Чи відповідає дане міркування середньовічній "теорії подвійної істини"?

Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії ви зустрічали в наш час?

"... Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич... І для того, щоб ми не утрапили в оману, Спаситель дав нам дві книги: книгу Писання, в якій розкривається воля Божа, а по тому − книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга є ніби ключем до першої, бо... розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність...".

(Френсіс Бекон)

Які основні характеристики філософії Нового часу перераховано у даному уривку? Спробуйте чітко їх виділити. Чому автор пише, що філософія цього періоду була догматичною? Які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового часу і чому?

"Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу... з повною довірою до можливостей людського розуму: вона ґрунтується на цьому припущенні і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний. Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об'єктом природу речей...і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це... вона має характер натуралістичний..

Л юдський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму... Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша − за допомогою розуму..., там досвід (етріrіа), тут розсудок (rаtіо)..., тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках емпіризмі та раціоналізмі".

(Куно Фішер)

Завдання 2. Методологічні пошуки Ф.Бекона та Р. Декарта.

Порівняйте описи двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного методу виділяє автор, і з'ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який−раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.

"Два шляхи існують і можуть існувати для відшукування та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та часткового до найзагальніших аксіом та, йдучи від... непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях − виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний".

(Френсіс Бекон)

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час? Аргументуйте свою відповідь. Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

"Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істині... Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей....Назвемо перший вид ідолами роду, другий − ідолами печери, третій − ідолами площі і четвертий − ідолами театру... Ідоли роду беруть початок у самій природі людини... Ідоли печери є помилкою окремої людини... Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов'язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо... ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру...".

(Френсіс Бекон)

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

"Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння....Отже, слід покладати сподівання на... союз цих здатностей − досвіду та розсудку".

(Френсіс Бекон)

Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання "Думаю, отже існую"? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

"Оскільки відчуття нас інколи обманюють, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка б була такою, якою нам уявляється... Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з'явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина "Думаю, отже існую "настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії".

(Рене Декарт)

Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р.Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?