Передродовий розвиток дитини 1 страница

Кременчук

Автори:

Самойленко В.Б. – голова предметної комісії з акушерства та гінекології Кременчуцького медичного коледжу, спеціаліст вищої категорії;

Мох А.І. – викладач акушерства та гінекології Кременчуцького медичного коледжу, викладач-методист;

Рой Г.Г. – викладач акушерства та гінекології Кременчуцького медичного коледжу;

Мисік В.В. – викладач акушерства та гінекології Кременчуцького медичного коледжу.

 

 

Рецензенти:

- завідувач кафедри акушерства і гінекології Української медичної стоматологічної академії, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Громова А.М.;

- доцент кафедри акушерства і гінекології Української медичної стоматологічної академії, кандидат медичних наук Добровольська Л.М.

- завідувач кафедри акушерства і гінекології Дніпропетровської державної медичної академії, професор Потапов В.О.

- доцент кафедри акушерства і гінекології Дніпропетровської державної медичної академії, кандидат медичних наук Дзюба Ю.М.

 

- викладач-методист „акушерства та гінекології”, спеціаліст вищої категорії, голова ЦМК Київського медичного коледжу №3, заслужений працівник Народної освіти України Хохліч Т.І.

 

Доцільність даного підручника зумовлена актуальністю, значимістю питань планування сім'ї в охороні репродуктивного здоров'я жінки. У підручнику розглянуто систему організації, структури і завдання служби планування сім’ї, викладено історію розвитку контрацепції, вмотивовано проаналізовані проблеми штучного аборту, що внаслідок низької медичної культури населення залишається основним методом планування сім'ї. Змістовному висвітленню цих питань сприяє випереджаюче вивчення анатомії та фізіології жіночих і чоловічих статевих органів, проблем безплідності та захворювань, що передаються статевим шляхом.

Саме ці висвітлені питання важливі для подальшого проведення санітарно-просвітньої роботи молодшими медичними спеціалістами.

 

ПЕРЕДМОВА

Проблема планування сім’ї – це не лише проблема кожної сім’ї, це проблема медико-соціальна та державна.

Про державну значущість цього питання свідчить той факт, що планування сім’ї, як предмет, почали викладати в медичних навчальних закладах освіти I – II рівнів акредитації.

У зв’язку із зниженням народжуваності в Україні з погіршенням репродуктивного здоров’я більшої частини населення, набуває значення санітарно-освітня робота з метою підвищення сексуальної культури населення.

У проведенні санітарно-освітньої роботи велика роль відводиться середній ланці медпрацівників.

В Україні мало літератури з питань планування сім’ї, тому виникла необхідність видання такого посібника.

Підручник розрахований на викладачів, і в першу чергу на студентів медичних навчальних закладів освіти I – II рівнів акредитації.

У I розділі підручника викладено організацію, структуру, завдання служби планування сім’ї.

У наступних розділах (II, III) – анатомію та фізіологію жіночих і чоловічих статевих органів, фізіологію вагітності, статеві відносини.

Розділ „Аборт і його наслідки” присвячений описові ранніх та пізніх ускладнень аборту.

У розділі „Природні методи планування сім’ї” описане спостереження за фізіологічними ознаками фертильності чи інфертильності, що дає змогу подружній парі вирішувати питання про планування або запобігання вагітності за допомогою визначення плідних днів менструального циклу.

У розділі „Сучасні методи контрацепції” наведена класифікація контрацептивів, механізм дії різних методів контрацепції, їх переваги і недоліки, показання та протипоказання до застосування.

Приділяється увага контрацепції в післяпологовий період і контрацепції підліткового віку.

Великої уваги заслуговує розділ „Захворювання, які передаються статевим шляхом”, де описана клініка, діагностика, лікування, профілактика цих захворювань.

Розділ „Безплідний шлюб” присвячений темі жіночого та чоловічого безпліддя, причинам їх виникнення, методам діагностики і лікування.

Завершує підручник розділ „Алгоритми, виконання практичних навичок”, в якому описані практичні навички, якими повинні оволодіти студенти.

Автори будуть вдячні викладачам і студентам за критичні зауваження та побажання.

РОЗДІЛ I

ОРГАНІЗАЦІЯ, СТРУКТУРА І ЗАВДАННЯ СЛУЖБИ ПЛАНУВАННЯ СІМ’Ї

 

Служба планування сім'ї в Україні

 

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення його репродуктивного здоров’я особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї. Як відомо, вирішення цієї проблеми сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом, і збереженню здоров’я населення, позитивно впливає на рівень народжуваності.

Ще в 1968 році ООН проголосила право на планування сім’ї, вільне відповідальне батьківство як невід’ємне право кожного громадянина. У 1974 році було визнано право кожної країни займатися плануванням сім’ї на державному рівні. Визнавалося також, що це право необхідно реалізувати, виходячи з потреб конкретної ситуації та усвідомлюючи відповідальність перед суспільством.

За визначенням ВООЗ, термін “планування сім’ї” передбачає ті види діяльності, що мають на меті допомоги окремим особам і подружнім парам досягти певних результатів, а саме:

§ уникнути небажаної вагітності;

§ народити бажаних дітей;

§ регулювати інтервали між вагітностями;

§ вибирати час народження дитини залежно від віку батьків і стану їхнього здоров’я;

§ визначати кількість дітей у родині.

В умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування родини набуває сьогодні великої медико-соціальної значущості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в кожної третьої жінки, а у тих, які вперше завагітніли, їхня частота наближається до 40%. Основними ускладненнями аборту є безплідність, невиношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних вагітностях і пологах та ін.

Використання контрацептивів у країні є недостатнім у зв’язку з недосконалою системою інформування населення з проблем планування сім’ї і недостатнім рівнем сексуальної культури.

З огляду на державну значущість цього питання, постановою Кабінету Міністрів України 13 вересня 1995 року була прийнята Національна програма “Планування сім’ї”. Вона спрямована на подолання кризових тенденцій, що перешкоджають відтворенню населення. Ця програма була покликана сформувати в людей потребу мати повноцінну родину, бажаних і здорових дітей і радикально змінити ставлення кожної людини і держави в цілому до проблем планування сім’ї.

Слід зазначити, що планування сім’ї є істотним елементом первинної медико-санітарної допомоги. В Україні, як і в багатьох країнах світу, він містить такі основні види діяльності:

§ інформація і консультування населення з питань планування сім’ї;

§ організація служб планування сім’ї;

§ забезпечення населення засобами контрацепції;

§ лікування безплідності та сексуальних розладів;

§ формування суспільної думки, зміна сформованих уявлень про планування родини як про суто медичну чи внутрішньосімейну проблему;

§ підвищення рівня знань і кваліфікації щодо даної проблеми не тільки акушерів-гінекологів і лікарів інших спеціальностей, але і медичних працівників середньої ланки, у першу чергу акушерок фельдшерсько-акушерських пунктів;

§ поглиблення та розширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовка педагогів і батьків з питань сексуального розвитку дітей;

§ залучення засобів масової інформації до висвітлення проблем планування сім’ї, сексуальної культури, сімейних взаємин;

§ підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

 

11 червня 1997 року Міністерство охорони здоров’я країни видало наказ № 180 “Про організацію роботи медичних центрів планування сім’ї і репродукції людини”, де затверджено положення про центри та кабінети планування сім’ї і їх рекомендована структура.

 

§ Основними завданнями розвитку служби планування сім’ї на перспективу намічено:

§ вивчення основ сексуальної поведінки та методів контрацепції в навчальних закладах і центрах молоді;

§ підвищення безпечності абортів і удосконалення рекомендацій щодо попередження небажаної вагітності після абортів і пологів;

§ поширення сучасних методів контрацепції;

§ попередження захворювань, що передаються статевим шляхом;

§ широка інформаційна діяльність з проблем планування сім’ї;

§надання допомоги жінкам і дівчаткам-підліткам - жертвам сексуального насильства;

§ міжнародне співробітництво.

За час реалізації національної програми планування сім’ї, галузевих заходів вдалося створити ефективно діючу службу планування сім’ї в Україні.

До її складу входять кабінети планування сім’ї на рівні адміністративних районів (у складі ЦРЛ) й обласні та міські центри планування сім’ї. Науково-методично-організаційним закладом є Український центр планування сім’ї АМН України та МОЗ України, створений на базі інституту педіатрії, акушерства та гінекології.

Ефективність діяльності зазначених закладів та підрозділів була б неможливою без широкого міжнародного співробітництва з іншими країнами (Німеччина, Росія, США, Канада, Нідерланди, Швейцарія, Румунія) та Міжнародними організаціями (ВООЗ, ЮНІСЕФ, ООН, Агентство з міжнародного розвитку США, Міжнародний альянс охорони здоров’я).

Правонаступницею зазначеної програми стала Національна Програма “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”, де планування сім’ї розглядається як складова збереження репродуктивного здоров’я і здоров’я в більш широкому розумінні цього поняття.

У ході виконання програми передбачається розширити функції центрів і кабінетів планування сім’ї, залучити їх до розв’язання проблеми ВІЛ/СНІДУ та захворювань, що передаються статевим шляхом, дитячої та підліткової гінекології, онкологічних захворювань репродуктивних органів.

 

Інформація, навчання, комунікація (ІНК)

у роботі служб планування сім’ї

 

Зниження кількості небажаних вагітностей, абортів та захворювань, що передаються статевим шляхом, тобто покращення репродуктивного і сексуального здоров’я неможливе без стійкого усвідомлення та зміни статевої поведінки в напрямі безпечного сексу. А ця зміна, в свою чергу, неможлива без формування навичок безпечної статевої поведінки, яку покликана забезпечити система “ Інформація, навчання, комунікація (ІНК)”.

ІНК - це важлива складова частина в роботі служб планування сім’ї, яка повинна входити в робочі плани і на яку повинен виділятися певний час. Необхідно пам’ятати, що три її компоненти не є окремими частинами системи, а тісно переплетені та взаємо пов’язані.

Під інформацією мають на увазі обмін відомостями між людьми. Важливо, щоб її подання здійснювалося в короткій, але вражаючій формі, а кожне повідомлення було викладено чітко і лаконічно. Засвоєння матеріалу з інформаційних засобів становить приблизно 10-15%.

Навчання - це процес оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Навчання думати, робити висновки ставити питання й приймати рішення включає в себе як елементи інформації, так і елементи комунікації. При навчанні засвоюється 25-40% інформації.

Комунікація це передача інформації від людини до людини. Вона має за мету не тільки дати інформацію та навчити, але й виробити та закріпити практичні навички, змінити ставлен6ня та поведінку. Комунікативне навчання є найбільш ефективним. При такій формі навчання засвоюється 50-60% інформації. Комунікація в основному являє собою особисте спілкування (в тому числі й консультування), головна мета якого - допомогти людям прийняти рішення.

Працівники служб ПС повинні проводити роботу за програмою ІНК з урахуванням необхідності ознайомлення різних груп населення з питаннями фізіології, особливостей розвитку і збереження репродуктивного здоров’я.

Інформація, навчання і комунікація можуть бути представлені в найрізноманітніших формах (телебачення, радіо, газети, журнали, відеофільми, плакати, листівки, пам’ятки, буклети, брошури, книги, лекції, бесіди, семінари, тренінги тощо).

 

Компоненти послуг з планування сім’ї

 

Консультування - це важлива умова для початку та продовження використання пацієнтом методу планування сім’ї. Медичні працівники повинні бути підготовлені для проведення консультування з усіх існуючих методів контрацепції. При цьому вони не повинні застосовувати ніяких стимулів чи змушувати пацієнтів використовувати як планування сім’ї в цілому, так і будь-який окремий метод контрацепції.

Надання контрацептивів

Контрацептиви повинні бути надані пацієнтам у відповідності до існуючих інструкцій, затверджених для даного конкретного методу, і тими медичними працівниками, які пройшли навчання в наданні цього методу.

Подальші спостереження і система направлень

Всі пацієнти, які обрали метод планування сім’ї повинні бути проінформовані про відповідні вимоги до подальшого спостереження при використанні даного методу і заохоченні без сорому звертатись до лікаря, якщо вони будуть чимось стурбовані. Медичні працівники повинні дотримуватись встановленої системи, видаючи пацієнтам направлення до інших спеціалістів.

Ведення записів

Всі медичні працівники повинні вести адекватні записи про кожного пацієнта, які дозволяють встановити особу пацієнта і визначити одержаний нею/ним метод контрацепції, а також будь-які пов’язані з цим особливі обставини.

Спостереження і контроль

Спостереження і контроль є найважливішими компонентами оцінки роботи служби. Вони допомагають гарантувати забезпечення потреб пацієнтів і дотримання існуючих інструкцій щодо їхнього обслуговування. Завідуючий клінікою є членом тієї ж команди, що й весь персонал, і сприяє підвищенню зацікавленості всіх медичних працівників, допомагає у вирішенні різних проблемі слідкує за тим, щоб права (як обслуговуючого персоналу, так і пацієнтів) чітко дотримувалися.

Організація

Підтримка ефективної системи організації і постачання допоможе персоналу обслуговуючого закладу уникнути таких проблем, як дефіцит або надлишок продукції. Для надання населенню послуг високої якості обслуговуючий персонал повинен виконувати всі правила збереження і поводження з контрацептивами та іншими засобами.

Якість обслуговування

Для надання населенню якісних послуг з планування сім’ї необхідне виконання медичними працівниками таких умов:

§ Обслуговування має бути особистим, тобто концентруватися на потребах кожного конкретного пацієнта.

§ До пацієнтів треба ставитися з повагою.

§ Необхідно дотримуватись суворої конфіденційності.

§ Пацієнти не повинні чекати прийому надто довго.

§ Медичні працівники мають інформувати пацієнтів про всі існуючі методи контрацепції.

§ У закладі повинна дотримуватись чистота і правильна організація потоку пацієнтів.

§ Заклад має обслуговувати пацієнтів протягом нормального робочого дня, а там, де це можливо, намагатись розширити час прийому для охоплення всіх верств населення.

§ Повинен підтримуватись адекватний запас контрацептивів та інших засобів, необхідний для обслуговування пацієнтів.

§ Управління службою має бути динамічним: залучення персоналу до вирішення проблем, що виникають, необхідне для якісного обслуговування населення.

Для успішної роботи служби повинен бути персонал, який демонструє:

§ турботу, увагу і ретельність, інформуючи пацієнта про обраний метод планування сім’ї;

§ глибокі знання, навички та правильне ставлення до питань планування сім’ї;

§ знання та вміння розпізнавати реальні та потенційні проблеми;

§ здатність застосовувати відповідні клінічні дії для вирішення цих проблем, включаючи інформованість про те, коли (і куди) необхідно направити пацієнтів із серйозними ускладненнями.

 

Консультування

 

Консультування - це надзвичайно важливий компонент послуг з планування сім’ї. Воно покликане допомогти пацієнтам:

§ зробити усвідомлений вибір, що стосується їхніх репродуктивних можливостей;

§ вибрати метод контрацепції, що їх влаштовує;

§ правильна та успішно використовувати вибраний метод.

Якісне консультування концентрується на потребах конкретного пацієнта в конкретній ситуації. Хороший консультант завжди готовий вислухати та відповісти на всі питання та сумніви пацієнта.

Щоб досягти успіху, консультування має базуватися на взаємному довір’ї між консультантом та пацієнтом.

Обслуговуючи пацієнтів, необхідно пам’ятати, що вони:

§ мають право вирішувати, використовувати чи ні планування сім’ї;

§ вільні у виборі методу контрацепції;

§ мають право на конфіденційність;

§ мають право відмовитись від проходження будь-якого виду огляду.

Незважаючи на те, що багато методів контрацепції дуже ефективні, невдача (вагітність) все ж можлива. У цьому випадку під час консультування треба проінформувати пацієнтку про наявні в неї можливості й дати їй відповідне направлення.

Процес консультування

Обговорюючи з пацієнтом його/її контрацептивні можливості, медичні працівники повинні коротко розповісти про всі існуючі методи планування сім’ї, навіть якщо пацієнт знає, який метод він/вона хоче використовувати.

Медичні працівники повинні завжди тримати в пам’яті факти про кожного пацієнта, які можуть виявитись дуже важливими в залежності від того, який метод контрацепції розглядається. До цих фактів належать:

§ репродуктивні цілі жінки чи пари (перерва між пологами або планування пологів);

§ персональна інформація, включаючи час і гроші, витрачені пацієнтом на дорогу в клініку, можливі біль чи незручність після процедури;

§ доступність і наявність інших засобів, необхідних при використанні обраного методу контрацепції;

§ необхідність захисту від ІСШ та інших ЗПСШ (включаючи ВГВ, ВІЛ/СНІД).

 

Етапи консультування з планування сім’ї

 

Процес консультування можна розділити на 3 етапи:

§ Першопочаткове (первинне) консультування в приймальному відділенні (описуються всі методи контрацепції і пацієнту допомагають вибрати той, який більше всього йому/їй підходить).

§ Консультування з конкретного методу до і зразу після надання послуг (пацієнт отримує інструкції про те, як використовувати даний метод і що робити в разі появи побічних ефектів та інших проблем).

§ Консультування на подальших прийомах (під час повторного візиту обговорюються використання пацієнтом обраного методу, задоволення зробленим вибором будь-які проблеми, які могли виникнути).

Консультування є природним компонентом кожного працівника охорони здоров’я, який надає послуги по плануванню сім’ї.

Змістовне та уважне консультування допомагає пацієнтці вибрати найбільш прийнятний для неї метод контрацепції, який буде безпечним, ефективним і повністю задовольнить її потреби.

Існує шість основних елементів проведення консультування з питань планування сім’ї. Медпрацівник може запам’ятати ці елементи, використовуючи як акронім слово “Довіра”.

 

Принцип “ДОВІРА”

 

Д - доброзичливість перш за все. Медпрацівник повинен привітати пацієнта і уважно його вислухати.

О - опитування пацієнта переслідує чітку мету. Про що його розпитувати? Медпрацівник повинен поговорити з пацієнтом про його/її потреби в питаннях планування сім’ї, зібрати висхідну інформацію і скласти короткий анамнез.

В - все про методи контрацепції. Розкажіть пацієнту про методи планування сім’ї. Медпрацівник повинен перерахувати наявні методи контрацепції і чітко охарактеризувати ті з них, які зацікавили пацієнта: як діє метод, його переваги й недоліки, можливі побічні ефекти.

І - інформація - основа вибору. Деякі жінки, можливо, вже вирішили, який метод будуть використовувати. Інші шукають поради в обранні методу планування сім’ї і потребують рекомендацій медпрацівника.

Р - ретельність у виконанні рекомендацій. Коли жінка приймає рішення медпрацівник зобов’язаний:

§ пояснити пацієнтці, коли і як вона почне користуватись методом;

§ розповісти пацієнтці про основні побічні ефекти;

§ розповісти пацієнтці про існуючу невелику вірогідність виникнення серйозних ускладнень або небажаної вагітності;

§ розповісти пацієнтці про симптоми, характерні для серйозних ускладнень.

А - активне спілкування з лікарем. Для цього вона повинна мати інформацію про повторний візит. Слід спланувати його з пацієнткою, яка має знати, що вона може завжди звернутись за консультацією в разі виникнення в неї будь-яких питань чи проблем, або якщо вона побажає припинити використання методу. Крім того, з виникненням будь-яких тривожних ознак пацієнтка повинна негайно прийти на консультацію. Медпрацівник повинен впевнитись у тому, що жінка знає, коли й куди їй слід звернутися за допомогою.

При повторному відвідувані медпрацівник повинен скласти клінічний анамнез, звертаючи при цьому особливу увагу на проблеми, пов’язані з менструаціями, больові відчуття і можливе виникнення вагітності. Медпрацівник повинен розповісти пацієнтці про звичайні побічні ефекти, а також нагадати про те, які ознаки вказують на наявність ускладнень і обговорити проблеми та питання, що виникли у пацієнтки.

 

РОЗДІЛ II

 

АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

 

Анатомія та фізіологія жіночих статевих органів

 

Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні. Межею між ними є дівоча пліва (hymen).

 

 

Рис.1. Репродуктивна система жінки.

 

Зовнішні статеві органи

 

До зовнішніх статевих органів (genitalia externa, vulva) належать: лобковий горб, великі та малі статеві губи, клітор (див. рис.1).

Лобковий горб (mons pubis) – багате на підшкірну жирову клітковину підвищення, що міститься спереду і вище лобкового зчленування. У жінок волосистість на лобковому горбі обмежена вгорі горизонтальною лінією. До досягнення дівчинкою статевої зрілості волосся в ділянці лобкового горба немає; у клімактеричному періоді та менопаузі волосся починає рідшати. Ріст волосся за чоловічим типом, коли волосистість розповсюджується по середній лінії пупка, вкриває внутрішні поверхні стегон, свідчить про порушення діяльності яєчників та надниркових залоз.

Великі статеві губи (labia majora pudenda) – дві повздовжні складки шкіри, що оточують з боків статеву щілину. Спереду переходять у шкіру лобкового горба, ззаду з’єднуються, утворюючи задню спайку губ (comissura labiorum posterior). Простір між задньою спайкою та анусом називається акушерською промежиною (perineum). Висота її у більшості жінок становить -

3-4 см. Якщо висота промежини більша 4-х см, її називають високою, а якщо менша 3-х см – низькою. Промежина часто травмується під час пологів, на місці розриву утворюються рубці, порушується структура тазового дна. У разі повторних травм під час наступних пологів тонус м’язів тазового дна, котрі є підтримуючим апаратом матки, знижується, тому може настати опущення, а згодом і випадіння матки.

У товщі задньої третини великих статевих губ містяться великі присінкові (вестибулярні), або бартолінові залози (glandulae vestibularis majores). Їхні розміри досягають 10-15 см завдовжки та до 6-8 мм завширшки. Це альвеолярно-трубчасті залози, при статевому збудженні вони виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву. Вивідні протоки бартолінових залоз відкривається в борозенці між малими статевими губами та дівочою плівою. При запальних захворюваннях бартолінових залоз, зокрема при гонореї, навколо зовнішніх отворів вивідних проток з’являється гіперемія.

Малі статеві губи (labia minora pudendi) – пара шкірних складок, розміщена паралельно до великих статевих губ. Спереду вони з’єднуються в ділянці клітора, утворюючи його уздечку та крайню плоть, ззаду зливаються з великими.

Клітор (clitor) – невелике конусоподібне утворення, що складається з двох печеристих тіл. Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містять клітор та статеві губи, вони є органом статевого чуття.

Присінок піхви (vestibulum vahinae) – обмежений з боків малими статевими губами, спереду клітором, ззаду – задньою спайкою, зсередини – дівочою плівою. Сюди відкриваються вивідні протоки бартолінових залоз та зовнішній отвір сечівника.

Сечівник (uretra) – у жінки має довжину 3-4 см, межує з передньою стінкою піхви, має два сфінктери – зовнішній та внутрішній. Зовнішній отвір його знаходиться на 2-3 см позаду клітора.

Дівоча пліва (hymen) – це сполучнотканинна перетинка, що закриває вхід у піхву в незайманих дівчат. Отвір дівочої пліви може мати різну форму, іноді таких отворів є два. Якщо гімен не має отвору, це може стати на заваді відтоку менструальної крові і є явищем патологічним. Під час першого статевого акту дівоча пліва розривається, при цьому буває невелика кровотеча. На місці дівочої пліви залишаються гіменальні сосочки (caruncula hymenalis), а після перших пологів – миртоподібні сосочки(caruncula myrtiformis).

 

Внутрішні статеві органи

 

До внутрішніх статевих органів належать: піхва, матка, маткові труби та яєчники (див. рис.1).

Піхва (vagina, colpos) – трубчастий м’язово-еластичний орган завдовжки 8-10 см, що починається від дівочої пліви та закінчується біля місця прикріплення шийки матки. Біля шийки матки піхва утворює заглиблення – склепіння піхви: переднє, заднє і бокові. Заднє склепіння межує з дугласовим простором, пунктувавши його, можна отримати вміст черевної порожнини, що має важливе діагностичне значення.

Передня стінка піхви у верхньому відділі межує із сечовим міхуром, у нижньому – з уретрою. Задня стінка піхви прилягає до прямої кишки.

Шари піхви:

1. Адвентиція.

2. М’язевий шар, що складається з внутрішнього циркулярного та зовнішнього повздовжнього.

3. Слизова оболонка, утворена багатошаровим плоским епітелієм.

Слизова оболонка піхви не містить залоз, вміст піхви утворюється внаслідок пропотівання рідини з лімфатичних та кровоносних судин, а також слизу залоз шийки матки. У здорової жінки в піхві є невелика кількість вмісту білуватого кольору. Цей вміст має кислу реакцію завдяки молочній кислоті, котра утворюється внаслідок життєдіяльності піхвових бацил (паличок Додерлейна), що створюють нормальний мікробіоценоз піхви. Молочна кислота, концентрація якої у вагіні здорової жінки досягає 0,4 %, знищує патогенні мікроби, що потрапляють у піхву ззовні. Цей процес називається “самоочищення піхви”.

“Самоочищення піхви” можливе лише за умови нормального функціонування яєчників, бо під впливом естрогенних гормонів, що виділяються яєчниками, відбувається дозрівання епітеліальних клітин слизової оболонки та накопичення в них глікогену, яким живляться палички Додерлейна.

Якщо функція яєчників порушується, кількість глікогену зменшується, піхвові бацили виділяють недостатню кількість молочної кислоти, то реакція піхви може стати лужною, що сприяє розвиткові патогенних бактерій та грибів. У такому випадку виникає запалення піхви – кольпіт.

Для характеристики стану вагінальної мікрофлори існує поняття чистоти піхвового вмісту. Розрізняють чотири ступені чистоти вагінального вмісту.

1 ст. – у вмісті піхви виявляють лише палички Додерлейна та епітеліальні клітини, реакція вмісту кисла;

2 ст. –піхвових бацил менше, з’являються поодинокі лейкоцити, реакція кисла;

3 ст. – піхвових бацил мало, переважає кокова флора, багато лейкоцитів, реакція слабо лужна;

4 ст. – піхвових бацил немає, багато патогенних мікроорганізмів (коки, трихомонади, гриби), реакція лужна.

Функції піхви:

1. Починаючи з періоду статевого дозрівання, через піхву назовні виводиться менструальна кров.

2. Участь у здійсненні статевої функції жінки та в процесі запліднення.

3. Під час пологів піхва утворює родовий канал.

4. Бар’єрна функція: процес самоочищення піхви перешкоджає попаданню в матку патогенних мікроорганізмів.

Матка (uterus, hystera) – м'язовий порожнистий орган, що за формою нагадує грушу, дещо сплющену в передньо-задньому напрямку. Довжина невагітної матки становить 7-8 см, з яких у дорослої жінки 2/3 припадає на тіло, а 1/3 – на шийку (у дівчаток - навпаки, що має значення для діагностики генітального інфантилізму), маса - 50-100 г, товщина стінок - 1-2 см.