Тема № 3. Основні принципи трудового права України

Методичні вказівки

Студентам необхідно уяснити поняття правових принципів. У теорії права під правовими принципами розуміються керівні ідеї, які виражають суть, основні властивості та загальну спрямованість розвитку правових норм в межах всієї системи права або її окремих галузей чи інститутів.

В науці немає єдності в розумінні цієї категорії. Існують різні точки зору: одні автори розуміють під принципами права тільки керівні ідеї і виводять їх із смислу правових норм, інші вважають, що вони обов'язково повинні бути ще закріплені в цих нормах. Поширеним також є ототожнення правових принципів і суб'єктивних прав, обов'язків, тобто принципи трудового права зв'язуються в основному із змістом статті 2 КЗпП, що визначала раніше основні трудові права і обов'язки працівників, а в редакції Закону України від 5 липня 1995 року — основні трудові права працівників. Студенти повинні розглянути висловлені в літературі думки, обґрунтувати власну точку зору.

Правові принципи важливі для нормотворчої і право-застосовчої діяльності. Вони виступають тим правовим орієнтиром, виходячи з якого законодавець формулює галузеві норми, вносить зміни і доповнення в діючі нормативні акти. Правові принципи допомагають глибше усвідомити значення (смисл) конкретних норм і визначають тенденції розвитку законодавства.

Професор О. В. Смірнов вважає, що під принципами трудового права слід розуміти закріплені в чинному законодавстві основоположні керівні засади (ідеї), що виражають суть норм трудового права і головні напрями політики держави в галузі правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з функціонуванням ринку праці, застосуванням і організацією найманої праці'.

В залежності від того, чи в одній, декількох або всіх галузях права діють відповідні принципи, їх можна розділити на основні (загальні), міжгалузеві і галузеві.

У трудовому праві, як і в будь-якій іншій галузі права, міжгалузеві принципи діють, виявляються, не цілком, а лише стосовно до особливостей врегульованих нормами трудового права суспільних відносин. Наприклад, міжгалузевий принцип охорони власності проявляється через встановлення обов'язку працівника дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України), а також матеріальної відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України).

Галузеві принципи трудового права виражають загальні суттєві властивості норм тільки цієї галузі права. Таких принципів більшість, вони конкретизуються і виявляються в окремих інститутах і нормах залежно від їхнього змісту і цільової спрямованості.

Сучасні принципи трудового права можна розділити на такі основні групи:

1) що виражають політику держави в галузі правового регулювання ринку праці та ефективної зайнятості;

2) що містять керівні засади в галузі встановлення умов праці;

3) що визначають правове регулювання застосування умов праці;

4) що відображають головні напрями правової політики в галузі охорони здоров'я на виробництві та захисту трудових прав працівників.

Основні принципи трудового права закріплені в Конституції України та інших найважливіших законодавчих актах. Так, у ст. 43 Конституції

України закріплено принцип свободи праці: "Кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується". У цій же статті говориться про заборону використання примусової праці: "Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком або іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан". Ряд важливих принципів закріплено в Кодексі законів про працю України. Проте не всі принципи трудового права отримали текстуальне формулювання в Конституції і інших нормативних актах про працю.

У діючому КЗпП немає окремої статті, що встановлює основні принципи регулювання трудових відносин. Цю прогалину має усунути новий Трудовий кодекс. До основних принципів потрібно віднести наступні: свобода праці;

забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці; обрання роду діяльності і професії; заборона примусової праці і дискримінації у сфері трудових відносин; забезпечення права на належні, безпечні і здорові умови праці; забезпечення права на винагороду за працю без будь-якої дискримінації і не нижче заробітної плати, визначеної законом; захист трудових прав людини.

На наш погляд, необхідно назвати і такий принцип, як недопущення погіршення становища працівника стосовно рівня, передбаченого законодавством (у зарубіжному трудовому праві цей принцип "іп favorem" — "сприятливості" є загальновизнаним). Такий принцип є в законодавстві про працю України (ст. 9, 91 КЗпП). Принцип, згідно з яким договори про працю не можуть погіршувати становище працівників порівняно з законодавством України, — це основний принцип, так би мовити, універсальний. Тобто будь-який акт, що має меншу юридичну силу, може тільки покращувати становище працівника.

Проблема принципів сучасного трудового права не досліджена у науковій літературі. Відкритим залишається питання як про перелік принципів, так і про їхній зміст в умовах перехідного періоду. Принципи як керівні ідеї мають надзвичайно важливе значення для ефективного функціонування усієї системи норм цієї галузі права. За допомогою принципів не тільки формулюється сучасний державний підхід до правового регулювання праці, а й визначається сутність майбутніх правових норм. Яка важлива проблема для держави, що знаходиться у перехідному періоді! Не менш важливим є те, що правильно сформульовані принципи дозволяють усувати прогалини у законодавстві при застосуванні правових норм. Сучасне законодавство про працю України у багатьох питаннях є недосконалим, неповним. Ринкові засади, що впроваджуються в економіку України, породили нові відносини, які ще не знайшли свого адекватного регулювання. І у такій справі значення принципів трудового права важко переоцінити.

Ще один аспект заслуговує на увагу. Принципи мають утворювати певну систему, бути узгодженими між собою, а також із загальними принципами права і принципами державної політики.

Головним принципом, проголошеним у Конституції України, є принцип верховенства права. Цей принцип виступає загальним для всіх галузей права і є головним орієнтиром у законотворчій і правозастосовчій діяльності.

Сучасний розвиток цивілізації на одне з перших місць висуває ідею всебічного захисту прав людини у сфері застосування праці. Цей постулат, закріплений у загальновизнаних міжнародних актах, спонукає до перегляду традиційних підходів і оцінок. Зокрема, слід констатувати, що принципи свободи і рівності праці в умовах кризового стану економіки України багато у чому мають декларативний характер. Зростаючий рівень безробіття, фактична закритість багатьох підприємств, скорочення видатків з держбюджету на такі життєво важливі сфери, як охорона здоров'я, соціальне забезпечення, мізерні розміри допомоги по безробіттю, — зводить нанівець проголошення таких принципів. Недостатньо проголосити принцип, потрібно узгодити його реалізацію комплексом заходів щодо його забезпечення.

Неодноразово підкреслювався такий принцип, як рівність сторін трудового договору. Цей принцип, запозичений із цивілістичної концепції договору, фактично не відповідає реальним суспільним відносинам. Потрібно ясно і однозначно визнати, що працівник і роботодавець не являються рівними суб'єктами. Працівник завжди є слабшою стороною, особливо нині, в умовах кризи, і потрібна ціла система правових заходів щодо його захисту. Ці суб'єкти нерівні не тільки у процесі трудових відносин, що визнавалося науковцями, а й на стадії укладення трудового договору. Спад виробництва тільки загострив цю проблему. Не зайвим буде ознайомитись з оцінкою цього питання на міжнародному рівні. У доповіді Генерального директора Міжнародного Бюро Праці було підкреслено наступне: "Основна ціль розвитку трудового законодавства і систем трудових відносин протягом багатьох десятиліть полягає в тому, щоб покінчити з фікцією цивільного права XIX століття, яка проголошувала, що сторони індивідуального договору найму мають рівну силу, і тому вони повинні цілком самостійно визначити свої взаємовідносини".

Важливим для трудового права є конституційний принцип збереження рівня існуючих прав і свобод (ст. 22, 157 Конституції України). Цей принцип повинен обов'язково бути закріплений у новому Трудовому кодексі. Адже насправді у сучасних умовах постійно відбувається протилежне. Постановами Уряду, навіть інструкціями центральних органів виконавчої влади, передбачається звуження існуючих трудових прав (наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 р. № 1033, на період погашення заборгованості по заробітній платі, працівникам бюджетних установ доплата за суміщення посад (професій), виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників виплачується у розмірі до ЗО відсотків посадового окладу працівника, який виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника; обмежується тривалість робочого часу на роботі за сумісництвом — не більше 4 годин на день).

Проблема принципів трудового права вимагає зусиль від дослідників, адже потрібно звести права людини і досягнення загальної теорії права, і проаналізувати весь масив трудового законодавства, і нарешті — реальні економічні можливості держави.

Плани практичних занять

1.Поняття, система і значення основних принципів трудового права.

2.Зміст і конкретизація основних принципів трудового права.

3.Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин.

4.Принципи, що виражають політику в галузі правового регулювання ринку праці і ефективної зайнятості.

5.Принципи, закріплені в Кодексі законів про працю України та в інших законодавчих актах про працю.

Література: [1.1. – 1.8., 1.10. – 1.12., 1.17. – 1.19., 1.22.; 2.3. – 2.5.; 3.11.]

 

Модуль 2