СНІД і гетеросексуальне населення

З погляду медицини, СНІД — це рухлива мішень, нова й невловна. Медичні знання про це захворювання датуються зовсім недавнім часом. А на сьогодні це вже глобальна епідемія. Ніхто не знає, скільки насправді людей заражено ВІЛ, але, за досить-таки скромними оцінками, вважається, що це число дорівнює тринадцяти мільйонам (див. мал. 6.1). На Європу їх припадає близько 500 тисяч, на Північну Америку, Латинську Америку та Карибські острови — по мільйону і більш як вісім мільйонів — на Африку. Головний удар епідемії ще попереду, оскільки інфекція ВІЛ розвивається в справжній СНЩ протягом тривалого часу. Сьогодні більшість заражених ВІЛ у світі — гетеросексуали. На одне гомосексуальне зараження у світі припадає принаймні чотири гетеросексуальних. Всесвітня організація охорони здоров'я вважає, що на 2000 рік щонайменше ЗО мільйонів дорослих і 10 мільйонів дітей будуть інфіковані ВІЛ.

Той факт, що спочатку СНІД переважав серед гомосексуалів, знову розбудив колишні упередження щодо гомосексуальності. Але СНІД, це жахливе й нове захворювання, викликає у людей страх і ворожнечу незалежно від його походження. Цей страх і ця ворожнеча були почасти досліджені в кінофільмі "Філадельфія", в якому бідолаха, хворий на СНІД, втрачає роботу, коли керівники фірми довідуються про його захворювання. Його звільняють не тому, що він гомосексуал, а зі страху, спричиненого його захворюванням. У фільмі розповідається про те, як він бореться проти свого незаконного звільнення.

СНІД — це приклад хвороби, яка є тавром. Тавро — це будь-яка характеристика, що відокремлює індивіда або групу від більшості населення, внаслідок чого до цього індивіда або групи починають ставитися з підозрою або ворожістю. Більшість захворювань пробуджують жаль або співчуття в здорових людей. Так, коли на хворобу дивляться як на дуже заразну або як на знак безчестя чи ганьби, тоді "здорове" населення може вигнати сердегу зі свого середовища. Так було із хворими на проказу в середні віки, бо вважалося, що це грішники, покарані Богом, і тому їх зрікалися й примушували жити в окремих колоніях для прокажених. Хоч і не в такій екстремальній формі, але й СНІД сьогодні таврується подібним чином, незважаючи на той факт, що, як і у випадку прокази, небезпека зараження в повсякденному спілкуванні дорівнює майже нулю.

Від СНІДу немає ефективних ліків, хоча деякі засоби начебто стримують його розвиток. Попри те, що ВІЛ-інфікована особа може жити багато років, не хворіючи на СНІД, коли хвороба все ж таки з'являється, це, фактично, смертний вирок. Його наслідки видаються особливо трагічними, оскільки вражає він здебільшого молодих людей. У цьому відношенні він відрізняється від інших смертоносних хвороб, які існують у сьогоднішніх індустріальних суспільствах і які обирають собі жертви серед старших вікових груп.

Старіння та схильність до хвороб — це аж ніяк не одне й те саме, що ми обговоримо в кінці цього розділу. Але відтоді як в індустріалізованих реґіонах світу були подолані інфекційні захворювання, такі як холера й туберкульоз, системи охорони здоров'я зосередили свою увагу головним чином на боротьбі з хворобами, які частіше розвиваються в похилому віці. В наступних параграфах ми дізнаємося про те, що являють собою системи охорони здоров'я, зосередившись на тих, які функціонують у Британії та Сполучених Штатах. А далі ми вже безпосередньо розглянемо проблему старіння.

СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я