Податкові пільги як елемент системи оподаткування: сутність, переваги і недоліки застосування, види. Наведіть приклади

Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує

соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями

Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на вик­лючення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам по­датку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення подат­кової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшува­ти оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшен­ня податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не до­ходи або видатки платника.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких по­датків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких ви­трат платників податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін

98. Податкова квота: сутність, необхідність встановлення.

Податкова квота — встановлена доля податку в доході платника в абсолютному та відносному виразі. її величина характеризує допустимий рівень оподаткування. Якщо законодавчо встановити податкову квоту, це означатиме встановлення граничної величини вилучення доходу платника. Податкове навантаження є прямо пропорційним податковій квоті. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування. В Україні поняття податкової квоти сьогодні не застосовується. З позицій соціальної справедливості механізм оподаткування обов'язково має включати податкову квоту. Але тоді значно зменшуються податковий вплив і можливості використання податків як фінансових регуляторів. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.

 

99. Поняття податкового боргу, причини його виникнення та соціально-економічні наслідки.

Податко́вий борг — податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Основні причини виникнення податкового боргу: неефективний внутрішній фінансовий менеджмент платників, умисні дії(ухилення від сплати податків). Головним методом досягнення його зменшення вважається адміністрування податків.

Наслідки: неможливість вести ефективну, націлену на розширений розвиток економічну діяльність через постійну необхідність повертати даний податковий борг, втрата можливості отримувати певні заохочувальні програми та допомогу саме через наявність податкового боргу, необхідність створення податкової застави, що забезпечить повернення боргу, але зменшить можливість використання цього заставленого майна у виробничому процесі суб’єктом, який має його сплатити, можливість стати податковим банкрутом, що може призвести до ліквідації підприємства.

100. Податкова система: визначення, наукові (класичні) принципи побудови податкової системи.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. До принципів оподаткування Адам Сміт відніс такі:

- податки повинні платити всі піддані у відповідності зі своїм доходом;

- розмір податку повинен бути точно визначений заздалегідь;

- способи справляння і терміни сплати податку повинні бути зручними для платника, а не для держава;

- справляння податків та їх організація повинні здійснюватись з мін витратами.

У праці піддавався критиці податок на з/п, Сміт вважав його безглуздим і руйнівним.

Також классик був противниками непрямих податків: на сіль, шкіру, мило і свічки; їх оподаткування, на думку Сміта, підвищувало ціну праці, що призводить до зростання витрат вир-ва. Стосовно бюджету, класик дотримувався теорії «здорових фінансів», тобто збалансованості доходів і видатків. При цьому зверталась увага на тенденцію до посилення рівня бюдж централізації ВВП у зв'язку з розширенням ф-цій держави (закон Вагнера).

101. Сутність податкової системи. Які принципи покладено в основу побудови податкової системи України? Охарактеризуйте їх.

Податкова система(ПС)- це сукупність встановлених в державі податків, зборів та обов’язкових платежів, принципів і методів оподаткування, контроль за дотриманням податкового законодавства та організації податкової служби. принципи побудови ПС:України:1) загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податки та збори; 2)рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності; 3)невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;; 4)фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; 5)соціальна справедливість -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; 6)економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; 7)нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; 8)стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; 9)рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; 10)єдиний підхід до встановлення податків та зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

11) сплаті підлягають лише загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння

яких передбачено податковим кодексом України

102. Наукові принципи оподаткування.

Теорія оподаткування почала формуватись в останню третину ХVIII ст. Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англ. класичної політекономії А.Сміт та Д. Рікардо. Вони чітко сформулювали основні принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у такому:

1. Піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності

2. Податок має бути чітко визначеним, а не довільним.

3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.

4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.

Принципи оподаткування можна визначити як узагальнені і систематизовані погляди та ідеї, пов’язані з оподаткуванням. У сучасній економіці домінують ідеї американських економістів, які визначають такі принципи оподаткування: Податкова система повинна-

не спотворювати оптимального розміщення виробничих факторів на ефективних ринках;

бути справедливою; бути гнучким автоматичним стабілізатором; бути чіткою, прозорою і незмінною; забезпечувати мінімум витрат на стягнення податків.

У ХVIII ст. головним напрямом було дотримання справедливості — тобто ліквідація привілеїв. Сьогодні основна увага приділяється ступеню прогресивності, або платоспроможності. Принципи оподаткування можна розділити на такі, що визначають справедливість податкової системи, і такі, що визначають її ефективність.

Принцип платоспроможності стосується збирання надходжень бюджету і зосереджений на розподільній природі оподаткування. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю платника податку.

103. Податкова політика: визначення, принципи побудови.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Виходячи із загальної фінансової політики, завдань податкової політики, визначаються головні принципи, що забезпечують її дієвість при регулюванні економічних процесів, а саме:

Принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим. Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти. З принципом соціальної справедливості щільно пов'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість.

Принцип вигідності або економічної зацікавленості - як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики:

по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Ні про яке нормальне фінансове планування, в таких умовах не може бути й мови.

по-друге, стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.

Принцип економічної ефективності. Така ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність затрат пов'язаних з обліком платників і збирання податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на економіку країни.

104. Обґрунтуйте взаємозв’язок між такими поняттями, як система оподаткування, податкова система і податкова політика.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння.Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Їх слід розрізняти, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків. Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Вона являє собою діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території країни, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

105. Обґрунтуйте, яким чином трансформаційні процеси, що відбуваються в податковій системі України, впливають на суспільний розвиток. З 1.01.2011 набрав чинності новий Податковий кодекс України. В ухваленій редакції відсутні норми, що регулюють спрощену систему оподаткування. Іншими словами – для юридичних та фізичних осіб-підприємців залишили єдиний податок, ставки і граничний об’єм виручки. Єдиний податок сплачується в розмірі 6 і 10 % для юридичних осіб. Крім того, окремо стягується єдиний внесок на соціальне страхування. Разом з тим без змін залишилася заборона на включення до складу валових витрат, сплачених фіз. особі-підприємцю, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, в зв’язку з придбанням товарів, робіт та послуг. Це призведе до того, що підприємствам на загальній системі оподаткування буде невигідно працювати з фіз. особами: адже сплачувати їх товари та послуги підприємство зможе лише з власного прибутку. Це значно знизить прибутки малого бізнесу, так як частиш за все саме дрібні підприємці є фізичними особами. Вихід з цієї ситуації – вести бізнес з такими ж єдинщиками –фіз. особами чи юридичними особами, що обмежує коло контрагентів. Здавалось би, для розвитку підприємництва передбачені 5-річні податкові канікули. Але ставку 0% зможуть застосувати підприємства, що потрапляють під певні критерії, а саме:1. Чисельність працюючих складає не більше 20 осіб.2. Розмір заробітної платні не може бути меншим за 2 мінімальні заробітні платні, встановлених законодавством з розрахунку на одного працівника. 3. Більше ніж 20 видів діяльності не потрапляють під нульову ставку: серед них операції з нерухомим майном,охоронна діяльність, гуртова торгівля і посередницькі операції в гуртовій торгівлі, діяльність у сфері бухгалтерського обліку і так далі. Із 2011 року в Україні зменшилася кількість податків. Замість 29 загальнодержавних та 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 18 загальнодержавних та 5 місцевих податків і зборів. В Податковому кодексі передбачене зниження ставок основних податків. Зокрема, ставка податку на прибуток, яка становить сьогодні 25%, буде знижена в 2011 році до 23%, в 2012 році - до 21%, в 2013 році - до 19% і з 2014 року - до 16%. Крім того, ПДВ з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%. У частині оподаткування доходів фізичних нинішня єдина ставка 15% перетворена в малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. На платників ПДВ чекає близьке знайомство з Єдиним реєстром податкових накладних. Щорічний податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів замінить збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Обов'язок вносити до бюджету екологічний податок за викиди пересувними джерелам (екс-збір за забруднення навколишнього природного середовища) покладуть на плечі агентів - оптових та роздрібних продавців палива. Спрощена система оподаткування залишилася у теперішньому вигляді (варіант розділу про спрощену систему у проекті кодексу, який викликав чимало обурень зі сторони малого бізнесу, за пропозицією Президента було виключено з Податкового кодексу). Впроваджена дворівнева система адміністративного (апеляційного) оскарження рішень контролюючих органів, замість трирівневої, що була. Така зміна сприятиме скороченню строків адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. Але при цьому, при існуючій можливості оскаржити рішення контролюючого органу у випадку незгоди (можливо, помилки контролюючого органу) платник податків не звільняється від обов'язку сплатити нараховане грошове зобов'язання. Таке оскарження не зупиняє застосування права податкової застави. Наявність зазначених положень Податковому кодексі України значно звужує права платника податків, бо навіть при невірній (помилковій) позиції контролюючого органу платник податків залишається зобов'язаним сплатити нараховане податкове зобов'язання. При цьому, платник податків не має права виправити помилку, що призвела до завищенняподаткового зобов'язання декларації, поданої за період, який на дату виправлення перевіряється або вже перевірений.

Закріплення зазначених положень на законодавчому рівні може призвести до зловживань з боку контролюючих органів. Виправлення помилок повинно бути дозволено як в сторону збільшення податкових зобов'язань, так і в сторону їх зменшення. Крім того, несправедливим є позбавлення платника податків права щодо виправлення помилок за період, що перевірявся контролюючим органом, у випадку невиявлення таких помилок самим контролюючим органом.

 

106. Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

Із 2011 року в Україні зменшилась кількість податків. Замість 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 5 місцевих податків і зборів. Ст. 10 нового Податкового кодексу: До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок. До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір. Відмовитися від десятка нинішніх зборів і податків уряд змусила їх неефективність. Наприклад, зник збір з власників собак, збір за участь у перегонах на іподромі, збір за використання місцевої символіки тощо. На мою думку, з п'яти місцевих податків і зборів, залишених Податк кодексом, кошик доходів регіонів найефективніше наповнить плата за патентування - збір за ведення деяких видів підприємницької діяльності. Відійщли від фіксованих сум збору і прив'язали базу оподаткування до мінімальної заробітної плати, тим самим забезпечивши прогресивне збільшення плати за отримання патенту. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання). До прийняття ПКУ в Україні не існувало оподаткування нерухомості, відмінної від земельних ділянок. За своїм характером даний податок є місцевим (тобто зараховується до бюджету того адміністративного утворення, в межах якого розташований об’єкт оподаткування) та таким, що не залежить від можливого доходу від об’єкта. Об’єктом оподаткування є виключно нерухомість житлового призначення в межах села, селища чи міста, проте без залежності від того, знаходиться вона у власності фізичних чи юридичних осіб(1). Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб, застосовуються такі положення:- при спільній частковій власності – кожен співвласник вважається окремим платником податку та відповідає за його сплату в ідеальній частці відповідно до частки у праві власності;- при спільній сумісній власності (без виділення в натурі) – співвласники за взаємною згодою визначають особу, яка буде вважатися платником;- при спільній сумісній власності (з виділенням часток у натурі) – застосовується правило про спільну часткову власність. Варто зазначити, що, з-поміж іншого, до об’єктів оподаткування не належать:- житло, належне державі або органам місцевого самоврядування(2);- садовий або дачний будинок, проте не більше одного для одного платника податку(3);- об’єкти, які належать багатодітним сім’ям(4) та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, проте не більше одного об’єкта на всю сім’ю;- гуртожитки;- тощо. Базою оподаткування є житлова (а не загальна) площа об’єкту. При цьому варто мати на увазі, що оподаткуванню підлягає не сукупна житлова площа всіх належних платнику об’єктів, а кожен об’єкт окремо. Ставка податку встановлюється органом місцевого самоврядування із розрахунку на 1 кв. метр у відсотках від мінімальної заробітної плати. Але поряд з тим недостатньо врегульовано проблему місцевого оподаткування, оскільки місцеві податки все ж таки залишаються малим джерелом доходу місцевих органів самоврядування, що вимагає необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

107. Бюджет: економічний зміст, форма, матеріальне втілення, функції. Які специфічні ознаки характеризують цю категорію?

Бюджет, як економічна категорія виражає економічні категорії, що виникають у розподільчому процесі і пов’язані із формуванням і використанням централізованого фонду грошей у процесі розподілу і перерозподілу ВВП.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.

Функції: 1) Розподільча дозволяє сконцентрувати в руках держави та використовувати на виконання завдань і для задоволення суспільних проблем фінансових ресурсів. Обєктом виступає національний дохід і частково національне багацтво. 2) Контрольна дозволяє визначити:

- наскільки часто і в повному обсязі надходять ресурси в бюджетні фонди; - чи відповідають сформовані обсяги ресурсів потребам в цих ресурсах. 3) Наскільки ефективно ми використовуємо бюджетні кошти. Обєктом контролю є рух бюджетних коштів. Особливості Б. відносин:

1) Виникають у розподільчому процесі учасником якого є держава 2)Мають перерозподільчий характер 3)Мають всеохоплюючий характер 4)Повязані з виконанням завдань і функцій держави в контексті формування і використання централізованих фондів держави. 5)Регулюється чиним законодавством

108. Визначте бюджет за його економічним змістом, формою і матеріальним втіленням. В чому відмінності бюджету від інших фінансових категорій?

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, усеохоплюючий та законодавчо регламентований характер. Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки розгалуженій бюд­жетній системі, що охоплює усі регіональні формування та населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на цій основі економічної, фінансової та соціальної політики. Усеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер — платежі до бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства. Бюджетні відносини регламентуються у законодавчій формі ( відповідними законами про побудову бюджету і бюд­жетної системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад бюджетної системи і принципи її побудови; законами, що регламентують формування доходів і фінансування видатків; по-третє, на основі прийняття щорічних законів про бюджет на поточний рік, в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і напрями фінансування, стан бюджету.

109. Дайте визначення бюджету як економічної категорії. Місце бюджету у розподілі ВВП і шляхи його впливу на цей розподіл.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини, що виникають у розподільчому процесі і пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів в процесі розподілу та перерозподілу ВВП.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету ви­значається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків. Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

Належне виконання своїх функцій зумовлює вирішення передбачених завдань у процесі формування бюджету, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів його доходів, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання ВВП та збалансування бюджету у всіх ланках бюджетної системи держави.

110. Бюджет як основний фінансовий план держави. Показники стану бюджету.

Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає можливості і пріоритети держави, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою. Особливістю державного бюджету як основного плану держави є те, що він єдиний має силу закону.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується 3 показниками:

1)Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи - видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого — вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів.

2)Перевищення доходів над видатками загалом відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави. Перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов´язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.

3)Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит,є найбільш складним явищем. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи у цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище.

111. Обґрунтуйте, в чому полягає необхідність і призначення бюджету.

Бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

У сучасних умовах бюджет — це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може існувати жодна держава. Об’єктивна необхідність бюджету зумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу ВВП між сферами діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його категорій фінансовими ресурсами.

Б. являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Бюджет служить сферою зіткнення економіки і політики та невід’ємною складовою соціально-економічного розвитку суспільства. У бюджеті сконцентровані інтереси держави, суб’єктів господарювання та населення. Тому головне призначення бюджету полягає у зрівноваженні інтересів усіх суб’єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями суспільства та верствами населення. Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету — забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

112. За якими ознаками класифікують доходи бюджету? В чому полягає економічна необхідність такої класифікації?

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням — грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Отже, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів залучення коштів доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80—90 %, а в США — більше 95 %. Податкові надходження формують основну частину доходів бюджету України (65-70 %). До них належать:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

- збори на спец використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

- інші податки.

Неподатковими доходами бюджету є:

- доходи від використання майна, що перебувають у державній власності (орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава та ін.);

- доходи від продажу майна, що перебувають у державній та комунальній власності;

- проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

- доходи від платних послуг що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також бюджетними установами;

- кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації та інші суми примусового вилучення);

- інші неподаткові доходи.

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад залежно від:

- державного устрою держави розрізняють: а) в унітарній державі — доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів; б) в федеративній державі — доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

- рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на власні і регулюючі;

- джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;

- громадянства суб’єктів оподаткування — сплачувані резидентами або нерезидентами.

113. Джерела формування доходів Державного бюджету. Загальний і спеціальний фонди, їх призначення.

Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела — це надходження доходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як загальні методи, притаманні всім суб’єктам фінансових відносин (від продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення), так і специфічні, властиві тільки їй, методи (податковий, емісійний)

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні збори; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств. Доходи від державних послуг надходять до бюджету у вигляді державного мита — плати за нотаріальні послуги, видачу дозволів, патентів, документів тощо. Доходи від державного майна і майнових прав можуть надходити на постійній та разовій основі. Постійними доходами є орендна плата — від передання державного майна в оренду, та дивіденди від акцій, що відображають корпоративні права держави на частку майна акціонерних товариств, якою володіє держава.

Доходи від державних угідь пов’язані із загальнонародною, по суті державною, власністю на землю та, відповідно, на угіддя, що на ній знаходяться, і надра землі.

Основою формування доходів бюджету держави є податковий метод, а головним джерелом — ВВП.

Спеціальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів, які провадяться за рахунок відповідних надходжень.

Загальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, визначені законом про бюджет для забезпечення фінансовими ресурсами загальних витрат з бюджету, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.

114. Поясніть відмінності між зведеним (консолідованим) і державним бюджетом.

Зведений бюджет України - сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюдже­ти. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави.

Держа́вний бюдже́т Украї́ни — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.
Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

За січень-квітень 2010 р. зведений бюджет виконано з дефіцитом на суму 1 млрд 819,6 млн грн. Державний бюджет за січень-квітень 2010 р. виконано з дефіцитом на суму 3 млрд 764,6 млн грн, у тому числі загальний фонд виконано з дефіцитом у 3 млрд 875,1 млн грн. Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів.

 

115. Поясніть необхідність і економічну доцільність існування загального і спеціального фондів бюджету.

Бюджетний кодекс передбачає загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), його вертикальний та горизонтальний розподіл. Так, вертикальний розподіл бюджету дає змогу вирізнити у його складі загальний та спеціальний фонди. Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету. Цей фонд забезпечує фінансування виконання основних функцій і завдань держави, територіальних громад, які певною мірою є узагальненими. Спеціальний фонд передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням, яке виступає як повноваження, надане головному розпорядникові бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування. Останні ще більше коригують мету використання коштів, оскільки означають повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

116. За якими ознаками класифікують видатки бюджету? Розкрийте їх сутність.

Видатки бюджету — це економічні відносини, які виникають у зв'язку із розподілом фонду грошових коштів держави і його використанням за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.

Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на:

1)в залежності від ролі видатків у суспільному виробницві:
-поточні видатки- пов’язані з наданням бюджетних коштів юридичним особам на їх утримання і покриття поточних потреб. Зокрема це: витрати на утримання економ. і соц. інфраструктури; поточні витрати державних установ; поточні субсидії державним і приватним підприємствам; виплата відсотків по державному боргу.
-капітаальні видатки- витрати на розвиток:фінансування капіталовкладень за рахунок бюджету; інвестиційні субсидії – це довгострокові бюджетні позички державним і приватним підприємствам, а також місцевим органам влади.

2) Групування бюджетних витрат в залежності від їх суспільного призначення: військові (видатки на оборону); втручання держави в економіку; утримання державного апарату управління; соціальні витрати (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування і соціальне забезпечення); надання субсидій і кредитів іншим державам.

3) В основі галузевої класифікації видатків бюджету лежить поділ економіки на галузі і види діяльності. З урахуванням цього витрати групуються за галузями: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, освіта, охорона здоров’я, культура тощо.
4) групування видатків бюджету пов’язано із розподілом витрат на цільові державні програми. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і відображає роль держави у вирішенні найважливіших проблем суспільного життя.-економічні; -соціальні; -екологічні; -космічні; -газові, тощо.
5) Відомча (дає можливість у кожній групі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів — відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету.)

6) За формами фінансування видатків:
-інвестиції; -бюджетні кредити; -державні дотації, субсидії. -виплата і кошторисне фінансування.
7) Відповідно до цільового призначення:
-виплати з/п працівникам бюджетних установ; -капітальне вкладення; -капітальний ремонт; тощо.
8) Залежно від рівня управління, тобто з урахуванням адміністративно-територіального поділу країни, видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки центрального бюджету і видатки місцевих бюджетів

117. Поясніть відмінності між видатками поточного бюджету і видатками бюджету розвитку.

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але визначається функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням

Так само як і у загальнодержавному бюджеті, у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Особливістю є те, що кошти бюджету розвитку можуть спрямовуватися на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності.

 

118. За якими ознаками класифікують бюджетні видатки? Назвіть і охарактеризуйте їх.Покажіть взаємозв’язок між державними і бюджетними видатками.

Видатки бюджету класифікуються за такими ознаками:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Державні видатки — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Сукупність всіх видів видатків держави складає систему державних видатків. В цю систему входять:

— видатки держави, що здійснюються з державного бюджету;

— видатки держави, що здійснюються з місцевих бюджетів усіх рівнів;

— видатки держави, що здійснюються з бюджетних та позабюджетних централізованих державних та місцевих фондів;

— видатки державних та комунальних підприємств, організацій та установ.

119. Склад і структура видатків державного бюджету, їх класифікація. Поточні видатки і видатки розвитку.

Державні витрати — це складова частина фінансових відносин, яка полягає у безперервному цільовому використанні державних грошових ресурсів, що накопичуються у:

— державному бюджеті та місцевих бюджетах;

— державних і місцевих бюджетних та позабюджетних фондах;

— власних фондах державних і комунальних підприємств, установ та організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансування державної та комунальної соціальної і культурної сфер, державних цільових програм, а також фінансування розширення виробництва окремих державних та комунальних підприємств, установ, організацій у відповідності з чинним законодавством держави.

Сукупність всіх видів видатків держави складає систему державних видатків. В цю систему входять:

— видатки держави, що здійснюються з державного бюджету;

— видатки держави, що здійснюються з місцевих бюджетів усіх рівнів;

— видатки держави, що здійснюються з бюджетних та позабюджетних централізованих державних та місцевих фондів;

— видатки державних та комунальних підприємств, організацій та установ.

Державні видатки здійснюються шляхом фінансування

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але визначається функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюджетній класифікації), економічним змістом та ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансування. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо грошових коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми вибору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юридичних факторів, велике значення мають економічні, які випливають з конкретних умов певного періоду.

120. Обґрунтуйте необхідність та критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Бюдж. с-ма-заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність усіх видів бюджетів країни. До складу Б.С. Ук-ни входять Держ. б-т У., республіканський б-т Авт. р-ки Крим і місцеві б-ти. Доходи і видатки між різними ланками бюдж. с-ми розмежовуються різним чином. Доходи Держ. б-ту -це ч-на централізованих фін. рес-сів дер-ви, які врегульовані відпов. нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи б-ту відображають екон. відносини дер-ви з підприємствами, установами, орг-ми,фіз. особами, які виникають в процесі стягнення бюдж. платежів. Доходи б-ту Ук-ни мають 2 чітких рівні-Державний та місцевий. Головним джерелом доходів б-ту є нац. доход. Основними методами,які використовуються органами держ. влади для перерозподілу нац. доходу і утвореня бюдж. доходів є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Як окрема екон. категорія, доходи місцевих б-тів виражають сферу екон. відносин сусп-ва, яка пов’язана з форм-ням, розподілом і використанням фін. рес-сів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих б-тів мають певну законодавчу базу- Конст-я У., З-ни У. "Про бюдж. с-му У.", "Про податкову с-му У.", "Про місцеве самоврядування в У."та ін. нормативні акти. Але незважаючи на наявність відпов. нормативної бази, до цього часу не напрацьовано чіткого мех-му перерозподілу бюдж. надходжень як у Держ., так і всередині місцевих б-тів. В з-ні "Про місцеве самоврядування в У."передбачено, що доходи місцевих б-тів формуються за рах. власних, визначених з-ном, джерел та закріплених у встановленому з-ном порядку загальнодерж. податків, зборів та ін. обов’язк. платежів. Доходи місцевих б-тів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Видатки б-ту як складова ч-на фін. категорії-б-ту є виразником витрат дер-ви на загальнодерж. рівні, необхідних для виконання дер-вою своїх функцій. Витрати виражають екон. відносини, на основі яких здійснюється процес використання ценралізованих коштів за напрямками, визначеними з-ном. Напрямки використання бюдж. видатків обумовлюються цілим рядом рядом факторів, основними з яких є:-утримання держ. установ;-функції дер-ви;-рівень розв-ку регіонів дер-ви;-зв’язки видатків із загальнодерж. б-ту і видатками із місцевих б-тів;-інші, які можуть мати вагоме значення в залежності від конкретної екон. і політ. ситуації в дер-ві. Видатки держ. б-ту регламентуються відповідною законодавчою та нормативною базою-З-ми У."Про бюдж. с-му У.", "Про Держ. б-т на поточний рік", Бюдж. класифікацією, поточними постановами ВРУ, Указами Пр-та У.,рішеннями Кабміну У. Ст.18 З-ну У."Про бюдж. с-му У."поділяє всі видатки б-тів всіх рівнів на 2 групи-поточні видатки та видатки розвитку. Поточні видатки-це витрати б-тів на фінансування мереж підприємств, орг-цій, установ та органів, які діють на початок бюдж. року, а також на фінансування заходів щодо соц. захисту н-ня та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В склад поточних видатків окремо виділяють вмдатки б-ту, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об’єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку-це витрати б-тів на фінансування інвестиц. д-ті, зокрема:фінансування капіт. вкладень виробничого-невиробничого призначення;фінансування структурної перебудови нар. госп-ва;субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Видатки місцевих б-тів відображають ті ж самі соц.-екон. відносини, що і видатки Держ. б-ту, але на місцевому рівні і з врахуванням регіональних особливостей. Видатки місцевих б-тів базуються на тих же законодавчих аактах, що і їхні доходи.

121. Бюджетна система України: визначення, основи побудови і критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і, відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою (за місцезнаходженням об’єкта фінансування), та розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований даний об’єкт фінансування).

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитись на основі двох методів. Перший — закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.

122. Бюджетна система: визначення, структура бюджетної системи України, принципи побудови.

Бюджетна система — відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм. Установлено два основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації. В Україні центральними є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня — сіл, селищ, міст, районів у містах.

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. При цьому взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох принципів:

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

123. Бюджетний процес: визначення, етапи. Опишіть схему бюджетного процесу відносно Державного бюджету України. Які етапи бюджетного процесу є функцією виконавчої влади, а які – функцією органів законодавчої влади?

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяль­ність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему країни. Учасниками бюджетного процесу є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Національний банк України, Рахункова палата та інші органи.

Можна виділити такі стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування, оскіль­ки виконується такий бюджет, який ухвалено. Завдання бюджетного планування:

- достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

- оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

- збалансування бюджету.

Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Бюджетним кодексом України і на державному рівні включає такі етапи та стадії: визначення основних напрямів бюджетної політики; підготовка й аналіз бюджетних запитів; схвалення проекту державного бюджету Кабінетом Міністрів; розгляд та прийняття державного бюджету Верховною Радою.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і Державним казначейством. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів і видатків. Цей документ складається після затвердження бюджету відповідно до підрозділів бюджетної класифікації, яка містить повну деталізацію

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Всі етапи виконує виконавча влада, крім розгляду проекту Закону про Державний бюджет України та прийняття рішення про затвердження Закону про Державний бюджет України і подання його на підпис Президенту України – це функція органів законодавчої влади (ВР України).

124. Поясніть взаємозв’язок між такими поняттями як «бюджетна система» та «бюджетний устрій».

Бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки
правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього
народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Бюджетна система – це заснована на економічних відносинах та юридичних нормах сукупність усіх видів та ланок бюджету країни, які об’єднані на єдиних принципах.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом країни.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи У