Визначення потреби в обладнанні (робочих місць) та його завантаження

28.Завдання і зміст плану технічного і організаційного розвитку підприємства.
Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:

· Цілеспрямованість - план підприємства повинний бути направлений на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі

· високий науковий рівень - вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва

· комплексність - охоплення всіх підрозділів підприємства та всіх направлень розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції

· безперервність - обов’язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв’язок.

Технічний розвиток виробництва відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємств, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрями технічного розвитку можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем:

- підвищення якості виготовлення продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

- розробка й широке впровадження ресурсозберігаючих (насамперед енергозберігаючих) технологій;

- скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища.

Організаційний розвиток – це узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва та управління, він визначається у вдосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва, праці та елементів господарського механізму.

До факторів, за якими досліджується організаційний розвиток підприємства належать наступні:

- рівень спеціалізації виробництва (вартість річного обсягу профільної продукції до загального обсягу продукції);

- рівень кооперування виробництва (обсяг комплектуючих виробів до загального обсягу);

- стабільність номенклатури продукції;

- прогресивність застосовуваних технічних засобів в управлінні підприємством;

- рівень підготовки виробництва, його обслуговування та оперативне управління.

Для забезпечення ефективного управління організаційним розвитком важливо своєчасно виявляти і правильно оцінювати його тенденції, прогресивні й небажані зміни у формах організації виробництва та праці, функціонуванні окремих чи всієї сукупності елементів господарського механізму.

29.Організація, значення та задачі матеріально-технічного забезпечення на підприємстві. Завдання і зміст плану матеріально-технічного забезпечення.
План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріа­лами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При скла­данні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для вироб­ництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних Інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-техні­чного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, тех­нічним та планово-економічним відділами. Від якісного та своєчасного обґрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.
У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна передбачатися максимально можлива економія ресурсів. Це досягається шляхом заміни дорогих і де­фіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження но­вих прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших ме­тодів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва.

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснен­ня виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.
План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:
* розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;
* балансів матеріально-технічного забезпечення.
Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:
- потреба в сировині й матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

У зміст планування МТЗ входить:
- визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;
- розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;
- облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;
- поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.
Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартально­му та місячному розрізах.
У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в мате­ріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, у тому числі по кварталах.
У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенк­латурі, та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачальникам, і визначається форма поста­вок - транзитна або складська.
Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підроз­ділу підприємства.

30.Зміст і завдання плану по праці. Планування чисельності працюючих.

Чисельність персоналу підприємства планується окремо по категоріям і в розрізі служб та підрозділів підприємства(цехи, дільниці, відділи). Розрахунок планової чисельності промислово – виробничого персоналу (ПВП) може здійснюватись укруплено приблизно в залежності від індексу зростання планового випуску продукції.
чисельність ПВР(планова) = Ч_пвпб * І_q/ I_ітп
Планова чисельність персоналу підприємства визначається по підрозділам підприємства і по категоріям: робітники (основні і допоміжні), керівники, спеціалісти, службовці.

Планова чисельність основних робітників може визначатись трьома методами: 1)за трудомісткістю виробничої програми

Чор = Тсум/Фд * Квн, осіб

Тсум – сумарна трудомісткість виробничої програми(запланованих робіт) Фд – фонд часу роботи одного робітника за балансом робочого часу, Фе – ефективний або дійсний фонд часу одного робітника показує скільки часу може відпрацювати 1 робітник на протязі року або іншого планового періоду з врахуванням середнього часу його відсутності на роботі з поважних та інших причин. Фд = Фе = Фн * Кн Фн – номінальний (режимний) фонд часу роботи підприємства у плановому періоді. Фн = Дк – Дсв) * Fзм – 1год * Дуп.с
Дк – дні календарні, Дсв – дні святкові і вихідні, Fзм – фонд робочого часу робочої зміни, Дрпс – дні робочі передсвяткові в які робоча зміна скорочується на 1 год.
на підприємстві для визначення номінального фонду робочого часу користуються нормативною інформацією. Щорічно перед початком планового року міністерство праці і соц.. політики видає свій документ який називається «лист міністерства праці … про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012р» у 2012 році

· Календарні дні 366

· Святкові дні 10

· Вихідні дні 105

· Передсвяткові 7

· Номінальні

Фонд робочого часу при 40 год. Робочому тижні 2001год. Кн – коефіцієнт який враховує не виходи на роботу з- поважних причин. В проектних та техніко – економічних розрахунках Кн приймається в межах 0,85 – 0,9 – це означає, що людина в середньому відсутня на роботі з поважних та інших причин 10 – 15% робочого часу. На підприємстві ефективний фонд робочого часу 1 працівника щорічно планують і затверджують в формі балансу робочого часу 1 працівника. Цей баланс має вигляд таблиці який послідовно по вертикалі показується:1)календарний робочий час 2)дні святкові і вихідні 3) робочий час в днях і годинах4)планово статистичні показники з невиходів на роботу з різних причин (групи причин в балансі вказуються) і у підсумку виводиться плановий фонд ефективного робочого часу одного працівника. Кн – плановий коефіцієнт виконання норм робітниками.
2)за нормами обслуговування Чор = п*Зп*Ксс/Но
п – загальна кількість одиниць устаткування яка обслуговується. Зп – кількістю змін роботи устаткування на добу. Ксс – коефіцієнт спискового складу, який обчислюються за відношенням спискової чисельносчті до явочної списковості Но – норма обслуговування одиниць устаткування на 1 робітника. Якщо декілька робітників за норми повинні обслуговувати одночасно 1 складний агрегат то чисельність визначається за наступною формулою Чор = п*Зм*Ксс*На На –кількість основних робітників які одночасно обслуговують 1 складний агрегат.
3)За нормами виробітку Чор = N/Фд*Квн*Нвир N – планова кількість виробів в натуральних одиницях. Нвир – годинна норма виробітку 1 робітника в натуральних одиницях. Чисельність допоміжних робітників може плануватися аналогічності чисельності основних робітників 3 методамиякщо їхня робота нормується, якщо ж робота не нормується то чисельність тдопоміжних робітників визначається 4 методом:
4)По кількості робочих місць Чдр = Пд*Зм*Ксс*На Пд – кількість робочих місць для допоміжних робітників. Чисельність Ксс планується методом складання і затвердження штатного роскладу. Штатний розклад – це плановий нормативний документ який щорічно розробляється адміністрацією підприємства і затверджується його власником. В штатному розкладі наводиться перелік відділів, служб та інших підрозділів підприємства і показується перелік штатних посад у цих підрозділах. Для кожної посади показується штатний посадовий місячний оклад. Разом із чисельністю персоналу якісну характеристику дає кадрова структура, яка показує професійний та кваліфікаційний склад персоналу.

31.Зміст і завдання плану по праці. Планування фонду оплати праці.

Планування фонду оплати праці здійснюється так як і планування чисельності у розрізі категорій персоналу,підрозділів і служб підприємства.

Планування фонду заробітної плати – це вся сума коштів,яка виділяється для оплати праці персоналу у плановому періоді.

При цьому розрізняють планування фонду оплати праці за нормативами і детальне планування за сегментами структури фонду оплати праці.

При нормативному плануванні для визначення планування фонду застосовують базовий фонд оплати праці,що склався у попередньому році і цей фонд корегується на норматив його приросту при виконанні наступних умов:

1)зростання обсягу виробництва

2)зростання продуктивності праці

3)зниження витрат на 1грн товарної продукції.

Норматив приросту цього фонду не може бути більшим 1% за кожний відсоток зростання обсягів виробництва,продуктивності праці або зниження витрат на 1грн товарної продукції.

Фонд оплати праці за нормативним методом обчислюється за формулою:

,де -нормативи приросту фонду оплати праці відповідно до приросту обсягів виробництва,продуктивності праці,зниження собівартості; -відсоток зростання відповідних чинників.

Якщо структура праці підприємства однорідна і має стійкий характер,то показник фонду оплати праці визначається: ,де -норматив ФОП на одиницю вироблення продукції в натуральному виразі або на одиницю обсягу взятого для обчислення; -обсяг виробництва у натуральному чи вартісному виразі.

Поелементне планування заробітної плати здійснюється за категоріями працівників. Найбільш трудомісткім є визначення планування фонду оплати праці робітників,його планування визначається за такими напрямками:

1)Планування годинного фонду оплати праці – охоплює всі види оплати. Складається із заробітної плати за виконані роботи по відрядних розцінках з преміями відрядникам,тарифними годинними ставками по годинниках,доплати за умови та інтенсивність праці,за роботу в нічний час,не звільненим бригадирам за керівництво бригадою,за навчання учнів і надбавка за професійну майстерність.

2)Планування денного фонду оплати праці - крім годинного входить оплата підліткам за скорочений робочий день.

3)Квартальний річний фонд оплати праці – складається з денного фонду оплати праці,оплати чергових і додаткових відпусток,за час виконання державних і громадянських обов’язків,доплати за вислугу років,виплата вихідної допомоги,заробітна плата працівників відрядження на інші підприємства або навчання.

Основні етапи визначення планування фонду оплати праці:

1)розрахунок фонду прямої,тарифної заробітної плати.

2)розрахунок доплат у годинний,денний та місячний фонд заробітної плати.

До фонду прямої заробітної плати входять суми коштів,нараховані за відрядними розцінками і тарифними ставками.

Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників можна визначити за трудомісткістю планування виробничої програми.

Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників-погодинників здійснюється за показниками чисельності працюючих,їхньої погодинної ставки і фонду оплати праці в плановому періоді.

Тарифний фонд заробітної плати з преміальними надбавками з преміальними надбавками до перевиконання,а також за бездоганне виконання роботи погодинниками формується планування фонду основної заробітної плати: .

Фонд основної та додаткової заробітної плати формується загальним фондом оплати праці:

Фонд прямої заробітної плати допоміжних робітників може бути визначений так само,як і основних робітників,але при цьому враховується обсяг виконуваних ними допоміжних робіт або відпрацьований ними час.

Фонд оплати праці КСС формується відповідно до штатного розпису.

Сума місячних окладів(підсум штатного розкладу)* на 12 місяців,і таким чином формується річний фонд оплати праці КСС.

При плануванні фонду оплати праці також визначається планування розміру середньої заробітної плати по підприємству:

,де -чисельність персоналу підприємства.

32.Основні завдання, зміст і порядок планування собівартості, прибутку і рентабельності.

Собівартість продукції –виражає в грошовій формі всі витрати на підприємства, пов'язані з виробництвом і які реалізацією продукції. У собівартість включаються перенесені продукції витрати минулого праці (амортизація основних фондів, ціна на сировину, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) та витрати на оплату праці співробітників (вести). Основною метою планування собівартості є виявлення і наявних резервів зниження витрат виробництва та збільшення внутрішньогосподарських накопичень. Знижуючи витрати виробництва, у результаті заощадження минулого й живого праці, промисловість домагається збільшення обсягів випуску продукції.

При плануванні собівартості промислової продукції застосовуються такі методи.

1.Пофакторний метод. 1=2.Сметний метод.3. Метод калькуляцій.4. Нормативний метод.

При плануванні собівартості продукції зазначені методи застосовуються одночасно, комплексно, що дозволяє вирішувати ряд взаємозалежних завдань планування витрат.

Прибуток – це частина грошових надходжень що залишається на підприємстві після відшкодування всіх витрат пов’язаних із виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Функціїприбутку:

1. Прибуток є показником, якийхарактеризуєекономічнуефективністьроботипідприємства за певнийперіод.

2. Прибутоквиконуєстимулюючуфункціюоскількиспрямовується на розвитокпідприємства і матеріальнестимулювання

3. Прибуток є одним ізджерелформування бюджету, оскількі з прибуткувираховуютьсяподатки

Видиприбутку:

· Валовий(прибутоквідреалізації) – церізницяміжвиручкою і повноюсобівартістюпродукції, при цьому з виручкивіднімається ПДВ і акцизнийзбір.

· Прибутоквідопераційноїдіяльності

· Прибутоквідзвичайноїдіяльності

· Балансовий– враховуєвсівидидіяльностіпідприємствапротягомзвітногоперіоду. Саме з балансового прибуткувідраховуютьподатки.

· Чистийприбуток– цечастина балансового прибуткущозалишається на підприємствіпіслясплатиподатків.

Найбільш поширеними методами планування прибутку є:

o складання плану прибутку;

o СVР-аналіз або аналіз критичних співвідношень.

План прибутку складається, виходячи з очікуваних доходів з урахуванням змін цін, витрат і попиту на продукцію фірми. Таке планування дозволяє визначити потреби в сировині, матеріалах, трудових ресурсах, устаткуванні і фінансових джерелах. План прибутку використовується для координації та контролю діяльності фірми, а також для планування. Він має бути гнучким і передбачати періодичний перегляд та внесення змін.

Аналіз критичних співвідношень - це метод планування прибутку, заснований на тому, що і дохід, і витрати є функцією обсягу виробництва, а тому й прибуток також є функцією обсягу виробництва.

Рентабельність Прибуток характеризує роботу підприємства, але для того щоб оцінити рівень прибутковості і проаналізувати діяльність підприємства використовують відносні показники, тобто показники рентабельності

Рентабельність =

Видирентабельності:

1. Рентабельністьокремого виду продукції- розраховується як відношенняприбуткувідйогореалізації до собівартості.

2. Рентабельністьреалізованоїпродукції- розраховується як відношенняваловогоприбутку (або чистого прибутку) до виручкивідреалізаціїпродукції.

3. Рентабельністьвиробництва- розраховується як відношенняваловогоприбутку (або чистого прибутку) до вартостіосновнихзасобів і матеріальнихоборотнихкоштів.