Технологічна підготовка виробництва

Технологічна підготовка є другим етапом технічної підготовки виробництва. Вона здійснюється на основі регламентації стандартів ЕСТПП.

Технологічна підготовка виробництва ТПП являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску виробів заданого рівня якості при встановлених термінах, обсязі випуску і витратах.

Головним завданням ТПП є проектування раціональних і прогресивних способів виготовлення виробів для їх випуску в найкоротші терміни і з мінімальними витратами.

Основний зміст технологічної підготовки виробництва складають: вибір заготовок, підбір типових технологічних процесів; проектування послідовності і змісту технологічних операцій; вибір засобів механізації та автоматизації технологічних процесів; проектування і виготовлення нових засобів технологічного оснащення виробництва; проектування планування виробничих ділянок; оформлення робочої документації на технологічні процеси; впровадження технологічних процесів.

Технологи підприємства здійснюють технологічне проектування, визначають «провідну групу устаткування», проводять розрахунки виробничої потужності підприємства. У бюро нормативів ОГТ розробляються подетально норми витрати матеріалів, що відображають витрати вихідних матеріалів на одну деталь при встановленому технологічному процесі з урахуванням всіх відходів і втрат, а також зведені норми витрат матеріалів на виріб, що служать для цілей планування і розподілу матеріальних ресурсів.

Основними вимогами, які пред'являються до розробляються технологічним процесам, є:

прогресивність процесу;

застосування найбільш продуктивних технологічних методів відповідно до наявного на підприємстві обладнанням;

відповідність техпроцесів типами виробництва;

максимальна автоматизація і механізація процесів обробки деталей;

висока продуктивність праці, низька собівартість виготовлення виробів

18.Суть, необхідність та доцільність планування. Види планів.

Планування -це процес встановлення цілей підприємства і вибір найефективніших способів їхнього досягнення. Суть планування полягає в розробці та обґрунтування цілей, визначені найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні Всіх ресурсів. Необхідних для виконання поставлених задач.

Процес планування поч.. з прогнозування (грецьке слово прогнозує означає спробу,передбачення визначення стану якогось явища,чи процесу в майбутньому)

Прогнозування -це процес передбачення майбутнього стану підпр. Його внутрішнього і зовнішнього середовища,а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних і кількісних,якісних результатів. Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим,що ринок має коливання конюктуртури,і потрібно ці коливання передбачувати і зглажувати. В таких умовах при розробці стратегічних прогнозів присутній високій ступінь невизначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.

Планування і прогнозування є найважливішими елементами управління діяльності. Серед ф-й управління виділяють:

*визначення потреби споживача та закономірностей їх формування

*співставлення потреб з можливостями їх задоволення ресурсів

*планування і прогнозування діяльності

*мотивація дій виконавців

*організація і кординація діяльності для забезпечення виконання поставлених цілей

*контроль за результатами діяльності

Таким чином маркетингові дослідження ринку ф-я(1,2),та планування і прогнозування діяльності являють собою найважливіші ф-ї управління.

З точки зору обовязкових планових взаємопов’язаних планів под. на: директивне-затвердження планів обов’язкових до виконання.

Індикативний-пл має спрямовуючий рекомендаційний інформаційний орієнтуючий характер, показники мають вигляд індексів. співвідношення і темпів динаміки.

В залежності від терміну які складає план і ступеня деталізаціях план розраховується. Плани розрізняються:

1. Довгострокові(перспективи) більше ніж 5 років

2. Середньострокові- план на 1-5 р

3. Поточні- охопл період 1 рік, півріччя, квартал, місяць, декаду, тиждень, добове.

За складом планових рішень план був:

1.Стратегічне (при якому на основі поставлених цілей визначають обсяг і структуру плану діяльності під-ва) Воно охоплює діяльність під-ва в довгострокові періоди.

2.Поточне (охоплює 5-й період рік з розбиванням по рокам, та річне планування з розбиттям по кварталам) Воно називається техніко-економічне планування(ТЕП) Планові показники ТЕП-реалізуються через систему оперативно-календарного планування(ОКП) яке охоплює періоди на квартал, місяць, добу, таке планування називають ще оперативно-виробниче(ОВП)

3.Інвестицій і бізнес проектів. (На сучасних підприємствах нашої країни стратегічним плануванням займаються рідко, хоча в світі воно найпоширеніше, для наших під-в найхарактерніше ТЕП у вигляді річних планів економічного і соціального розвитку під-ва)

19.Принципи і методи планування.

Специфічні принципи планування:

- вибір та обґрунтування цілей-(вихідний пункт планув.,його цілі науково-технічні, вироб.-тех.,соціальні, економічні)

- оптимальність використання ресурсів-(орієнтує вимоги конюктури ринку,впровадження досягнень соціального,науково-тех. Та організаційного процесу повну реаліз. Ресурсів ліпшого використ. Ресурсів)

- системність-(в усіх сферах діяльності підприємства,усіх тенденцій змін та зворотниз зв’язків у його системі)

- збалансованістьпередбачає необхідну та достатню к1лькісну відповідність між основними розділами і показниками плану)

- безперервність-(підтримку безперервної планової перспективи та періодичну зміну горизонту планув.взаємоузгодження довго-, середньо-,3 і коротко термінових планів)

- адекватність системи планування умов діяльності об’єктів-(потребує постійного перегляду та поліпшення методів планув. Організ. Самого процесу розробки планів пірприєства)

Принцип адекватності вбачає:дотримання принципу науковості, мобільності,реальності.

Методи планування -це способи встановлених планових показників (з грецького методос- шлях до чогось)це значення послідовності в якій потрібно розвивати ті чі інші завдання до методів планування предявляютьься певні вимогі: -вони повинні бути адекватними в зов. Умовам ринку врах. Різноманіт.шлях і досягнення основної мети підприємства-максимізації прибутку,повинні відрізнятись від виду типу які розроб.

Методи планування

1.Ресурсний -(план формується з урахуванням ринкових умов господарства і наявних ресурсів)

2.Статистичний -(передбачає використання статистичних даних за попередні роки за встановлени планових показників)

3.Чинниковий -(врахув. Вплив різноманітних техніко-економ. Факторів на величину планового показника)

4.Балансовий -(полягає у використанні планових розрах. Системних таблиць балансів в якіх відображу.потреби в превних видах ресурсів та джерела їх покриття)

5.Економіко-матем.-( розроб. Декілька варіантів плану в якіх найважливіші планові показникі оптимізації.Здійснюється оптимізація плану підпр. За рах мате мате мат. Замежності і прийнятого критерію оптимізації)

6.Графо-аналітичнй -(передбачає використ.графіків та діаграм при визнач. Певниз показників)

7.Нормативний -(планув. Ґрунтується на використ. Технічного обґрунтованих норм і нормативів що визнач. Ступінь економ. Ефективного вироб. Та обліку нормативниз вират праці фіна. Та матем. Ресурсів)

8.Матричний -(передбачає побудову взаємозв’язків між вироб. Підрозділами і показниками)

20.Маркетингове планування на підприємстві.
Маркетинг — це комплексна система управління ринком, головними елементами якої є:

· товар;

· ціна;

· місцезнаходження товару;

· просування товару.

У процесі маркетингового планування кожен з цих елементів аналізують і стосовно кожного розробляють відповідну стратегію й тактику. Маркетингова цінова політика складається з комплексу заходів щодо визначення цін, знижок, умов оплати за товари та послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку підприємства. Ціна є одним з головних елементів маркетингу, оскільки:

· це головний інструмент у конкурентній боротьбі;

· переважає на ринку цінова конкуренція;

· ціна врівноважує попит і пропозицію товарів та послуг на ринку.

Основними чинниками ціноутворення є величина та динаміка попиту й пропозиції на ринку. Згідно із законом попиту існує обернена залежність між ціною і попитом. Якщо товар дешевий, то його купуватимуть більше. Тому будь-які зміни попиту та пропозиції повинні
бути у центрі уваги сільськогосподарських товаровиробників, оскільки це позначається на кінцевих результатах роботи підприємства — його прибутку. Слід також підкреслити, що сільськогосподарська продукція характеризується відносно нееластичним попитом.

Підприємства можуть застосовувати різні стратегії ціноутворення:

· стратегію закріплення на ринку;

· «зняття вершків»;

· цінових знижок;

· «географічної ціни».

Особливістю планування асортименту товарів на сільськогосподарських підприємствах є стабільність асортименту продукції. Тому ці підприємства повинні приділяти увагу вдосконаленню своєї продукції та її обслуговуванню. Останнє означає забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, які впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основними у цій частині є контроль якості продукції, збереження характеристик товару й процесу його транспортування та продажу.

На особливу увагу заслуговує планування каналів реалізації продукції. Нині господарства можуть продавати свою продукцію переробним підприємствам, заготівельним організаціям, своїм працівникам, самостійно на біржах, експортувати, реалізовувати на міських і селищних ринках тощо.

Таким чином, при плануванні каналів розподілу продукції господарству необхідно врахувати своє географічне місце розташування, наявність та відстань до транспортних шляхів, існування посередників, закупівельних організацій, переробних заводів у місцевості, відстань до потенційних та існуючих споживачів. При цьому слід також уважно обчислити витрати на розповсюдження товару та їхню частку в загальному бюджеті маркетингу.

Просування товару передбачає комплекс дій щодо підвищення рівня реалізації й споживання товару. До нього входять реклама на телебаченні, радіо, у друкованих виданнях, розповсюдження брошур, листівок, надання пільгових умов постійним покупцям та інші заходи. У сучасних умовах реклама — найдієвіший і широко використовуваний засіб впливу на цільову аудиторію. Її основними завданнями є створення та підтримка високої популярності товару й надання йому бажаного іміджу на цільовому рин­ку. При плануванні реклами необхідно узгодити два моменти: максимізувати передачу інформації та мінімізувати витрати.

21.Види внутрішньовиробничого планування.

Внутрішньовиробниче планування є, по суті, поточним і охоплює діяльність всього підприємства та його внутрішніх підрозділів (виробництв, цехів, дільниць, бригад, функціональ­них служб).

На основівихіднихданихпланування, прямихзамовленьспо­живачівпродукції, маркетинговихдосліджень, данихслужбима­теріально-технічногозабезпечення в процесівнутрішньогоспо­дарськогоплануваннярозробляєтьсявиробничапрограмапід­приємства на плановийперіод, здійснюєтьсяекономічнеобґрун­туваннязаходів по технічному та організаційномурозвитку, про­водиться розрахунок потреби в трудових та матеріальних ресур­сах, визначаютьсяекономічні та соціальнірезультатидіяльностіпідприємства на плановийперіод, встановлюютьсязавдання по випускупродукціївнутрішньогосподарськимпідрозділам та від­повідна потреба в ресурсах, проводиться координаціявсіхвироб­ничихпідрозділів по виконанню плану, здійснюютьсяоператив­ний контроль та регулюванняпроцесувиробництва.

За змістомвнутрішньвиробничеплануванняподіляють на:

• техніко-економічне;

• оперативне;

• соціальногорозвиткуколективу.

Всі види внутрішньовиробничого планування можуть бути систематизовані за такими основними класифікаційними ознаками, як зміст планів, рівень управління, методи обґрунтування, час дії, сфера застосування, стадії розробки, ступінь точності тощо.

1. За змістом планів слід виділяти такі: - техніко-економічні; - оперативно-виробничі; - організаційно-технічні; - соціально-трудові; - постачальницько-збутові; - фінансово-інвестиційні; - бізнес-планування тощо.

2. За рівнем управління залежно від кількості лінійних ланок на підприємстві прийнято розрізняти такі види внутрішньогосподарського планування, як фірмове, корпоративне, заводське чи інші системи планів, що відносяться до вищої управлінської ланки або в цілому до всієї господарської організації.

3. За методом обґрунтування в сучасному виробництві знаходять застосування наступні системи внутрішньовиробничого планування: - ринкове; індикативне і адміністративне, або централізоване

4. За часом дії внутрішньофірмове планування буває: короткотерміновим, або поточним;

22.Зміст і завдання техніко-економічного (стратегічного і тактичного) планування
Стратегічне планування, при якому на осн поставлених цілей визнач обсяги і стратегії планової діяльності підп-ва, а також структура і обсяги ресурсів необхідних для виробн діяльності підп-ва (стратегічне планування охоплює діяль підп в д/стр періоді); Поточне планв-ня, яке охоплює п’ятирічний період з розбивкою по рокам та річне планв-ня з розбивкою по кварталам. Таке пл анв-нячасто назив тех-ек. Також поточне планв-ня може охоплювати періоди на квартал, місяць і добу у вигляді оперативно-календарного планування, його ще називають оперативно-виробничим; Планування інвестицій та бізнес-проектів (або бізнес-планування). На сучасному підп стратег пл.-нням займаються дуже рідко, хоча в світі воно найпошир. Для наших підпр найпошир є тех-ек пл (ТЕП) у вигляді річних планів ек і соц розвитку підпр. Пл ек і соц розв кожним підпр-ом може розроблятися за стандартними розділами, які являють собою самостійні плани певного напрямку діяль підп пов’язані між собою тех-ек показниками.

 

23.Організація планової роботи на підприємстві.

Планова робота на підприємстві охоплює великий комплекс питань:

1)розробка планів по основному та допоміжному виробництві

2)планування технічного розвитку та удосконалення виробництва і праці

3)планування праці і заробітної плати

4)планування затрат матеріальних та грошових ресурсів

5)планування затрат виробництва(собівартості)

6)планування прибутку та фондів економічного стимулювання

7)доведення цих планів до виробничих підрозділів та організація контролю їх виконання.

Загальне керівництво планування роботи на підприємстві здійснює головний економіст (або замісником директора),який встановлює характер участі та взаємозв’язок усіх підрозділів апарату управління підприємством,цехами та відділами при розробці планів та аналізі роботи.

Директор підприємства та головний економіст визначають форми і терміни участі усіх підрозділів в роботі з планування та аналізу діяльності підприємства.

В організації планування роботи на підприємстві головний економіст опирається на планувально-економічний або планувально-виробничий відділ. Крім планувально-виробничого в роботі розробки плану підприємства приймають активну участь усі ланки підприємства:

1)органи технічної служби підприємства (відділ головного технолога,головного механіка та ін.) – розробляють план удосконалення техніки,технології та організації виробництва(план технічного розвитку),уточнення норми використання виробничих ресурсів;

2)відділ праці та заробітної плати – розробляють план по праці та зарплаті;

3)відділ матеріально-технічного постачання – складається план поставок на підприємстві матеріалів,сировини,палива та ін.;

4)відділ головного енергетика – складається план забезпечення підприємства енергією та її використання,складається енергетичний план підприємства, розраховують і планують заходи підприємства з виконання ремонтно-експлуатаційних робіт по енергоустаткуванню і мережам підприємства;

5)відділ головного механіка – розробляється план ремонту,обслуговування і модернізації устаткування;

6)відділ капітального будівництва – працює над планом будівництва та введення в експлуатацію виробничих об’єктів (потужностей);

7)відділ кадрів – розробляє план підготовки та підвищення кваліфікації кадрів,план набору робітників,спеціалістів та службовців;

8)фінансовий відділ – розробляє план прибутку,рентабельності,утворення фондів економічного стимулювання оборотних засобів та інших фондів,план руху готівки(грошових потоків),баланс доходів і видатків;

9)адміністрація та відділ кадрів разом з профспілковою організацією підприємства розробляють план соціального розвитку колективу.

10)планувально-економічний (планувально-виробничий) відділ – займається узагальненням і складанням узагальнених планів (1-5 р) економічного та соціального розвитку підприємства.

11)планувально-диспетчерський відділ на чолі з начальником виробництва і планувально-диспетчерське бюро цехів – займається планувально-оперативною виробничою діяльністю,регулюють виконання оперативних планів,регулює диспетчерів у складі диспетчерської служби,разом з диспетчерами цехів.

12)ініціативні проектні групи – займаються бізнес-плануванням,їх створюють тимчасово для впровадження бізнес-проекту.

24.Поняття виробничої потужності і порядок її визначення.
Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємства за певний час(зміну,добу,місяць,рік) у встановленій номенклатурі та асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях, при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі, при широкому асортименті. На величину виробничої потужності підприємства впливають такі чинники:

1)кількість обладнання
2)продуктивність обладнання
3)режим роботи підприємства
4)структура основних фондів
5)кваліфікаційний рівень робітників.
Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі планують обсяги випуску продукції, складають баланси потужностей, визначають обсяги необхідних капіталовкладень. Виробнича потужність підприємства визначається за показниками потужності ведучих дільниць,а потужність ведучих дільниць – за даними пропускної здатності ведучих груп обладнання(ведучих операцій).
Ведучими операціями є ті цехи, дільниці, групи обладнання,де виконується головні трудомісткі, технологічні процеси.

Види виробничої потужності:

*вхідна виробнича потужність
*вихідна потужність
*середньорічна виробнича потужність
*проектні,планові виробничі потужності

25.Зміст і значення плану виробництва і реалізації продукції.

Планування виробництва і реалізації продукції є основним головним розділом річного плану підприємства.

Головним розділом він вважається тому що віддзеркалює основну профільну діяльність підприємства: випуск продукції,виконання робіт,надання послуг.

На забезпечення виконання цього розділу,тобто плану виробництва,спрямовані всі інші розділи річного плану підприємства(план матеріально-технічного постачання,забезпечення виконання плану виробництва матеріально-технічними ресурсами,план по труду і кадрам забезпечує виконання плану виробництва трудовими ресурсами).

План виробництва і реалізації продукції складається з наступних основних елементів:

1.План збуту(реалізації) продукції – якщо на підприємстві не розробляється окремий маркетинговий план,який у вигляді розділу може бути складовою частиною річного плану підприємства,то розділ,пов'язаний з маркетинговими дослідженнями включається до плану виробництва як елемент плану виробництва і реалізації продукції. Кінцевою метою плану збуту є визначення потреб(ринку) споживача,планових обсягів реалізації продукції у вартісному та натуральному вигляді.

2.Виробнича програма – являє собою розгорнутий план випуску продукції в усій номенклатурі та асортименті на плановий рік з розбивкою по кварталам та місяцям.

3.Баланс виробничих потужностей – являє собою балансову таблицю,де співставлені наявні потужності підприємства і виробнича програма,виявляється рівень завантаження виробничої потужності.

Таким чином план виробництва і реалізації продукції є головним розділом річного плану підприємства і складається з 3 основних елементів: план збуту,виробнича програма(план виробництва),баланс виробничих потужностей.

26.Вимірювачі..показники..плану..виробництва,і..реалізації..продукції.
Планування виробництва і реалізації продукції визначає склад, якість і об­сяг продукції, яка повинна бути виготовлено в планованому періоді і поставлена споживачеві. Він відображає головну задачу господарської діяльності підприєм­ства і є провідним розділом перспективного і поточного (річного) плану. Всі інші розділи плану перспективного і поточного розробляються саме для його обґрунту­вання і спрямовані на забезпечення умов його виконання.

Планування виробництва і реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі за показниками:

• виробництво продукції в натуральному виразі;

• чиста нормативна продукція;

• товарна продукція.

Основною задачеюплану виробництва і реалізації продукції є максимальне задоволення замовників, споживачів високоякісною продукцією при якнайкращо­му використанні всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.)

Розробка плану здійснюється в наступній послідовності:

1) визначається номенклатура і асортимент продукції, що випускається. При цьо­му підставою служить портфель замовлень і обсяг вільного продажу;

2) на підставі обсягів поставок і передбачуваного продажу визначається обсяг ви­робництва кожного виробу в натуральному виразі;

3) обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;

4) виходячи з натурального обсягу виробництва розраховується обсяг продукції у вартісному виразі — товарній, реалізованій, нормативний чистий і іноді валовий.

Товарна продукція — включає вартість промислової продукції підприємства, яка буде випущена в планованому періоді і підготовлена до реалізації.

Реалізація продукції — це товарна продукція, яка поставлена замовнику і сплачена ним. Вона розраховується в оптових діючих цінах підприємства.

Валова продукція — це вартість всієї промислової продукції незалежно від сту­пеня її готовності.

Чиста продукція — характеризує знов створену вартість.