Розвиток капіталізму в Голандії

Зі зміною торговельних шляхів після Великих географічних відк-риттів Нідерланди опинились на перехресті шляхів світової торгівлі та

стали торговим посередником між Заходом і Сходом, Півднем і Північ-чю. Особливістю розвитку Нідерландів було і те, що кріпосне право не

набуло значного розвитку, а селяни зберегли особисту свободу. Частка феодального землеволодіння становила лише 20-25 %. Створювалися

фермерські господарства, райони “торговельного землеробства”, якіспеціалізувалися на вирощуванні певних культур. Таке становище

сприяло і більш ранньому, ніж в інших країнах Європи, розвиткові капіталізму. Значна кількість міст, які славилися суднобудуванням,

мануфактурами тощо, укорінення капіталізму в сільському господарс-тві та його товаризація зробили Нідерланди однією з найбільш розви-

нутих країн Західної Європи. Але хід економічного розвитку Нідерла-ндів гальмувала феодальна католицька Іспанія, яка в середині XVI ст.

перетворила країну на свою провінцію. Жорстока інквізиція щодо на-селення протестантських північних провінцій Нідерландів, високі по-

датки щодо купців, промисловців, обмеження в торгівлі та підприємни-цтві призвели до масового невдоволення і врешті-решт до революцій,

які мали національно-визвольний характер. Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях, які 26 липня 1581 року проголосили свою повну незалежність. Утворилася нова буржуазна держава – Голландія (Іспанія визнала її незалежність лише в 1609 ро-

ці). Звільнення від іспанського феодального панування стало додатко-вим стимулом для економічного зростання Голландії [13].Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже у XVII ст. стала “зра-зковою капіталістичною країною”, набули зовнішня і внутрішня торгів-

ля. Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішняторгівля. Витіснивши ганзейську торгівлю з північноєвропейського

регіону, Нідерланди стали основним постачальником хліба, лісу таінших сільськогосподарських товарів із Північної та Центральної Єв-

ропи до країн Південної Європи. Революційно-визвольні війни Голлан-дії поступово перетворились у так звані торговельні війни, спрямовані

на позбавлення монопольного становища іспанців в Америці та пор-тугальців на експлуатацію колоній на Сході. Витіснивши португаль-

ців, голландці створили величезну імперію, яка простягалася від Мо-замбіку до Японії. На відміну від Іспанії, а пізніше Англії і Франції, ця

країна не прагнула до територіального захоплення. Голландці закла-дали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та схід-

них товарів, займалися каботажними перевезеннями. У цьому вони повторювали португальців.Сукупний торговельний обіг Голландії в середині XVII ст. досяг 75-100 млн. флоринів (флорин – 3,5 г золота) на рік. Переважала тор-гівля з Індією, Китаєм, Японією, Америкою. У 1602 р. було створено

Ост-Індську компанію (приватне акціонерне товариство, значну кіль-кість акцій якого контролювала держава), що потім стала зразком для інших торгових компаній. Вона мала право від імені уряду укладати торгові й мирні угоди, вести війну, утримувати армію, судити своїх чиновників, тобто фактично була державою в державі. Торгівля Ост-Індської компанії приносила астрономічні прибутки, тому що гвозди-

ка перепродувалася у 7 разів, перець – у 8-10, чай – у 3-4 рази дорож-че. У 1606 р. компанія виплатила своїм членам 67 % дивідендів.

У 1699 р. капітал компанії становив 4 тонни золота.Великим попитом користувалися у голландських купців і товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м’ясо та ін. Вони виво-зилися через Ригу. Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з Іспанією, що перебувала з нею у стані війни. Найголовнішим портовим містом був Антверпен. Найвищого розквіту воно зазнало у 1535-1557 рр.У місті проживало близько 100 тис. осіб. Сюдиприбувало по кількатисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх представників, антвер-

пенська біржа займала за обсягами угод одне з перших місць у Європі[28]. Пізніше війна з Іспанією стала причиною перенесення торгового

центру з розореного іспанцями Антверпена до Амстердама. Однією з умов капітуляції Антверпена перед іспанцями було право жителів міс-

та покинути його разом зі своїм майном. Тому антверпенські купці, які перебралися до Амстердама, привезли із собою капітал, свої умін-

ня і торгові зв’язки. Половина вкладів Амстердамського банку, ство-реного у 1609 р., надійшла з Південних Нідерландів.

Амстердам, що виступив спадкоємцем італійських міст і Ант-верпена, став головним торговим центром Європи. Він був останнім

торговим містом після Генуї, Венеції та Антверпена, яке представ-ляло власні інтереси, а не інтереси нації та країни в цілому.

Таким чином, зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їх колонії, що дало їй змогу стати у XVII ст. світовим тор-

говим гегемоном. Сприяла цьому і та особливість розвитку Голландії, що, на відміну від Англії, де капітал вкладався в основному в промис-

ловість, головними сферами використання голландського капіталу бу-ли торгівля і морські перевезення, які давали найбільший прибуток.

Наприкінці XVI ст. кораблі Амстердама перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика. Розвиток

зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. В європейській торгівлі дедалі більшого розвитку

набував комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені утво-рився грошовий ринок, де в міжнародних розрахунках використову-

вали векселі (письмові боргові зобов’язання) на пред’явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, пе-

реходили з рук у руки, поки не анулювалися. Загальною стала практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповіда-

льність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Гол-ландія стала центром ринку цінних паперів. Сюди почали стікатися численні переказні векселі, які скуповували багаті голландські куп-ці й банкіри, випускаючи під це забезпечення власні цінні папери.

Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється у найбільший міжна-родний фінансово-кредитний центр, чому сприяли низькі проценти (5 %) на позичковий капітал.Амстердам повторив долю Генуї і Венеції, які наприкінці XV ст.

також перейшли від торгівлі до кредиту. У XVIII ст. Голландія оста-точно стала банкіром Європи, який кредитував цілі держави, але по-

ступилася торговельною першістю іншим країнам. Надлишкові гол-ландські капітали, проникаючи в економіку інших країн і отримуючи

при цьому значні прибутки, водночас стали одним із факторів еконо-мічного розвитку цих країн. Отже, Голландія своїми руками “вирощува-ла” конкурентів. Уже в 30-ті роки XVII ст. голландська торгова системав Європі була зруйнована.

У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству. У цій галузі було зайнято 100-120 тис. осіб і до двох тисяч кораблів. Отримавши у спадок від ганзейців дуже прибут-кову торгівлю оселедцями, Голландія забезпечувала ними всю като-

лицьку Європу, яка і в XVII ст. продовжувала “страждати” від частих постів. Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою

справою для купців і судновласників, справжнім “золотим дном”, що у свою чергу стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, вироб-ництво парусини тощо. Голландія у XVII ст. вирізнялась високим сту-пенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка (площа

25 тис. км2і населення 2 млн. осіб) мала у XVII ст. флот, який і за кі-лькістю, і за тоннажем переважав флот усієї Європи. Взагалі, голланд-

ський флот налічував 15 тис. кораблів, 150 тис. моряків, що становило 75 % світового флоту. Тільки у двох містах, Амстердамі й Зандамі,

налічувалось близько 130 корабелень. Будівництво кораблів коштувало в Голландії в 1,5-2 рази дешевше, ніж в Англії, і набагато дешевше,

ніж у всіх інших країнах Європи. Тому голландці будували кораблі майже для всіх європейських країн, у тому числі для Англії, Росії, Речі

Посполитої та ін. Центрами суднобудування були Саардам і Роттердам.Таким чином, незважаючи на швидкий розвиток капіталістичного

виробництва у Західній Європі, його подальший розвиток у XVI-XVII ст. стримувався панівними феодальними порядками. Монархії західно-

європейських країн за допомогою податків грабували і трудящих, і буржуазію, феодальна власність на землю і цехові організації обмежу-

вали поле діяльності підприємців. Тому гасла ліквідації феодальних порядків, встановлення вільного підприємництва і вільної конкуренції

стали одними з основних вимог буржуазних революцій у Нідерландах у другій половині XVI ст. і в Англії в середині XVII ст.