Індивідуальне трудове право України

Тема № 4. Правовідносини в сфері трудового права України

Методичні вказівки

Суспільні відносини, врегульовані нормами права, перетворюються в правовідносини. Трудове правовідношення можна визначити як суспільне відношення, врегульоване нормами трудового права, як відношення, учасники якого володіють відповідно до законодавства трудовими правами і обов'язками.

Правові відносини в трудовому праві у зв'язку з системним характером його предмету регулювання не вичерпуються лише трудовими правовідносинами. Під впливом норм законодавства про працю на трудові та інші тісно пов'язані з ними відносини утворюється система правовідносин. Систему правовідносин потрібно розглядати як об'єднану загальною (єдиною) метою сукупність суспільних відносин, які виникають у зв'язку із застосуванням праці працівників, врегульованих нормами трудового законодавства (на основі методу трудового права).

У систему правовідносин в трудовому праві, крім трудових, входять також правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню; організаційно-управлінські правовідносини в сфері праці; соціально-партнерські правовідносини; правовідносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; правовідносини по нагляду і контролю за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини по вирішенню трудових спорів. Всі вказані правовідносини виникають у зв'язку з працею працівників, але відрізняються суб'єктами, підставами виникнення, характером прав і обов'язків.

Потрібно врахувати, що похідні від трудових правовідносини можуть передувати, супроводжувати і в деяких випадках витікати з трудових правовідносин. Так, до попередніх належать правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню і правовідносини по професійній підготовці кадрів безпосередньо на виробництві (учнівство); до супутніх — організаційно-управлінські правовідносини у сфері праці, правовідносини між профспілковими органами, трудовим колективом і власником з приводу застосування трудового законодавства, правовідносини по нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і правил з охорони праці, соціально-партнерські правовідносини, правовідносини по вирішенню трудових спорів (за винятком спорів про звільнення працівників). До правовідносин, що витікають з трудових, належать правовідносини по вирішенню трудових спорів (з приводу розгляду спорів про поновлення на роботі).

Студенти повинні з'ясувати поняття трудового правовідношення і його особливості. При визначенні поняття трудового правовідношення необхідно звернутися до легального визначення трудового договору (ст. 21 КЗпП України). В науці трудового права трудове правовідношення визначається як юридична форма вираження суспільно-трудового відношення, що складається на ринку праці між працівником і роботодавцем (організацією), за яким одна сторона (працівник) включається до складу трудового колективу організації і зобов'язана виконувати певного роду роботу за підляганням встановленому внутрішньому трудовому розпорядку, а інша сторона (роботодавець) — забезпечувати працівника роботою відповідно до обумовленої договором (контрактом) спеціальності, кваліфікації або посади, оплачувати його працю і створювати сприятливі для здоров'я і розвитку особистості умови праці.

До особливостей трудового правовідношення потрібно віднести: особистіший характер прав і обов'язків працівника за трудовим правовідношенням; трудове правовідношення будується на відплатних засадах; наявність особистісного елементу; триваючий характер трудового правовідношення; визначення трудової функції працівника, тобто виконання роботи за конкретною спеціальністю, посадою, кваліфікацією з

підляганням внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, установи, організації; забезпечення стабільності трудового правовідношенвя; презумпція невинності працівника у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків. З урахуванням вказаних особливостей студенти повинні вказати на відмінності трудового правовідношення від цивільного, адміністративного правовідносин, а також правовідношеняя по соціальному забезпеченню.

Суб'єктами трудового правовідношення є, з одного боку, працівник, а з другого — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа. Сторони повинні володіти трудовою право- і дієздатністю.

Змістом трудового правовідношення є конкретні трудові права та обов'язки, які набувають його суб'єкти з моменту виникнення цього правовідношення. Студенти повинні дати характеристику вказаних прав і обов'язків. Основні трудові права працівників закріплені у ст. 2 КЗгїП України. У трудовому правовідношенні працівник також має право на забезпечення безпечних і здорових умов праці (ст. 153 КЗпП України), право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя, здоров'я або оточуючих його людей і навколишнього природного середовища (ст. 153 КЗпП), право відмовитися від переведення на іншу роботу (ст. 32 КЗпП), право на звільнення за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП), право на оскарження накладених дисциплінарних стягнень (ст. 150 КЗпП), право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди в разі ушкодження здоров'я (ст. 173, 173' КЗпП) та інше.

Загальні трудові обов'язки працівників сформульовані у ст. 139 КЗпП України. Більш конкретне коло обов'язків (робіт) окремих категорій працівників визначене Класифікатором професій ДК-003-95, затвердженим наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 р. № 257 та введеним в дію з 1 січня 1996 р., Кваліфікаційним довідником посад керівників, фахівців і службовців, а також технічними правилами, посадовими інструкціями та іншими затвердженими у встановленому порядку положеннями і трудовим договором.

Нарівні з суб'єктивними трудовими правами і обов'язками працівників в зміст трудових правовідносин входять суб'єктивні права і обов'язки власника або уповноваженого ним органу. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу в загальному вигляді закріплені у ст. 141 КЗпП. Що ж до прав власника у трудовому правовідношенні, то їх чіткий перелік у нині діючому КЗпП відсутній. Проте вони встановлені у спеціальних законах. Зокрема, права власника передбачені ст. 5 Закону України "Про власність", ст. 9 Закону України "Про підприємництво".

Обставини, з якими законодавство пов'язує виникнення, зміну і припинення трудових правовідносин, називаються юридичними фактами. Більш поширеною підставою виникнення трудового правовідношення є трудовий договір. За останні роки набула поширення контрактна форма трудового договору, однак сфера застосування контракту визначається законодавством. У деяких випадках трудове правовідношення виникає із складного юридичного факту (фактичного складу). Так, при прийомі на роботу в рахунок броні виникнення трудового правовідношення пов'язується із складним фактичним складом, що включає в себе трудовий договір і адміністративно-правовий акт органу державної служби зайнятості про направлення на роботу. Студенти повинні розглянути й інші складні фактичні склади.

Для зміни трудових правовідносин характерні договірні засади. Такі дії завжди є правомірними. Переведення працівника на іншу роботу у всіх випадках можливе тільки за взаємною згодою працівника і власника.

Підставами припинення трудового правовідношення є юридичні факти — як дії, так і події, що не залежать від волі суб'єктів. Загальні підстави припинення трудового договору передбачені ст. 36 КЗпП України.

Студенти мають дати загальну характеристику правовідносин, похідних від трудових, вказати суб'єкти цих правовідносин, їхні права і обов'язки.

У вивченні цієї теми студентам необхідно врахувати, що в літературі висловлені різні точки зору про поняття трудового правовідношення, його суб'єкти, класифікацію підстав виникнення, види правовідносин, похідних від трудових. Студенти повинні проаналізувати їх і аргументувати свою позицію.

 

Плани практичних занять

1. Поняття і система правовідносин у трудовому праві.

2. Умови виникнення трудових правовідносин.

3. Зміст трудового правовідношення, основні права і обов’язки його суб’єктів.

4. Підстави виникнення, зміни і припинення трудового правовідношення.

 

Література: [1.2. – 1.8., 1.10. – 1.12., 1.17. – 1.22.; 2.3. – 2.5.; 3.5., 3.11.]