формулою:

(12);

 

 

де N_{пл j} - кількість виробів j -го найменування, запланованих до випуску в плановий період;

Т_{пл j} - плановий період часу, що відводиться на виготовлення j - го виробу. Він складає частину режимного фонду часу і визначається формулою:

Т_{пл j}= Т_пл K_j, (13);

деТ_пл - загальна тривалість періоду протягом якого будуть виготовлятися и найменувань виробів (Т_пл Т_р),

К_j - коефіцієнт пропорційності показує частину періоду часу, що відводиться

на виготовлення j-го виробу і розраховується за формулою:

(14)

де И - число найменувань виготовлених виробів;

r_j - трудомісткість виготовлення j-го виробу,

 

У процесі проектування перемінних багатопредметних потоків необхідно проводити добір деталей з однорідним технологічним маршрутом і встановлювати порядок запуску з метою мінімізації втрат часу на переналагодження устаткування.

Розрахунковий загальний такт лінії визначається формулою 16.

(16)

де сума програмних завдань по всіх закріплених за лінією j-их виробах, од.;

- втрати часу на переналадку і підналадку лінії в зв^’язку з переходом від виробництва одного виробу до іншого. Зразкові їх значення в залежності від кількості змінюваних об'єктів, закріплених за лінією, приведені в додатку 5. Для встановлення розміру t_р у відсотках необхідно порівняти його з розрахунковим значенням Т_р. Окремий робочий такт виготовлення об'єкта j-го найменування визначається виходячи із сумарної трудомісткості робіт, запланованих до випуску в даному періоді,

(17)

де т_і - трудомісткість робіт при виготовленні j-го об'єкту.