К л а с и ф і к а ц і я а н а т о м і ч н о в у з ь к о г о т а з а

Загальний анамнез - Паспортні дані: прізвище, ім'я, по батькові, вік, місце роботи і професія, місце народження і проживання. - Причини, що змусили жінку звернутися за медичною допомогою (скарги). - Умови праці та побуту. - Спадковість і перенесені захворювання. Спадкові захворювання (туберкульоз, сифіліс, психічні та онкологічні захворювання, багатоплідні вагітності та ін) представляють інтерес тому, що вони можуть мати несприятливий вплив на розвиток плода, як і інтоксикації, зокрема, алкоголізм і наркоманія у батьків. Важливо отримати відомості про всі інфекційних і неінфекційних захворюваннях та операціях, перенесених у ранньому дитинстві, в період статевого дозрівання і в зрілому віці, їх перебігу та методи і терміни лікування. Аллергоанамнез. Перенесені гемотрансфузії. Спеціальний анамнез - Менструальна функція: час появи менархе і встановлення менструацій, тип і характер менструацій (3-х або 4-х тижневий цикл, тривалість, кількість крові, що втрачається, наявність болю тощо); чи змінилися менструації після початку статевого життя, пологів, абортів; дата останньої, нормальної менструації. - Секреторна функція: характер виділень з піхви, їх кількість, колір, запах. - Статева функція: з якого віку почала статеве життя, який шлюб за рахунком, тривалість шлюбу, термін від початку статевого життя до настання першої вагітності, час останнього статевих зносин. - Вік та здоров'я чоловіка. - Дітородна (генеративна) функція. У цій частині анамнезу збирають докладні відомості про попередні вагітності у хронологічній послідовності, яка за рахунком справжня вагітність, протягом попередніх вагітностей (чи не було токсикозів, гестозів, захворювань серцево-судинної системи, нирок, печінки та інших органів), їх ускладнення і вихід. Наявність зазначених захворювань в минулому спонукає особливо уважно спостерігати за жінкою під час цієї вагітності. Необхідно отримати докладні відомості про перебіг перенесених абортів, кожних пологів (тривалість пологів, оперативні втручання, стать, маса, ріст плода, його стан при народженні, терміни перебування в пологовому будинку) і післяпологових періодів, ускладнення, методи та строки їх лікування. - Перенесені гінекологічні захворювання: час виникнення, тривалість захворювання, лікування і результат - Перебіг цієї вагітності (по триместрах): - 1тріместр (до 12недель) - загальні захворювання, ускладнення вагітності (токсикози, загроза переривання і ін), дата першої явки в жіночу консультацію і термін вагітності, встановлений при першому зверненні. - 2 триместр (13-28 тижнів) - загальні захворювання та ускладнення протягом вагітності, надбавка у вазі, цифри артеріального тиску, результати аналізів, дата першого ворушіння плода. - 3 триместр (29 - 40 тижнів) - загальна надбавка у вазі за вагітність, її рівномірність, результати вимірювань артеріального тиску і аналізи крові і сечі, захворювання та ускладнення вагітності. Причини госпіталізації. Визначення термінів пологів або термінів вагітності

 

1. Провести зовнішнє акушерське обстеження

До зовнішніх відноситься: висота стояння дна матки, окружність живота, прийоми Леопольда, пельвіометрія та аускультація серцебиття плода.

 

1. Привести прийоми Леопольда у вагітної

Перший прийом. Мета – визначення висоти стояння дна матки та частини плода, яка знаходиться в дні матки. Для цього лікар стає праворуч від вагітної, обличчям до неї, долоні обох рук кладе на дно матки, визначає висоту Ії стояння над лоном та частину плода, розташовану в дні матки.

Другий прийом. Мета - визначення позиції і виду позиції плода. Обидві долоні переміщують з дна матки і почергово, то правою, то лівою рукою пальпують частини плода, звернені до бічних стінок матки. При цьому знаходять спинку плода, дрібні частини. При неправильному положенні до однієї з бокових стінок матки прилежить голівка.

Третій прийом. Мета - визначити характер передлеглої частини плода (передлежання). Однією рукою, звичайно правою, що лежить трохи вище від лобка, охоплюють передлежачу частину плода, після чого обережно роблять рухи цією рукою вправо і вліво. При головному передлежанні визначається щільна, куляста частина, що має чіткі контури. Якщо голівка плода ще не вставилася в площину входу до малого таза, вона легко переміщується (''балотує'') між великим і рештою пальців. При тазовому передлежанні визначається об'ємна, м'якувата частина, вона не кругла за формою і не здатна ''балотувати''.

Четвертий прийом. Мета - визначити рівень стояння передлеглої частини (зокрема голівки) щодо площини входу в малий таз. і ступінь ії вставлення. Лікар стає праворуч, обличчям до нижніх кінцівок вагітної, обидві руки кладе долонями вниз на бічні відділи нижнього сегмента матки і пальпує доступні ділянки передлежачої частини плода, намагаючись проникнути кінчиками пальців між передлежачою частиною і бічними відділами входу в малий таз.

Методом зовнішнього дослідження IV прийомом Леопольда отримують такі дані:

· Голівка рухома над входом в малий таз- якщо пальці рук можна підвести під голівку

· Голівка притиснена до входу в малий таз - кінці пальців рук не сходяться під голівкою, проте потилиця і вся лицева частина пальпується над входом в малий таз.

· Голівка малим сегментом у вході в малий таз - потилична частина голівки виступає над входом в малий таз на два пальці, а лицева частина – повністю.

· Голівка великим сегментом у вході в малий таз - потилична частина голівки не пальпується над входом у малий таз, а лицева виступає на два-три пальці

· Голівка у порожнині таза - пропальповується лише підборіддя або зовсім не визначається частини голівки плода.

 

1. Провести аускультація плода при тазовому передлежанні

При передлежанні тазовим кінцем - вище пупка, поблизу голівки плода на тій стороні, куди звернена спинка. Мал. 21.

1. Провести внутрішнє акушерське обстеження

При фізіологічному перебігу вагітності внутрішнє (вагінальне) акушерське дослідження виконується при першому огляді пацієнтки в жіночій консультації в ранніх термінах вагітності та в останні тижні для з'ясування ступеня зрілості шийки матки.

В разі наявності показань (відхилення від нормального перебігу вагітності) внутрішнє дослідження виконується в любому терміні, але в більшості випадків з початком пологів і в пологах.

До піхвового дослідження звертається увага на:

· обробку рук лікаря, вульви та передсінка піхви вагітної (роділлі);

· на положення жінки при піхвовому дослідженні;

· показання до піхвового дослідження.

Після деконтамінації рук лікаря (обробка спиртовим антисептиком або миття водою з милом) одягаються стерильні гумові рукавички. Вульва та передсінок піхви обробляються антисептиками, які не містять спирту. Огляд проводиться на гінекологічному кріслі або у акушерському ліжку.

Внутрішнє акушерське дослідження надає інформацію про особливості м’яких тканин пологового каналу (еластичність, здатність до розтягнення, а щодо шийки матки – про форму, довжину, ступінь розкриття), плодовий міхур, передлеглу частину і розміщення основних її орієнтирів відносно тазу, про кістковий таз (екзостози, деформації, досяжність мису).

При виконанні внутрішнього акушерського дослідження проводиться визначення:

· стану зовнішніх статевих органів, їх розвиток;

· ширини входу, просвіту та розтягання стінок піхви, наявність рубців, запальних змін, пухлини, стан промежини, наповнення ампули прямої кишки та сечового міхура;

· форми та глибини склепінь;

· положення піхвової частини шийки матки, її форма, величина, консистенція, наявність рубців та розривів;

· стану внутрішнього та зовнішнього зіву, їх прохідність (розкриття в сантиметрах), вкорочення або згладженість шийки, визначення відношення піхвової частини шийки матки до довжини каналу шийки матки;

· наявності плодового міхура, його форми та щільності; його стан поза і під час перейми: наливається тільки під час перейми, залишається налитим і поза переймами, надмірно напружений, слабшає або зовсім не наливається під час переймів (плоский міхур) та ін.;

· характеру передлеглої частини (голівка, сідниці), розташування її пізнавальних точок, встановлення відношення передлеглої частини до тієї або іншої площини малого таза (над входом у малий таз, у вході в малий таз малим або великим сегментом, в широкій частині малого таза, у вузькій частині або у виході таза); чи не визначаться в межах вічка петлі пуповини, плацентарна тканина, дрібні частини плоду й ін.;

· ємкості таза, наявності екзостозів і величини діагональної кон’югати;

· характеру піхвових виділень.

1. Визначити ступінь вставлення голівки методом внутрішнього акушерського дослідження.

i. Голівка над входом у малий таз. Таз вільний, голівка розташована високо, вона не перешкоджає пальпації безіменної лінії таза, мису; стрілоподібний шов знаходиться в поперечному розмірі на однаковій відстані від симфізу і мису, велике і мале тім'ячко - на одному рівні.

ii. Голівка малим сегментом у вході в малий таз. Крижова западина вільна, до мису можна підійти зігнутим пальцем (якщо він досяжний). Внутрішня поверхня симфізу доступна дослідженню, мале тім'ячко нижче великого. Стрілоподібний шов розташований в злегка косому розмірі.

iii. Голівка великим сегментом у вході в малий таз. Голівка займає верхню третину симфізу і крижів. Мис недосяжний, сідничні ості пальпуються легко. Голівка зігнута, мале тім'ячко нижче великого, стрілоподібний шов знаходиться в одному з косих розмірів.

iv. Голівка в широкій частині малого таза. Голівка найбільшою окружністю пройшла площину широкої частини малого таза Дві третини внутрішньої поверхні лонного зчленування і верхня половина крижової западини зайняті голівкою. Вільно пальпуються ІV і V крижові хребці і сідничні ості. Стрілоподібний шов розташований в одному з косих розмірів, мале тім'ячко нижче великого.

v. Голівка у вузькій частині малого таза. Дві верхні третини крижової западини і уся внутрішня поверхня лонного зчленування зайняті голівкою. Сідничні ості важко досягаються. Голівка знаходиться близько до дна таза, внутрішній поворот її ще не закінчений, стрілоподібний шов знаходиться в одному з косих розмірів, близько до прямого. Мале тім'ячко у лона нижче великого.

vi. Голівка у виході таза. Крижова западина цілком заповнена голівкою, сідничні ості не визначаються, стрілоподібний шов розташований в прямому розмірі виходу з малого таза. Мале тім'ячко у лона нижче великого.

Положення голівки плода при внутрiшньому дослідженні можна також з'ясовувати по відношенню до рівня сідничних остей - linia interspinalis (положення ''0''). Відстань від сідничних остей до площини входу в малий таз дорівнює такій від остей до площини виходу таза. Знак ''-'' означає, що голівка знаходиться вище сідничних остей (ближче до входу в малий таз). Знак ''+'' означає, що голівка плода розміщується нижче сідничних остей (ближче до виходу таза).

1. Провести діагностику заднього виду потиличного передлежання плода в пологах.
2. Визначити акушерську ситуацію у вагітної з одно плідною вагітністю.
3. Діагностувати тазове передлежання плода.

Розпізнавання тазових передлежань базується головним чином на вмінні пальпаторно відрізнити голівку плода від сідниць.

При зовнішньому акушерському дослідженні необхідно використовувати ч прийоми Леопольда:

– в області дна матки визначають округлу, щільну, балотуючу голівку;

– над входом або у вході малого тазу пальпують неправильної форми передлеглу частину плода м’якої консистенції, що не балотує;

– під час аускультації серцебиття плода вислуховується залежно від позиції справа або зліва вище пупка.

Діагностика тазового передлежання звичайно викликає труднощі при вираженому напруженні м’язів передньої черевної стінки та підвищеному тонусі матки, при ожирінні, двійні, аненцефалії.

При піхвовому дослідженні під час вагітності через переднє склепіння пальпується об’ємна, м’якуватої консистенції передлегла частина плода, що відрізняється від голівки, яка більш щільна та кругла.

При внутрішньому акушерському дослідженні в пологах (при відкритті шийки матки) можлива пальпація різних частин в залежності від передлежання:

· сідничне неповне (чисте)– пальпують об’ємну, м’яку частину плода, визначають сідничні бугри, крижі, анальний отвір, статеві органи;

· сідничне повне (змішане)– пальпують об’ємну, м’яку частину плода, знаходять стопу або дві стопи, що лежать поряд із сідницями;

· ножне – пальпують ніжку, ознакою якої є п’яткова кістка, пальці - рівні, короткі, великий палець не відводиться в сторону, є обмежено рухомим, не приводиться до підошви.

Ультразвукове дослідження (УЗД) – найбільш інформативний метод діагностики. Такий метод дослідження дозволяє визначити не тільки тазове передлежання, але й масу плода, положення голівки (зігнута, розігнута).

За величиною кута між шийним відділом хребта та потиличною кісткою плода розрізняють чотири варіанти положення голівки, що має суттєве значення для визначення методу ведення пологів у разі тазового передлежання:

– голівка зігнута, кут більший 110^о;

– голівка слабо розігнута, “поза військового” – І ступінь розгинання голівки, кут 100–110^о;

– голівка помірно розігнута – ІІ ступінь розгинання, кут 90–100^о;

– надмірне розгинання голівки, “плід дивиться на зірки” – ІІІ ступінь розгинання голівки, кут менший за 90^о.

10. Провести пельвіометрію.

Звичайно вимірюють чотири основні розміри таза: три поперечні і один прямий.

Distantia spinarum — відстань між передньо-верхніми остями клубових кісток. Цей розмір дорівнює 25 см; Distantia cristarum — відстань між найбільш віддаленими точками гребенів клубових кісток. В середньому вона дорівнює 28 см. Distantia trochanterica — відстань між великими вертлюгами стегнових кісток. Цей розмір дорівнює 31 см. (Мал. 3)

Conjugata exsterna (зовнішня кон’югата) — прямий розмір таза. Жінку вкладають на бік; ногу, що лежить знизу, згинають у тазо-стегновому та колінному суглобах, другу витягують. Один кінець тазоміру встановлюють на середину верхньо-зовнішнього краю симфізу, другий кінець - притискають до надкрижової ямки, яка міститься між остистими відростками п’ятого поперекового хребця і першого крижового хребців. Зовнішня кон’югата дорівнює 20 см. (Мал. 3 - б)

11.Дати оцінку ромбу Міхаеліса

12. Визначити ознаки анатомічно вузького тазу

Анатомічно вузькимназивається таз, у якого один або всі розміри (діаметри) вкорочені не менше ніж на 1,0-1,5см порівняно з нормою.

Частота анатомічно вузького таза не перевищує 1 – 7% і частіше зустрічається при малому зрості жінки (< 152 см).

Етіологія. До етiологiчних факторiв розвитку анатомiчно вузького тазу належать перенесений рахiт, туберкульоз, травми, пухлини кiсток тазу, порушення обмiну макро- та мiкроелементiв в органiзмi тощо.

К л а с и ф і к а ц і я а н а т о м і ч н о в у з ь к о г о т а з а