Ахалазія стравохідно — кардіального переходу (кардіоспазм)

Під Ахалазією стравохідно — кардіального переходу розуміють захворювання, якому притаманна неможливість розслаблення нижнього стравохідного сфінктера у відповідь на ковтання.

Етіологія. Причина даного захворювання до кінця не вивчена. В етіології надають значення емоційно — психічній травмі, порушенню парасимпатичної та симпатичної іннервації та впливу на м’язові волокна вегетотропних речовин.

Патоморфологія. Морфологічні зміни залежать від стадії хвороби, характеру запалення і переважно стосується нервових та м’язових волокон. При цьому прогресивно наростають явища потовщення основних циліндрів нервових волокон, розвивається їх фрагментація і вакуолізація. Робоча гіпертрофія м’язових волокон у таких випадках закінчується дистрофією міозитів і розвитком склерозу. Останньому сприяє також запалення, переважно імунного характеру. На кінцевій стадії медіастинальна плевра, периезофагальна клітковина і діафрагма ущільнюються та зростаються.

Класифікація. Розрізняють 4 стадії захворювання

1) функціональний спазм без розширення стравоходу;

2) стійкий спазм з помірним розширенням стравоходу при збереженій перистальтиці;

3) рубцеві зміни м’язових шарів із вираженим розширенням стравоходу, коли перистальтика відсутня;

4) значне розширення стравоходу з його S-подібним викривленням і наявності ерозивних змін слизової оболонки.

Симптоматика, клінічний перебіг, ускладнення ахалазії кардії.

Дисфагі я на початку захворювання носить тимчасовий нападоподібний характер. Пізніше зміни стають постійними. При цьому після декількох ковтків їжа затримується на рівні проекції нижньої частини грудини. У деяких випадках під час поспішного прийому їжі дисфагія виникає раптово, без будь-якої причини. Більшість хворих із дисфагією легше ковтають теплу або гарячу їжу.

Стравохідна блювота (регургітація) є наслідком накопичення в стравоході 2 і більше літрів рідини. На початку захворювання може виникати під час або відразу після вживання їжі й супроводжується неприємним больовим відчуттям. На пізніх стадіях спостерігається і під час сну — симптом «мокрої подушки».

Шум плеску і булькання за грудиною спостерігаються рідко.

Симптом нічного кашлю. Дана ознака виникає внаслідок затікання рідини із стравоходу в трахею. В зв’язку з цим хворі намагаються спати в напівсидячому положенні.

Біль та відчуття стиснення за грудиною є результатом спазму і перерозтягнення м’язів стравоходу. Якщо приєднуються явища езофагіту, біль носить пекучий характер.

Втрата ваги є наслідком тривалого порушення харчування.

Рентгенологічне контрастне обстеження з барієвою суспензією треба вважати основним методом, що дає можливість встановити правильний діагноз. На початку захворювання виявляють незначне розширення стравоходу і тимчасову затримку барія вище нижнього стравохідного сфінктера. На пізніших стадіях хвороби спостерігається значне розширення стравоходу описані як симптом «мишачого хвоста» або «зав’язаного мішка», чіткі, без дефектів наповнення.

Ендоскопічне обстеження виявляє ерозивні зміни слизової оболонки стравоходу і дає можливість взяти біопсію для верифікації ракового перетворення. Часто на пізніх стадіях пройти ендоскопом звужену частину стравоходу і какрдіального відділу шлунку не вдається.

Захворювання може носити ремітуючий перебіг із зміною періодів дисфагії — від незначної до інтенсивної. Навіть на пізніх стадіях в окремих хворих часто спостерігається латентний період із повним зникненням дисфагії при наявності значного розширення стравоходуі рубцевих звужень стравохідно — кардіального переходу. Проте через певний час (від кількох місяців до кількох років) настає загострення захворюванняз ще тяжчим перебігом.

Кровотечі виникають внаслідок ускладнень ерозивного характерупри тривалих перебігах (ерозивний езофагіт).

Малігнізація буває у хворих з явищами хронічного езофагіту та хронічного характеру захворювання.

Пневмонії, абсцеси, бронхоектази, ателектази та фіброз легень часто є наслідком зменшення екскурсії легень у результаті стискання їх розширеним стравоходом.

Додаткові методи обстеження.

1) Загальний аналіз крові та сечі;

2) Оглядова рентгенографія органів грудної клітини;

3) Езофагогастроскопія;

4) Контрастна рентгеноскопія (-графія стравоходу та шлунку).

Диференціальна діагностика.

1) Рак нижньогрудного відділу стравоходу і кардіального відділу шлунку.

2) Релаксація лівого куполу діафрагми.

3) Пневмоторакс.

Лікування.

1) Дієта (їжа протерта без гострих приправ, хімічно щадна, повноцінна білками, жирами, вуглеводами та вітамінами.

2) Медикаментозне лікування включає призначення місцевих анестетиків, спазмолітиків, М-холінолітиків та седативних препаратів. Сульфат атропіну й інші засоби, що знижують тонус блукаючих нервів лише посилюють спазм кардіального сфінктера, тому використовувати їх не доцільно. Медикаментозне лікування дає лише тимчасовий ефект.

3) Карддіодилятація за допомогою кардіодилятатора Сіапі (металевий, пневматичний)

4) Хірургічне лікування:а)метод Геллера-розсічення м’язових волокон розширеної ділянки стравоходу.

Б)метод Гелеровського-формуання езофагогастроанастомозу між розширеною ділянкою стравоходу та шлунком.