Порядок проведення сертифікіції

Порядок проведення сертифікації продукції в загальному випадку містить:

— подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;

— аналіз наданої документації;

—прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифікації;

— обстеження виробництва;

—атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

— відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;

—аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

— видачу сертифіката відповідності, укладання ліцензійної угоди та занесення сертифі-кованої продукції до Реєстру Системи;

—визнання сертифіката відповідності, що виданий закордонним органом;

—технічний нагляд за сертифікованою продукцією;

- інформацію про результати робіт з сертифікації.

7) а) Обекти органызаційно – методичні та загальнотехнычні зокрема:

- організація проведення робіт із стандартизації

- система величин та одиниць

- термінологічні системи різних галузей знань та діяльності

Б) продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку

В) складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення

Г) об’єкти державних соціальних, економічних та державно наукових – технічних програм

Суб'єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

рада з стандартизації;

технічні комітети зі стандартизації;

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Посадовими особами, уповноваженими здійснювати державний контрольі нагляд від імені органів стандартизації, метрології та сертифікації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує,

координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення,

прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів

відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації

представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із

стандартизації.

 

Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним консультативно-дорадчиморганом при Кабінеті Міністрів України. Персональний склад Ради та положення про неї затверджує КабінетМіністрів України. Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками,споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересіву сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

 

8) випробувальна лабораторія повинна мати керівника, який несе відповідальність за її діяльність та результати роботи, призначення та звільнення якого для лабораторії, що акредитована на технічну компетентність та незалежність, повинні проводитися за згодою Національного органу з сертифікації;

— якщо випробувальна лабораторія, що акредитована, сама не є юридичною особою, а входить до складу органу з сертифікації чи іншої організації, які є юридичними особами, то вона повинна бути структурним підрозділом цих організацій;

— кожний співробітник лабораторії повинен бути компетентним щодо закріпленої сфери діяльності, а також знати свої права і обов'язки;

— організаційна структура повинна виключати можливість тиску на співробітників лабораторії, який може вплинути на їх висновки чи результати роботи з випробувань продукції;

— у лабораторії повинна бути система перевірки компетентними особами ходу та результатів випробувань, а також кваліфікації персоналу лабораторії.

9) Мета
• вдосконалення систем і процесів виробництва і постійного поліпшення якості надаваних послуг
• надання повного спектру послуг всім клієнтам незалежно від їх місцезнаходження по всій території України

Завдання області якості:
• Освоєння ефективної системи менеджменту якості, повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000, і безперервне її удосконалення
• Використання новітніх технологій з метою розширення можливостей та зручності послуг, що надаються
• Розширення спектру послуг та своєчасне надання інформації споживачеві про додаткові види сервісу
• Постійне поліпшення якості послуг на основі потреб клієнта
• Забезпечення відповідальності кожного працівника від генерального директора до робітника за результати своєї праці
• Постійне і планомірне вдосконалення професійної підготовки працівників
• Регулярне проведення внутрішніх аудитів системи менеджменту якості та здійснення коригувальних дій, при виявленні відхилень від встановлених вимог

Керівництво бере на себе зобов'язання:
• Пріоритетно вирішувати питання забезпечення і підвищення якості послуг
• Створювати необхідні умови для виконання Політики

10. Порядок розробки стандартів:

1. Розробка технічного завдання – систематизуються необхідні дані по об’єкту стандартизації, враховується передовий досвід науці та техніці як в нашій країні так і за кордоном.

Технічне завдання включає:

- Мету розробки

- Зміст стандарту

- Взаємодію з діючими стандартами

- об’єм і вид робіт, строки їх виконання, і обов’язково повинна дотримуватись суть техніко – економічного обґрунтування даної розробки.

2. Розробка проекту стандарту і його перша редакція. (Відбувається розгляд даного стандарту на науково – технічній раді розробника і відправка розробки на відгук в інші організації)

3. Обробка відгуків – враховуються всі зауваження та пропозиції і починається остаточне редагування даного стандарту.

4. Підготовка стандарту до затвердження – проект супроводжується листом та інформаційною картою, в якій наводиться розрахунок економічного ефекту від впровадження стандарту.

5. Затвердження стандарту – встановлення строків його впровадження, реєстрація і присвоєння йому номера.

6. Видавництво стандарту – стандарт вважається впровадженим, якщо розроблена необхідна документація і продукція випускається в строгій відповідності до неї.

Висновок: якщо є порушення хоч одного пункту порядку розробки стандарту, то він вважається не впровадженим. Перевірка стандарту проводиться менш ніж раз на 3 роки.

 

11. Похибки вимірювань - абсолютна різниця між результатом вимірювання та умовно істинним значенням вимірюваної величини. Розмірність абсолютної похибки є такою ж, як і у вимірюваної величини. Є ознакою якості вимірювання величини. Величина похибки залежить від умов проведення вимірювання: засобу вимірювання, умов вимірювання тощо.

Абсолютна похибка вимірювання - це похибка вимірювання, виражена в одиницях вимірюваної величини.

Відносна похибка вимірювання - це похибка вимірювання, виражена як відношення абсолютної похибки до дійсного чи виміряного значення.