Стадії формування соціоекономічної теорії

У своєму розвитку будь-яка соціоекономічна концепція проходить наступні етапи свого формування:

1) нагромадження первинних наукових фактів про ринкові відносини, їх внутрішні структури і зовнішні прояви;

2) виникнення абстрактних економічних теорій;

3) створення загальної економічної теорії як цілісної системи знань про розвиток конкретних процесів і явищ економіки.

Таким чином, загальна схема соціоекономічного пізнання може бути представлена в наступному вигляді: факти – > гіпотеза (модель) – > теорія.

На основі фактів розробляється гіпотеза, а потім концепція (концептуальна модель) економічних явищ чи процесів (концепція податкової системи, ціноутворення, концепція аграрної реформи та інше).

На цьому етапі, як правило, виникають декілька альтернативних, конкуруючих між собою концепцій. Вибір конкретної з них здійснюється під впливом факторів соціокультурного і соціополітичного середовища.

+++Соціоекономічне знання за природою свого предмету з самого початку більше відповідала концепціям некласичної та пост академічної науки (раціональності).

Економічне поведінка суб’єктів та зміст економічних теорій одночасно відображають не тільки об’єктивні фактори (в цьому випадку використовується категорія інтереси) але й суб’єктивні цінності. Саме цінності формують мету економічної діяльности («для чого? Навіщо?»), тоді як інтереси визначають умови та засоби її досягнення («Як саме? Яким чином?»).

У широкому сенсі цінності інтерпретуються сучасною науковою методологією як будь-які особливості свідомості суб’єкта та об’єкти, що мають нормативне значення для суб’єкта. Таким чином, цінності виступають в якості предиспозицій (передумов) пізнання.

По відношенню до соціоекономічного та гуманітарного наукового знання цінності діляться на дві групи:

1. загально-світоглядні цінності, що «кодуються» культурно-історичним контекстом розвитку науки;

2. когнітивно-методологічні цінності, що забезпечують власне генерацію нового об’єктивного знання (шляхи формування, селекції, перевірки гіпотез, їх інтеграції в систему теоретичного знання).

Отже, предметом соціоекономічного, як і гуманітарного знання є не просто об’єкти сукупно з методологією, їх ідеалізація та опис у ході створення наукової теорії, а ціннісні об’єкти дослідження, тобто об’єкти та сутність яких є невід’ємними одне від одного [^[17], c.4]. За своєю природою продукти їх теоретичної ідеалізації можна назвати «етико-епістемологічними гібридами». Це веде до суттєвих змін засобів верифікації або фальсифікації теорії, що суттєво впливають на її достовірність. Для того, щоб соціоекномічна теорія пройшла тест на емпіричну фальсифікацію потрібно щоб вона відповідала:

● змісту об’єктивно-емпіричній дійсності;

● суб’єктивно-ціннісному сенсу (тобто відношенню суб’єкта до тієї ж реальності).

Економічна теорія, що потрапила у свідомість людей, здатна трансформувати їхню психологію, ментальність (спосіб мислення і сприйняття дійсності), змінювати звичну шкалу цінностей і систему понять, формувати нову систему потреб. У результаті швидкість і глибина прогнозованих теорією перетворень економіки багаторазово підсилюється.

В інших випадках теорія зіштовхується з твердим опором соціокультурного середовища, з політичною протидією соціальних груп і суспільних рухів, що перешкоджають чи блокують її реалізацію.

Конкретним прикладом може служити аграрна реформа П. А.Столипіна. При усій своїй раціональності й економічній ефективності пропонованих рішень, вона викликала запеклий опір і неприйняття більшої частини суспільства, як серед землевласників, так і серед селян, як на правій, так і на лівій ділянці політичного спектра. В остаточному підсумку після смерті, її автора розвиток Росії пішов всупереч прогнозам П. А. Столипіна і завершився політичною катастрофою лютого – жовтня 1917 р.

Таким чином, соціоекономічне пізнання в силу своєї прогностичної функції визначає об'єктивні умови розвитку економіки і суспільства, виступає передумовою їхньої реалізації. Іншими словами соціоекономічна теорія виступає в ролі прогнозу, що самореалізується. Сказане можна проілюструвати наступною схемою (рис.).

Рис.. загальна схема соціоекономічної теорії як прогноза, що самореалізується

Саме в зворотному впливі економічної теорії на об'єкт свого дослідження і полягає принципове розходження природничої і соціоекономічної форм пізнання.