Демілітаризація і нейтралізація територій

Під демілітаризації в самому широкому змісті розуміється заборона на проведення спеціальних військових заходів на певній (демілітаризованої) території.

Демілітаризація може бути обмеженою (часткової) і повною.

При обмеженій (часткової) демілітаризації держава зобов'язується не будувати нових укріплень, маючи право зберігати старі, і не збільшувати чисельність військ на даній території.

При повному демілітаризації держава зобов'язується ліквідувати всі військові споруди і вивести всі війська з демілітаризованої території. Обов'язкові елементи повної демілітаризації: знищення старих і заборона будівництва нових військових укріплень і споруд, заборона на утримання збройних сил, крім поліцейських, необхідних для підтримання порядку. Договори про повну демілітаризацію можуть включати також заборону виробництва та ввезення військових матеріалів, військового навчання і набору в армію, прольоту військовихлітаків над демілітаризованою зоною і т. п.

Обсяг демілітаризації визначається в кожному випадку конкретним договором. У ньому, зокрема, може міститися загальна вказівка на заборону використовувати певну територію у військових цілях, що по суті є показником повної демілітаризації.

Демілітаризація відрізняється від роззброєння тим, що зазвичай застосовується до певної території, тоді як роззброєння - до держави в цілому як до суб'єкта міжнародного права. Якщо демілітаризація території означає заборону мати на ній певні об'єкти, озброєння і збройні сили, то роззброєння забороняє державі (повністю або частково) мати збройні сили і озброєння не тільки в межах певної території, але і взагалі де б то не було.

Під нейтралізацією розуміється заборона вести військові дії на певній території або використовувати її в якості бази для воєнних дій. На нейтралізованої території забороняється будь-яке військове будівництво.

Не слід змішувати поняття нейтралітету та нейтралізованої території. Нейтралітет - це зобов'язання держави, в той час як нейтралізації піддаються частині державної території та інші території.

Нейтралізація не зобов'язує державу залишатися нейтральним у разі виникнення військових дій, але з театру воєнних дій має бути виключена нейтралізована територія.

Нейтралізація не забороняє державі утримувати на нейтралізованої території власні збройні сили, необхідні, наприклад, для здійснення права на самооборону. Однак чисельність їх має бути обмежена відповідноз цілями самооборони, оскільки нейтралізована територія не може бути використана в якості бази для ведення військових дій.

Зазвичай демілітаризація і нейтралізація застосовуються спільно. Вони доповнюють один одного. Демілітаризована територія гарантується від нападу нейтралізацією, яка, у свою чергу, підкріплюється демілітаризації, т. з. відсутністю військових об'єктів, що можуть послужити причиною чи приводом для нападу.

У практиці міжнародних відносин демілітаризації і нейтралізації піддавалися прикордонні зони, міжнародні протоки і канали, острови, а також окремі міста.

Так, відповідно до Угоди між США і Великобританією від 28-29 квітня 1817 демілітаризована прикордонна зона була встановлена на Великих озерах, по яких проходить державний кордон США і Канади. Створення прикордонних нейтральних зон передбачалося також Договором між Перу і Колумбією від 20 вересня 1829 та Договором між Болівією та Перу від 20 серпня 1831 Угода між Швецією та Норвегією від 26 жовтня 1905 створювало по обидві сторони їх державного кордону демілітаризовані і нейтралізовані зони шириною близько 25 км.

Зазвичай прикордонні демілітаризовані зони встановлюються рівної ширини по обидва боки кордону, але відомі й інші випадки. Так, на підставі ст. 42-44 і ст. 180 Версальського договору 1919 р. була створена демілітаризована зона лише на території Німеччини шириною 50 км на схід від Рейну з метою попередження німецької агресії.

Питання про демілітаризацію кордонів був предметом розгляду у Лізі Націй. У 1923 р. при обговоренні проекту договору про взаємну допомогу представник Великобританії запропонував створити під егідою Ліги Націй демілітаризовані зони на кордонах всіх держав - учасників договору з метою запобігти агресії і полегшити її визначення. Однак проект договору про взаємну допомогу лише рекомендувала встановити такі зони. Женевський протокол про мирне вирішення міжнародних суперечок 1924 також рекомендував створювати такі зони. Аналогічні рекомендації були зроблені Лігою Націй в 1928 р.

На Московській конференції з роззброєння 1922 радянський уряд пропонував створити подібні зони.

За мирним договором між Росією і Естонією від 2 лютого 1920 р. на кордонах обох держав були створені тимчасові демілітаризовані зони. Мирний договір між РРФСР і Фінляндією від 14 жовтня 1920 р. і Угоду від 1 червня 1922 також встановлювали демілітаризовані зони на кордонах обох держав. Подібна зона була створена на радянсько-турецькому кордоні відповідно до Договору між РРФСР і Туреччиною 1921 Такі ж зони встановлювалися і на кордонах інших держав у період між Першою і Другою світовими війнами і після Другої світової війни. Наприклад, за мирним договором 1947 р. з Італією на її території вздовж кордону з Францією і Югославією були створені частково демілітаризовані зони.

Тимчасові і повністю демілітаризовані зони шириною до 10 км створюються вздовж тимчасових демаркаційних ліній, які встановлюються при укладанні перемир'я між воюючими сторонами. Подібна практика відома давно.

Після Другої світової війни встановлення нейтральних зон передбачалося угодами: між Єгиптом і Ізраїлем від 24 лютого 1949, Сирією та Ізраїлем від 20 червня 1949, Йорданією та Ізраїлем від 3 квітня 1949 Подібні ж зони були встановлені відповідно до Угоди про перемир'я в Кореї від 27 червня 1953 р. і Женевських угод про припинення воєнних дій у В'єтнамі від 21 липня 1954

Демілітаризації і нейтралізації неодноразово піддавалися міжнародні водні шляхи, такі як протоки і канали, з метою забезпечити свободу і безпеку судноплавства по них. За Договором між Аргентиною і Чилі від 23 липня 1881 нейтралізованим назавжди був оголошений Магелланова протока. У ньому заборонялося також створювати військові укріплення, які могли б перешкодити свободу судноплавства. За Лозаннської конвенції 1923 демілітаризованих були оголошені Чорноморські протоки аж до 1936 р., коли режим проток був змінений конвенцією, підписаною в Монтре.

Відповідно до Константинопольської конвенцією 1888 Суецький канал вважається нейтралізованим, оскільки він по суті вилучається з театру військових дій, і частково демілітаризованих, оскільки в його зоні заборонено зводити укріплення, які могли б перешкодитисвободу судноплавства.

Відповідно до Договору між США і Панамою 1977 р. (ст. 1) Панамський канал як міжнародний транзитний водний шлях є постійно нейтралізованим.

Демілітаризації і нейтралізації піддавалися і окремі острови, що мають велике міжнародне і стратегічне значення, зокрема Аландські острови і острів Шпіцберген.

Питання про демілітаризацію Аландських островів має велику історію, яка починається з 1856 р., коли острова вперше були демілітаризований. В даний час Аландські острови повністю демілітаризований на підставі Мирного договору між СРСР і Фінляндією, укладеного в 1947 р. У зв'язку з цим цікаво відзначити, що від осіб, які постійно проживають на островах, не вимагають відбування військової повинності. Замість цього вони можуть вступати на лоцманську або маякових служб або в інші цивільні органи Аландських островів.

На підставі багатостороннього Паризького договору від 9 лютого 1920 р. був демілітаризований і нейтралізований Шпіцберген, над яким було встановлено суверенітет Норвегії. Радянський Союз приєднався до договору в 1935 р.

Демілітаризація і нейтралізація застосовувалися також до вільних містах. На підставі Віденських договорів 1815 був нейтралізований вільне місто Краков1. Після Першої світової війни був демілітаризований вільне місто Данциг. За Договором між Францією, Англією та Іспанією, укладеним в Парижі 18 грудня 1923, був демілітаризований і нейтралізований місто Танжер з прилеглою зоною.

Після Другої світової війни Договір з Італією1947 передбачав освіта вільної території Трієст, яка повинна була бути демілітаризований і нейтралізована.

В кінці 50-х років питання про демілітаризованому і нейтралізувати вільному місті виник у зв'язку з німецькою проблемою. Зважаючи на специфічних обставин, які склалися в Берліні після Другої світової війни, в 1958 р. був утворений демілітаризоване і нейтралізований вільне місто Західний Берлін.

Характерним прикладом демілітаризованої зони є Антарктика, яка згідно зі ст. 1 Договору про Антарктику 1959 використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї.

Виключно важливий вид демілітаризованих і нейтралізувати зон відображений у міжнародних договорах про створення так званих без'ядерних зон у різних районах світу.

Без'ядерна зона є частково демілітаризованої, оскільки на її території ні в якому разі не повинно бути ядерної зброї і установок для його обслуговування. З цією метою держави, що входять в без'ядерну зону, беруть на себе зобов'язання не виробляти, не ввозити для власних цілей і не дозволяти розміщення на своїй території ядерної зброї всіх типів, а також установок для його обслуговування. Інші держави, що не входять до складу зони, зобов'язуються не мати ядерної зброї і установок для його обслуговування на озброєнні своїх військ, що знаходяться натериторії без'ядерної зони, і ні під яким виглядом не передавати такого урядам або яким-небудь органам на території держав, що входять в зону.

Без'ядерна зона являє собою частково нейтралізувати зону, оскільки вона вилучається зі сфери застосування ядерної зброї у разі виникнення військового конфлікту. У цих цілях держави, які володіють ядерною зброєю, зобов'язуються не використовувати його проти території зони або будь-яких об'єктів на ній.

В даний час до числа без'ядерних зон відносяться, зокрема, Латинська Америка (Договір Тлателолко 1967 р.) і південна частина Тихого океану (Договір Раротонга 1985 р.).

У квітні 2003 р. Казахстан звернувся до ООН з пропозицією оголосити Центральну Азію без'ядерною зоною.