Оформлення курсового проекту

МВ 02070855-3092-2010

 

Азроян Г.Н. Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи: Методичні вказівки з курсового проектування: – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010, – 59 с.

Методичні вказівки з курсового проектування складені для студентів напряму підготовки 6.040103 - "Геологія" денної і заочної форми навчання.

Наводиться методика складання проекту геолого-зйомочних робіт, організація та методи проведення геологічної зйомки, обробки та аналізу геологічних матеріалів, вимоги до оформлення графіки та пояснювальної записки.

 

Рецензент: завідувач кафедри теоретичних основ геології, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Стельмах О.Р.

 

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № ___ від "___"__________20___р.)

 

 

©Азроян Г.Н., 2010

©ІФНТУНГ, 2010

 

 

МВ

Азроян Г.Н. Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи: Курсове проектування: – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010, – 59 с.

Методичні вказівки з курсового проектування складені для студентів напряму підготовки 6.040103 - "Геологія" денної і заочної форми навчання.

Наводиться методика складання проекту геолого-зйомочних робіт, організація та методи проведення геологічної зйомки, обробки та аналізу геологічних матеріалів, вимоги до оформлення графіки та пояснювальної записки.

 

Рецензент: кандидат геолого-

мінералогічних наук, доцент О.Р.Стельмах

 

Голова навчально-методичного

об’єднання спеціальності

“Геологія нафти і газу” Б.Й. Маєвський

 

Голова навчально-методичного

об’єднання спеціальності

"Геофізика" Д.Д. Федоришин

Завідувач кафедри теоретичних

основ геології О.Р. Стельмах

 

Член експертно-рецензійної

комісії університету В.А. Старостін

 

Нормоконтролер Г.Я. Онуфрик

 

Коректор Н.Ф. Будуйкевич

 

Інженер 1 категорії Н.В. Мирка

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № ___ від "___"__________20___р.)

© Азроян Г.Н., 2010

© ІФНТУНГ, 2010

 

ЗМІСТ   ВСТУП 1 СКЛАД І ОБ’ЄМ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 2 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ 2.1 Титульний аркуш і завдання 2.2 Зміст 2.3 Вступ 2.4 Аналіз геологічної карти 2.4.1 Орогідрографія 2.4.2 Стратиграфія 2.4.3 Інтрузивні породи 2.4.4 Тектонічна будова. Характеристика форм залягання гірських порід 2.4.5 Геоморфологія 2.4.6 Історія геологічного розвитку району 2.4.7 Корисні копалини 2.5 Організація і проведення геологічної зйомки 2.5.1 Мета і задачі геологічних робіт 2.5.2 Масштаб геологічної зйомки, площа робіт і характеристика району 2.5.3 Методика геологозйомочних робіт 2.5.4 Підготовчий період. Складання проекту робіт 2.5.4.1 Вивчення району за даними попередніх досліджень 2.5.4.2 Визначення тривалості польового періоду 2.5.4.3 Особливості геологічної зйомки в різних умовах 2.5.4.4 Характер відслоненості районів зйомки 2.5.4.5 Застосування гірських виробок і свердловин 2.5.4.6 Методи проведення зйомки 2.5.4.7 Геофізичні та геохімічні дослідження при проведенні геологічної зйомки 2.5.4.8 Кондиційність геологічної карти 2.5.4.9 Склад геологозйомочної партії 2.5.4.10 Лабораторні дослідження гірських порід 2.5.4.11 Топогеодезичні роботи 2.5.4.12 Транспорт при проведенні геологозйомочних робіт 2.5.4.13 Заходи з охорони надр і навколишнього середовища 2.5.5 Польовий період 2.5.6 Камеральний період 2.6 Висновки 2.7 Додатки 2.8 Бібліографічна довідка 3 ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ 3.1 Загальні вимоги 3.2 Поділ тексту 3.3 Заголовки 3.4 Нумерація аркушів 3.5 Ілюстрації 3.6 Посилання 3.7 Додатки 4 РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ З ДИСЦИПЛІНИ “СТРУКТУРНА ГЕОЛОГІЯ ТА ГЕОКАРТУВАННЯ ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Курсовий проект з дисципліни “Структурна геологія, геокартування та дистанційні методи” виконується студентами спеціальності 6.07.07 – “Геологія” в п’ятому семестрі після вивчення комплексу предметів геологічного напрямку і проходження ознайомчої і геологозйомочної практик.

Метою виконання курсового проекту є закріплення теоретичних знань і практичного досвіду, набутого під час геологозйомочної практики, розвиток самостійної творчої роботи з геологічними матеріалами, вивчення яких дає можливість здійснювати узагальнення і висновки про геологічну будову, історію розвитку і корисні копалини певної ділянки земної кори.

Завданням курсового проекту є самостійний аналіз стратиграфії, форм залягання гірських порід, відновлення історії геологічного розвитку території, виявлення наявності певних корисних копалин та найбільш перспективних ділянок щодо їх знаходження і розробка проекту геологічної зйомки. При цьому в проектній частині слід передбачити таку організацію геологозйомочних робіт, яка б дозволила отримати уяву про глибинну будову досліджуваної території і дані для прогнозування перспективних щодо корисних копалин ділянок з використанням сучасних геологічних і геофізичних методів. Проект повинен складатись з урахуванням заходів з охорони надр і навколишнього середовища.

Завдання на курсовий проект видаються керівником індивідуально кожному студенту; вихідними даними є навчальні геологічні карти, складені для районів з різною геологічною будовою.

Типові теми курсових проектів:

1 Проект геологозйомочних робіт ділянки території складчастої області в масштабі 1:50000 (1:25000).

2 Проект геологозйомочних робіт ділянки території платформи в масштабі 1:50000 (1:25000).

3 Проект геологозйомочних робіт ділянки території крайового прогину в масштабі 1:50000 (1:25000).

При написанні курсового проекту слід користуватися навчальною і спеціальною геологічною літературою.

Для виконання курсового проекту в термін, встановлений навчальним планом і графіком навчального процесу студент повинен:

1 Отримати в керівника завдання на курсовий проект не пізніше, ніж через два тижні після початку занять в п’ятому семестрі (орієнтовно до 14 вересня);

2 Скласти разом з керівником графік виконання текстової частини та графічних додатків;

3 Регулярно відвідувати консультації керівника курсового проекту в дні, вказані в розкладі;

4 Забезпечити ритмічну роботу протягом всього періоду виконання курсового проекту і здати його на перевірку керівнику не пізніше, ніж за два тижні до призначеної дати захисту.

 

1 СКЛАД І ОБ’ЄМ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Пояснювальна записка складається у відповідності до стандарту підприємства СТП02070855-02-98 “Курсовий і дипломний проект. Вимоги до змісту та оформлення” і повинна включати:

 

титульний аркуш – 1 шт.;

завдання на курсовий проект – 1 ст.;

зміст – 1 ст.;

вступ – 1-2ст.;

основна частина – 45-60 ст.;

висновки – 1-2 ст.;

додатки – 1 шт.;

бібліографічна довідка – 1 шт.

 

Основна частина складається з наступних розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів.

Таблиця 1.1 - Структура та об ’єм основної частини курсового проекту

№ розділу, підрозділу, пункту	Назва розділу, підрозділу, пункту	Об"єм в сто- рінках
1.1 1.2 1.3 1.4   1.5 1.6 1.7       2.1 2.2   2.3 2.4   2.4.1   2.4.2 2.4.3   2.4.4 2.4.5   2.4.6 2.4.7   2.4.8 2.4.9 2.4.10 2.4.11 2.4.12   2.4.13   2.5 2.6	АНАЛІЗ ГЕОЛОГІЧНОЇ КАРТИ   Орогідрографія Стратиграфія Інтрузивні породи Тектонічна будова. Характеристика форм залягання гірських порід Геоморфологія Історія геологічного розвитку Корисні копалини   ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ ЗЙОМКИ   Мета і задачі геологозйомочних робіт Масштаб геологічної зйомки, площа робіт і характеристика району Методика геологозйомочних робіт Підготовчий період. Складання проекту робіт Вивчення району за даними попередніх досліджень Визначення тривалості польового періоду Особливості геологічної зйомки в різних умовах Характер відслоненості районів зйомки Застосування гірських виробок і свердловин при геологічній зйомці Методи проведення зйомки Геофізичні та геохімічні дослідження при проведенні геологічної зйомки Кондиційність геологічної карти Склад геологозйомочної партії Лабораторні дослідження гірських порід Топогеодезичні роботи Транспорт при проведенні геолого-зйомочних робіт Заходи з охорони надр і навколишнього середовища та техніки безпеки Польовий період Камеральний період	27-36   1-2 5-10 0-3 7-10   1-2 8-10 2-3   18-24     1-2 1-2   14-16   1-2   1-2   2-4   0,5-1 1-1,5   2-3 2-3 1-2 1-1,5 1-1,5 0,5 0,5-1   1-1,5 1-1,5 3-4

Пояснювальна записка супроводжується графічними додатками:

додаток А – тектонічна схема;

додаток Б – геологічні розрізи;

додаток В – геологічна карта ділянки території, по якій планується геологічна зйомка і стратиграфічна колонка до неї;

додаток Г – схема маршрутів гірських виробок і свердловин.

Правила оформлення графічних додатків наводяться на сторінці 53 в підрозділі 2.7.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

2.1 Титульний аркуш і завдання

Титульний аркуш оформляється за встановленою формою. Бланк завдання на курсовий проект заповнюється студентом власноручно; вказуються всі види робіт і терміни їх виконання.

2.2 Зміст

Включає найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів із зазначенням номеру сторінки, де розміщений заголовок розділу (підрозділу, пункту, підпункту).

Вступ

У вступі розглядається загальна характеристика території, зображеної на навчальній геологічній карті, яку студент отримує від керівника для написання курсового проекту. Вказується загальне тектонічне положення території, масштаб карти, її автори, дата випуску, площа закартованої території, основні населені пункти, шляхи сполучення. Вказується, яка ділянка території обирається для проектування крупномасштабної зйомки (центральна, східна, південно-західна і т.п.) і конкретно формуються мета і задача курсового проекту.

2.4 Аналіз геологічної карти

Наводиться аналіз топооснови (орогідрографія), геологічної будови, геоморфології, історії геологічного розвитку і корисних копалин території, зображеної на навчальній геологічній карті.

2.4.1 Орогідрографія

У цьому розділі описуються характерні особливості рельєфу, зображеного на топооснові карти, річкова сітка, озера і болота.

У першу чергу визначається тип рельєфу і його характерні особливості. Тип рельєфу визначається за абсолютними відмітками горизонталей: рівнинний (горбистий) – 200-500 м, гірський – вище 500 м. Крім того за абсолютними відмітками гірський рельєф поділяється на низькогір’я – 500-800 м, середньогір’я – 800-2000 м і високогір’я – вище 2000 м.

Визначається ступінь розчленованості рельєфу, вказуються найбільші і найменші абсолютні відмітки, відносні перевищення, розподіл на площі найбільш значних височин. Якщо характер рельєфу на площі міняється, необхідно вказати, в якому напрямку відбувається зменшення абсолютних відміток або один тип рельєфу змінюється іншим. Для гірських районів виділяють головні і другорядні хребти і вказують їх просторове розташування.

Більш детально описується рельєф ділянки, для якої складається проект геологозйомочних робіт, що, у свою чергу, допоможе в проектній частині визначити категорію прохідності території. Для цієї ділянки визначається крутизна схилів (кути нахилу рельєфу). Визначають крутизну схилів за горизонталями на топооснові або за побудованими через досліджувану ділянку геологічними розрізами (додаток 3).

Згідно кутів нахилу рельєфу, схили розрізняють:

слабо похилі – до 3°;

похилі – 3-5°;

сильно похилі – 5-10°;

круті – 10-20°;

дуже круті – 20-45°;

уривчасті – більше 45°.

 

При описанні річкової сітки слід визначити головні водні артерії і напрямок їх течії, вказати, яка частина річки (верхів’я, середня течія, гирло) розташована в межах району, вік (молода, зріла, стара). Для річок, долина яких повністю знаходиться на площі, визначають ділянки розташування витоку, середньої течії та гирла. Робиться висновок про тип річки (гірська, рівнинна). Вказують напрямок течії притоків до крупних річок.

Якщо на території є озера і болота, треба вказати ділянки їх розташування, а для тих, які знаходяться в районі, де планується проведення геологічної зйомки, обчислити площу.

2.4.2 Стратиграфія

У цьому розділі описується розповсюдження і взаємозв’язок виділених на карті і в розрізі стратиграфічних товщ, послідовність залягання і речовинний склад осадочних і вулканогенно-осадочних порід та порід регіонального метаморфізму, що беруть участь в будові території.

При описанні використовують дані стратиграфічної колонки, розташованої ліворуч від навчальної геологічної карти і розрізу. Якщо є дані бурових свердловин, їх використовують для характеристики древніх відкладів, виходи яких на поверхню відсутні, але зображені на геологічному розрізі, а також для вирішення питань про розповсюдження цих порід на площі і зміни їх складу та товщини.

На початку розділу дається перелік крупних стратиграфічних підрозділів (систем), породи яких беруть участь в будові території від найбільш древніх до наймолодших. Далі описання ведеться за групами (системами). Після заголовку групи (системи) коротко зазначається, які більш дрібні підрозділи входять в склад системи, загальна характеристика розповсюдженості (широко, локально, незначно) і ділянки виходу цих порід на поверхню (північна, центральна, південно-східна і т.п.). вказується загальна товщина порід системи. Якщо на території систем мало, а більш дрібних підрозділів багато, то характеристика, наведена вище, застосовується для відділу.

Далі описують підрозділи (відділи, яруси, світи), що входять в склад системи. Якщо таких розділів в складі системи багато, вони можуть бути об’єднані в більш крупні групи (при умові узгодженого залягання між собою).

Перед описанням кожного підрозділу наводиться заголовок: назва системи, назва відділу, назва ярусу. Після назви стратиграфічної одиниці ставиться її віковий індекс, зазначений на карті.

Схематично характер описання розрізу виглядає таким чином:

Девонська система – D

В складі системи в досліджуваному районі виділено два відділи – нижній і верхній.

Нижній відділ – D₁

В розрізі присутні породи жединського і кобленського ярусів.

Жединський ярус – D₁gd

 

Для кожного стратиграфічного підрозділу наводяться такі дані:

– характер контактів з підстеляючими породами (узгоджений або неузгоджений). У випадку узгодженого залягання спостерігається нормальна вікова послідовність і витримана по площі товщина відкладів. У випадку неузгодженого залягання визначається тип неузгодження (стратиграфічне, географічне, кутове) і встановлюється тривалість в перерві осадконакопичення із зазначенням, які за віком породи випадають з розрізу. Ділянки з кутовим неузгодженням і виклинюванням необхідно зобразити на викопіровках і помістити у вигляді рисунків в тексті;

– речовинний склад порід і його зміни у вертикальному розрізі;

– характеристика структури і текстури порід;

– товщина відкладів і зміна товщини;

– керівні форми фауни і флори, якщо про них є дані в стратиграфічній колонці;

– розповсюдження порід на площі з прив’язкою до географічних пунктів або сторін світу;

– характер залягання порід – горизонтальне, нахилене, складчасте. У випадку складчастого залягання зазначають, які частини складки виповняють відклади – крила або ядра антикліналей чи синкліналей.

Особливо детально слід розглядати відклади, які є нафтогазоносними, або могли б бути такими при наявності відповідних геологічних структур.

В кінці розділу перераховуються стратиграфічні підрозділи, які є на ділянці де планується проведення крупномасштабної геологічної зйомки. До розділу “Стратиграфія” виконується додаток 2 – геологічна карта ділянки, де планується геологічна зйомка, у збільшеному масштабі (1:50000 або 1:25000). До неї додається стратиграфічна колонка, в яку заносяться вікові підрозділи, що є на цій ділянці.

2.4.3 Інтрузивні породи

Описуються ці породи у віковій послідовності від древніх до наймолодших. Серед одновікових інтрузій спочатку описують інтрузії основного складу, пізніше середнього і кислого. В цілому для території послідовність опису наступна: назва породи, вік інтрузії, приуроченість до певної частини території. Інтрузиви, які попадають на ділянку, де планується проведення крупномасштабної зйомки, характеризуються більш детально. Крім приуроченості до певної частини території, визначають площу виходу на поверхню, форму інтрузиву (на підставі аналізу приконтактових ореолів), ендо- і екзоконтактові зміни, характер контактів із вміщуючими породами. Характеристика магматичних порід наводиться в умовних позначеннях до геологічної карти в скороченому вигляді, тому мінеральний склад і структурно-текстурні особливості переважно можна встановити тільки в загальних рисах.

2.4.4 Тектонічна будова. Характеристика форм залягання гірських порід.

Метою написання цього підрозділу є встановлення належності території до певної тектонічної області (областей) і характеру її геологічної будови на підставі аналізу навчальної геологічної карти, карти ділянки проектованих робіт та геологічних розрізів. Опис території проводиться за схемою:

1 встановлюється належність території до певної тектонічної області (областей);

2 встановлюється кількість структурних поверхів;

3 характеризується в загальних рисах геологічна будова кожного структурного поверху;

4 детально характеризується будова ділянки проектованих робіт.

Для встановлення тектонічної структури району застосовують порівняльно-тектонічний метод та метод складання геологічних розрізів. Перший метод полягає в розгляданні форм залягання порід на різних ділянках карти. Виділяються райони із складчастим, нахиленим і горизонтальним заляганням. Характер залягання встановлюється за взаємовідношенням геологічних границь з рельєфом та за елементами залягання. Серед складчастих структур виділяються зони з різними морфологічними типами складок. Другий метод дає можливість наочно відобразити структури і охарактеризувати всі їх елементи.

На підставі аналізу карти і розрізів виділяють ділянки, які різняться стратиграфічними розрізами, характером складчастості, фацій і формацій та своєрідністю магматизму і визначають до якої тектонічної області належить дана територія. Наприклад: “В тектонічному відношенні досліджувана територія є частиною герцинської складчастої області”, або “Територія включає в себе частину альпійської складчастої області передгірського прогину і примикаючої до прогину платформи”, або “Територія являє собою частину герцинської складчастої області, відмежовану від докембрійської складчастої області глибинним розломом”.

Далі шляхом детального аналізу окремих ділянок вста­новлюється морфологія та час утворення складок, будова по­верхонь неузгоджень, готуються дані для виділення структур­них поверхів. Головною ознакою структурного поверху є стратиграфічне і різке кутове неузгодження між товщами порід, що мають свій певний структурний план і своєрідний магматизм. Тобто, кожний структурний поверх характеризується своєрідною геологічною будовою, яка відрізняється від будови вище і нижче залягаючих товщ порід. Кожний структурний поверх відповідає крупному етапу розвитку земної кори – докембрійському, байкальському, каледонському та ін.

Можливе також виділення структурних підповерхів, які являють собою частини структурних поверхів. Вони теж обмежені в розрізі поверхнями неузгоджень, але останні іноді мають лише місцеве розповсюдження на частині площі і не є різними кутовими неузгодженнями. Підповерхи відповідають окремим стадіям тектономагматичного етапу розвитку території; визначають їх наявність за перервами в осадконакопиченні (стратиграфічна колонка) в межах структурного поверху.

Після виділення структурних поверхів і підповерхів, наводиться характеристика їх будови починаючи від древнього до молодого.

Характеристика починається з просторового положення (ділянки виходу порід на поверхню). Після цього у загальних рисах описують складки за співвідношенням довжини і ширини (лінійні, брахіморфні, ізометричні) і за положенням осьової поверхні (прямі, нахилені, перекинуті та ін.), ускладнення на крилах і в замку. Особливу увагу звернути на зміну характеру складок в плані.

Для нахилено залягаючих порід описується просторове положення структури і зміна елементів залягання на площі розповсюдження цих порід.

При аналізі розривних порушень виділяють головні (визначальні), що ускладнюють складчасту структуру або формують крупну тектонічну структуру (грабен – синкліналі, горст – антикліналі, сходинчасті скиди і підкиди та ін.). вказуються елементи залягання і характер їх зміни по площі та вік розривних порушень.

При описанні покриву дається характеристика будови автохтону і алохтону, тектонічних останців, вікон, вік утворення.

Особливу увагу слід звернути на глибинні розломи та регіональні розривні порушення, які відокремлюють тектонічні структури з відмінною геологічною будовою.

Інтрузиви, за віком приурочені до певного структурного поверху, описують у зв’язку із вміщуючою структурою; відмічається їх приуроченість до глибинних розломів, складок, розривних порушень, форма і розмір тіл, характер контактів. Вказується у яку стадію геосинклінального процесу утворився інтрузив – доорогенну, синорогенну чи посторогенну.

При переході до опису більш молодого структурного поверху надається характеристика поверхні неузгодження: які породи контактують вздовж цієї поверхні, тривалість перерви в осадконакопиченні, просторове положення границь неузгоджень.

Після цього наводиться детальна характеристика будови території планованої геологічної зйомки. Складки, зображені на геологічній карті полігону, характеризуються за всіма класифікаціями, крім того вказується вік порід в ядрах синклінальних і антиклінальних складок та на крилах, довжина, ширина і висота складок (остання визначається за геологічним розрізом з додатку В), кут здимання і занурення шарніру, ступінь стиснення та ін. Для зручності можна пронумерувати складки арабськими цифрами і далі описувати в належному порядку.

Розривні порушення аналізуються всі, які є на території полігону. Крім типу порушення, визначається горизонтальна і вертикальна (за розрізом) амплітуда переміщення блоків. Так само, як і складки, розривні порушення можна пронумерувати арабськими цифрами і характеризувати їх у відповідному порядку.

До підрозділу складається тектонічна схема в масштабі навчальної геологічної карти по всій досліджуваній території. На схемі відокремлюються тектонічні райони, які позначаються римськими цифрами. В межах районів виділяють структурні поверхи, назва яким дається за назвою етапів складчастості. Кожний структурний поверх зафарбовується певним кольором: докембрійський – рожевим, байкальський – синьо-сірим, каледонський – бузковим, герцинський – сіро-коричневим, кімерійський (мезозойський) – зеленим, альпійський – жовтим. Осадовий чохол і ділянки порід з горизонтальним заляганням на складчастій споруді певної епохи складчастості зафарбовується в світліший відтінок, ніж ділянка із складчастою будовою.

 

Наприклад для складчастої території:

 

світло-коричневий

Другий структурний поверх. Горизонтальне залягання порід крейдяної системи на герцинській складчастій споруді

 

сіро-коричневий

Перший структурний поверх. Герцинська складчаста споруда, складена породами кам’яновугільної системи

 

Для платформенних областей:

 

світло-коричневий

Третій структурний поверх. Осадовий чохол епігерцинської платформи. Горизонтальне залягання порід юрської і крейдяної систем

 

сіро-коричневий

Другий структурний поверх. Герцинська складчаста споруда, складена породами девонської і кам’яновугільної систем

 

бузковий

Перший структурний поверх. Каледонська складчаста споруда, складена породами нижнього відділу кембрійської системи

 

При виділенні всередині поверхів підповерхів останні зафарбовуються відтінками кольору поверху.

При складанні тектонічної схеми застосовуються наступні умовні позначення:

- границя тектонічних районів позначається чорною суцільною лінією товщиною до 1,5 мм;

- границя між структурними поверхами – чорною суцільною лінією товщиною до 1,0 мм;

осьова лінія антиклінальної складки І-го порядку товщиною 1,0 мм;

осьова лінія синклінальної складки І-го порядку товщиною 1,0 мм;

осьова лінія антикліналі ІІ-го порядку товщиною 0,1 мм;

осьова лінія синкліналі ІІ-го порядку товщиною 0,1 мм.

Осьові лінії складок позначаються чорним кольором, стрілки показують напрям опускання шарніру.

складна складчаста структура, товщина лінії 0,1 мм.

скид підкид насув

зсув покрив скидо-зсув

підкидо-зсув

Лінії розривних порушень показуються червоним кольором. Інтрузивні тіла зображаються так само, як і на геологічній карті. Лінія геологічного розрізу чорного кольору товщиною 0,1 мм.

2.4.5 Геоморфологія

У цьому підрозділі описуються характерні типи і форми рельєфу та встановлюється їх зв’язок з геологічною будовою, залежність від складу і форм залягання гірських порід. Зв’язок позитивних і від’ємних форм рельєфу з геологічними структурами може бути прямим і зворотнім. В першому випадку підняття на рельєфі співпадають з ядрами антиклінальних складок, діапіровими структурами і магматичними інтрузивами, а від’ємні форми рельєфу відповідають ядрам синкліналей. В другому випадку спостерігається зворотна картина: позитивні форми рельєфу відповідають від’ємним геологічним структурам і навпаки. Необхідну інформацію можна отримати аналізуючи топооснову і геологічну будову території.

У таблиці 2.1 наведені деякі ознаки неотектонічних рухів, які можуть бути відображені в певній ступені в елементах рельєфу.

 

Таблиця 2.1 - Інтерпретація геоморфологічних ознак, відображених на топооснові геологічних карт (за А.Н.Ласточкіним,І.В. Репніним, В.Я. Якушевим,1968р.)

Група ознак	Принципова інтерпретація ознак
Крупні височини, річкові долини та ін.   Денудаційні останці на вирівняних поверхнях. Форма вододілів.	Як правило пов’язані з неотектонічними рухами. Часто вододіли відповідають підняттям, а крупні річкові долини опусканням.   Новітні підняття, які викликали посилену ерозію в їх межах. Крутий схил вододілу часто приурочений до ділянки, яка найбільш активно піднімається. Вузькі вододіли можуть бути пов’язані з валоподібними підняттями, антикліналями та ін. Ріки, розділені такими вододілами, течуть паралельно до них.
Конфігурація річкової сітки.	Ріки, які мають радіальний характер розтікання, часто приурочені до склепінних і валоподібних піднять. Напіврадіальний рисунок сітки може бути пов’язаний із структурним носом та ін. Річкові русла часто огинають підняття, переходячи через перикліналі.

2.4.6 Історія геологічного розвитку території

В даному підрозділі наводиться опис геологічних подій в історичній послідовності і відновлюється процес формування сучасної тектонічної структури території. Для цього застосовують порівняльно-історичний метод та методи фацій, формацій і товщин. Матеріалом, що дозволяє вести реконструкцію історії розвитку геологічної структури є дані, отримані з аналізу геологічної карти, тектонічної схеми, геологічних розрізів, стратиграфічної колонки, магматичної діяльності, особливостей поверхонь неузгоджень.

Слід пам’ятати, що формування певних територій відбувалось в певні тектонічні цикли. Початок циклу відповідає прогинанню земної кори і накопиченню у власне геосинклінальну стадію потужної товщі відкладів. У другу стадію (орогенну) відбувається воздимання земної кори, яке супроводжується орогенезом – утворенням гірськоскладчастої території, де набувають розвиток складчасті структури, ускладнені розривними порушеннями. Для деяких територій можна виділити декілька таких тектонічних циклів.

У попередньому підрозділі (“Тектоніка”) були виділені певні тектонічні цикли, що відбувались на закартованій території і розглянуті відповідні їм геологічні структури.

Вивчення стратиграфічної колонки дає можливість зробити висновки про умови процесу осадконакопичення і зміни цих умов у часі. Для цього слід проаналізувати вікову послідовність товщ, зміну літологічного складу, характер контактів між стратиграфічними комплексами, товщини шарів, дані про фауну. Якщо шари мають поступові переходи у вертикальному розрізі, тобто залягають узгоджено, це свідчить про безперервність процесу осадконакопичення. Перерви в осадконакопиченні свідчать, що в цей час відбувались підняття земної кори. Якщо осадконакопичення відновлюється, то за віком перекриваючих границю неузгоджень шарів можна визначити час закінчення підняття і початок занурення території.

Відновленню історії розвитку території допомагає проведення фаціального аналізу. Склад порід характеризує глибину і область накопичення осадку. Наприклад, карбонатні товщі утворюються у водах теплого моря на значних (більше 1000 м) глибинах. Наявність фосфоритів у породі свідчить про утворення осадку в морях помірного клімату. Глауконітові глини осаджуються в умовах помірного і прохолодного клімату в морі на глибині не більше 200 м. Розмір уламкового матеріалу в уламкових породах відображає ступінь близькості берегової лінії. Найбільш крупні уламки осаджуються ближче до берегової лінії, а з віддаленням від берегу розмір уламків зменшується.

Дані з вивчення зміни фацій і товщин можна зобразити у вигляді графіка епейрограм, методика побудови яких описана в підручнику А.Е. Михайлова “Структурная геология и геологическое картирование” – М.: Недра, 1986, с. 97.

Історію розвитку території відновлюють починаючи з найдавнішого вікового підрозділу, відклади якого зазначені у стратиграфічній колонці; далі процеси, які відбувались на території, описують в історичній послідовності.

Основні етапи складкоутворення встановлюють за наявністю регіональних кутових неузгоджень між комплексами шарів. Прояви магматизму можуть бути доорогенні, синорогенні і посторогенні. Розривні порушення переважно утворюються в пізню стадію складкоутворення, але можуть передувати утворенню складок, або утворюватись одночасно з ними.

Історія розвитку геологічних структур встановлюється для усієї території, зображеної на навчальній геологічній карті.

2.4.7 Корисні копалини

Цей підрозділ складається за результатами аналізу і узагальнення усього геологічного матеріалу, описаного в попередніх підрозділах. Оцінюються перспективи території щодо корисних копалин у відповідності до приуроченості її до певної структурної зони (складчастої, платформенної, передгірського прогину, міжгірської западини) і розвитку на ній певних формацій. Разом з тим, слід звернути увагу на генезис і склад порід та форми їх залягання.

З осадочними породами можуть бути пов’язані родовища нафти, газу, вугілля, солей, бокситів, фосфоритів, заліза, марганцю, будівельних матеріалів та ін. З метаморфічними породами пов’язані родовища тальку, корунду, слюди, заліза та ін. Дуже великий і різноманітний комплекс корисних копалин пов’язаний з магматичними породами. З основними і ультраосновними породами пов’язані родовища платини, нікелю, хрому, титану, заліза, міді, алмазів, азбесту та ін. З породами середнього складу пов’язані родовища заліза, поліметалів, міді та ін.; з кислими – родовища золота, срібла, олова, молібдену, вольфраму, рідкісних елементів, лантаноїдів, коштовного каміння, слюди, керамічної сировини та ін.

Слід враховувати, що ряд родовищ контролюється певними формами залягання. Наприклад, до поверхонь неузгоджень іноді приурочені родовища нафти і газу, руд, горизонти підземних вод. До границь інтрузивних тіл можуть бути приурочені рудні корисні копалини. Розривні порушення можуть сприяти утворенню пасток для нафти, газу і води. З склепінними ділянками антиклінальних складок пов’язані родовища нафти і газу, а мульдами синклінальних – крупні запаси підземних вод.

Писати слід тільки про ті корисні копалини, які вже відомі, або можуть бути виявлені на досліджуваній території. Обов’язково вказується, до якої ділянки території приурочені ті чи інші корисні копалини; саме цей фактор буде визначальним для вибору ділянки проведення крупномасштабної зйомки, складання проекту геологозйомочних робіт і планування певних видів досліджень на цій ділянці.

2.5 Організація і проведення геологічної зйомки

За результатами аналізу геологічної будови району і оцінки його перспектив визначається ділянка полігону для проведення крупномасштабної геологічної зйомки, встановлюються необхідні об’єми робіт і їх види, терміни виконання, плануються необхідні організаційні міроприємства.

Проект складається з двох частин: геологічної (геолого-методичної) і виробничо-технічної. Перша частина включає в себе: мету геологозйомочних робіт, географічну характеристику району, огляд даних попередніх досліджень, геологічну будову району і ділянки робіт, методику і об’єм робіт. В другій частині розглядається організація і технологія проведення робіт; там же наводяться необхідні технічні і техніко-економічні розрахунки. У разі необхідності в окремих розділах описуються спеціальні види робіт (бурові, гірничі та ін.). наводиться перелік обладнання, спорядження, транспортних засобів; крім того вказуються міроприємства з техніки безпеки і охорони праці, штатний склад партії і графік її роботи.

До проектної частини додаються і геологічна карта ділянки робіт у масштабі перспективної зйомки (додаток Б), геологічний розріз через цю ділянку (додаток В) та схема розташування маршрутів гірських виробок і бурових свердловин (додаток Г), виконана в масштабі планованої геологічної зйомки. Вимоги до оформлення графічних додатків наводяться в підрозділі 2.7.

Після захисту звіту у відповідній установі, за завданням якої проводяться роботи, проект затверджується начальником або головним інженером. Робота по складанню проекту доручається досвідченим спеціалістам.

На підставі проекту складається кошторис робіт, який після затвердження замовником надходить у банк для фінансування.

2.5.1 Мета і задачі геологічних робіт

Метою геологічної зйомки масштабу 1:50000 (1:25000) є створення геологічної основи для проведення наступних геологічних досліджень і прогнозна оцінка відомих і нововиявлених рудоконтролюючих чи нафтогазоносних структур і зон проявів корисних копалин для вибору і обґрунтування подальших спеціалізованих пошукових робіт.

Виходячи з того, які саме корисні копалини можуть бути приурочені до ділянки полігону робіт, визначаються і задачі зйомки: детальне вивчення шаруватих товщ, їх складу, історичної послідовності процесів і загальної спрямованості їх розвитку, детальне вивчення фаціальної мінливості стратиграфічних товщ у просторі, зміни їх товщини, детальне розчленування за палеонтологічними рештками і визначення складу та віку гірських порід, детальне вивчення положення тектонічних зон, поверхонь неузгоджень, розривних порушень, складу і глибини залягання інтрузивів. Одночасно з виконанням задач з деталізації геологічної будови проводиться комплекс робіт, який повинен ще в полі дати можливість зробити перспективну оцінку району щодо наявності певних корисних копалин і розробити рекомендації по проведенню пошукових і розвідувальних робіт; вказуються всі види досліджень які необхідно виконати під час геологозйомочних робіт.

2.5.2 Масштаб геологічної зйомки, площа робіт і
характеристика району

В цьому пункті вказується масштаб зйомки та її вид (площадна, маршрутно-площадна, спеціалізована, маршрутна та ін.). наводяться границі району робіт, розміри полігону, його площа. Дається загальна характеристика полігону за особливостями геологічної будови і ступенем розчленованості рельєфу.

За сукупністю ознак (характер осадочних порід, умови їх залягання, характер складчастості, наявність і ступінь розвитку розривних порушень, розповсюдження інтрузивів та ін.). за таблицею 2.2 визначається категорія складності геологічної будови району зйомки.

За ступенем розчленованості рельєфу, розвитку річкових долин, ярів, крутизни схилів визначається категорія прохідності за таблицею 2.3.

Якщо площа неоднорідна за складністю геологічної будови і прохідністю, тоді категорії визначаються окремо по ділянках, розміри яких повинні складати не менше 5% від площі робіт. Виділення окремих ділянок обґрунтовується. При розділенні району робіт на ділянки за складністю геологічної будови враховується можливість картування геологічних об’єктів, які відзначаються на поверхні і є доступними для безпосереднього спостерігання в геологічних маршрутах, або використовуються дрібними гірськими виробками і картувальними свердловинами.

 

Таблиця 2.2 - Класифікація районів за складністю геологічної будови

Категорія складності геологіч-ної будови	Райони суцільного розвитку крихких (переважно четвертинних і пліоценових) відкладів	Райони переважного розвитку
Осадових відкладів	Вулканогенно-осадових порід	Метаморфічних порід	Інтрузивних порід
(дуже проста)         (проста)	Границі розповсюдження відкладів у більшості випадків співпадають з геоморфологічними. Літологічні особливості відкладів витримані.   Частина границь розповсюдження відкладів співпадає з границями геоморфологічних елементів. Літологічні особливості відкладів відносно витримані.	Горизонтальне або слабонахилене залягання. Літологічні особливості стратиграфічних підрозділів відносно витримані. Можливі поодинокі розривні порушення.   Горизонтальне або слабонахилене залягання. Значна частина фаціальних підрозділів фаціально мінлива. Розривні порушення. Проста складчастість (до30°). Літологічні особливості стратиграфічних підрозділів відносно витримані. Розривні порушення нечисленні.	Горизонтальне або слабонахилене залягання. Літологічні особливості стратиграфічних підрозділів відносно витримані. Можливі окремі розривні порушення і поодинокі інтрузивні масиви.	-	-   Поодинокі інтрузивні масиви простого петрографічного складу. Розривні по рушення, жили і дайки нечисленні.

Продовження таблиці 2.2

3 (сере- дньої склад- ності)   4 (скла- дна)   (дуже склад-на)	Границі розповсюдження відкладів не співпадають з границями геоморфологічних елементів. Літологічні особливості відкладів мінливі.   -     -	Проста складчастість, ускладнена розривними порушеннями. Частина стратиграфічних підрозділів відносно витримана. Розривні порушення нечисленні.     Складна складчастість. Є інтрузивні масиви, дайки і численні розривні порушення.     -	Значна частина підрозділів фаціально мінлива. Є розривні порушення і інтрузивні масиви   Значна фаціальна мінливість порід, зображених на геологічній карті.     Метасоматичні породи.	Проста складчастість. Метаморфізм зелених сланців.   Проста складчастість. Метаморфізм з проявами діафторезу і ультраметаморфі- зму.   Метаморфізм з проявами мігматизації, діафторезу, ультраметаморфі-зму. Зони роговиків і гідротермально змінених порід.	Інтрузивні масиви різного петрографічного складу. Значна кількість розривних порушень.   Різновікові масиви близького петрографічного складу. Значна кількість розривних порушень, дайок.     Різновікові і багатофазні інтрузивні масиви різних складів. Велика кількість розривних порушень, дайок.

Таблиця 2.3 - Класифікація районів за прохідністю

Категорія прохідності

Характеристика району

(добра)   (задовільна)     (погана)   (дуже погана)

Райони із слабо розчленованим або горбистим рельєфом; річкові долини і балки добре прохідні. Райони з розчленованим рельєфом, відносними перевищеннями до 300 м, з крутизною схилів до 20°. Рідколісся, слабо заболочені території, високогірські рівнини. Райони з гірським рельєфом, без льодовиків і важкопрохідних скелястих гребнів, з відносними перевищеннями до 600 м, з крутизною схилів більше 20°. Райони з інтенсивно розвинутою сіткою ярів, водотоків, з іригаційною та меліоративною сіткою. Райони сильно заболочені і пустельні з напівзакріпленими і незакріпленими схилами. Райони з гірським рельєфом, важкопрохідними скелястими гребенями, з льодовиками, гостроверхими вершинами, часто з уривчастими схилами, небезпечними перевалами, бескидами, без доріг, з бурхливими гірськими ріками. Райони тайги з густим підліском і завалами, з обширними залісеними і задернованими територіями.

2.5.3 Методика геологозйомочних робіт

Комплекс і об’єм геологозйомочних робіт залежить від геологічної будови, кількості видів та генетичних типів корисних копалин, глибини попереднього вивчення території.

Проведення геологозйомочних робіт здійснюється в три періоди: підготовчий, польовий і камеральний.

В підготовчий період виконується певний об’єм підготовчих і супроводжувальних робіт. Під час проведення польових робіт, крім збору даних з геологічної будови та наявності корисних копалин, виконуються попередні дослідження зразків порід і руд та попередня оцінка найбільш важливих рудопроявів. Після закінчення польового періоду починаються камеральні роботи з обробки всіх зібраних під час зйомки матеріалів. У кінці камерального періоду результати оформляються у вигляді звіту з відповідними висновками.

2.5.4 Підготовчий період. Складання проекту робіт

Підготовка до польових робіт включає:

- вивчення району за даними попередніх досліджень;

- складання проекту і кошторису робіт;

- забезпечення партії топографічним картами і матеріалами аерофотозйомки;

- організацію партії, забезпечення спорядженням і обладнанням.

2.5.4.1 Вивчення району за даними попередніх досліджень

Здійснюється шляхом збору друкованих і рукописних матеріалів попередніх досліджень та їх обробки. Сюди входить і попереднє (передпольове) геологічне дешифрування космо- і аерофотознімків. Для розрахунку витрат часу на попереднє дешифрування при геологозйомочних роботах і пошуках корисних копалин передбачені комплексні норми, розраховані на семигодинний робочий день (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Комплексні норми на попереднє геологічне дешифрування космо- і аерофотознімків (на 1000 кв.км у людино-днях)

Вид і масштаб робіт	Категорія складності геологічної будови	Норма
Геологозйомочні роботи в масштабі 1:50000 (1:25000)	1-2 4-5	31,7 39,9 46,3

При дешифруванні тих самих матеріалів космо- і аерофотозйомок в кольоровому, спектрозональному, багатозональному і синтезованому варіантах норми часу збільшуються на 20%. Попереднє дешифрування матеріалів космо- і аерофотозйомок виконується начальником загону або старшим геологом.

Попереднє геологічне дешифрування включає: отримання і здачу матеріалів; підготовку до роботи приладів; розбір і прив’язку знімків до картографічної основи; розробку легенди для схем попереднього дешифрування; власне попереднє дешифрування із застосуванням фотограмметрії, включаючи дешифрування розривних порушень, складчастих і розривних структур, літолого-стратиграфічних і петрографічних комплексів, четвертинних і більш древніх відкладів, елементів геоморфологічної будови, перенесення даних дешифрування на фотоплани або картографічну основу.

При обробці матеріалів аерофотозйомки в період підготовки геологозйомочної партії до виїзду в поле і в ході польових робіт шляхом попереднього геологічного дешифрування аерофотознімків у значній мірі залежить від природних факторів, якими визначається ступінь дешифруємості. До них належать: будова рельєфу, відслоненість корінних порід, геологічна будова території та місцевий клімат. Знаючи природні фактори території полігону, за таблицею 2.5 визначити категорію дешифруємості території.

Таблиця 2.5 - Класифікація районів за ступенем дешифруємості аерофотознімків

Категорія де-шифруємості

Характеристика району

1 (добра)   2 (задовільна)   3 (погана)

Дешифрується більше 60% елементів, які картуються (виділяються товщі, розшифровується їх внутрішня будова, основні плікативні структури, оконтурюються інтрузивні масиви, всі типи четвертинних відкладів); дешифруються генетичні форми та елементи рельєфу. Дешифруються від 30 до 60% елементів, що картуються (виділяється більшість товщ, інтрузивних тіл, розшифровуються найбільш крупні складчасті структури, розділяються четвертинні відклади); дешифруються генетичні типи і основні форми та елементи рельєфу. Дешифрується менше 30% елементів, що картуються (виділяються в основному розривні порушення і четвертинні відклади); дешифруються геологічні типи рельєфу.

2.5.4.2 Визначення тривалості польового періоду

Виходячи з масштабу зйомки, категорії складності геологічної будови, категорії дешифруємості аерофотознімків і категорії прохідності, за таблицею 2.6 визначається норма виробітки на один місяць роботи партії.

 

Таблиця 2.6 - Норма виробітки на полистну геологічну зйомку (в кв. км на 1 партія-місяць)

Масш- таб зйомки	Категорія складності геологічної будови	Категорія де-шифруємості аерофото-знімків	Категорія прохідності
1:50000     1:25000

 

 

Після цього визначається кількість місяців, необхідних для проведення польових робіт на території полігону, площа якого визначалась у пункті 2.5.2.

Наприклад, масштаб зйомки 1:50000, категорія складності будови – 3, категорія дешифруємості аерофотознімків – 3, категорія прохідності – 4, площа території зйомки – 600 кв. км. За таблицею 2.6 знаходимо норму виробітки для даних умов на один місяць роботи партії – 140 кв. км. Тривалість польового періоду дорівнює:

600 кв.км: 140 кв.км = 4,3 місяця

Якщо на території полігону виділені ділянки з геологічною будовою різних категорій складності, або з різною категорією прохідності, слід визначити площу кожної ділянки і визначити тривалість геологозйомочних робіт на кожній з них. Загальна тривалість польового періоду дорівнює сумі тривалості геологозйомочних робіт на кожній ділянці.

2.5.4.3 Особливості геологічної зйомки в різних умовах

Вибір методики зйомки залежить від особливостей геологічної будови. В залежності від переважаючого розвитку тих чи інших утворень (осадочних, вулканогенних, інтрузивних, метаморфічних) виділяється велика кількість різновидностей районів за геологічною будовою. За методикою картування в областях розвитку осадових гірських порід виділяють два типи районів: з горизонтальним і нахиленим заляганням, із складчастими структурами і розривними порушеннями.

Перший тип районів характерний для платформ; в цьому випадку основна увага приділяється вивченню фаціальних взаємовідношень між товщами, що картуються. Величина доступного для вивчення нормального стратиграфічного розрізу визначається глибиною ерозійного розчленування місцевості. Як правило, вона невелика і для заглиблення розрізу доводиться застосовувати буріння картувальних і глибоких свердловин. Геологічне картування в цих районах починають з маршрутів вздовж головних річкових долин. Складений за цими ділянками геологічний розріз простежують пізніше шляхом маршрутів, які проходять за простяганням виділених маркуючи горизонтів. Виявити характер тектонічних структур у межах платформ допоможе вивчення тріщинної тектоніки ділянок. При геологічному картуванні в цих районах обов’язково застосовуються гірські виробки і свердловини.

Райони розвитку складчастих структур і розривних порушень характерні, головним чином, для складчастих областей, в яких розвинута потужна товща осадових порід, що прорвана інтрузіями і містить вулканогенні породи. Геологічну зйомку розпочинають з маршрутів вхрест простягання складчастих структур. З цією метою використовують долини крупних рік, що перетинають структури вхрест простягання. При проведенні цих маршрутів з’ясовують положення основних геологічних границь у вертикальному розрізі, встановлюють крупні складчасті структури району, визначають основні центри піднять і опускань. Перші маршрути слід задавати за напрямками, які перетинають район в центральних частинах головних піднять, в яких на поверхню землі відслонюються і верхні і нижні частини стратиграфічного розрізу району. Після цього основні геологічні границі і міркуючи горизонти простежують за простяганням. При картуванні розривних порушень визначають елементи залягання поверхні зміщувача, напрямок переміщення крил, простежують поверхню зміщувача за простяганням, а якщо можливо, то і за падінням.

В обох випадках одночасно з вивченням геологічного розрізу проводиться систематичний відбір зразків порід, проб для літолого-петрографічного визначення, для геохімічної характеристики порід. Відібрані зразки повинні повністю характеризувати всі різновидності порід, які зустрічаються на території зйомки. Палеонтологічні зразки відбираються у великих кількостях пошарово.

В областях розвитку інтрузивних порід вивчаються умови залягання і форма інтрузивних тіл, їх внутрішня будова, монолітність, тріщинуватість, контактові ореоли. В процесі зйомки вирішуються наступні питання: складання опірних розрізів в природних і штучних відслоненнях, які охоплюють окремі інтрузивні масиви різного віку і складу. Опірні розрізи задаються вхрест простягання елементів внутрішньої будови масивів. Вони дозволяють вивчати особливості структури і текстури, співвідношення з вміщуючими породами, намітити раціональну методику детального картування інтрузивів. Такі маршрути повинні проходити через увесь масив, захоплюючи ореол контактових змін у породах і частково незмінені вміщуючі породи. Складання опірних розрізів обов’язково супроводжується відбором великої кількості зразків і проб із різних різновидностей інтрузивних порід для петрографічних, геохімічних і петрофізичних досліджень.

Системне вивчення інтрузивних порід проводиться за сіткою маршрутів, орієнтованих вхрест простягання і за простяганням геологічних структур. В районах з поганою відслоненістю обов’язково проводиться необхідний об’єм гірських і бурових робіт. Методом простежування за простяганням оконтурюється інтрузивне тіло, вивчаються фази і фації порід, зони мінералізації і зруденіння, розривні порушення. Простежування за простяганням забезпечить найбільш точне нанесення геологічних границь на карту, дасть матеріал про характер контактів, взаємовідношення порід в межах інтрузиву, зміну їх речовинного складу за простяганням. При поганій відслоненості, невитриманості окремих фацій різновидностей порід в межах інтрузиву, кращі результати дають маршрути вхрест простягання. У процесі зйомки особливу увагу слід приділяти вивченню жильних утворень, генетично пов’язаних з породами інтрузиву.

З кожного геологічного підрозділу рекомендується відбирати 30-50 проб. На дорогокоштуючі аналізи: хімічний, мінералогічний, радіометричний та ін. відбирається 5 проб мінімально. Різновидності порід, які відіграють другорядну роль, характеризуються 2-3 пробами. Відбір проб слід розподіляти рівномірно. Всі види випробовування супроводжуються штуфами, шліфами і аншліфами порід і руд.

При геологічній зйомці вулканогенних порід велике значення має вивчення їх положення у стратиграфічному розрізі, встановлення в межах товщ маркуючих горизонтів, перерв у вулканічній діяльності і неузгоджень в заляганні товщ, розчленування товщ та ін., тобто фактично необхідно виконати такі самі спостереження, що і при геологічній зйомці осадових порід. При цьому виконується простежування і оконтурювання геологічних тіл.

Вивчення жерлових і субвулканічних тіл в процесі зйомки зводиться в основному до їх оконтурювання, виявлення форми залягання. Вже при рекогносцирувальних маршрутах встановлюються породи ефузивного вигляду, які знаходяться в інтрузивному заляганні – некки і субвулканічні інтрузії. Далі напрямок маршрутів обирається упоперек витягнутості жерлових тіл і субвулканічних інтрузій, вздовж контактів із вміщуючими породами і вздовж границь різних різновидностей порід, які складають тіло.

Відбір зразків для характеристики змін по мірі наближення до вміщуючих порід проводиться в контактових зонах починаючи від незмінених різновидностей до найбільш змінених. Проби також беруться з усіх покривів, що спостерігаються, вздовж декількох профілів вхрест простягання вулканогенної товщі. Якщо товщина вулканогенної товщі і покривів велика, проби беруться вздовж профілю вхрест простягання з інтервалом між точками відбору не більше 100 м.

Жерлові і субвулканічні утворення випробовуються як інтрузивні тіла. Загальна кількість проб визначається різноманітністю порід в тілах, ступеню відслоненості і глибиною їх ерозійного зрізу. В цілому для характеристики кожної різновидності порід, що має певне геологічне положення, слід відбирати 25-30 проб.

Геологічне картування в областях розвитку метаморфічних порід має свої специфічні особливості. Метаморфічні породи в залежності від їх вихідного матеріалу подібні або до осадових, або до магматичних, але відрізняються від них мінеральним складом і текстурними особливостями. Своєрідними є геологічні тіла, які утворюють ці породи, тому вони вимагають особливих методів для їх польового вивчення. В породах, що утворилися за рахунок регіонального метаморфізму вивержених материнських порід, картування проводять методами простежування від відслонення до відслонення чи простежування контактів за простяганням. Звертається увага на виявлення співвідношень метаморфічних порід з вміщуючими. Проводиться масовий відбір проб для петрографічного і мінералогічного аналізів.

Метаморфічні породи, що утворились за рахунок переважно осадових порід, іноді дуже подібні до вихідних материнських порід. Тому картування таких метаморфічних порід у значній мірі нагадує картування осадових порід. Після встановлення елементів залягання, їх досліджують маршрутами вхрест простягання, складаючи нормальний стратиграфічний розріз. Виділені при цьому маркуючі горизонти простежуються за простяганням.

У курсовому проекті назва цього пункту і його зміст повинні відповідати геологічній будові території зйомки: “Особливості геологічної зйомки в області розвитку осадочних порід”, “Особливості геологічної зйомки в області розвитку осадочних і метаморфічних порід”, “Особливості геологічної зйомки в області розвитку осадочних, вулканогенних і магматичних порід” і т.д.

2.5.4.4 Характер відслоненості районів зйомки

За характером відслоненості всі райони поділяються на 3 групи:

Перша група – добре відслонені райони, в яких доля природних відслонень становить не менше 70% від кількості пунктів спостережень, необхідних для складання карт.

Друга група – середньовідслонені райони, в яких на долю природних відслонень припадає від 70 до 40% кількості всіх необхідних пунктів спостережень.

До третьої групи належать райони з поганою відслоненістю, в яких природні відслонення складають не більше 40% кількості точок спостереження.

В умовах доброї і середньої відслоненості простежування виходів тих чи інших товщ, маркуючих горизонті, розривних порушень, границь поверхонь, неузгоджень, контактів інтрузивів з вміщуючими породами і т. д. значно полегшуються. В цих випадках даних, отриманих при документуванні природних відслонень, буває достатньо для складання геологічної карти.

При поганій відслоненості і при нерівномірному розподілі відслонень на місцевості (наприклад тільки річкових долинах, ярах) слід застосовувати гірські виробки або картувальні свердловини з метою забезпечення необхідної щільності точок спостережень на одиницю площі. Вони виконують ту ж саму функцію, що й природні відслонення.

Високогірські райони (крім вкритих льодовиками) характеризуються доброю відслоненістю. Пустельні і напівпустельні території теж характеризуються доброю, іноді суцільною відслоненістю корінних порід. В умовах середньо- і низькогір’я відслоненість залежить не тільки від ступеню розчленованості рельєфу, але і від кліматичних умов. Якщо клімат жаркий, посушливий – відслоненість буде доброю, якщо ж клімат помірний і вологий – середньою або поганою внаслідок залісеності і задернованості гірських схилів.

В рівнинних районах четвертинні відклади і ґрунти великої товщини розповсюджені майже повністю; відповідно відслоненість на таких територіях погана. Так само, відслоненість погана в гірсько-тайгових районах, де території суцільно залісені, місцями заболочені; крім того, корінні породи перекриваються широко розвинутими елювіально-делювіальними утвореннями.

В залежностей від особливостей рельєфу та геологічної будови необхідно обґрунтовано визначити належність території геологічної зйомки за відслоненістю до певної групи.

2.5.4.5 Застосування гірських виробок і свердловин
при геологічній зйомці

При геологічній зйомці, як правило, застосовують наступні гірські виробки: розчистки, борозни, канави, шурфи і бурові свердловини. Вибір гірських виробок залежить від товщини четвертинних відкладів, від характеру залягання порід, від прохідності району та технічного забезпечення партії.

Розчистки і борозни – це невеликі і неглибокі гірські виробки, які застосовуються для вивчення гірських порід або корисних копалин при товщині четвертинних відкладів від нуля до перших десятків сантиметрів, тобто в умовах доброї відслоненості території. Роблять їх геологічним молотком, лопатою або киркою, розташовують вздовж схилу чи обриву згори донизу. Навіть якщо четвертинні відклади на корінних породах відсутні, верхній їх шар видаляється і відбираються зразки невивітрених порід.

Канави – це гірські виробки трапецієподібного або прямокутного перерізу, які мають при значній довжині невелику глибину і ширину. Застосовуються у випадках, коли товщина четвертинних відкладів не перевищує 1,5-2 м. Призначення канави – отримання пошарового розрізу порід товщі або к