Державний вищий навчальний заклад

ВСТУП

Навчальними планами зі спеціальностей “Здоров’я людини”, “Спорт”, “Фізичне виховання” передбачено виконання курсової роботи з фізіології людини студентами 2 курсу стаціонару і 2 курсу заочного відділення.

Тематика курсових робіт з фізіології людини визначається кафедрою медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту і повністю відповідає змістові програми.

Як форма науково-дослідної роботи курсова робота сприяє вдосконаленню професійної підготовки з предмету фізіологія людини майбутніх спеціалістів з фізичної культури та спорту.

Курсова робота з фізіології людини за змістом відноситься до робіт теоретичного характеру, які виконуються на основі аналітичного збору літературних даних з обраної теми.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВИХ РОБІТ

 

Нормативна база

Для забезпечення права громадян України на вибір змісту й рівня своєї освіти, а також із метою створення умов для гнучкого реагування вищої школи на запити суспільства в умовах ринкової економіки та гуманізації освітньої системи у нашій країні у відповідності до Закону України “Про вищу освіту”, який схвалений Верховною Радою України 17 січня 2002 року, національної програми “Освіта (Україна XXI ст.)”, Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65 “Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)” та інших законів і нормативно-правових актів України введена багатоступенева система вищої та післявузівської професійної освіти. Її концептуальною основою є принцип безперервності та спадкоємності процесу освіти, що відкриває нові можливості підвищення професіоналізму у різних галузях науки і техніки.

Запорізький національний університет ІV рівня акредитації є вищим навчальним закладом, у якому реалізована інтегрована система підготовки спеціалістів, що включає довузівську, вузівську і післявузівську підготовку. На базі освітньо-професійних програм створена ступенева підготовка “бакалавр – спеціаліст – магістр”, кожний етап якої завершується виконанням кваліфікаційної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України, закону “Про мови…” та інші нормативні положення курсові роботи виконуються виключно українською мовою.

 

При підготовці курсової роботи слід виявити:

- глибоке розуміння висунутих наукових концепцій і принципів;

- широкі знання фактичного матеріалу;

- уміння застосовувати їх до розв'язання конкретних завдань;

- розвинуте аналітичне мислення, наукові здібності;

- ґрунтовні знання зі спеціальності, високий рівень фахових знань;

- серйозне ставлення до предмета дослідження;

- вміння користуватися додатковою літературою;

- зацікавленість до поглибленого дослідження;

- навички до самостійної роботи.

Виконання курсової роботи – це творчий процес, велика пізнавальна робота, яку студент виконує протягом декількох місяців. У цьому полягає могутній розвиваючий потенціал даної форми індивідуального навчання сучасного мислячого студента. Написання курсової роботи стимулює творчий розвиток інтелектуальних сил особистості, який закріплюється у тому, що результати можуть бути використані студентом при написанні курсової роботи. Курсова робота дозволяє виявити творчий, а в подальшому і науковий потенціал студента, а також може бути сходинкою для подальшої наукової роботи. У процесі її підготовки розвиваються навички самостійного вивчення й узагальнення наукової літератури з будь-якого вузького питання; виявляються нові й невирішені наукові проблеми.

Мета курсової роботи:

- систематизація, закріплення теоретичних знань з фізіології людини;

- поглиблення і розширення теоретичних знань шляхом індивідуальної роботи;

- розвиток умінь застосовувати засвоєні знання при вирішенні наукових завдань;

- удосконалення навичок самостійної роботи студента з науковою літературою;

- виявлення вмінь студента методологічно правильно, грамотно проводити збір сучасної інформації, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати;

- оволодіння прийомами (навичками) самостійної дослідницької роботи;

- вироблення вмінь формулювати судження і висновки, логічно й доказово їх викладати;

- вироблення вмінь публічного захисту підготовленого матеріалу з теми курсової роботи.

У курсовій роботі не прийнято давати оцінку матеріалу, що викладається. Норми наукової комунікації регламентують характер викладу інформації, вимагають ухилятися від висловлення особистої думки у чистому вигляді. У цьому зв'язку автори наукових праць, у тому числі й курсової роботи, мають намагатися використовувати мовні конструкції, що виключають з обігу особовий займенник “ я ”, натомість використовується займенник “ ми ” що дозволяє відбити свою думку, точку зору певної групи людей, наукової школи, наукового напрямку, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективна творчість, комплексний підхід до вирішення проблем; використання займенника “ми” та його варіацій передають та відтіняють ці тенденції сучасної наукової творчості. Рекомендується використовувати вирази: "на думку автора", "вважається доцільним", "як свідчить проведений аналіз" тощо.

Курсова робота не є науковим дослідженням, але допомагає автору навчитися самостійно вести пошук наукової літератури, аналізувати, систематизувати сучасні теоретичні дані з того чи іншого питання з фізіології людини, і є підґрунтям для написання дипломної роботи спеціаліста або магістра.

1.2 Вибір та затвердження теми роботи

При обранні теми роботи основними критеріями повинні бути актуальність, перспективність, ступень вивченості, наявність доступної для студента і достатньої для розкриття теми джерельної бази. Крім того студент повинен враховувати свої наукові інтереси, нахили і можливості.

Складання плану написання курсових робіт.

Перед початком роботи студент повинен скласти план написання своєї курсової роботи, який допоможе йому раціонально організувати свою працю, а керівнику контролювати та вчасно надавати допомогу студенту.

Затвердження теми. Обравши тему для своєї курсової роботи на початку ІІ семестру студент повинен на кафедрі МБОФВіС зустрітися з керівником для її затвердження та зареєструвати її, поставивши свій підпис в журналі обліку курсових робіт.

Приклад теми курсової роботи: «Загальна характеристика дихальної системи».

Слід зазначити, що самовільна зміна теми курсової роботи категорично забороняється.

1.3 Курсові роботи як складова частина підготовки

Курсові роботи є основною складовою частиною навчального процесу на факультеті фізичного виховання. Робота показує наскільки ретельно студент оволодів навичками роботи з літературними та науковими джерелами, чи вірно він проводить їх класифікацію.

При написанні курсових робіт студент отримує практичні навички роботи з спеціальною літературою у контексті вивчення різноманітних проблем і грамотний (у науковому розумінні) опис літератури, вміння викласти свої думки та висновки.

Виходячи з цього, формуються вимоги щодо написання курсових робіті критерії щодо її оцінки:

· актуальність тематики, відповідність її сучасному стану науки з фізіології людини та перспективам її розвитку;

· робота показує ступінь вивчення та критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з теми;

· вона повинна будуватись на основі фактичного матеріалу, на ґрунтовній теоретичній базі, але ні в якій мірі вона не повинна бути компіляцією;

· узагальнення теоретичних результатів, обґрунтування їх, висновки;

· студент зобов’язаний виявити джерела і ознайомитися з певною кількістю літератури, що зберігається в бібліотеках міста. Якщо літератури обмаль, студент має право використовувати матеріали мережі INTERNET. Кількість використаних джерел у переліку посилань не обмежена, але не менше 15;

· матеріал роботи повинен бути викладений у логічній послідовності і відповідно до норм літературної мови;

· кожен факт або джерело в роботі повинні бути, як цитата або витяг, підкріплені посиланням на джерело та літературу, з яких вони взяті.

 

 

1.4 Джерельна база курсової роботи

Головним засобом оволодіння фактичним матеріалом є його збір та аналітична робота над джерелами. Широта і повнота джерельної бази, вміння взяти максимальну інформацію з наявних джерел, вміння дати характеристику достовірності як окремого джерела, так і його інформації, співставити дані різних джерел – один з найважливіших критеріїв оцінки роботи. Обов’язковими є вказівки на те, чи опубліковані джерела, де і ким, наскільки повно використані їх інформативні можливості.

 

 

1.5 Літературно-монографічна база роботи

Орієнтація в науковій літературі, особливо у сучасній, є важливим показником фахової зрілості студента. Він зобов’язаний продемонструвати своєю роботою вміння розбиратися у концепціях авторів, аналізувати систему їх доказів, враховувати ступінь використання попередніх досягнень фахівців з фізичної культури і спорту.

Принципи використання матеріалів мережі Інтернет: в Україні поки що не створена нормативно-правова база Інтернету і не розроблені державні стандарти наукової роботи у новому інформаційному полі. Матеріали, з мережі Інтернет не можуть бути використані як основне джерело роботи, а поєднуватися з традиційними літературними джерелами.

 

 

1.6 Вимоги до тексту роботи

Загальні положення:

1. Тема курсової роботи повинна бути зареєстрована на кафедрі МБОФВіС.

2. При написанні роботи обов'язкові посилатися на авторів і джерела, з яких запозичено матеріали або окремі результати. Використання у роботі запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело враховуються при допущенні роботи до захисту та визначенні її оцінки.

3. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

4. Текст роботи студент пише своїми словами, але при необхідності він може цитувати. Цитування стає обов’язковим, коли мова йде про принципові положення. При цитуванні:

· текст цитати береться у лапки і наводиться у тій граматичної формі, в якій поданий у джерелі та перекладений на українську мову;

· цитування мусить бути повним;

· пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень цитованого тексту і позначається трьома крапками;

· при непрямому цитуванні (переказі) слід бути точним у викладі думок автора;

· цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім;

· своє ставлення до окремих думок або слів беруть у круглі дужки;

· кожна цитата має супроводжуватися посилання на джерело або автора, з яких її взято;

· необхідно цитувати тільки ту літературу або джерело, яку особисто опрацював.

5. Дослідження потребують збору фактичного та статистичного матеріалу та його самостійного опрацювання. Це стосується, насамперед, статистики. Дані повинні наводитися в однакових одиницях виміру: абсолютних (м, см, шт.) або відносних (%). Допускаються лише загальноприйняті скорочення.

6. Мова та стиль курсових робіт повинні відповідати нормам наукового етикету. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Мова роботи повинна бути цілеспрямованою і прагматичною, тому в ній має бути мінімальна кількість емоційних елементів. Засобом вираження логічних зв’язків у роботі є спеціальні синтаксичні засоби, що вказують

· на послідовністьдумки – “спочатку”, “насамперед”, “потім”, “по-перше”, “по-друге” і т. ін.

· заперечення – “тимчасом”, “але”, “тоді як”, “аж ніяк”, “проте“ і т. ін.

· причинно-наслідкові відношення – “таким чином”, “тому”, ”завдяки цьому”, “внаслідок цього”, “крім того” і т. ін.

· висновки – “отже”, “значить”, “на закінчення зазначимо”, “підсумовуючи”, “аналіз документа свідчить”, “все сказане дає змогу зробити висновок“ і т.ін.

Логічна послідовність мови курсової роботи визначає те, що в ній окремі речення стисло пов’язані одне з одним. Звідси різноманіття складених сполучників підрядності: “завдяки тому, що”, “після того, що”, “між тим як”, “зважаючи на те, що”, “внаслідок того, що”.

Ступінь

· достовірності факту досягається використанням слів – “справді”, “зрозуміло”

· припустимості – “треба гадати”, “як відомо”

· можливості – “можливо”, “ймовірно”

Стиль роботи – це безособовий монолог, тому виклад ведеться від третьої особи. Культура мови роботи має відзначатися такими якостями як смислова точність, якість і стислість. Робота обов’язково повинна бути вичитана стилістично та орфографічно. Мовностилістична культура роботи найкраще виявляє наукову і загальну культуру студента.

7. Роботу на захист подають у вигляді спеціально підготовленого тексту, переплетеною або в файлах та папці.

8. Робота є оригінальним дослідженням, тому виконується тільки в одному екземплярі.

 

 

2. СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОТИ

 

Курсова робота повинна містити основні структурні елементи у наступній послідовності:

1) титульний аркуш (перша стоінка, не нумерується);

2) зміст (2 сторінка);

3) вступ (3 сторінка);

4) огляд літератури;

5) висновки;

6) перелік посилань;

7) додатки (при необхідності).

 

Титульний аркуш

Титульний аркуш має єдиний загальновузівський стандарт. На ньому вказано: якому міністерству підпорядкований вищий навчальний заклад, назва навчального закладу, тема курсової. Далі вказано курс, номер групи, напрям підготовки, спеціальність, прізвище, ім’я та по-батькові студента.Нижче – посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали керівника. Ще нижче – оцінка за національною шкалою, кількість балів, оцінка ECTS.

Далі – підписи, ініціали та прізвища членів комісії. (Додаток А).

 

 

2.2 Зміст

Зміствключає найменування та номери початкових сторінок усіх структурних частин роботи. Зразок оформлення змісту представлено (див. додаток Б).

 

2.3 Вступ

Вступ починається з третьої сторінки. У вступі визначають коло тих питань, які розглядаються в курсовій роботі.

 

 

2.4 Огляд літератури

Цей розділ являє собою аналіз проблеми, яку було напрацьовано у процесі вивчення комплексу зібраних джерел і наукової літератури. У ній викладаються теоретичні основи поставленої проблеми, джерельні матеріали, пропонуються загальні, можливо оригінальні положення роботи.

Огляд літератури займає більшу частину роботи. Викладення матеріалу можна вести або в хронологічній послідовності, або розділяти матеріал на проблемні питання. Вибір того чи іншого варіанту залежить від характеру теми та зібраних матеріалів, ступеня висвітлювання окремих питань в літературі й т.п. Якщо в розділі виділені параграфи, то їх слід назвати.

Літературний огляд рекомендується проводити в 3 етапи: 1) підбір і складання списку спеціальної літератури (значну допомогу в підборі відповідних публікацій дають різні біографічні показники); 2) аналіз тексту (читати необхідно повільно, осмислюючи зміст публікацій, намагаючись зрозуміти головні ідеї та думки автора); 3) запис основного змісту тексту.

Перед ознайомленням зі змістом корисно ознайомитись з вихідними даними книги (в якому місті вона надрукована, яке видавництво її випустило, в якому році, яким тиражем, хто редактор), що дозволить оцінити сучасність та її характер (науковий, навчальний, популярний). Потім слід прочитати вступ (передмову). Він дає можливість зорієнтуватися у головному змісті книги, зрозуміти головні ідеї автора. Далі треба переглянути список рекомендованої літератури, щоб ознайомитись з додатковою літературою з обраної теми й оцінити її обсяг.

Приступаючи до читання основного матеріалу в книзі, доцільно виписати всі незнайомі слова й терміни у спеціальний словник з вказівкою з’ясованого смислу. Завершальним етапом вивчення літературних джерел є запис його основного змісту у вигляді цитування, складання плану тез або конспектів.

Всі літературні джерела, на які є посилання в літературному огляді, повинні бути включені в перелік посилань і пронумеровані.

У курсовій роботі треба робити посилання, яке містить тільки номер публікації за списком. Воно береться у квадратні дужки. Наприклад: [12], [15], [1-5], [5, 12, 15].

Як правило, посилання розміщують у тому місці, де це найзручніше за змістом (як правило в кінці речення).

У тексті роботи, якщо виникає необхідність, може демонструватись графічний та статистичний матеріал. Більшість схем, що підкріплюють зміст роботи, разом з ілюстраціями виносяться в додатки.

Висновки

Висновки – частина роботи, що містить узагальнені результати дослідження літературних джерел, до яких прийшов автор і є логічним завершенням курсової роботи.

Головна їх мета – підведення підсумків вищевикладеного матеріалу.

Висновки подаються у вигляді окремих конкретних і лаконічних положень, що підсумовують одержані дані.

Слово “ВИСНОВКИ” на листі розташовують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Важлива вимога до висновків - їх стислість та ґрунтовність. Вони повинні займати одну, максимум дві сторінки курсової роботи.

Висновки в роботі, як правило, формулюються по пунктах, які нумеруються арабськими цифрами. Кількість пунктів не обмежується, але звичайно їх буває від 2 до 10.

 

Приклади висновків:

 

ВИСНОВКИ

Усі системи та апарати органів взаємопов’язані й об’єднані в єдине ціле – організм.

Організм – це окрема жива істота, яка розглядається як цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних елементів.

В організмі людини розрізняють такі системи і апарати органів:

1. Опорно-руховий апарат – забезпечує опору, захист і переміщення тіла та його частин у просторі.

2. Травна система забезпечує функцію перетравлювання і всмоктування речовин, що надходять в організм ззовні, та виведення із організму неперетравлених залишків.

3. Дихальна система забезпечує обмін газів між кров’ю і зовнішнім середовищем.

4. Видільна система забезпечує виведення з організму відпрацьованих продуктів.

5. Статева система слугує для збереження виду.

6. Кровоносна система об’єднує серце і судини, в яких кров циркулює по всьому тілу.

7. Лімфатична система – система трубок і, по яких з органів і тканин лімфа тече в напрямку до вен.

8. Система органів чуття сприймає подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища.

9. Система органів (залоз) внутрішньої секреції – забезпечує хімічний зв'язок і регуляцію всіх процесів в організмі.

10. Нервова система забезпечує зв'язок органів і систем між собою та із зовнішнім середовищем.

ВИСНОВКИ

Організм – це жива біологічна цілісна система, яка має здатність до самовідтворення, саморозвитку і самокерування. Ця цілісність забезпечується наступними факторами: 1) структурним об’єднанням усіх частин організму (клітин, тканин, органів, рідин та ін.); 2) взаємозв’язком між усіма частинами організму за допомогою: а) рідин, що циркулюють у його судинах, порожнинах і просторах (гуморальний зв'язок, лат. humor - рідина), б) нервової системи, яка регулює усі процеси в організмі (нервова регуляція).

Таким чином, цілісність організму, по-перше, досягається завдяки діяльності нервової системи, яка пронизує своїми розгалуженнями всі органи та тканини тіла і є матеріальним анатомічним субстратом об’єднання (інтеграції) організму в єдине ціле разом із гуморальним зв’язком.

По-друге, цілісність організму полягає в єдності вегетативних (рослинних) та анімальних (тваринних) процесів у ньому. Анімальні нерви іннервують посмуговані м’язи, тобто виконують тваринну функцію (рух), в той час як вегетативні нерви, розгалужуючись у гладких м’язах судин, забезпечують їх трофічну іннервацію, тобто виконують рослинні функції (обмін речовин, живлення).

По-третє, цілісність організму полягає в єдності духу і тіла, тобто в єдності психічного і соматичного, тілесного. Єдність і цілісність організму неможливі без його зв’язку з навколишнім середовищем. Для тварин – це біологічне середовище, а для людини, крім біологічного, вирішальне значення має антропогенне середовище.

2.6 Перелік посилань

Перелік посилань – свідчить про теоретичну підготовку розглянутої проблеми, про навички роботи з літературою. До нього включається весь науковий комплекс, який опрацьований студентом при вивченні проблеми і побудові концепції, а не тільки видання, на які є посилання. Відомості про джерела та літературу необхідно подавати у відповідності з вимогами сучасного стандарту. Не варто включати до списку науково-популярні, художні та інші публікації, що не мають наукової цінності.

Наприкінці роботи, починаючи з нової сторінки, треба подати перелік посилань, які використовувалися в основній частині роботи.

Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог містять такі стандарти: 1) ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления ”; 2) ДСТУ 3582-97 “ Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”; 3) ГОСТ 7.12-93 “ Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила ”.

При складанні переліку посилань слід керуватися такими правилами:

Джерела можна розміщувати одним із способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць, авторів, року та місця видання, кількості сторінок. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

До переліку посилань вносяться роботи всіх згаданих авторів - вітчизняних та зарубіжних. Автори, матеріали яких не згадувались в курсовій роботі, до списку переліку не включаються.

Нумерація наскрізна протягом всього списку і позначається арабськими цифрами.

Бібліографічний опис складається мовою оригіналу.

Якщо авторів більше трьох, то наводяться імена всіх або перших трьох зі словами “та ін.”.

Назва місця видання пишеться повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва (-М.), Ленінград (-Л.), Санкт-Петербург (-СПб.), Київ (-К), Ростов на Дону (-Р-н-Д.). Якщо назва одного із двох міст не скорочується, то вони пишуться повністю: М. - К., але: Київ - Херсон. При наявності двох міст видання, в описанні наводять обидва міста через дефіс.

Назва видавництва пишеться без лапок в називному відмінку після назви міста видання і двох крапок.

При написанні статті з періодичних виданнях перед відомостями про видання ставиться помітка “В кн.: В зб.:”

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. та рос. мовах. Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

 

Нижче приведені окремі зразки бібліографічного опису використаної літератури.

Приклади навчальних посібників:

Бабский Е.В. Физиология человека. – М.: Медицина, 1972. – 656 с.

Смирнов В.М., Дубровский В.И. Физиология физического воспитания и спорта. – М.: Владос, 2002. – 605 с.

Анатомія та фізіологія з патологією / За ред. Я.І. Федонюка, Л.С. Білика, Н.Х. Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.

 

Приклади статей і з журналів, книг або збірників:

Поляков Г.А. О развитии двигательных качеств у школьников // Физическая культура. – 2000. – № 5. – С. 19-24.

Карпов Г.В. Розвиток гнучкості в школярів // Фізичне виховання в школі. – 2007. – № 2. – С. 30-36.

Зациорский В.М. Методика воспитания силы. Методика воспитания быстроты // В кн.: Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1997. – С. 8-103.

Волков Л.В. Теория спортивного отбора: способности и одаренности // В сб.: Мат. междун. научн. конф. Спортивный отбор и ориентация в системе многолетней подготовки спортсменов. – К., 1996. – С. 32-33.

Приклади тез або матеріалів конференції:

Иванова Т.П. Критические периоды развития быстроты, силы и выносливости детей школьного возраста // Тезисы V науч. конф. по физическому воспитанию детей и подростков. – М., 2009. – С. 134-136.

 

Оформлення бібліографічних посилань

на електронні версії публікацій та електронні видання з Internet

На основі практики оформлення посилань на інформаційні джерела в Internet (World Wide Web), пропонуються тимчасові (до появи сучасної редакції відповідного державного стандарту) рекомендації щодо оформлення посилань на електронні версії документів та електронні видання. Практикуються різні способи оформлення посилань на електронні інформаційні джерела, зокрема MLA, APA та ISO. Стандарт ISO 690-2 прийнятий Міжнародною організацією стандартизації і передбачає опис джерела відповідно до вимог, що вище викладені.

Обов’язковими елементами бібліографічного опису посилань є:

· автор(и) електронного документу,

· назва документу,

· дата публікації версії документу,

· тип документа у квадратних дужках,

· URL – уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу в Internet),

· дата формування документа та інші дані.

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно. Вимоги до кожного з елементів опису є такими.

Автор документу: на початку опису вказуються автори (перший, другий, третій та інші).

Замість імені автора можливе використання адреси електронної пошти, якщо немає іншої інформації, яка дозволила б ідентифікувати автора. При цьому не можна вносити ніяких змін в адресі (наприклад, замінювати прописні літери на строчні). Коли автор відомий під псевдонімом, то вказується адреса його електронної пошти у круглих дужках відразу після псевдоніма.

Дата публікації версії документу:

· друкується у форматі (рік, місяць, день) для англомовних посилань, у форматі (день, місяць, рік), наприклад (21 лютого 2001) – для російсько/україномовних посилань. Після дужок ставиться крапка,

· посилання на статті у періодичних виданнях, які не модифікуються, повинні мати рік та місяць публікації. Якщо періодичним виданням є журнал, то вказується рік, номер тому, номер журналу, як це робиться за ГОСТ 7.31-84,

· електронні документи, які не мають інформації щодо дати створення і модифікації, вважаються перевиданням робіт з невідомою датою публікації і посилання оформлюється як (n.d./рік), де рік – це рік отримання доступу до документу, а ”n.d.” – “не має дати”,

· у посиланнях на документи, які модифікуються з часом, за роком вказується місяць та день (коли є).

Приклад. Wainright, M. (n.d./1995). Citation style for internet sources [WWW document]. URL http://www.cl.cam.ac.uk/users/maw 13/citation.html (5 вересня 2000).

Посилання на використані джерела

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, що вивчаються у курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, у «… у працях [1-6] …». Праці відокремлюються одна від однієї комою, [1, 7, 4, 55].

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: див. рис. 1.2.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: в табл. 1.2.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. табл. 1.3.

 

 

Додатки

Додатки оформляють як продовження курсової роботи, розташовуючи їх в порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок надрукований посередині сторінки малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. У додатках розміщують матеріал, який є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу; не може бути послідовно розміщений в основній частині через великий обсяг або способи його відтворення. Додатки повинні мати спільну з рештою курсової роботи нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, рисунки та інше, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку.Наприклад: рисунок Д.2 – другий рисунок додатку Д.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Оформлення курсової роботи здійснюються за Стандартом підприємства СТП 3-97 (вимоги до оформлення курсових і дипломних робіт) ЗНУ, адаптованих нормоконтролерами до відповідних спеціальностей. Курсові роботи допускається оправляти в м’які оправи (з’єднання спіраллю, термопалітурки тощо) або вкладати в папки з файлами.

 

 

3.1 Загальні вимоги та рекомендації до оформлення тексту

Курсова робота повинна бути виконана охайно. Написання роботи дозволяється лише у друкованому на комп’ютері вигляді. Текст роботи повинен бути вичитаний як студентом, так і керівником. Текст повинен бути логічним, вільним від загальних фраз та тавтологій. Не вичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками знижує загальну оцінку роботи і є взагалі неприпустимим.

Оптимальнийобсяг курсової роботи – 25-30 сторінок.

При наборі тексту слід дотримуватися певних правил.

1. Робота виконується з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

2. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

ліве – 30 мм

верхнє і нижнє – не менше 20 мм

праве – 10-15 мм

 

Приклад загального оформлення сторінки роботи

 

 

 

3. Вимоги до комп’ютерного набору курсової роботи:

· текстовий редактор – WORD\WINDOWS

· гарнітура шрифту – Times New Roman (шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою.)

· кегль шрифту (розмір) – 14 pt (1,8 мм.)

· абзац – 1,25 см

· міжрядковий інтервал – полуторний

· кількість рядків на сторінці – 29-30

· між заголовком (назвою розділу чи підрозділу) і текстом додається один зайвий інтервал.

· у кожному рядку повинно бути біля 65 знаків з урахуванням пробілів між словами.

 

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ, ДОДАТКИ друкують великими літерами (без лапок, дужок звичайним шрифтом, великими літерами), заголовок центрується.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої), з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Після заголовка, перед текстом пропускають один рядок. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки (зміст, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел і літератури).

Додаткові вимоги:

· Вписувати у текст окремі іншомовні слова, формули чи умовні позначення необхідно типографським шрифтом тільки чорною пастою, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

· Помилки, описки, які виявилися у процесі написання роботи, дозволяється виправляти, підчищаючи і замальовуючи білою фарбою (коректором) і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (фрагменту рисунка) рукописним способом пастою тільки чорного кольору.

· Перенос слів у заголовках не допускається. Підкреслення заголовків не допускається.

· Кожну структурну частину роботи «ЗМІСТ», ««ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» і т.п. починати з нової сторінки.

· Прізвища, назви і цитати, що використані автором, необхідно перекладати на українську мову, якою пишеться робота. Абревіатуру назви дають після того, як при першому згадуванні ця назва була дана повністю а поруч, в дужках, – абревіатура.

· Форма титульного листа має єдиний загальновузівський стандарт і виконується згідно зі зразками (див. додаток А).

· Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в ніжній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом має складати один додатковий інтервал.

 

 

3.2 Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, додатків (рисунки, таблиці, публікації джерел тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті: 2, 3, 4…. Крапка після номера сторінки не ставиться. Нумерація аркушів починається з цифри “ 2 ”, враховуючи, що титульний аркуш є першою сторінкою роботи і номер сторінки на ньому не ставиться (номер також не ставиться на титульному листі для додатків). У нумерацію входять всі аркуші, враховуючи додатки.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад: 1.2 або 2.4, потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу також без крапки вкінці.

 

Наприклад:

ВСТУП

1.

1.1

1.2

1.3

2.

2.1

2.2

2.3

3.

3.1

3.2

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

В окремих випадках у курсових роботах підрозділи поділяють на пункти, які нумерують у межах кожного підрозділу. Наприклад: “1.3.2” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку записують заголовок пункту.

 

3.3 Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або в додатках. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис.3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1», або «…як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення.

 

 

3.4 Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

При складанні таблиць необхідно дотримуватися певних правил:

1.Слово“Таблиця”без скорочень, з великої літери, розміщують у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці і складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, (арабською без знака “№”).

Наприклад:

Таблиця 3.1

Склад вдихуваного, видихуваного й альвеолярного повітря

Повітря	О2 (%)	СО2 (%)	N2 та інертні гази (%)
Атмосферне	20,93	0,03	79,04
Видихуване	16,0	4,5	79,5
Альвеолярна газова суміш	14,0	5,5	80,5

 

2. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва таблиць пишеться з прописної букви без крапки в кінці. Скорочення у заголовках таблиць не допускається.

3. В заголовках граф і колонок допускаються тільки ті скорочення, які прийняті в тексті, або є загальноприйнятими (с, хв, км, к-сть разів і т.п.).

4. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розділяють рядки таблиці можна не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє користування таблицею.

5. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

6. На всі таблиці в роботі мають бути посилання в тексті.

7. Розмір таблиці не повинен перевищувати стандартного аркуша паперу. Якщо таблиця не вміщується на такому форматі, її треба давати з продовженням на кількох сторінках. Над продовженням таблиці на новому листі ставиться заголовок типу “Продовження таблиці…” із зазначенням номера таблиці.

Наприклад:

Продовження табл. 1.2

 

 

Заголовок таблиці на новій сторінці не повторюється.

8. Не рекомендуються вертикальні надписи в графах таблиць.

9. У графах таблиць не можна залишати вільні місця. Якщо дані відсутні, треба ставити тире, або писати “немає”. Якщо табличні стовпці заповнені текстом, то крапка у кінці його не ставиться.

10. Примітки до таблиць розміщуються безпосередньо після таблиці (під нею, без додаткового інтервалу). Слово примітка друкують з великої літери з абзацного відступу. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою.

 

Наприклад:

Примітка: …

Примітки: 1. …

2. …

12. При написанні таблиць необхідно витримувати один додатковий інтервал між таблицею і наступним текстом.

13. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

4. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

4.1 Підготовка до виступу з курсовою роботою

Перше і найголовніше, з чого починається підготовка до захисту роботи, - це розробка виступу за результатами дослідження у формі усної доповіді, яка покликана розкрити сутність, теоретичне й практичне значення результатів проведеної роботи.

У структурному відношенні доповідь можна поділити на три логічно взаємопов’язані частини: вступ (розкривається актуальність теми), основна частина та висновки з виконаної роботи.

Перша частина повторює вступ роботи.

Після першої вступної частини йде друга і найбільша за обсягом частина, яка у послідовності, встановленій логікою написання курсової роботи, характеризує кожну теоретичну частину роботи. При цьому особливу увагу слід звернути на підсумкові результати. Відзначаються також критичні співставлення та оцінки.

Закінчується доповідь підсумковою частиною, яка будується за висновками роботи. Тут доречно перерахувати загальні висновки з її тексту (не повторюючи більш часткові узагальнення, зроблені при характеристиці розділів основної частини).

До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, таблиці, графіки, діаграми і т.д.), які необхідні для доказів зроблених висновків і т. п.

У випадку згоди з керівником курсової роботи можливі відповіді типу: “Із чим не можна не погодитися”, “Вказані недоліки можуть бути виправлені…”, “Я цілком згодний із тим, що…”, “Зауваження по роботі досить справедливі…”.

У випадку незгоди з зауваженнями керівника можна заперечувати таким чином: “Я дозволю не погодитися…”, “У зв’язку із зауваженнями хотілося б звернути увагу присутніх на таке…”, “Це питання поки залишається відкритим…”, “Факти (результати, дані) доводять, що…” “Із зауваженнями не можна погодитись, оскільки…”, “Думаю, що це не стосується теми нашого дослідження…”, “Така постановка питання неправомірна, оскільки…” і т. п.

Відповіді мають бути короткими, чіткими й добре аргументованими. Якщо можливі посилання на тексти робіт, то їх слід робити. Це надає відповідям найбільшої переконливості й одночасно дозволяє підкреслити достовірність наведеного аргументу.

При підготовці до захисту бажано ще раз уважно перегорнути весь текст роботи, зробити позначки на сторінках, вкласти у потрібні місця закладки. Особливу увагу слід звернути на аналітичні таблиці, графіки та схеми, що містять у собі в наочній і концентрованій формі результати виконаної роботи.. Вони оформлюються таким чином, щоб студент міг демонструвати їх без особливих ускладнень і вони були доступні усім присутнім у залі.

Доповідь слід розраховувати на 7-10 хвилин виступу.

 

 

4.2 Публічний захист курсової роботи

Захист курсової роботи відбувається публічно. Він носить характер наукового обговорення тієї або іншої теми з фізіології людини, і проходить в обстановці високої вимогливості, принциповості та дотримання наукової етики та термінології.

Керівник курсових робіт оголошує про захист робіт, вказуючи їх назву, прізвище, ім'я та по-батькові автора, керівника та членів комісії.

Далі слово для повідомлення надається самому авторові роботи. Свій виступ він будує на основі вільного викладу раніше підготовленого конспекту доповіді, яка має продемонструвати високий теоретичний рівень підготовки, ерудицію і здатність доступно викласти основні результати проведеного дослідження.

Зазвичай, доповідь починається зі звернення: “Шановні присутні!...” або іншого звернення. Дуже важливо, аби мова автора роботи була науковою, ясною, граматично точною, впевненою, що робить її зрозумілою та переконливою, гарно аргументованою за змістом. Промова має бути виразною, що залежить від темпу, гучності та інтонації. Не припускається порушення норм літературної вимови, зокрема, вживання неправильних наголосів.

Слід також врахувати й таке питання, як вибір одягу. Це важливо для доповідача. Відома елегантність, підтягнутість в одязі сприяє гарному враженню на членів комісії і присутніх на захисті курсових робіт.

Автор роботи доповідає за кафедрою, звертаючи увагу на об'єкти, відображені на плакатах, рисунках, пояснюючи їх. Після виступу починається наукова дискусія, в якій можуть брати участь всі присутні члени комісії на захисті. Керівник, також в усній формі може ставити питання із проблем роботи, неясних теоретичних моментів і т.п.

Відповідаючи на поставлені запитання, слід торкатися суті справи. Авторам робіт слід виявляти скромність в оцінці своїх результатів і тактовність до тих, хто ставить запитання.

Перш ніж відповідати на запитання, необхідно його вислухати або при потребі й записати. При цьому слід враховувати, що чітка, логічна, аргументована відповідь на попереднє питання може виключити наступне.

Інколи виникають нижче наведені ситуації:

- питання зрозуміле і Ви даєте на нього відповідь. Від Вас чекають розгорнутої відповіді, яка демонструє Вашу ерудицію;

- питання незрозуміле. Тоді слід попросити уточнити або повторити його, а потім відповісти на нього;

- питання зрозуміле, але відповісти на нього Ви не можете. У цьому випадку можливі репліки: "Це не входило у завдання даної роботи"; "Це виходить за рамки цієї роботи"; "Це питання, на жаль не розглядалося нами (з якоїсь причини)" і т.п.

Після закінчення дискусії за бажанням автора роботи йому може надаватися заключне слово, після якого можна вважати, що основна частина процедури захисту завершена.

На закритому засіданні членів комісії підбиваються підсумки захисту і приймається рішення про оцінку (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”). Це рішення приймається простою більшістю голосів членів комісії, що беруть участь у засіданні.

 

 

4.3 Критерії оцінювання курсових робіт

При оцінці курсової роботи враховується:

- якість роботи, правильність і глибина викладання матеріалу теми, відповідність змісту назві теми;

- методичний рівень, літературне опрацювання (кількість праць), грамотність та культуру оформлення роботи;

- якість доповіді: уміння коротко, чітко обґрунтовувати актуальність теми, здібність швидко та зрозуміло відповідати на поставлені запитання;

- ступінь самостійності при виконанні роботи;

- глибину знань, правильність виконання і чіткість ілюстрацій.

Оцінка роботи визначається за такими основними критеріями:

Ø курсова робота, яка відповідає вище вказаним вимогам: чітко викладений матеріал на основі власної оцінки спеціально підібраних джерел та наукової літератури, під час захисту студент проявив вміння доповісти суть своєї теми, вірно відповів на запитання комісії, показав здатність відстоювати свою позицію, проводити наукову дискусію і визначити свої недоліки та помилки, оцінюється на “ відмінно”;

Ø робота, що містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою, у ній студент зробив оцінку використаних джерел, зробив логічні висновки, та має несуттєві відхилення від вимог до курсової роботи, які не знижують її загальної оцінки як закінченої праці (окремі неточності, мовні та стилістичні огріхи тощо), дозволяють при відповідному захисті виставляти “ добре”;

Ø робота, в якій розкрито обрану тему, але лише на основі реферування опублікованих джерел, проблема в цілому розглянута, але не зроблено самостійних аргументованих висновків і автор не врахував деякі обов’язкові вимоги до написання роботи, оцінюється на “ задовільно”;

Ø представлена курсова робота, яка не відповідає вищевказаним вимогам, отримує оцінку “ незадовільно”. Студент, робота якого не отримала позитивної оцінки, має право доопрацювати її та захищати на засіданні повторно, і не пізніше, ніж три роки, але тільки один раз і не раніше наступного року.

Після завершення захисту всі курсові роботи, підписані членами комісії і керівником роботи, передаються до архіву ЗНУ.

ДОДАТКИ

Додаток А

Зразок титульної сторінки курсової роботи

Форма №Н-6.01

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

Факультет _____________________________________________________

Кафедра _______________________________________________________

 

(повна назва кафедри)

 

КУРСОВА РОБОТА

(ПРОЕКТ)

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

 

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

^{(ініціали та прізвище)}

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

 

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) ^{(ініціали та прізвище)}

________________ ___________________________

(підпис) ^{(ініціали та прізвище)}

________________ ___________________________

(підпис) ^{(ініціали та прізвище)}

 

 

Запоріжжя - 20 __

Додаток Б

Зразок оформлення змісту курсової роботи

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………
1.	Анатомія та фізіологія органів травлення…..………………
2.	Ротова порожнина…………………………………………….
	2.1	Глотка…………………………………………………………..
	2.2	Стравохід………………………………………………………
	2.3	Черевна порожнина та порожнина очеревини………………
	2.4	Шлунок…………………………………………………………
	2.5	Печінка…………………………………………………………
3.	Травлення у тонкій кишці……………………………..……..
	3.1	Кишкова секреція……………………………………………..
	3.2	Всмоктування………………………………………………….
	3.3	Моторика тонкої кишки………………………………………
ВИСНОВКИ…………………………………………………..……….
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…..……………………………………………

Додаток В

Теми курсових робіт

Фізіологія збудливих тканин

1. Загальна характеристика збудливих тканин та біоелектричні явища в організмі людини.

2. Нейро-гуморальна регуляція вегетативних функцій.

3. Види нервових волокон, будова, функції та класифікація.

4. Проведення збудження по нервових волокнах.

5. Класифікація, будова та механізм дії синапсів.

6. Особливості гормональної регуляції вегетативних функцій.

7. Системний принцип регуляції фізіологічних показників (за Анохіним П.К.)

8. Фізіологія вегетативної нервової системи. Холінергічна та адренергічна іннервація.

9. Огляд симпатичної нервової системи.

10. Медіатори і рецептори симпатичної нервової системи, локалізація, функції.

11. Будова та функції симпатоадреналової системи.

12. Склад та функції парасимпатичної нервової системи.

13. Загальна характеристика інтероорганної нервової регуляції та тканьові рецептори.

14. Дуга вегетативного нервового рефлексу. Тонус вегетативних центрів.

15. Нервові центри та їх властивості, локалізація.

16. Тонус вегетативних центрів, трофічна дія нервової системи.

Вища нервова діяльність

1. Вища нервова діяльність (ВНД), показники, які її характеризують.

2. Методи дослідження ВНД.

3. Порівняльна характеристика умовних і безумовних рефлексів.

4. Механізм утворення умовних рефлексів та їх характеристика.

5. Фізіологія пам’яті, варіанти пам’яті та її види.

6. Гальмування умовних рефлексів.

7. Основні форми навчання.

8. Вчення І.П. Павлова про типи ВНД.

9. Основні форми психічної діяльності людини.

10. Особливості ВНД людини.

11. Усвідомлювана і підсвідома діяльність мозку.

12. Принципи організації поведінкових реакцій за П.К. Анохіним.

13. Сон, його характеристика та значення для організму.

Обміни речовин і енергії

1. Роль білків в організмі та їх обмін.

2. Жири. Функції, біологічна цінність та обмін.

3. Роль вуглеводів в організмі, обмін та порушення їх обміну.

4. Водно-сольовий обмін та його значення.

5. Види обміну енергії в організмі людини.

6. Методи дослідження обміну речовин та енергії.

 

Фізіологія аналізаторів

1. Порівняльна характеристика структурно-функціональних особливостей рецепторів та аналізаторів.

2. Кодування інформації в аналізаторах.

3. Зоровий аналізатор, будова та функції.

4. Фізіологія слухового аналізатора.

5. Вестибулярний аналізатор та його значення.

6. Руховий (кінестетичний) аналізатор, розташування та функція.

7. Смаковий і нюховий аналізатори, розташування та значення.

8. Больовий аналізатор і знеболююча система організму.

9. Інтеграційна діяльність організму.

Система крові

1. Внутрішнє середовище організму. Лімфа.

2. Кількість, склад і фізико-хімічні властивості крові та функції.

3. Фізіологія еритроцитів, будова, функції та значення.

4. Фізіологія лейкоцитів, фагоцитоз, імунітет.

5. Системи груп крові АВ0 та Rh-фактор.

6. Система регуляції агрегатного згортання крові (РАЗК).

7. Гомеостаз, його судинно-тромбоцитарний механізм.

8. Тромбоцити. Механізм згортання крові.

9. Регуляція гемопоезу (еритро- та лейкопоез).

10. Буферні системи крові. Кислотно-лужний стан організму.

 

Серцево-судинна система

1. Загальна характеристика ССС.

2. Гемодинаміка та методи її дослідження.

3. Цикли серцевої діяльності.

4. Властивості серцевого м’яза та його енергозабезпечення.

5. Автоматія серця та аритмія в його діяльності.

6. ЕКГ, ФКГ, БКГ - методи дослідження діяльності серця.

7. Електрокардіографічне дослідження роботи серця.

8. Фазовий аналіз серцевої діяльності.

9. Методи дослідження та розрахунку серцевих об’ємів крові.

10. Регуляція діяльності серця та її види.

11. Кровоносні судини, їх функціональна класифікація.

12. Методи дослідження гемодинаміки.

13. Рух крові по артеріям, венам та капілярам.

14. Регуляція системного кровотоку.

15. Лімфатична система, склад лімфи, функції та регуляція.

 

Система дихання

1. Дихання як процес, його етапи та їх значення.

2. Транспорт кисню від повітря до мітохондрій.

3. Анатомо-фізіологічна характеристика дихальних шляхів.

4. Дифузія та газообмін в легенях.

5. Біомеханіка дихання.

6. Газообмін між альвеолами і кров’ю (показники вентиляції та газообміну).

7. Транспорт газів кров’ю. Гемоглобін, його комплекси та їх властивості.

8. Газообмін між артеріальною кров’ю і тканинами (внутрішнє тканинне дихання).

9. Методи вивчення дихальної функції організму людини, об’єми вентиляції легень. Спірометрія, спірографія.

10. Нейрогуморальна регуляція інтенсивності дихання.

11. Особливості дихання в різних середовищах.

 

Фізіологія залоз внутрішньої секреції

 

1. Загальна характеристика ендокринної системи, класифікація гормонів та механізм їх дії.

2. Регуляція вироблення гормонів (стимулюючий та пригнічуючий вплив).

3. Механізм гіталамо-гіпофізарних регуляторних взаємодій при регуляції виробки гормонів.

4. Гіпофіз, його будова та гормони гіпофіз, їх вплив на обмін речовин.

5. Огляд гормонів кори наднирників.

6. Мозковий шар наднирників. Адреналін. Норадреналін.

7. Огляд щитоподібної залози, її гормони та їх роль в обміні речовин.

8. Паращитоподібні залози. Паратгормон.

9. Особливості підшлункової залози, роль гормонів підшлункової залози в обміні речовин.

10. Жіночі статеві гормони (естрогени).

11. Чоловічі статеві гормони (андрогени).

12. Тимус (загрудинна залоза) та її гормони.

13. Епіфіз. Мелатонін і його фізіологічна роль.

14. Гормони сінергісти.

15. Гормони антагоністи.

Травна система

1. Загальна характеристика системи травлення.

2. Функції травної системи. Гормони та біологічні пептиди ШКТ.

3. Особливості травлення в порожнини рота, акт ковтання.

4. Травлення в шлунку. Шлунковий сік.

5. Ферменти підшлункової залози. Травлення в тонкому кишечнику.

6. Фізіологія печінки.

7. Роль тонкого кишечнику в травленні, всмоктування.

8. Фізіологія товстого кишечнику.

9. Роль підшлункової залози в травленні.

10. Регуляція травлення.

 

Фізіологія опорно-рухового апарату

 

1. Скелетні м’язи. Класифікація та структурно-функціональні особливості.

2. Хімізм та механізм м’язового скорочення.

3. М’язові скорочення та їх види, механізм функціонування.

4. Рухові одиниці.

5. Робота та сила м’язів.

6. Опорно-руховий апарат та регуляція його діяльності.

7. Нейрони ЦНС та механізм їх збудження.

8. Види гальмування в ЦНС.

9. Інтегративна діяльність ЦНС.

10. Роль спинного мозку в здійсненні рухів.

11. Стовбур мозку та його рухові системи.

12. Ретикулярна формація та її функції

13. Функції лімбічної системи мозку.

14. Будова мозочка та його функції.

15. Фізіологія проміжного мозку.

16. Кора великих півкуль мозку. Локалізація функцій.

 

Система виділення

1. Система виділення, загальний огляд.

2. Структурно-функціональна характеристика нирки.

3. Сечоутворення, роль різних відділів нефрона в цьому процесі.

4. Видільна функція нирок та методи її дослідження.

5. Роль нирок в підтримці фізіологічних показників організму.

6. Сечоутворення в нирках та його регуляція.

7. Виведення сечі, її кількість та склад.

Методичне видання
(українською мовою)

 

 

Параєва Катерина Миколаївна

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

до виконання курсових робіт з фізіології людини

для студентів ІІ курсу факультету фізичного виховання

 

Рецензент К.Л. Власенко

Відповідальний за випуск К.М. Параєва

Коректор А.В. Бєляєва