Затверджено методичною радою коледжу

Кременчук 2012р.

Методичні рекомендації до проведення практичних робіт з дисципліни «Практика з програмного забезпечення»

для студентів., які навчаються за спеціальністю

5.05010201 «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж»

Відділення комп’ютерних мереж та електропобутової техніки

Укладач: Шинкаренко Л.М.

(прізвище викладача)

Розглянуто цикловою комісією з комп’ютерної техніки

Протокол №__________ від «___»_______________ 20__ р.

 

Голова циклової комісії ___________________С.І. Почтовюк

 

Затверджено методичною радою коледжу

Протокол № ____від «___»________________________р.

 

Голова методичної ради Левченко Р.В.

 

Зміст.

Розділ 1. Операційна система.. 6

Практична робота № 1. 6

Тема: Налаштування BIOS. 6

Практична робота № 2. 14

Тема: Робота з розділами диску. 14

Практична робота № 3. 16

Тема: Реєстр Windows. 16

Практична робота № 4. 23

Тема: Оболонка командного рядка Windows. Інтерпретатор Cmd.exe. 23

Розділ 2. Текстовий процесор MS Office Word. Технологія опрацювання текстової інформації. 36

Практична робота №5. 36

Тема: Оформлення тексту, створення стилів. 36

Практична робота №6. 40

Тема: Робота з формою. 40

Практична робота №7. 44

Тема: Підготовка допоміжних документів з використанням злиття. 44

Практична робота №8. 47

Тема: Робота з графічними об'єктами Word. 47

Практична робота №9. 54

Тема: Створення багатосторінкового документу Word. 54

Розділ 3. Видавнича система MS Publisher. 57

Практична робота №10. 60

Тема: Створення візитної картки за допомогою програми Microsoft Publisher. 60

Практична робота №11. 62

Тема: Створення листівки-запрошення за допомогою програми Microsoft Publisher. 62

Розділ 4. Робота з MS Office Outlook 2003. 64

Практична робота №12. 64

Тема: Ведення справ і листування за допомогою програми Microsoft Office Outlook. 64

Розділ 5.Табличний процесор MS Exсel ХР. 73

Практична робота №13. 73

ТЕМА: Рішення технічних задач засобами Excel. 73

Практична робота №14. 81

Тема: Розв’язування рівнянь засобами Microsoft Excel. Робота з матрицями. 81

Практирна робота №15. 87

Тема: Розрахунок заробітної плати. 87

Практична робота №16. 89

Тема: Друк відомостей в задачі «Розрахунок заробітної плати». 89

Практична робота № 17. 91

Тема: Підбір параметра і зведена відомість в задачі «Розрахунок заробітної плати». Побудова діаграм з допомогою Майстра діаграм. 91

Практична робота № 18. 93

Тема: Створення і робота в базі даних. 93

Практична робота № 19. 95

Тема: Робота в базі даних. Фільтр, розширений фільтр. Підсумки в базі даних. 95

Практична робота №20. 97

Тема: Рішення задач оптимізації. Лінійна оптимізація. 97

Тема: Розв’язання систем лінійних рівнянь. 103

Розділ 6. Системи комп’ютерної математики. 110

Практична робота №21. 110

Тема: Знайомство з середовищем MathCad. 110

Практична робота №22. 112

Тема. Побудова графіків функцій. 112

Практична робота №23. 116

Тема: Рішення задач по електротехніці, фізиці та математиці в середовищі MathCad. 116

Практична робота №24. 121

Тема: Векторні та матричні оператори та їх функції в Mathcad. Рішення лінійних рівнянь. 121

Практична робота №25. 125

Тема: Програмування в середовищі MathCad з використанням основних програмних операторів. 125

Практична робота №26. 127

Тема: Програмування в середовищі MathCad. Обчислення по цицлу. 127

Практична робота №27. 132

Тема: Закріплення навиків рішення задач і програмування в середовищі MathCad. 132

Розділ 7. Програма обробки растрової графіки Adobe Photoshop. 138

Практична робота №28. 142

Тема: Зміна динамічного діапазону зображення. 142

Практична робота №29. 143

Тема: Ретуш зображення. 143

Практична робота №30. 144

Тема: Використання фільтрів. Обтравка зображення. 144

Практична робота №31. 145

Тема:Складання композиції в програмі Adobe Photoshop. 145

Практична робота №32. 148

Тема: Обертання виділеної області 148

Практична робота №33. 149

Тема: Кадрування. 149

Розділ 8. Розробка гіпермедіальних додатків з використанням мови HTML.. 150

Практична робота № 34. 150

Тема «Розробка гіпермедіальних додатків з використанням мови HTML. 150

Розділ 9. Система підготовки презентацій MS PowerPoint. 162

Практична робота №35. 162

Тема: Створення презентації туристичної фірми, що займається організацією подорожей та екскурсій. 162

Методичні вказівки.

Метою практики «Практика з програмного забезпечення» є закріплення навиків в роботі з програмним забезпеченням: Операційна система WINDOWS ХР, текстовий процесор Word, система електронних таблиць Excel, MathCad, Matlab, видавнича система MS Publisher, майстер створення презентацій PowerPoint, програма обробки растрової графіки Adobe Photoshopі роботі в глобальній мережі Інтернет.

Розділ 1. Операційна система

Практична робота № 1.

Тема: Налаштування BIOS

Мета роботи: Знайомство з основними налаштуваннями BIOS. Отримання практичних навичок оптимізації роботи BIOS.

Обладнання: Персональний комп'ютер під управлінням операційної системи Windows.

Програмне забезпечення: VMware Workstation

Хід роботи:

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Створити віртуальну машину (MS-DOS, оперативна пам'ять -32 Мб, жорсткий диск - 2Гб, floppy, CD-ROM).

3. Увійти в BIOS Setup.

4. Задати пароль на вхід в BIOS.

5. Змінити порядок завантаження.

6. Розглянути всі можливості налаштування BIOS.

7. Зробити файл довідки з налагодження BIOS які представлені в VMware Workstation.

Теоретичний матеріал

BIOS. Загальна інформація

Важливим елементом системної плати є BIOS (Basic Input Output System - базова система введення-виведення). Так називають апаратно вбудоване в комп'ютер програмне забезпечення, яке доступне без звертання до диска. У мікросхемі BIOS міститься програмний код, необхідний для керування клавіатурою, відеокартою, дисками, портами й іншими компонентами. Зазвичай BIOS розміщується в мікросхемі ПЗП (ROM, Read Only Memory), розташованої на материнській платі комп'ютера (цей вузол часто називають ROM BIOS). Така технологія дозволяє забезпечити постійну доступність BIOS незалежно від працездатності зовнішніх по відношенню до материнської плати компонентів (наприклад, завантажувальних дисків). Оскільки доступ до RAM (оперативної пам'яті) здійснюється значно швидше, ніж до ROM, багато виробників передбачають при включенні живлення автоматичне копіювання BIOS з ROM в оперативну пам'ять. Задіяна при цьому область пам'яті називається тіньовою (Shadow RAM). У мікросхемах BIOS використовують різні типи пам'яті для зберігання програмного коду. PROM (Programmable Read-Only Memory) - це тип пам'яті, дані в яку можуть бути записані тільки одноразово. Відмінність PROM від ROM у тому, що PROM споконвічно виготовляються «чистими», в той час як в ROM дані заносяться в процесі виробництва. А для запису даних у мікросхеми PROM застосовують пристрої, називаємі програматорами. EPROM (Erasable Programmable Read-Only Memory - очищаюче програмоване ПЗУ) - спеціальний тип PROM, який може очищатися (і записуватися) з використанням ультрафіолетових променів. Пам'ять типу EEPROM схожа на EPROM, але операції стирання-запису проводяться електричними сигналами.

В даний час більшість сучасних материнських плат комплектується мікросхемами FLASH BIOS, код в яких може перезаписуватися за допомогою спеціальної програми. Такий підхід полегшує модернізацію BIOS при появі нових компонентів, яким потрібно забезпечити підтримку (наприклад, новітніх типів мікросхем оперативної пам'яті). Оскільки левова частка програмного коду BIOS стандартизована, тобто є однаковою і обов'язковою для всіх комп'ютерів PC, в принципі, міняти його немає особливої необхідності. Перезапис BIOS - вкрай відповідальне і дуже непросте завдання. Братися за неї слід тільки в самому крайньому випадку - якщо проблема не вирішується ніякими іншими способами. При цьому треба ясно усвідомлювати необхідність і наслідки кожного кроку цієї операції. Сучасні типи BIOS, виконані за технологією Plug-and-Play, називають PnP BIOS, при цьому підтримка такої архітектури забезпечується тільки мікросхемами Flash ROM. Взагалі повна підтримка технології Plug-and-Play з боку Windows можлива тільки у разі застосування PnP BIOS. Зазвичай це є вагомою підставою для прийняття рішення про перезапис BIOS. Крім вищевказаного, у нових версіях BIOS часто виправляються дрібні помилки і недоробки. Нові версії звичайно містять і нові можливості.

Призначення і функції BIOS

У сучасних комп'ютерах BIOS виконує кілька функцій:

Запуск комп'ютера і процедура самотестування (Power-On Self Test - POST). Програма, розташована в мікросхемі BIOS, завантажується першою після включення живлення комп'ютера. Вона детектує і перевіряє встановлене обладнання, налаштовує його і готує до роботи. Якщо буде виявлено несправність обладнання, процедура POST зупиняється з виведенням відповідного повідомлення або звукового сигналу.

Налаштування параметрів системи за допомогою програми BIOS Setu p.

Під час процедури POST устаткування визначається відповідно до параметрів BIOS, що зберігаються в спеціальній CMOS-пам’яті змінюючи ці параметри, користувач може настроїти роботу окремих пристроїв і системи в цілому по своїх потребах. Редагуються вони в спеціальній програмі, яку також називають BIOS Setup або CMOS Setup.

Підтримка функцій вводу-виводу за допомогою програмних переривань BIOS.

У складі системної BIOS є вбудовані функції для роботи з клавіатурою, відеоадаптером, дисководами, жорсткими дисками, портами вводу-виводу та ін. Ці функції широко використовуються в операційних системах, подібних MS-DOS, і практично не застосовуються в сучасних версіях Windows.

Процедура POST

Перший пристрій, який запускається після натискання кнопки включення комп'ютера - блок живлення. Якщо напруга знаходиться в нормі, вступає в роботу центральний процесор, який зчитує вміст мікросхеми BIOS і починає виконувати записану в ній процедуру самотестування, або POST. POST вирішує кілька основних завдань:

1) Ініціалізує і налаштовує основні системні компоненти: процесор, оперативну пам'ять, чіпсет і відеоадаптер.

2) Перевіряє контрольну суму CMOS і стан батареї. Якщо контрольна сума CMOS помилкова, будуть завантажені значення за замовчуванням.

3) Тестує процесор і оперативну пам'ять. Результати звичайно виводяться на екран.

4) Ініціалізує і налаштовує периферійні пристрої: клавіатуру, мишу, дисководи, жорсткі диски та ін.. Відомості про виявлені накопичувачі також виводяться на екран.

5) Розподіляє ресурси між пристроями і виводить таблицю з виявленими пристроями і призначеними для них ресурсами.

6) Шукає і ініціалізує пристрої з власної BIOS.

7) Викликає завантажувач операційної системи.

Після того, як успішно завершилася процедура POST, запускається пошук завантажувального сектора, який може знаходитися на жорсткому диску або змінному носії. Порядок опитування пристроїв встановлюється за допомогою параметрів BIOS: First Boot Device, Second Boot Device, Third Boot Device.

Основні розробники BIOS

Раніше - приблизно на початку-середині 90-х років минулого століття - можна було зустріти версії BIOS, цілком розроблені виробниками системних (материнських) плат або ноутбуків - наприклад Intel, IBM, Compaq, Toshiba, Dell. У результаті еволюції комп'ютерного устаткування всі кращі напрацювання були втілені в продукції таких брендів, як Award, AMI, Phoenix, які зараз є основними виробниками програмного коду BIOS. Тому версії BIOS різняться незначно. Розглянемо докладніше кожного виробника базової версії BIOS.

AwardBIOS компанії Award Software (phoenix.com) - найбільш відомий виробник BIOS. У свій час дуже популярною була версія 4.51, пізніше з'явилася версія 6.0, яка встановлена на великій частці сучасних материнських плат. У далекому 1998 році фірма Award була куплена компанією Phoenix, однак усі наступні розробки виходять під торговою маркою AwardBIOS або Phoenix-Award BIOS.

AMIBIOS компанії American Megatrends (ami.com). В даний час даний виробник посідає друге місце по популярності серед виробників материнських плат. В основному дану версію BIOS на свою продукцію встановлюють такі компанії, як ASUStec, ASRock, MSI.

PhoenixBIOS компанії Phoenix Technologies (phoenix.com) найчастіше зустрічається на ноутбуках.

Версії BIOS

Для того, щоб використовувати всі можливості чіпсету, встановленого на материнській платі, а також особливості роботи з усім периферійним обладнанням (жорсткі диски, карти розширення і т.п.), необхідна своя версія BIOS. Але для того, щоб створити необхідну версію, потрібно забезпечити повний цикл розробки програми. Але фірмам-виробникам невигідно утримувати спеціальний відділ, витрачати час і ресурси. Тому створення BIOS зазвичай поділяють на два етапи:

1) Виробник BIOS розробляє базову версію, у якій реалізовані всі функції, які не залежать від особливостей чіпсета.

2) Виробник материнської плати спільно з компанією - розробником BIOS, так сказати, підганяють версію під особливості плати. Згодом з'являється нове периферійне устаткування, і BIOS може неодноразово змінюватися після випуску плати, одержуючи нові функції і можливості. Нові версії BIOS викладаються для скачування на сайтах компаній - виробників материнських плат з точним зазначенням моделі цієї самої плати.

Таким чином, поняття «версія BIOS» можна позначити як версію базового коду (зазвичай позначається як AwardBIOS 6.0 - шоста версія BIOS компанії Award) або версію BIOS для конкретної моделі материнської плати, назва якої звичайно складається з скороченої назви моделі плати і номера поновлення.

Вхід в BIOS Setup

Вхід в BIOS Setup можливий тільки при включенні комп'ютера. При первинному тестуванні POST (чутний один короткий сигнал із системного динаміка) необхідно натиснути певну клавішу або клавіші. Зазвичай на екранній заставці при тестуванні відображається напис типу «Press DEL to enter Setup» - це означає, що для входу в BIOS Setup необхідно натиснути клавішу DEL. Дізнатися, за якою клавішею закріплений вхід в BIOS, можна з інструкції до материнської плати. Якщо інструкції немає, а екранна заставка не відображає підказки, можна випробувати найбільш відомі варіанти комбінацій:

Delete

F1, F2, F3, F10, F11, F12

Esc

Ctrl + Shift + S або Ctrl + Alt + S

Ctrl + Alt + Esc

Ctrl + Alt + Delete

Інтерфейс BIOS і прийоми роботи з параметрами

Найбільш поширені версії BIOS мають схожий текстовий інтерфейс, і зміна всіх значень параметрів здійснюється за допомогою клавіатури. При вході в BIOS Setup користувач потрапляє в головне вікно, де розташовані всі основні розділи. Всередині розділу також може бути розташований ще один розділ (підрозділ). Всі розділи мають однакову структуру:

У верхній частині вікна виводиться назва поточного розділу або підрозділу.

У лівій частині знаходиться список доступних параметрів обраного розділу (або викликається список, що випадає при натисканні на клавішу Enter).

Праворуч від назв параметрів виводяться їх поточні значення. Якщо який-небудь з параметрів і його значення відображається блідим кольором - значить, або він призначений тільки для читання і не може змінюватися, або для його редагування необхідно змінити інший пов'язаний з ним параметр.

У правій частині вікна звичайно виводиться коротка довідка за обраним параметром, у нижній частині - підказка по використанню функціональних клавіш.

Після входу в BIOS Setup і появи головного вікна будуть доступні наступні клавіші для керування:

(Клавіші керування курсором) - переміщення по розділах і параметрам.

Enter - вхід у вибраний розділ або виконання команди, також у сучасних BIOS з'являється випадаючий список доступних параметрів. Page Up / Page Down або + / - на додатковому цифровому блоці клавіатури - зміна значення обраного параметра: натискаючи зазначені клавіші кілька разів, можна перебрати всі доступні значення змінюваного параметра. Зазвичай, по відображенні останнього параметра покажчик переміщається на перше значення списку (т.зв. зациклений список).

ESC - вихід з розділу в головне меню, а при натисканні в головному вікні - вихід з BIOS Setup зі скасуванням усіх змін.

F1 - виклик довідки по роботі з BIOS Setup.

F2 - зміна колірної палітри програми BIOS Setup (доступна не у всіх версіях).

F5 - відновлення попередніх значень для обраного розділу: будуть повернуті ті значення, які були на момент входу в програму BIOS Setup, або (в деяких версіях) встановлені значення за замовчуванням.

F6 - установка для обраного розділу значень за замовчуванням (команда Load Fail-Safe Defaults); також в різних версіях можуть використовуватися клавіші F5 або F9 (AMI BIOS).

F7 - установка для обраного розділу оптимізованих значень (команда Load Optimized Defaults).

F10 - вихід з BIOS Setup зі збереженням усіх внесених змін, при цьому потрібно підтвердити дії за допомогою клавіш Y або Enter. Y / N - Yes / No (Так / Ні) - погодитися або відмовитися від виконання команди або зміни параметра. BIOS також може попереджати про те, що зміна параметра може спричинити нестабільну роботу всієї системи. Користувач може або погодитися і не змінювати цей параметр, або відмовитися і продовжити редагувати параметр на свій розсуд.

Основні розділи BIOS

У більшості випадків виробники BIOS використовують класичний вид першої сторінки BIOS Setup розміщення основних розділів і команд у два стовпці. Як було обумовлено раніше, кожна материнська плата має свої особливості, назви основних розділів BIOS, як правило, не змінюються. Розглянемо коротко назви основних розділів, щоб легше орієнтуватися в місцезнаходженні потрібного параметра.

Standard CMOS Features (Standard CMOS Setup) - тут зібрані стандартні настроювання комп'ютера, до яких відносяться параметри дискових накопичувачів, налаштування дати, часу. Тут також можна дізнатися про кількість встановленої оперативної пам'яті і інші відомості про систему.

Advanced BIOS Features (BIOS Features Setup) - «розширені налаштування BIOS», до яких відносяться параметри завантаження, параметри роботи комп'ютера, чіпсету, периферії і кеш-пам'яті.

Advanced Chipset Features (Chipset features Setup) - налаштування роботи чіпсета материнської плати - зокрема, налаштування північного мосту (визначаючих роботу оперативної пам'яті, процесора, відеосистеми, шин AGP, PCI-Express і інших пристроїв).

Integrated Peripherals - налаштування параметрів інтегрованих периферійних пристроїв, які підтримуються південним мостом - таких, як гнучкі і жорсткі диски, адаптери, порти та ін.

Power Management Setup - установка параметрів електроживлення і режимів енергозбереження, а також параметрів зміни робочого стану при настанні певної події.

PnP / PCI Configurations - управління способом розподілу ресурсів між периферійними пристроями. Зазвичай даної функцією не користуються, залишаючи за замовчуванням автоматичний розподіл ресурсів.

PC Health Status або H / W Monitor - відображення поточного значення, одержаного зі вбудованих датчиків, температур, напруг і швидкості обертання вентиляторів, а також установка значень для спрацьовування захисту від перегріву.

Frequency / Voltage Control - установка робочих частот і напруги для процесора, чіпсета, оперативної пам'яті, відеоадаптера та інших значень.

Load Fail-Safe Defaults (Load BIOS Setup Defaults) - команда, яка скидає всі налаштування BIOS до значення за замовчуванням, при цьому встановлюються безпечні значення всіх параметрів, частот і напруг.

Load Optimized Defaults (Load High Performance) - команда встановлює налаштування BIOS, які забезпечують оптимальну продуктивність системи, зберігаючи її стабільність. Прискорюється процедура POST, режими роботи оперативної пам'яті, шин і інші параметри.

Set Supervisor Password, Set User Password - команди для установки адміністративного і користувальницького пароля на вхід в BIOS Setup або завантаження комп'ютера.

Діагностичні засоби BIOS

Щоб видати повідомлення користувачеві, BIOS має можливість подати звуковий сигнал або повідомити в текстовому вигляді на екрані монітора. Первісне тестування комп'ютера супроводжується подачею одного короткого звукового сигналу, що свідчить про успішне завершення процедури POST і готовності до завантаження операційної системи. Якщо при проходженні POST виявлена серйозна помилка, робота системи буде зупинена з видачею звукових сигналів і / або текстового повідомлення на екран монітора.

Оновлення BIOS

Практично у всіх сучасних материнських платах код BIOS записаний в енергонезалежну мікросхему Flash-пам'яті, що робить процедуру оновлення BIOS достатньо простою. Тим не менш, перезапис BIOS - операція досить відповідальна, і виконувати її необхідно лише в тому випадку, якщо іншими засобами усунути будь-яку проблему не представляється можливим або якщо виникає одна з перерахованих причин:

§ В материнську плату потрібно встановити новий процесор, підтримка якого з'явилася лише в новій версії BIOS.

§ До материнської плати необхідно підключити жорсткий диск більшого обсягу, ніж передбачає наявна версія BIOS.

§ Активація додаткових функцій, реалізованих в чіпсеті, але недоступна в більш ранніх версіях BIOS.

§ Якщо комп'ютер працює нестабільно (хоча на стабільність впливає і безліч інших параметрів) або версія BIOS пошкоджена.

Слід взяти до уваги, що, якщо вагомих причин для поновлення BIOS немає, то краще відмовитися від цієї процедури. Адже після перезапису прийдеться заново редагувати всі налаштування BIOS, а також операційної системи, і навіть встановлювати заново її. Якщо все-таки було прийнято рішення про оновлення BIOS, то необхідно виконати кілька підготовчих дій:

Вивчити виробника і модель материнської плати - це можна зробити або просто оглянувши материнську плату, або подивившись її назву й модель в інструкції, а можна використовувати одну з діагностичних утиліт (SiSoftware Sandra, sisoftware.co.uk або EVEREST, lavales.com).

Скачати з сайту виробника материнської плати нову версію BIOS для вашої моделі (зазвичай файл з розширенням *.вin) і програму-прошивальник, а також інструкцію до програми-прошивальника і вивчити всі ключі й команди або роздрукувати, щоб при невдалій прошивці мати можливість скористатися всіма її можливостями.

Створити завантажувальну дискету з програмою-прошивальником і новою версією BIOS.

Обов'язково зробити резервну копію працюючого BIOS вашої материнської плати, щоб мати можливість виконати відкат.

Подбати про стабільність системи на час прошивання BIOS, відключивши додаткову периферію і залишивши необхідний мінімум пристроїв для завантаження системи. При недотриманні описаних вище основних правил поновленний код BIOS може бути пошкоджений, внаслідок чого комп'ютер може не завантажуватися. Однак ознаки життя комп'ютер все ж подає: загоряється індикатор живлення, запускаються вентилятори, мигають індикатори дисків і на клавіатурі. У такому випадку перш, ніж приступати до процедури відновлення BIOS, потрібно відключити на деякий час комп'ютер від мережі, обнулити CMOS за допомогою перемички на комп'ютері й спробувати включити його знову.

Розгін комп'ютера засобами BIOS

На сторінках паперових видань і в Інтернет давно ведеться суперечка: а чи варто розганяти комп'ютер? Аудиторія розбилася на два табори: одні вважають, що розгін корисний для користувача, інші вважають, що він шкідливий для обладнання. І ті, і інші праві. Але в остаточному підсумку вибирати користувачеві. Ми можемо лише вказати ступінь ризику і можливі наслідки розгону. Отже, дамо визначення процесу розгону. Швидкість роботи таких компонентів, як процесор, оперативна пам'ять, відеоадаптер і чіпсет, залежить від установлених тактових частот, інтервалів і робочих напруг. Змінюючи ці параметри, можна змусити систему працювати на підвищеній або зниженій частоті. Перевищення робочих частот у порівнянні зі значеннями, заданими виробником пристрою, називається розгоном. Так, при роботі на підвищеній частоті / напрузі термін служби мікросхеми знижується вдвічі при терміні служби, заявленому виробником приблизно 15-20 років. Ось тепер уявіть ваш домашній комп'ютер без апгрейда хоча б 5-7 років. Чи часто можна зустріти в домашній системі відеоадаптер або процесор п'ятирічної давнини? В остаточному підсумку рішення приймати користувачеві.

Чому ж взагалі можливий розгін? Виробники завжди залишають так званий запас міцності для свого устаткування, що необхідно для його надійності протягом усього терміну експлуатації. Для процесора, оперативної пам'яті, відеоадаптера, чіпсета та інших компонентів робочі частоти встановлюються за допомогою тактового генератора на материнській платі. У багатьох материнських платах передбачено зміну частоти в BIOS, розгін виконується просто зміною декількох параметрів. Разом з тим, при розгоні можуть проявитися негативні ефекти:

§ нестабільна робота комп'ютера, збої або зависання, пов'язані з підвищеними частотами розігнаних компонентів;

§ неможливість включити комп'ютер або завантажити операційну систему через занадто високі робочі частоти;

§ скорочення терміну служби компонентів;

§ вихід з ладу процесора, оперативної пам'яті, материнської плати або відеоадаптера при надмірному завищенні живлячих напруг або з інших причин.

До процесу розгону компонентів слід підходити дуже відповідально: будучи пошкоджені через розгін, гарантійного обміну вони не підлягають. Існує два основних способи розгону комп'ютера. Розгін за допомогою спеціалізованих утиліт - на компакт-дисках з драйверами до материнської плати часто поставляється спеціалізована утиліта для розгону безпосередньо з операційної системи. Розгін за допомогою BIOS - використовуються спеціалізовані налаштування BIOS. Розгін за допомогою BIOS припускає установку робочих частот і напруг користувачем. Слід відразу ж зазначити, що необережна зміна робочих частот і напруги може призвести до того, що система може самостійно перезавантажуватися або не завантажуватися зовсім, а в самому песимістичному випадку навіть виходять з ладу окремі компоненти. Даний спосіб досить трудомісткий порівняно зі способом використання утиліт, але дозволяє досягти видатних результатів. Традиційно розділ для робочих частот і напруг називається frequency / Voltage Control, але виробники материнських плат прагнуть дати цьому розділу своє унікальну і помітну назву. Ось кілька прикладів: MB Intelligent Tweaker (MIT) - Gigabyte, Cell Menu - MSI, Genie BIOS Setting - DFI.Названія і місце розташування деяких параметрів може змінюватися навіть у продукції одного виробника. Деякі виробники материнських плат намагаються приховати критичні для розгону характеристики - дане рішення дозволяє зменшити число дзвінків у службу технічної підтримки при невмілому розгоні. Наприклад, Gigabyte в BIOS Setup відкриває деякі налаштування тільки при натисканні на Ctrl + F1. Однак зустрічаються так звані бюджетні варіанти материнських плат, у яких можливості розгону геть відсутні. Цим виробник домагається стабільної роботи, здешевлення проектування, розробки та виробництва і як результат низької ціни кінцевого продукту. Тим не менш, слід дуже відповідально підходити до зміни відомих налаштувань і ще більш ретельно вивчати невідомі.

Практична робота № 2.

Тема: Робота з розділами диску

Мета роботи: Знайомство з програмою Fdisk. Отримання практичних навичок по створенню розділів на жорсткому диску.

Обладнання: Персональний комп'ютер під управлінням операційної системи Windows.

Програмне забезпечення: VMware Workstation

Хід роботи:

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Створити віртуальну машину (MS-DOS, оперативна пам'ять -32 Мб, жорсткий диск - 6Гб, floppy, CD-ROM).

3. Вставити у віртуальний дисковод системну дискету і запустити віртуальну машину.

4. За допомогою утиліти Fdisk створити основну та додаткові розділи не включаючи підтримку великих дисків. Додатковий розділ повинен містити два логічних диска.

5. Вибрати активний розділ. Видалити розділи. Розбити жорсткий диск на три логічних, включивши підтримку великих дисків.

 

Теоретичний матеріал