Види та способи зрошення в розсадниках 2 страница

· Ставок повинен розміщатись так, щоб до нього не потрапляли побутові стоки.

6.1.2. Селекційний відбір деревних рослин і насаджень для заготівлі насіння

Основним методом відбору є селекційний, який базується на проведенні штучного відбору рослин з особин, що сформувались в результаті природного добору внаслідок виживання організмів, генотип яких забезпечив їм максимальну адаптованість до умов оточуючого середовища. Природній добір відбувається без втручання людини під впливом умов зовнішнього середовища (грунтово-кліматичних, міжвидової та видової конкуренції, взаємовідношень з тваринами, комахами, грибними захворюваннями тощо). Чим більша адаптованість властива рослинним організмам, тим вірогіднішим є збереженість, стійкість і відновлюваність їх популяції – обєднання особин одного виду, яка заселяє певну територію, вільно перехрещується між собою і в тій чи іншій мірі ізольована від інших популяцій.

З метою створення нових форм деревних рослин застосовують штучний відбір, який як і природний базується на спадковості та мінливості рослинних організмів. Для штучного відбору, як правило, використовують рослини, що сформувались в результаті природного добору упродовж тисячоліть. В природних популяціях або інших насадженнях за фенотипічними ознаками (декоративністю, продуктивністю, урожайністю, стійкістю і т. п.) відбирають господарсько – цінні особини деревних рослин, які є вихідними для подальших селекційних робіт з підбору пар, схрещування і гібридизації.

Забезпечення насінням відповідного асортименту і якості для робіт з генеративного розмноження деревних рослин можливе за наявності постійної та тимчасової насіннєвої бази.

Організація постійної насіннєвої бази деревних рослин включає:

· проведення селекційної інвентаризації зелених насаджень різного призначення з метою виявлення та виділення найбільш декоративних за фенотипом, стійких деревних рослин і ценозів з високою генеративною здатністю;

· збереження генетичного фонду шляхом створення архівно – маточних плантацій, колекційних ділянок, генетичних банків насіння дерев і насаджень;

· генетичну оцінку місцевих та інтродукованих популяцій в популяційно – екологічних культурах, виділення нових форм і сортів;

· генетичну оцінку клонів і насіннєвого потомства, виділених декоративних форм і сортів деревних рослин;

· створення постійних насіннєвих плантацій різного походження (насіннєвого і вегетативного);

· закладання та формування насіннєвих і колекційних ділянок.

Поліпшене насіння. Його отримують на насіннєвих об'єктах, створених або сформованих на основі відбору за ознаками фенотипу кращих нормальних і плюсових дерев при вільному запиленні (дерева-запильники невідомі). Таке насіння не піддають випробуванню на потомство. До цієї категорії належать насіння, що зібране: а) з кращих (плюсових) дерев; б) в кращих (плю­сових) насадженнях або насіннєвих заказниках; в) на постійних насіннєвих ділянках, закладених у кращих нормальних насадженнях; г) на плантаціях, створених сіянцями або саджанцями, вирощеними зі сортового насіння, а також насінням з плюсових та елітних дерев (бук, дуб, екзоти та ін); д) на клонових насіннєвих плантаціях І покоління і родинних плантаціях.

Нормальне насіння заготовляють у нормальних насадженнях із задовільних за господарською цінністю та санітарним станом дерев. До даної категорії відносять насіння, зібране: а) на постійних (за винятком згаданих вище випадків) і тимчасових насіннєвих ділянках; б) з ростучих нормальних дерев окремих хвойних та листяних порід (сосна кедрова, ялиця, бук, дуб та ін.).

Гібридне насіння отримують шляхом схрещуванням різних видів (сортів) та екотипів порід на спеціальних плантаціях, яке забезпечує гетерозисний ефект.

Елітне насіння отримують на насіннєвих плантаціях шляхом перехресного запилення вегетативного потомства елітних дерев (тобто дерев, що отримали позитивну оцінку за насіннєвим потомством і на комбінаційну здатність) або шляхом контрольо­ваного запилення елітних дерев.

Безсортове насіння. Його збирають в насадженнях невідомого походження і тому не бажано використовувати для створення зелених насаджень.

6.1.3. Достигання насіння, облік врожаю, заготівля, приймання та переробка насіннєвої сировини

Про ступінь стиглості насіння (плодів) найбільш точно свідчать його зовнішні ознаки. Розрізняють дві фази стиглості насіння: фізіологічну зрілість та урожайну (морфологічну) стиглість. Фізіологічна зрілість наступає до завершення процесу формування насіння (розвитку зародку та ендосперму). В той же час фізіологічно зріле насіння здатне проростати. Проте визначення фази фізіологічної зрілості насіння ускладнюється тим, що її ознаки індивідуальні для кожної породи. Здатність фізіологічно зрілого насіння проростати і давати нормальні сходи має неабияке практичне значення, особливо, для насіння з тривалим (глибоким) органічним насіннєвим спокоєм.

Після завершення процесів формування насіння наступає морфологічна (урожайна) стиглість, яка у багатьох деревних рослин збігається з часом відокремлення його від материнської особини (береза, верба, тополя, дуб, бук, жовта акація та ін.). Насіння зібране після досягнення фази морфологічної стиглості краще зберігається, а насіння заготовлене у фазі фізіологічної зрілості дозволяє значно скоротити термін їх стратифікації або взагалі її не проводити.

Велике значення для заготівлі насіннєвої сировини з дерев, чагарників, насіннєвих плантацій та зелених насаджень має прогноз і попередній облік їх плодоношення (насіннєношення) та врожаю.

Прогноз врожаю насіння може бути довгостроковим (за рік – два до заготівлі насіннєвої сировини) і короткостроковим (упродовж вегетаційного періоду). При довгостроковому прогнозуванні враховують періодичність плодоношення, метеорологічні умови, родючість грунту, динаміку розвитку шкідливих комах тощо.

При короткостроковому прогнозі майбутнього врожаю проводять фенологічні спостереження як мінімум упродовж трьох фаз розвитку генеративних органів: цвітіння, утворення зав’язі, формування плодів за три-чотири тижні до їх повного достигання.

В останній фазі фенологічних спостережень майбутній урожай можна прогнозувати візуально за 6-бальною шкалою В.Г.Каппера для дерев і 3-бальною шкалою – для чагарників. За 6 – бальною шкалою для дерев: 5 балів – дуже гарний урожай (рясне плодоношення дерев на просторі, узліссі і в насадженнях); 4 бали – гарний урожай (рясний урожай дерев окремо стоячих і на узліссі та гарний урожай дерев у насадженнях); 3 бали – середній урожай (гарний урожай на вільно ростучих деревах та узліссі і середній у насадженнях); 2 бали – слабкий урожай (середній урожай на вільно ростучих деревах та узліссі і слабкий у насадженнях); 1 бал – дуже слабкий урожай (незначний урожай на вільно ростучих деревах і на узліссі та мізерний у насадженнях); 0 балів – неурожай (урожай, як такий відсутній на деревах як вільно ростучих, так і в насадженнях). За шкалою для чагарників: 3 бали – гарне плодоношення (практично всі кущі плодоносять); 2 бали - середнє плодоношення (плодоносить половина кущів); 1 бал – погане плодоношення (плодоносять лише поодинокі кущі).

Прогнозувати майбутній урожай дуба, липи та інших порід на південному заході України можна за кількістю плодів або насіння на пробних гілках завдовжки 1 м. За цим способом з 10-20 плодоносних дерев зрізують по 7-10 гілок з різних частин крони і на них підраховують кількість плодів або насіння. За середньою кількістю плодів на 1 м гілки за шкалою П. Раца можна передбачити яким буде врожай (табл.6.22).

Таблиця 6.22

Фрагмент шкали П. Раца з оцінки майбутнього врожаю деревних рослин за кількістю плодів (зав’язі) на 1 м гілки

В практиці лісонасіннєвої справи для обліку врожаю насіння застосовують такі способи: суцільного обліку на пробній площі; модельних дерев; середнього модельного дерева; обліку за опалими плодами та ін. Перші три способи передбачають збір плодів з ростучих або зрубаних дерев на певній за розміром площі, з окремих модельних дерев (середнього або певного числа і габітусу) з наступним переведенням за масою зібраного насіння на врожай на 1 га насіннєвої плантації або іншого об’єкта насіннєвої бази. Спосіб обліку врожаю насіння за опалими плодами базується на визначенні маси опалого насіння в спеціальні приймачі (насіннєміри) або на певну площу і подальшого обчислення врожаю дерев на площі.

Масову заготівлю насіннєвої сировини розпочинають після досягнення насінням фізіологічної зрілості або урожайної стиглості (табл. 6.23). Краще збирати насіння урожайної стиглості, оскільки воно відрізняється більш високою схожістю і краще зберігається. У разі коли насіння по досягненні урожайної стиглості одразу опадає на землю або розлітається (тополі, берези, окремі види клену, верби та ін.) і тим самим ускладнюється його збір, заготівлю насіннєвої сировини проводять у фазі фізіологічної зрілості.

Важливим показником стиглості насіння та орієнтиром для встановлення часу його збору є морфологічні ознаки. Ознакою досягнення зрілості у насіння ялини та сосни є побуріння шишок, берези - ламання сережок під час згинання, у дуба – побуріння жолудів, у липи – сіріння і побуріння зелених горішків, у бруслини бородавчатої, осики і тополь – початок розкриття коробочок, у клена гостролистого – набуття крилатками буро – коричнюватого забарвлення, а у граба – зеленувато – сірого забарвлення насіння тощо.

За часом збору насіннєвої сировини деревні рослини умовно об’єднуються у такі групи:

· породи, насіннєву сировину яких збирають весною (головним чином у травні) - осика, тополі, верби, берест, клен сріблястий та деякі ін.;

· породи, заготівлю насіння яких здійснюють влітку - береза звисла, акація жовта, скумпія, шовковиця, вишня, бузина червона;

· породи з літньо – осіннім терміном збору насіння – ялина та ялиця сибірські, модрина даурська і сибірська, сосна кедрова, черемха;

· породи з осіннім збором насіннєвої сировини - береза пухнаста, дуб звичайний, червоний і скельний, бук, граб, клен гостролистий і явір, ясен звичайний, горобина, крушина, кизил, ліщина, терен, калина, ялівець та багато ін.;

· породи з осінньо – зимовим терміном заготівлі насіння – липа дрібнолиста, сосна і ялина звичайні, модрини європейська та Сукачова.

Час заготівлі насіннєвої сировини необхідно уточнювати і корегувати в залежності від погодних умов, які суттєво впливають на термін дозрівання насіння. Тому перед початком масової заготівлі насіння здійснюють попереднє обстеження об’єктів насіннєвої бази.

Таблиця 6.23