Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші ніж грошова емісія. 2 страница

152. Державний борг: визначення, сутність, види. Як державний борг впливає на фінансову безпеку держави і до яких наслідків може привести його зростання?

Держа́вний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:

1.фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

2.регулятивна — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Існування великого держ боргу може підірвати економ зростання країни і негативно впливати на ії фін стан. Наявність держ боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соц.-економ програм, або збільшувати свої доходи (установлення нових податків та інших додаткових платежів).

153. Зовнішній і внутрішній державний борг: сутність, склад, причини виникнення, наслідки існування та заходи щодо скорочення.

ЕЕкономічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції:

1.фіскальна — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний бор г – сукупність зобов’язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації). Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов’язання:

- заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками;

- грошові кошти, які призначені для погашення зобов’язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інш.

- зобов’язання перед комерційними банками

- компенсація заборгованості суб’єктам підприємницької діяльності.

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Зовнішній державний борг класифікують за такими ознакам:

- за видами кредитів (банківські і фірмові);

- за формами представлення (валютні та товарні);

- за цільовим використанням (інвестиційні та не інвестиційні);

- за умовами надання (пільгові, зі сплатою високих відсотків, на компенсаційній основі);

- за термінами повернення заборгованості (короткострокові, середньострокові, довгострокові);

- за умовами повернення боргу (одноразові, рівними частинами, нерівними частинами).

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплата відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

154. Державний борг: сутність, методи управління. Яким чином регулюється гранична величина державного боргу в Україні?

Державний борг(Дб) – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Дб- складається із: Внутрішній дб – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом. Зовнішній дб – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Управління дб — це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави. Ефективне управління державним боргом передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових забов’язань держави з використанням різноманітних методів. Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики. Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією. Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів. Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів. Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

155. Методи управління державним боргом. Які методи найчастіше застосовує уряд України?

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Методи:

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

156. Управління державним боргом та його обслуговування. Дайте визначення цим поняттям. У чому полягають відмінності між рефінансуванням і реструктуризацією державного боргу?

Управління державним боргом — це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави.

У широкому розумінні управління державним боргом передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта, що потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та Національного банку з питань боргової політики; розроблення ефективних форм і методів зниження боргового тягаря у контексті переходу від антикризового менеджменту (тобто реструктуризації боргових зобов'язань) до стратегічного боргового менеджменту із застосуванням інструментів активного управління державним боргом. Управління боргом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщенням боргових зобов'язань держави, наданням гарантій, а також проведенням операцій з обслуговування та погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до зазначеного вище державну політику у сфері управління державним боргом можна поділити на боргову стратегію і боргову тактику.

Останнім етапом управління державним боргом є його погашення та обслуговування. Важливо враховувати суттєву відмінність між:

— погашенням боргу, яке варто розглядати як виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів;

— обслуговуванням боргу, що передбачає виплату відсотків за позиками (доходу, що сплачується на користь кредитора згідно з умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів).

Рефінансування державного боргу — це погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Зокрема, сьогодні використовується кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які відпрацьовані Паризьким клубом офіційних кредиторів.

157. Управління і обслуговування державним боргом. Яким чином проводиться погашення державних позик?

Управління державним боргом – це сукупність дій і методів пов’язаних із залученням додаткових фінансових ресурсів і їх використанням, забезпеченням виплат за державним боргом, а також приведенням витрат із обслуговування державного боргу у відповідність із можливостями держави. Обслуговування боргу – це операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями. Погашення боргу – це операції повернення суми основного боргу кредиторові. Відбувається за рахунок здійснення амортизаційних платежів. Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу: - основний борг;- відсотки за кредит;- сплата комісій за зобов’язаннями;- сплата комісій банку-агента за обслуговування. Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов’язання. Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів. Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається за рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави. Процес обслуговування державного боргу є складником бюджетного процесу.

Під час планування витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки, відповідно до підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій і випущених боргових зобов’язань.

158. Поясніть відмінності між рефінансуванням та реструктуризацією державного боргу.

державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками

рефінансування державного боргу( один з методів регулювання державним боргом ) тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. погашення попередньої заборгованості за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньо- чи довгострокові. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника.

реструктуризація ( Традиційний метод зменшення боргу)- полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Реструктуризація проводиться шляхом розстрочення сплати заборгованості строком на 24, 48, 60 місяців.

159. Поясність відмінності між такими методами управління державним боргом, як конверсія, консолідація та уніфікація. Управління державним боргом — комплекс заходів, що здійснюються державою в особі ц уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Конверсія боргу — зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше — зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик).

Консолідація боргу — зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення короткострокових державних позик у довгострокові, об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конверсія можуть проводитись одночасно.

Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.Тобто конверсія і консолідація – подібні методи, але перший пов’язаний зі зміною дохідності позик, а другий – зі зміною часових домовленостей щодо боргу. Уніфікація в певних випадках може бути частиною методу консолідації, але самий по собі цей метод не означає зміну строкових параметрів позики.

160. Який зв’язок існує між бюджетним дефіцитом, державним кредитом і державним боргом? Поясніть свою відповідь. Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту. Саме джерелом покриття бюджетного дефіциту і виступає державний кредит. Цей факт відображає зв'язок між цими поняттями. Він являє собою сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта). Державний борг, в свою чергу, це сума заборгованості за державним кредитом.

161. Визначте сутність, склад і призначення місцевих фінансів. У сучасних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади, а їхня компетенція визначається центральною владою. Однак залишається перелік таких справ, які держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.Місцеві фінанси – це система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань і функцій. Склад місцевих фінансів: місцеві бюджети, фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності. Структурні елементи місцевих фінансів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

162. Економічна сутність, форма прояву і матеріальний зміст місцевих бюджетів, їх ієрархічна будова. Складниками місцевих фінансів є місцеві бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фін.ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місц.Рад нар.днпутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Місц.бюджети затверджуються місцевими органами влади і до держ.бюжету не включаються. Їх екон.сутність виявляється у формуванні грошових фондів, які є фін.забезпеченням діяльності місцевих Рад нар.депутатів, розподілі та використанні цих фондів на фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури, місцевого господарства. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій.

Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

163. Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і закріплені за місцевими бюджетами доходи. Які основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні? Структура місцевих фінансів включає:

-Міжбюджетні трансферти(це кошти, що безкоштовно і безповоротно передаються з одного бюджету в іншій.)

-Власні доходи

- Доходи закріплені законом (це ті доходи, що цілком або частково у відсотках зараховуються до відповідних видів бюджетів безстроково або на довгостроковій основі і для їхнього включення не потрібні рішення органів вищестоящої ради)

До власних доходів бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, що визначені законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

ºмісцеві податки і збори;

ºдоходи від нерухомості і підприємств, що належать до комунальної власності, й інші доходи, передбачені законодавством.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):1) прибутковий податок з громадян: 2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам; 3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати 4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності 5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності 6) надходження адміністративних штрафів 7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

До місцевих податків і зборів, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування області, належать: 1) комунальний податок 2) ринковий збір 3) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі 4) збір за видачу ордера на квартиру 5) збір за паркування автотранспорту 6) курортний збір 7) готельний збір 8) податок з реклами;9) збір з власників собак; 10) збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей - сплачують юридичні особи і громадяни; 11) збір за право використання місцевої символіки.

164. Міжбюджетні відносини, їх сутність і необхідність регулювання. Назвіть і охарактеризуйте види і форми міжбюджетних відносин.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету.

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інст-зуктивними документами; договірні — на підставі угоди між зідповідними органами влади чи управління.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички. Субсидіювання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації. Вилучення коштів — передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички — запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасового касового розриву — незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів. Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи (на даний час в Україні позички можна отримати тільки в банках).

165. Міжбюджетні відносини: сутність та необхідність їх регулювання. Види міжбюджетних трансфертів, їх характеристика.

Під час передання державою права на здійснення видатків виникають міжбюджетні відносини. Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інст-зуктивними документами; договірні — на підставі угоди між зідповідними органами влади чи управління.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, установлене законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними курсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень. Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Існують такі види міжбюджетних трансфертів:

• дотація вирівнювання- це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Це доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії.

• субвенція - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субвенція є дотацією місцевим бюджетам з державного бюджету

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• інші дотації.

166. Міжбюджетні трансферти: характеристика їх видів. Досвід застосування міжбюджетних трансфертів в Україні.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Це доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.У бюджетній діяльності застосовується дотація вирівнювання, що являє міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Надаються на безвідплатній і безповоротній основі без встановлення напрямів і (або) умов їх використання.

2) субвенцію - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субвенція є дотацією місцевим бюджетам з державного бюджету. Субвенцію слід відрізняти від субсидії, яка призначена як дотації бюджетам, так і різним організаціям за рахунок бюджету або за рахунок спеціальних фондів, які формуються на основі внесків громадян і окремих компаній.

3)кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4)інші дотації.У Державному бюджеті затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету АРК, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Окремо затверджуються обсяги коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів. Субвенції виділяються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть надаватись на здійснення програм соціального розвитку, виконання інвестиційних проектів, на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою, на утримання об'єктів спільного користування та інші.

167. Поясніть, чому функціонування бюджетної системи України передбачає використання міжбюджетних трансфертів? Згідно з Бюджетним кодексом трансферт визначають як кошти, отримані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. У цьому Кодексі міжбюджетні трансферти визначають як кошти, що безповоротно й безоплатно передають із одного бюджету в інший, а також встановлюються їх види:

1) дотація вирівнювання; 2) субвенція; 3) кошти, що передають у Державний бюджет України й місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Зв’язки між бюджетами різних ланок зумовлені:1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв'язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

Основними складовими міжбюджетних відносин є:

— розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;

— надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т.б. здійснення бюджетного регулювання;

— забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

— здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

168. Поясніть, чому місцеві бюджети вважаються фінансовою основою місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет — бюджет адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування. Місцевий бюджет району — районний бюджет, бюджет міст районного підпорядкування, селищні й сільські бюджети. Завданням місцевого бюджету є забезпечення необхідними грошовими ресурсами фінансування заходів господарського й культурного будівництва, комунального і житлового господарства, розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.