Види цін на банківські продукти та умови їх встановлення

Види ціни:

- престижна – ціна, яка встановлюється на особливі види банк.послуг в розрахунку на коло клієнтів, здатних платити високу, а інколи і будь-яку ціну, визначену банком;

- ковзаючи знижувана – ціна, яка встановлюється на послуги в залежності від співвідношення попиту і пропозиції і має здатність знижуватися по мірі насиченості ринку;

- довготермінова – ціна на послуги масового попиту; зазвичай незмінна на протязі значного часового періоду; забезпечення збільшення прибутку досягається за рахунок зниження витрат;

- ціна споживчого сегменту ринку – ціна на аналогічні види послуг, що реалізуються для різних груп клієнтів в залежності від рівня їхніх доходів, прагнення до комфорту, якості, зручності;

- еластична – ціна, що забезпечує швидке реагування на зміни співвідношення попиту і пропозицій на ринку в будь-якому напрямку;

- переважаюча – ціна, що застосовується банком, який займає домінантну позицію на ринку, а відтак, адекватне зменшенню витратам зниження ціни, призводить до збільшення прибутку за рахунок росту обсягів та масштабі обслуговування;

- договірна – ціна, що встановлюється на окремі види послуг зі значною знижкою в порівнянні зі звичайною ціною на аналогічні послуги за умови виконання клієнтом обумовлених в угоді конкретних умов.

Види цін на банківські продукти:

1) За економічним змістом:

- процентна ставка;

- плата (ціна за надані послуги).

2) За формою вираження:

- у відносному вираженні (відсоткова ставка, комісія у відсотках);

- в абсолютному вираженні (тарифи, комісії);

- комбіновані.

3) За джерелом доходів банку:

- процентні продукти;

- комісійні банківські продукти;

- ком.курси (валютний курс; цінних паперів; банківських металів);

- плата за надання послуг фінансового характеру.

4) За сферою використання:

- зовнішні (за операціями придбання чи продажу ресурсів);

- внутрішні (трансфертні) (між філіями; дочірніми установами)

Окрему групу цін складають штрафні санкції та пеня, вони в основному стосуються кредитних та депозитних продуктів.

Пеня нараховується як відсоток на кожний день (наприклад, 1 %), що минає після настання дати чергового погашення боргу.

Певна група цін на банк.продукти (послуги) є регульованою державою (напр., спред між курсом продажу та купівлі валюти в обмінних кіосках), або регульованою умовами тендеру, в якому беруть участь банки (напр., ставка ресурсу+маржа банку за кредитами).

Окрема група тарифів визначається в односторонньому порядку самим клієнтом.

Такий варіант можливий, коли привабливий клієнт (наприклад, державне казначейство, пенсійний фонд тощо) оголошує про проведення конкурсного відбору обслуговуючого банку.

Тоді банки-учасники тендеру пропонують ціни на тарифи, а клієнт порівнює якість та ціну, обираючи найбільш ефективну комбінацію. При цьому ціна може бути другим за значенням фактором для прийняття рішення після якості сервісу.

Процентні ставки у банку можуть бути таких видів:

- фіксовані (на весь період дії угоди) або плаваючі (переглядаються на момент чергового платежу, за прив'язкою до певної бази, наприклад, ставки міжбанківських депозитів на ринку, облікової ставки НБУ);

- лімітовані (кредитором банку - длякредитів, що надаються в рамках міжнародних кредитних угод, Національним банком України для фінансування реального сектору тощо);

- диференційовані за:

• видами валют;

• строками;

• видами кредитів/ депозитів;

• ризиками;

• прибутковістю клієнта;

• пільгові (для окремих категорій клієнтів).

За існуючим законодавством надання кредиту або залучення депозиту на пільгових умовах (відповідно нижче або вище звичайної процентної ставки) інсайдерам даного банку не заборонено, але вимагає оподаткування різниці між зазначеними ставками як (неотриманого) прибутку.