Тема 2: Загальне вчення про право

1. Поняття та ознаки права

2. Принципи права: поняття, значення, види

3. Функціональне призначення права

4. Співвідношення об’єктивного та суб’єктивного права

 

 

1. Поняття та ознаки права

Виникнення права як соціальної цінності пов’язано із системою соціальних трансформації, які відбувалися в суспільстві у додержавний період.

Серед цих трансформацій можна виокремити наступні:

1. Збільшення обсягів виробництва та диференціація суспільства на окремі класи, що потребувало впорядкування відносин власності, розподілу матеріальних благ тощо;

2. Зародження перших держав як засобів управління суспільством, що потребувало відповідних норм для забезпечення державного управління, формування державної казни, сплати податків тощо;

3. Посилення міжнародного фактору, що потребувало виконання оборонних функцій, організацію торгівельних відносин, правової регламентації міжнародних відносин;

4. Індивідуалізація людини як певної цінності (гуманність), що потребувало закріпленню певного статусу та охорони її інтересів;

5. Необхідність забезпечення порядку у суспільстві.

Підходи до визначення права право можливо охарактеризувати як:

1. Закріплені певним еталоном суб’єктів, тобто встановлення так званого зразка від поведінки, що закріплюється відповідними засобами юридично-технічного характеру.

2. Встановлення правил поведінки змістом яких є міра можливої та необхідної поведінки суб’єктів.

3. Встановлення системи норм, щодо змісту поведінки суб’єктів права та юридичної відповідальності за порушення цих норм.

Право як самостійно-юридична категорія визначається наявністю певних ознак:

1) Встановлюється або санкціонується державою, тобто мають державо-владний характер;

2) Функціонує в межах суспільства з метою урегулювання суспільних відносин;

3) Відображає волю певного суб’єкту – правотворця; (!?)

4) Має офіційний характер, залежить від офіційного волевиявлення правотворця;

5) Являє собою систему чітко визначених правил поведінки, що мають свою структуру та зміст;

6) Має обов’язковий характер;

7) Має письмову форму закріплення;

8) Встановлюється в порядку спеціальної процедури;

9) Передбачає поділ на систему суб’єктивних прав та юридичних обов’язків;

10) Має не персоніфікований характер;

11) Інституціональність права;

12) Об’єктивний характер;

13) Системність права;

14) Право характеризується диспозитивним методом реалізації (забезпечується засобами переконання заохочення та стимулювання).

ПРАВО – це система загальнообов’язкових правил поведінки, є самостійним різновидом соціальних засобів регулювання суспільних відносин, що встановлюються та функціонуються державою в особливому процесуальному порядку, та забезпечується державним примусом, має об’єктивний соціальний, системний та інституційний характер та залежить від рівня розвитку суспільства.

 

2. Принципи права: поняття, значення, види

ПРИНЦИПИ ПРАВА – це основні, загальні ідеї положення права, що є його основою, визначають сутність, зміст призначення та основні тенденції його розвитку а також відображають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин.

Ознаки:

1) Система ідей, що забезпечує можливість визначити сутність, зміст та призначення права.

2) Має спеціальне призначення, оскільки причиною її формування є об’єктивні потреби у розвитку суспільства.

3) Є динамічною категорії, що зумовлена розвитком суспільних відносин.

4) Це система положень, що закріплюється нормативно-правовими актами як на міжнародному так і на національному рівні;

5) Це система ідей, що забезпечує існування внутрішньо-стабільної, гармонійної правової системи.

6) Характеризується багато-проявним характером, що надає змогу виокремити різноманітні види принципів права.

7) Є засобами забезпечення єдності та впорядкованості права.