Класифікаціяфразеологічниходиниць

 

Широкого визнання у вітчизняному й світовомумовознавствіздобула семантичнакласифікація, фразеологізмів, опрацьованаВ.В.Виноградовим. Являючи собою єдинезначеннєвеціле, фразеологічніодиниці не є однаковими з поглядупоєднаностікомпонентів і співвіднесеності семантики усьоговислову з семантикою йогоокремихскладників-компонентів.

Зважаючи на це, В.В.Виноградоврозрізняє три групифразеологічниходиниць - фразеологічнізрощення, фразеологічнієдності і фразеологічнісполучення.

Фразеологічнізрощення — цесталісловосполучення, змістяких не можназрозумітиіззначеньокремихкомпонентів, щовходять до складу фразеологічноїодиниці: пійматиоблизня; терпецьувірвався; ні в сих ні в тих; теревеніправити; ниніотпущаєши.

Фразеологічнієдності — стійкісловосполучення, змістякихпевноюміроюзумовленийзначеннямислів-компонентів: триматикамінь за пазухою; ложка дьогтю в бочці меду:; намилитишию; стерти в порошок; замилюватиочі; зробити з мухи слона; загрібати жар чужими руками. Цепереважноідіоми, щоутворилися з вільнихсинтаксичнихсловосполученьунаслідок образного переосмислення: датиперцю; датигарбуза; обмити руки; море по коліна; не всі дома; не по конях, то по голоблях; розводити руками та ін.

Фразеологічнісполучення — стійківислови, до складу якихувіходять слова з вільним і фразеологічнозв'язанимзначенням. У них ціліснезначеннявипливає з семантики окремихслів: здобути перемогу; делікатнепитання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжитизаходів.

 

За походженням (етимологією) фразеологізмиподіляються на:

1. Сталівислови з народноїмови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартівтощо): сам не гам і другому не дам; світзав'язати; рука руку миє; як горохом об стіну; про вовкапромовка; вивчився на собак брехати; обоєрябоє; тільки сир відкладенийдобрий; кирпугнути; стати на ноги; ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів'я і приказки.

2. Професіоналізми, щонабули метафоричного вжитку: чорним по білому; прясти на тонку; лити воду на млин; зняти полуду з очей; стригтипід один гребінь; закласти фундамент; відігравати роль; зводити до спільногознаменника; знімати стружку; на космічнійшвидкості; датигарантію; підкластиміну; гіркапілюля; вимушена посадка; спіймати на гачок.

3. Переклади з іншихмовабозапозиченняфразеологізмів без перекладу: ставитикрапку над і; дивитисякрізьпальці; відколиски до могилилиш один маленький крок; розумнійголовідоситьсказатиодне слово (польське); contraspemspero; omniameamecumporto.

4. Вислови з античноїкультури: гордіїввузол; прокрустове ложе; пірроваперемога; Діоген у бочці; авгієвістайні; Сциллою і Харибдою; Кастальськеджерело; не можнадвічіувійти в ту саму річку.

5. Біблійні та євангельськівислови: не одним хлібомживелюдина; лікарю, вилікуй себе самого; козел відпущення; притча во язицех; пісняпісень.

6. Висловивідомих людей (афоризми, цитати) — іскравогню великого; за всіх скажу, за всіхпереболію; за вашу і нашу свободу; мертві сраму не імуть; новежиття нового прагне слова та ін.

 

Ізстилістичногопогляду фразеологічніодиницігрупуються на розмовно-побутові, якіпереважають в усномумовленні та художнійлітературі: вродися та й вдайся; казцікінець — ділувінець; як тіло без душі; ітисвіт за очі; аби день до вечора; мороз пройшов поза шкірою; ряст топтати; скількивовкане годуй, той все у ліс дивиться. Другу групустановлятьнароднопоетичн і фразеологізми. Цетакі, як: прибитійдорозі; голубе сивенький; нехай йоголихийвізьме; будь здорова, як вода,

а багата, як земля, а щаслива, як весна; щоб я так здорова була; хайнаші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось.

В окремугрупувиділяютьсякнижніфразеологізми, яківикористовуютьсяпереважно в писемнійформінаукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художньогостилів: болючіпроблеми; заходи адміністративноговпливу; дійтивисновку; коефіцієнткорисноїдії; питома вага та ін. Є й іншікласифікації, в якихурахованосемантичні й стилістичнівідтінки (класифікація І. Г. Чередниченка).

Структурна класифікація

За цієюкласифікацієюфразеологізмиподіляються на:

• ФО, співвідносні за будовоюізсловосполученням: душа в душу, вітер у голові;

• фразеологізми-речення: очі на лобавилізли, ведмідь на вухо наступив;

• мінімальніфразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.

 

 

42. Терміноло́гія — це:

Сукупністьтермінів, тобтослівабословосполучень, щовисловлюютьспецифічніпоняття з певноїгалузі науки, технікичимистецтва, а такожсукупністьусіхтермінів, наявних у тійчиіншіймові. Відзвичайнихслівтермінивідрізняютьсяточністюсемантичних меж.

Розділлексикології, якийвивчаєтермінирізнихгалузейзнань.

Галузевітермінології (тобтосукупностітермінівконкретнихгалузей) називаютьтерміносистемами, аботермінологічними системами. Системністьтермінологіїзумовленадвома типами зв'язків, якінадаютьмножинамтермінівсистемного характеру:

1) логічнимизв'язками (якщоміжпоняттямипевної науки існуютьсистемнілогічнізв'язки - а вони є в кожнійнауці, - то терміни, якіназиваютьціпоняття, маютьтеж бути системно пов'язаними);

2) мовнимизв'язками (хочатермінипозначаютьнауковіпоняття, вони залишаютьсяодиницямиприроднолюдськоїмови, а, відповідно, їмвластивівсітізв'язки, якіхарактерні для загальновживанихслів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні і д.)

Основніспособитвореннятермінів:

зміназначення слова звичайноїмови;

твореннянеологізмів шляхом словотвору з коренів та іншихморфологічнихелементівзвичайноїмови, що часто набираєформикальок з іноземнихмов;

запозичення з іноземнихмов (етранжизми). Переважанняпершихдвохспособівпов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичнихцілейтермінологіяукладається в галузевихтермінологічних словниках.

 

43. Термінологічна система (терміносистема) – знакова модель визначеноїобластізнаньабодіяльності; елементами терміносистеми служать лексичні одиниці (слова і словосполучення) визначеноїмови для спеціальних цілей якої-небудь природної мови, а структура в цілому адекватна структурісистеми понять даноїтеорії.

 

44. Словотвір, абоДериватологія (від лат. derivacio – відхилення, утворення) — розділмовознавства, який вивчає закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів.

Дериватологія є молодою наукою, яка налічуєлишекількадесятиліть і як самостійна

системнадисциплінаутвердиласяпорівняно недавно — в 60–70 роках ХХ століття. Нині

вона займаєсередіншихмовнихрівнівналежнеїйпаритетнемісцепоряд з фонологією,

морфонологією, морфологією, лексикологією й синтаксисом, маєвласніприйомидослід-

женнядериваційноїсистеми як однієїмови, так і мовнихгруп у синхронному, діахронному,

порівняльно-історичному та структурно-типологічному аспектах, маєсвійспецифічний

об’єктвивчення, свою проблематику, систему наукових понять і термінів, доволінадійні й

вивірені практикою методидослідження.

Від традиційного словотвору дериватологія відрізняється, з одного боку, тим, що

Деривація розуміється як універсальний процесутворення будь-яких вторинних одиниць

мови, починаючи з фонеми й закінчуючи текстом, з іншого боку, тим, щонавідмінувід

традиційногоописовогословотвору з йогоемпіричниминастановамидериватологія є також

новою теоретичною дисципліною.

Теоретичним основам дериватологіїбулиприсвяченіфундаментальніпрацівітчиз-

няних та зарубіжнихфілологів-славістів, зокрема: В. В. Виноградова, Г. О. Винокура,

О. С. Куб рякової, В. В. Лопатіна, О. М. Тихонова, І. С. Улуханова, І. І. Ковалика, Н. Ф. Кли-

менко, В. В. Ґрещука, С. О. Соколової, З. О. Валюх та інші

 

У сучасніймовіможнавизначити слова двохтипів: первинні, абонепохідні, значенняяких не мотивуєтьсяіншим словом; та вторинні слова, абопохідні, значенняякихмотивуєтьсязначенняміншогоспільнокореневого слова.

Непохіднимназивається слово, яке не утвореневідіншого слова, а відтворюється у нашійсвідомостіцілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій.

Похіднимназивається слово, щоутвореневідіншого слова або на базііншихслів за існуючимиу мовізразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← даєжиття.

45. Звуконаслідувальна гіпотеза. Полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт; капати, капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконасліду-вальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку, по-іспанськи куко, по-руминськи кук, по-болгарськи кукавіца, по-словацьки кукавіца, по-польськи кукулка, по-російськи кукушка. Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних швах не збігаються.Ця гіпотеза була започаткована ще Демокрітом (460 до н.е. —?) і Платоном (427—347 р. до н.е.) У ХІХ ст. її підтримував Вільям Уїтні (1827—1894).

Звукосимволічна гіпотеза.

Вона є близькою до звуконаслідувальної. Деякі вчені навіть ототожнюють їх. Але оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування, а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим явищем, то цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати.

Згідно зі звукосимволічною гіпотезою між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок. Звуками людина передає свої враження про навколишній світ.

Ще давній мислитель Аврелій Августин (354—430) говорив, що слово "мед" приємне для слуху, "гострий" — неприємне.