Прояви холодної війни в Україні

Дружні хоча б із зовні стосунки між членами антигітлерівської коаліції тривали недовго. У березні 1946 р. під час візиту в США У. Черчилль у присутності президен­та США Г. Трумена у Фултоні виголосив промову, якій судилося стати історичною. У час, коли ще не випарувалася ейфорія від перемоги Об'єднаних Націй, різкі вислов­лювання головного конструктора антифа­шистської коаліції з приводу радянського експансіонізму прозвучали дисонансом. Однак Черчилль знав, що казав. У краї­нах, де перебували радянські війська, поча­лося створення «соціалістичного табору». У інших країнах сталінські дипломати до­магалися розширення радянського впливу, спираючись на велетенську армію, яку «за­були» вчасно демобілізувати. У червні 1947 р. керівник державного департаменту США генерал Дж. Маршал склав план, спрямований на економічне під несення й соціальну стабілізацію Західної Європи. Завдяки державному сприянню американський приватний капітал допоміг покінчити в найкоротші строки з післявоєн­ною розрухою. Небезпека комуністичного перевороту, яка особливо відчувалася у Франції, поволі зникала. Післявоєнний баланс сил остаточно за­кріпився в 1949 р. Була випробувана радян­ська атомна бомба. Утворилася Китайська Народна Республіка, яка йшла у фарватері радянської наступальної політики. У від­повідь на радянський наступ країни Заходу цього року уклали Північноатлантичний пакт (НАТО). «Холодна війна» між недавніми члена­ми антигітлерівської коаліції незабаром переросла в «гарячу» - Сталін спровокував у 1950 р. війну в Кореї. Та вона не дала йому очікуваних результатів.

Хрущовська відлига

5 березня 1953 р. помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.
Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Розвиток та поглиблення почалися ще навесні 1953 р. Вони планувалися проводитись в усіх галузях промисловості, тобто це мало бути глобальне перетворення економіки.Почали інтенсивно споруджувалися шахти в Донбасі. Були освоєні нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський і Дніпровський. Увійшли в експлуатацію потужні газові родовища — Радченківське в Полтавській і Шебелинське у Харківській області. Після цього центр ваги у газовидобутку перемістився від західноукраїнських до східноукраїнських промислів. Швидко розгорталася мережа магістральних газопроводів. Розв'язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу, М. Хрущов прийняв кілька принципових рішень, які визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.По-перше, було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику.По-друге, змістилися акценти в розвитку оборонного потенціалу. Скорочення чисельного складу армії (на початку 60-х років офіцерський корпус скоротився на 200 тис. чол.) дало змогу спрямувати більше ресурсів на ракетно-ядерну зброю і пов'язану з нею космічну програму.По-третє, для того щоб не починати створення нових галузей «від нуля», було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном. Зміщення акцентів на ракетно-ядерну зброю і космічну програму перевело гонку озброєнь переважно в цю площину. За рівнем виробництва металургійної продукції на душу населення Україна випереджала високорозвинені країни світу, хоча за якісними показниками виплавленого металу істотно поступалася їм. У республіці були збудовані унікальні за розмірами доменні печі і мартени. Капітальне будівництво відбувалося в цій галузі з урахуванням новітніх технологій. Не менш динамічно зростала машинобудівна промисловість України. Було заново створено автомобілебудування, радіоелектроніку, виробництво обчислювальної техніки, виготовлення приладів із застосуванням синтетичних алмазів. У Краматорську і Донецьку виникло виробництво досконалих надпотужних машин для гірничорудної промисловості. Створювані велетні давали змогу налагодити економічно вигідний видобуток корисних копалин відкритим способом на родовищах із великою глибиною залягання. У 1954 році почалося освоєння цілинних земель у Казахстані, Поволожі та на Уралі, добровольцями поїхали і Українці. Спочатку освоєння дали гарні результаті, але потім земля перестала давати великі врожаї.Після поїздки до США, Хрущ вирішив, щ зернову проблему на УКр можна вирішити за допомогою кукурудзи. Але українські землі та клімат не були пристосовані до цієї рослини,тому ця «затія» потерпіла краху.