Необхідні поняття і терміни. Друга світова війна, фашизм, геополітичні інтереси, пакт Ріббентропа-Молотова, анексія, інкорпорація

Друга світова війна, фашизм, геополітичні інтереси, пакт Ріббентропа-Молотова, анексія, інкорпорація, Акт відновлення Української держави, план “Ост”, дві течії Руху опору.

Контрольні питання і завдання:

1. Охарактеризуйте геополітичну ситуацію напередодні Другої світової війни і роль в ній України.

2. Як відбився на історичному розвитку українських земель радянсько-німецький договір від 23 серпня 1939 р.?

3. На Вашу думку, чому на початку агресії проти СРСР фашисти відмо­вились від планів створення хоча б маріонеткової української держави?

4. Яке загальностратегічне значення на радянсько-німецькому фронті мали воєнні операції на території України 1941-1942 рр.?

5. Як на практиці німецько-фашистський режим здійснював виконання тактичних і стратегічних завдань по освоєнню завойованого «життєвого простору»?

6. Визначіть, фактори які стримували розвиток партизанського руху, а які сприяли його розгортанню на окупованій території України.

7.Що єднало і чим відрізнялися бойові дії радянських військ та збройних формувань ОУН-УПА?

8.Доведіть, що УПА виявилася “третьою силою” у війні.

9.Поясніть, чому відновлення у 1944 р. зовнішньополітичного представництва УРСР на міжнародній арені можна розглядати як певне “послаблення задля посилення” з боку радянського тоталітарного режиму? Чи згодні Ви з думкою О.Субтельного, що в цей час функції УРСР на міжнародній арені були “суто символічними, церемоніальними, декоративними”?

10.Охарактеризуйте головні політичні та соціально-економічні наслідки Другої світової війни для України.

 

 

Семінар 7. Соціально-економічний і суспільно-політичний розвиток України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

План заняття.

1. Післявоєнна відбудова та становище в Україні (1945-початок 50-х рр.). “Ждановщина”.

2. Західноукраїнські землі в повоєнні роки та їх “радянізація”.

3. Десталінізація. “Відлига” в Україні(1956-1964 рр.). “Шістдесятники”.

4. Україна в умовах наростання кризи радянської системи (1965 -1985 рр). Дисидентський рух. Курс на «перебудову» та його реалізація в Україні.

5. Проголошення державної незалежності України. Розпад СРСР. Економічний стан Української держави в умовах незалежності, основні напрями її міжнародного співробітництва.

Теми повідомлень:

1.Суспільно-політичне і духовне життя України: здобутки і проблеми..

2.Особливості української багатопартійності: досягнення і труднощі.

 

Література

Баран В. Україна після Сталіна: Нарис історії 1953-1985 рр. -Львів: Світ, 1992.-225 с.

Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. – К.: “Академія”, 2005. – С.487-548; 555-665.

Історія України /Кер. авт.кол.Ю.Зайцев. -Львів: Світ, 1996. - С.364 – 402; 402-471.

Історія України: Навч. посібник. -К: Либідь, 1997. -С.347 – 359; 360-367; 368-404.

Історія України: нове бачення: У 2 т. /Під ред В.А.Смолія. - К.: Україна, 1995.-Т.2. -С.354-363, 368-407.

Полная хронология XX века. - М: ВЕЧЕ, АСТ, 1999. - 230 с.

Субтельний О. Україна: Історія. - К.: Либідь, 1992. - С.441-460.

Советское общество: В 2 т. Т.2. Апогей и крах сталинизма /Под ред. Ю.Н­.Афанасьева. -М.: Российск.гос.гуманит.ун-т., 1997. - 308 с.

Україна: друга половина XX століття: нариси історії. - К.: Либідь, 1997. -С.3-17.

Литвин В.М. Політична арена України: Дійові особи та виконавці.– К.: Абрис, 1994.–495 с.

Україна: друга половина ХХ століття: Нариси історії. – К.: Либідь, 1997. – С. 252, 258-265.

Українська державність у ХХ ст. – К.: Політ. думка, 1996. – С. 315-319.

Методичні рекомендації

Готуючись до семінару, необхідно звернути увагу на те, що, на відміну від основної частини України, яка до 1939 р. була радянською, для Західної України повоєнні роки відкрили нову добу. Включення до складу СРСР означало її відмежування від політичних і культурних цінностей Європи, втрату широкої організаційної мережі (греко-католицька церква, ОУН/УПА), що протягом поколінь слугувала основним захистом проти чужої влади й найактивнішим виразником української національної самобутності. Оскільки у короткий час відбулось підпорядкування західноукраїнських земель сталінському тоталітарному режиму, саме тому термін “інкорпорація” слід вважати більш доцільним, ніж “анексія” чи “об’єднання” у вказаному історичному випадку.

Слід уяснити, що в період «хрущовської відлиги» реформаторського потенціалу суспільства виявилось недостатньо не тільки для знищення тоталітарної системи, а навіть для збереження окремих вда­лих ліберальних хрущовських проривів. Характеризуючи цей період історії України, можна виділити два головних явища: русифікація та дисидентський рух. З 1965 по 1985 рр. Україна мала двох лідерів Комуністичної партії: Петра Шелеста та Володимира Щербицького, політичні лінії яких суттєво відрізнялись. Шелест відстоював ідею рівноправності України та інших народів у складі СРСР, Щербицький надавав перевагу союзним інтересам перед республіканськими.

Зверніть увагу на таку характерність: у середині 60-х рр. на перших порах брежнєвське керівництво змушене було в силу ряду обставин продовжувати реформаційний курс. Проте у цей період економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розвитку. Несприятлива демографічна ситуація, криза організації виробництва у поєднанні з деформованою структурою розміщення продуктивних сил, катастрофічною екологічною ситуацією, швидким старінням основних виробничих фондів стали суттєвими причинами такого розвитку подій. Економічна реформа 1965 р. була спробою перенести ринкові економічні регулятори (рентабельність, прибуток тощо) на ґрунт соціалістичної економіки, але ще не призвело до відчутних позитивних змін. Кризові явища починають виявлятися і в політичній сфері, про що переконливо свідчить згортання гласності, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою, підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у Радах тощо. Як реакція на стан суспільства виникає дисидентський рух, в центрі уваги якого три основні проблеми: права людини, свобода совісті та національний суверенітет. Цей рух, з одного боку, викриває недоліки і прорахунки правлячої системи, з іншого — осмислює дійсність, шукає альтернативи розвитку. Післяхрущовське двадцятиріччя (1965—1985 рр.) виявилось часом всеохоплюючої системної кризи.

Готуючись до семінару, слід уяснити мету і наслідки “перебудови”. Прагнучи до збереження радянської системи шляхом її модернізації, вивільнення від деформацій та зміцнення СРСР, проведені перетворення призвели до протилежного результату — розпаду унітарної держави, одним з перших проявів якого став Акт проголошення незалежності України. Такий перебіг подій при всій парадоксальності певною мірою – закономірне явище. Концепція “перебудови” з самого початку мала серйозні протиріччя, оскільки намагалась поєднати централізоване планування з ринковими відносинами, збереження монополії КПРС на владу з демократизацією і політичним плюралізмом; зміцнення унітарної союзної держави з розширенням прав республік.

Слід уяснити наслідки цього для України. Проголошення нею незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок перехідному періоду, суть якого — у спробі переходу на якісно вищий рівень суспільного розвитку. У політичній сфері: від тоталітаризму — до демократії; в економічній: від командної до ринкової економіки; у соціальній: від людини-гвинтика — до активного творця власної долі; в гуманітарній: від класових — до загальнолюдських цінностей; у міжнародній: від об'єкта — до суб'єкта геополітики. Тобто в цілому має бути здійснено перехід від становища «уламка імперії» — до власної державності, від формальної незалежності — до реального суверенітету. В основу зовнішньополітичної моделі України лягли концепції «мосту між Заходом і Сходом» та подальшої європейської інтеграції.

Зверніть увагу на сучасний етап розвитку багатопартійності в Україні. Він характеризується мультипартійністю, малочисельністю партійних рядів, невизначеністю соціальної бази, локальністю партійного впливу, порівняно чіткою географічною зорієнтованістю, концентруванням політичних сил не в разі певних переконань, а за умов спільних інтересів та наявності популярного політичного лідера.