Назвіть законотворчі органи ЄС та розкрийте їх повноваження

Правова і політична природа Європейських Спільнот і Європейського Союзу обумовлює складність і само бутність органів, що забезпечують їх діяльність. Взяті усі разом органи Європейського Союзу і Спільнот утворюють інституційний механізм. Назву «інститут» отримали п’ять органів європейських інтеграційних утворень: Рада, Комісія, Парламент, Суд, Рахункова палата. Кожен із інститутів діє у межах тих повноважень, які визначаються цими ж договорами.

Європейська Комісія

Незалежна колегіальна установа,Європейська Комісія, відображаєзагальні інтереси Союзу.

Європейська Комісія формується з авторитетних та компетентних особистостей — комісарів, які по-

вністю є незалежними та діють у загальних інтересах Союзу. В Комісію входять по одному громадянинові від кожної держави-члена. Після вступу до Євросоюзу 27 країн Рада призначатиметься з числа комісарів, яке буде нижчим за кількість держав-членів, за правилами їх призначення на основі рівноправної ротації між країнами-членами (ст. 4 Ніццького договору). Відповідно до положень Маастрихтської угоди, члени комісії призначаються за спільною згодоюурядів держав-членів терміном на 5 років.

Комісія збирається на засіданні щотижня у Брюсселі згідно з порядкомденним, установленим її головою та на базі ухвалених щорічних программ діяльності.

Європейська Рада

Європейська Рада як орган, який надає Союзу необхідний імпульс для його розвитку, має право формулювати висновки щодо загальних напрямків економічних політик держав-членів та Спільнот (ст. 99*2

Угоди ЄС).

Загалом Європейська Рада покликана забезпечувати узгодженість у діяльності Євросоюзу. Крім загального спрямування інтеграції Європейська Рада взяла на себе повноваження верховного політичного арбітра. Втручання Європейської Ради виявилося визначальним у вирішенні багатьох складних проблем (зокрема, фінансування бюджету), як і в ухваленні важливих історичних рішень (прямі вибори до Європейського парламенту, завершення побудови єдиного внутрішнього ринку, реалізація економічного і валютного союзу, вступ нових членів) євробудівництва.

Водночас Європейську Раду не можна назвати інститутом у суворому тлумаченні права Європейських співтовариств. Передусім їх рішення є тільки вагомими політичними забов’язаннями, які для

набуття чинності вимагають подальшого юридичного оформлення Радою міністрів Європейського союзу. Європейська Рада не підлягає юридичному контролю Суду Європейських спільнот. Маастрихтська

угода визначила, що Європейська Рада збирається «принаймні двічі на рік під керівництвом глави держави або уряду держави-члена, що головує в Раді» (ст. 4). На практиці Європейські Ради організовують

наприкінці кожного шестимісячного головування держави-члена в Раді ЄС (у червні й у грудні) в одному з міст цієї країни. На засідання Європейської Ради присутні винятково керівники держав та урядів країн-членів, їх міністри закордонних справ, голова й один із комісарів Європейської Комісії, яким допомагають кілька службовців із Генерального секре таріату Ради на чолі з Генеральним секретарем. Міністри економікий фінансів можуть бути запрошені до участі в Європейській Раді при обговоренні проблематики економічного і валютного союзу. Всі рішення в Європейській Раді приймають, зазвичай, за загальною згодою сторін, не вдаючись до голосування. Як правило, у результаті своєї роботи Європейська Рада публікуєспільні декларації.

Представник урядів держав-членів — Рада ЄС (Рада міністрів) — є основним носієм законодавчої влади на рівні Євросоюзу. Рада покликана захищати інтереси держав-членів.

Вона тісно співпрацює з іншими інститутами Європейських спільнот і Союзу, особливо у законотворчій сфері.

Суд Європейських Спільнот

Суд Європейських Спільнот, або Європейський Суд справедливості, забезпечує єдине тлумачення та дотримання Угод про заснування ЄОВС, ЄЕС, Євроатому, Договору про створення Європейського Союзу та прийнятих на їх основі актів.

Суд Європейських Спільнот складається нині з 25 суддів та 8 генеральних адвокатів, яких призначено терміном на 6 років. Для забезпечення безперервності у судочинстві часткове оновлення складу Суду відбувається кожних три роки (поперемінно 8 чи 7 суддів та 4 адвока-

ти). Ніццька угода закріпила неформальний принцип, за яким кожнакраїна-член має свого вихідця серед суддів. До членів Суду висунуто високі вимоги щодо їхньої незалежності й компетентності. Водночас вони користуються судовою недоторканістю, а можуть бути звільне ні тільки за одностайним рішенням самого Суду.

Рахункова палата

Рахункову палату, або Суд Аудиторів, було утворено Брюссельським договором від 22 липня 1975 року за ініціативою Європарламенту. В умовах існування власних бюджетних коштів Спільноти Рахункова палатапокликана стежити за їх законними та правильними надходженням і використанням. Її діяльність забезпечує також і прозорість та ефективність фінансового менеджменту в цілому.

Сьогодні до складу Рахункової палати входять 25 членів, які призначаються терміном на 6 років Радою після консультацій з Європарламентом. Члени Палати обирають зі свого складу голову терміном на 3 роки. На кожного члена Палати покладено якусь певну ділянку аудиторського контролю.

Європейський Парламент — представник народів Союзу.

Європейський Парламент (англ. European Parliament) — одна з п'яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників його майже 500-мільйонного населення.

Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому (626 до останнього розширення і 732 після) розподілені між країнами-членами відповідно до чисельності населення. Парламент виконує такі основні функції:

разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);

контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;

поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.

Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії країн-членів із впровадження політики Спільноти.

 

 

Судова система

Судову владу у Європейському Союзі здійснюють Суд Європейського Союзу та Суд першої інстанції (якщо говорити про судову владу у ЄС у вузькому розумінні).

У широкому розумінні кожний національний судовий орган держави-члена також є Судом ЄС, оскільки під час здійснення правосуддя сторони можуть посилатися на норми права Союзу. Ці норми надають фізичним особам права, які національні суди зобов'язані поважати і яких мають дотримуватися.

Функції Суду ЄС:

об'єднавча у застосуванні і тлумаченні права ЄС;

вирішення спорів зі службовим персоналом.

врегульовування всі спірних питань, які виникають між:

самими інституціями;

між інституціями і державами-членами;

між інституціями і фізичними особами.

Суд ЄС керується у своїй роботі Статутом.

Судочинство здійснюється, як правило, у формі пленарних засідань. Кворум складає 7 суддів, які мають бути присутніми на засіданні.

Суд може також створювати палати (колегії) з 3 або 5 суддів. На практиці більшість рішень приймається саме в цих палатах.

Відповідно до Статуту Суду ЄС судочинство включає 4 стадії:

I. Письмова процедура.

II. Попереднє розслідування.

III. Усний розгляд.

IV. Винесення рішення.

Суд Європейських спільнот є найвищим судом ЄС. Поряд з Судом Європейських спільнот з 1989 року існує ще Європейський суд першої інстанції другого рівня судової влади. В склад обох інстанцій входять мінімум по одному судді з кожної держави-члена ЄС, причому до Суду ЄС входить додатково не менше ніж вісім генеральних адвокатів. Вони призначаються за загальної згоди урядів держав-членів на шестирічний термін. За Ніццьким договором існує можливість створення при Суді ЄС першої інстанції незалежних спеціалізованих судів. Основним завданням Суду ЄС (тобто всієї судової системи) є «забезпечення єдиного тлумачення і застосування договорів відповідно до законодавства».

25.Розкрийте зміст поняття «спільний доробок ЄС»

Доробок Спільноти (Acquis communautaire/Community acquis) — правовий доробок Європейської Спільноти.

Це сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС. Доробок постійно змінюється і узагальнюється. Він охоплює:

- зміст, принципи та політичні цілі угод;

- закони, ухвалені на виконання угод, та рішення Суду ЄС;

- декларації та резолюції Союзу;

- заходи в галузі спільної зовнішньої та безпекової політики;

- заходи у сфері правосуддя та внутрішніх справ;

- міжнародні угоди, укладені Спільнотою, а також державами-членами між собою у сфері діяльності Союзу.

Отже, доробок Спільноти розуміє не лише закони Спільноти у вузькому розумінні, але й усі акти, прийняті в рамках другого і третього «стовпів» Європейського Союзу, і визначені в договорах спільні цілі.

Перш ніж вступити до Європейського Союзу, країни-заявники повинні прийняти доробок Спільноти. Винятки можливі лише за особливих обставин, і їхня сфера обмежена. Союз сповнений рішучості зберігати доробок Спільноти у його цілісності та розвивати його далі.

Право ЄС звернене передусім до держав — членів ЄС. Вони повинні неухильно дотримуватися правових настанов директив, регламентів, рішень та інших актів ЄС, оскільки в момент вступу до цього об'єднання добровільно віддали йому частину свого суверенітету.

Одночасно чимало держав Європи, які на сьогодні не є членами ЄС, висловили своє бажання в майбутньому вступити до цього Союзу. А однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьому під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов'язковим мінімумом законодавства ЄС. Такий обов'язковий мінімум отримав назву acquis communautaire, що у перекладі з французької означає доробок співдружності. Цей доробок співдружності було відпрацьовано в середині 90-х років для 10 держав Центральної та Східної Європи, а також Кіпру, з якими ЄС на той час встановив відносини асоційованого членства.