Державні кредити, їх види та характеристика

"Державний кредит" - сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником (або позикодавцем) коштів і фізичними/юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Особливість державного кредиту полягає у зворотності, терміновості й платності наданих у борг коштів. Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків за ними є ресурси бюджету.

Державний кредит сприяє скороченню обсягу готівки в обігу. У державному кредиті держава може виступати як позичальник кредиту, так і кредитор, гарант кредиту.

Призначення державного кредиту виявляється в першу чергу в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У разі дефіциту державного бюджету додатково одержані фінансові ресурси направляються на покриття різниці між бюджетними витратами і доходами.

Як фінансова категорія, державний кредит виконує три функції: розподільну, регулюючу й контрольну.

За допомогою розподільної (фіскальної) функції державного кредиту здійснюється формування централізованих фондів фінансових ресурсів держави або їх використання на принципах строковості, платності й повернення. Позитивний вплив розподільної функції державного кредиту полягає в тому, що з її допомогою податковий тягар більш рівномірно розподіляється в часі.

Регулююча функція державного кредиту полягає в тому, що вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на ринку кредитів і капіталів, на виробництво і зайнятість. Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи позики серед різних груп інвесторів.

Контрольна функція кредиту має такі особливості:

– вона тісно пов’язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів;– охоплює рух вартості в двох сторонньому порядку, оскільки передбачає повернення і відшкодування отриманих коштів; – здійснюється не тільки фінансовими структурами, а і кредитнимиустановами.

Державний кредит у системі кредитних відносин виступає у формі ощадної справи і у формі державної позики.

Ощадна справа – це державний кредит за умови спрямування залучених коштів у доходи бюджету.

Державні позики – це основна форма державного кредиту. Згідно з правового оформленням розрізняють державні позики, забезпечені випуском цінних паперів і наданих на підставі угод (безоблігаційні).

Угодами в основному оформляються кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій.

Цінні папери, за допомогою яких здійснюється оформлення державного кредиту, – облігації і казначейські зобов’язання (векселі).

Облігації – це боргові зобов’язання держави з установленими термінами повернення боргу й виплати додаткового доходу у формі процентів чи виграшу.

Казначейські зобов’язання (векселі) – це боргове зобов’язання, спрямоване лише на покриття бюджетного дефіциту. Ними оформляються в основному коротко- чи середньотермінові позики, виплата доходу за якими здійснюється у формі відсотків.

Внутрішній кредит виступає у таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення у державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські й гарантовані позики.

Державні казначейські позики являють собою відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям за рахунок бюджетних коштів на засадах терміновості, платності й повернення. В Україні така форма кредиту використовується не дуже активно.

Гарантовані позики – це позики, гарантовані урядом до безумовного погашення позик, наданих місцевим органам влади і управління чи господарськими організаціями. За ними уряд держави несе реальну фінансову відповідальність тільки за неплатоспроможності позичальника.

Зовнішній – міжнародний кредит – це сукупність відносин, за яких держава на світовому фінансовому ринку виступає або у ролі позичальника, або кредитора. Аналогічно внутрішнім позикам вони надаються на умовах поворотності, терміновості й платності. Сума зовнішніх позик і нарахованих відсотків включається у державний борг країни. Зовнішні позики сприяють подоланню фінансових труднощів країни-одержувача і зміцнення її економічного потенціалу.

Кредит відіграє специфічну роль в економіці, бо він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але й прискорює його. Кредит сприяє економії

витрат обігу. В умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності кредит виступає фактором зростання.