Етапи становлення деревного розсадництва 2 страница

В останні роки спостерігається тенденція організації розсадників – садових центрів, які об’єднують декоративні розсадники різних спеціалізацій і виконують усі функції по забезпеченню потреб садово-паркового будівництва і ландшафтного дизайну: розмноження і вирощування садивного матеріалу, його реалізацію, проектування, озеленення і догляд за садово-парковими об’єктами.

В залежності від терміну діяльності декоративні розсадники бувають тимчасові та постійні.

Тимчасові закладають на період будівництва великих парків, як правило, на їх території або поблизу них. Головним завданням тимчасових розсадників є дорощування і формування садивного матеріалу, отриманого з інших розсадників або місць, асортимент якого відповідає дендрологічному проекту парку. Кількість таких розсадників незначна. По завершенні зеленого будівництва тимчасові розсадники включають в одну із зон парку або зменшують їх площу до незначних розмірів, а їх території використовують з метою виробництва садивного матеріалу для ремонту існуючих насаджень.

Постійні декоративні розсадники з тривалістю функціонування понад 5 років більші, у порівнянні з тимчасовими, за розмірами і закладають їх, як правило, в районах з стійким попитом на садивний матеріал для озеленення. Тому при вирішенні питання про розміри розсадника важливо знати основні місця та обсяги збуту його продукції. Бажано аби організація нових підприємств здійснювалась з урахуванням максимального наближення виробництва садивного матеріалу до об’єктів озеленення. Багаторічна практика показала, що значно кращі результати отримують у разі використання садивного матеріалу, який вирощено в грунтово-кліматичних умовах ідентичних тим, в яких здійснюються роботи з озеленення.

В даний час в Україні функціонує мережа розсадників ряду відомств і різних форм власності. Характерною рисою часу є різке збільшення числа приватних розсадників.

В залежності від значення декоративні розсадники поділяють на розсадники місцеві, обласні та державні.

Місцеві розсадники покликані забезпечувати потребу у садивному матеріалі міста, населених пунктів, або об’єктів озеленення при яких вони створені. Окрім них існує мережа базових декоративних розсадників різних міністерств і відомств.

Розсадники обласного значення обслуговують об’єкти, населені пункти певного регіону, а на розсадники державного значення покладаються завдання масового розмноження і вирощування найбільш цінного і рідкого асортименту садових форм деревних рослин для постачання вихідного матеріалу іншим спорідненим підприємствам, узагальнення та розповсюдження передового досвіду вирощування садивного матеріалу, проведення селекційно – випробувальних робіт.

В останні роки інтенсивно йде становлення приватного розсадництва, яке активно опановує новітні технології виробництва сучасних видів садивного матеріалу широкого асортименту квітково - декоративних деревних і трав’янистих рослин.

Вивчення попиту об’єктів і територій району обслуговування розсадника має важливе значення під час вибору асортименту вирощуваних порід, складання плану обсягів виробництва садивного матеріалу та розрахунку площі розсадника.

За розмірами площі зайнятої культурами декоративних рослин розсадники поділяють на:

· малі (до 5 га);

· середні (від 5 до 20 га);

· великі (понад 20 га).

Донедавна, за існування тільки державних за формою власності розсадників, до малих відносили підприємства з площею до 25 га, середніх - до 100 і великих – понад 100 га.

Г. Крюссман (1997) за специфічними ознаками діяльності виділяє такі розсадники:

· неспеціалізовані з широким асортиментом вирощуваних декоративних культур і видів садивного матеріалу;

· вузькоспеціалізовані (відкриті розсадники троянд, бузку інших видів з широкою палітрою їх форм і сортів);

· розсадники з вирощування та реалізації дичок і підщеп для виробництва щеплених саджанців декоративних і плодових деревних рослин;

· розсадники з розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу. Основною їх продукцією є сіянці та укорінені живці, які вони реалізують розсадникам, що займаються їх дорощуванням і формуванням;

· розсильні розсадники. В зв’язку з поширенням Internet каталогів різної продукції стала можливою купівля та реалізація товарів, в т. ч. і садивного матеріалу, за допомогою нових технологій. Такі розсадники відправляють власний або придбаний в інших підприємствах матеріал покупцю поштою або спеціальними видами транспорту;

· експертні розсадники. Більшість їх в Європі сконцентровані в Голландії, передусім у Боскооні. Одночасно з вирощуванням садивного матеріалу вони проводять ретельні маркетингові дослідження продукції розсадників Голландії та інших країн, завдяки чому їх діяльність значно впливає на процеси ціноутворення садивного матеріалу і напрямки розвитку розсадництва в Європі;

· федеральні німецькі розсадники – державне об’єднання підприємств, які вирощують садивний матеріал за певними правилами з визначеною якістю. Садивний матеріал таких розсадників має свою відому товарну марку.

Види садивного матеріалу. Основною метою діяльності розсадників, як вже зазначалось вище, є виробництво стандартного декоративного, плодового і лісового садивного матеріалу.

Згідно прийнятої термінології під садивним матеріалом (СМ) розуміють – цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного озеленення населених місць садово-паркового будівництва, лісовідновлення і лісорозведення, створення лісомеліоративних насаджень, закладання плодових садів тощо.

Розрізняють такі види садивного матеріалу квітково-декоративних рослин:

· насіння – генеративні органи деревних рослин;

· дичок – молода деревна рослина переважно природного походження віком 2-5 років, яку використовують головним чином, для лісовідновлення (не плутати з плодовими дичками, які вирощені в розсадниках також без пересаджування з насіння плодових деревних рослин 1-3 річного віку і призначені для щеплення на них культурних сортів);

· сіянець – молода деревна рослина віком 1-3 роки, вирощена з насіння без пересаджування і призначена для садіння на лісокультурні площі (лісові) або в шкільне відділення розсадника для дорощування та виробництва декоративних і плодових саджанців (сіянці лісові, плодові та декоративні);

· саджанець – деревна рослина вирощена шляхом пересаджування (перешколювання) сіянця або дорощування в шкілці живця (не укоріненого або укоріненого). Лісові та плодові саджанці переважно 2-4-річні, а декоративні – 3-12-річні та старші;

· живець – вегетативна частина рослини (стебла, кореня, листка), що використовується для садіння безпосередньо на лісокультурну площу або отримання садивного матеріалу інших видів (живцевих та щеплених саджанців). Живці поділяють на стеблові, листкові та кореневі.

Для озеленення і садово – паркового будівництва, як уже зазначалося, головним чином використовується великомірний садивний матеріал – саджанці різних видів, які за своїми специфічними особливостями та ознаками можна класифікувати за:

· призначенням;

· походженням;

· розмірами та віком;

· особливостями вирощування та формування;

· швидкістю росту і термінами досягнення кондиційних розмірів.

 

За призначенням саджанці поділяють на:

· лісові та лісопаркові для лісокультурних цілей і створення лісопарків (переважно насіннєвого походження, 2-4 річного віку і висотою 0,6-1,2 м, некороновані із відкритою або закритою кореневою системою);

· декоративні для озеленення і садово-паркового будівництва (насіннєві, живцеві, щеплені, віком від 2 до 12-16 і більше років, як правило кроновані із відкритою або закритою кореневою системою);

· плодові, для створення нових і ремонту існуючих садів (щеплені, переважно кроновані, віком 2-3 роки).

 

В залежності від походження саджанці поділяють на:

· насіннєві, отримані шляхом дорощування сіянців і самосіву (дичок);

· живцеві, вирощені з стеблових, кореневих, листкових живців;

· регенеранти, отриманні шляхом мікроклонального розмноження з клітин і тканин рослин;

· щеплені – отриманні в результаті трансплантації прищепи бажаних форм, сортів або видів рослин на підщепі.

 

В залежності від розміру і віку саджанці поділяють на:

· маломірні (висота 0,4-1,0 м, вік 2-4 роки);

· середні (висота 1-2,5 м, вік 3-8 років;

· великомірні (висота 2,5-5,0 м, вік 6-12 років;

· дерева (висота понад 5 м, вік 12 років і більше.

 

В залежності від особливостей вирощування і формування надземної частини і кореневої системи рослин розрізняють саджанці:

· кроновані;

· некороновані;

· з відкритою кореневою системою;

· із закритою кореневою системою.

 

В залежності від швидкості росту саджанців і терміну досягнення ними кондиційних розмірів виділяють деревні рослини:

· швидкорослі, саджанці яких досягають товарних кондицій (можуть бути використані для озеленення) у І шкілці упродовж 3-4 років вирощування (тополі, верби, акація біла та рожева, береза, гледичія та інші);

· помірнорослі, саджанці яких вирощуються 6-8 років і сягають товарних кондицій у ІІ шкілці (клени, горобина, черемха, ясени, платан, дуб червоний та інші);

· повільно рослі, саджанці, яких вирощуються в шкілках 8 і більше років, які сягають товарних кондицій у ІІ-ІІІ шкілках (каштан кінський, дуб звичайний та його форми, шпилькові, липи, бук, граб та інші);

· чагарники з терміном вирощування 2-3 і більше (живоплоти, окремі архітектурні форми) років.

В сучасних умовах, з постійно зростаючими темпами і обсягами озеленювальних робіт, використання новітніх методів зеленого та ландшафтного будівництва, значно зросла роль садивного матеріалу із закритою кореневою системою, рослин – регенерантів отриманих шляхом клонального мікророзмноження, а також великомірних, або так званих елітних дерев віком 12-30 років. Цінність такого садивного матеріалу полягає у можливості використання його практично впродовж усього року (із закритою кореневою системою), застосування методів генної інженерії з метою вирощування рослин з бажаними декоративними властивостями (рослини - регенеранти) і отримання бажаного ефекту в максимально стислі строки (дерева).

 

1.3. Основи організаційно-господарського облаштування декоративних розсадників

1.3.1. Структура розсадників

В багаторічній практиці виробництва садивного матеріалу декоративних дерев і чагарників в основу організації розсадництва покладено принцип роздільного вирощування окремих видів садивного матеріалу. Тому довготривале планомірне вирощування різного за видами, віком, асортиментом і кондиціями садивного матеріалу потребує організації в розсадниках спеціальних функціональних частин. З цією метою територію розсадника розділяють на окремі підрозділи: відділи, відділення і шкілки.

Структура конкретного розсадника може мати свої особливості та включати або не включати ті чи інші підрозділи. Вона залежить від:

1. Розмірів розсадника та обсягів виробництва;

2. Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;

3. Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.

Як правило, в структурі сучасних декоративних розсадників можна виділити дві основні частини: виробничу (продуктивну) і допоміжну (рис. 1.1).

До виробничої частини належать підрозділи розсадника, на яких зосереджено роботи безпосередньо пов’язані з цільовим призначенням: розмноженням, вирощуванням і формуванням садивного матеріалу.

Виробнича частина декоративного розсадника може включати такі три підрозділи:

- відділ розмноження деревних рослин;

- відділ вирощування та формування дерев і чагарників;

- маточний відділ.

Такий поділ має важливе організаційне та агротехнічне значення. Маточний відділ слугує для заготівлі вихідного генеративного (насіння) і вегетативного (відсадки, живці) матеріалу для розмноження деревних рослин. У відділірозмноження садивний матеріал проходить перші етапи свого розвитку, пов’язані з формуванням кореневої системи та утворенням і розвитком наземної частини рослин. Запорукою успішного розмноження і отримання стандартного, міцного, добре розвиненого маломірного садивного матеріалу придатного для пересаджування у відділ формування і подальшого його вирощування є наявність у відділі посівноговідділення, яке може бути організоване як у закритому, такіувідкритому грунті(з окультуреними родючими ґрунтами та належним водозабезпеченням для вирощування сіянців), відділення живцювання з теплицями і парниками для вирощування сіянців окремих порід у закритому ґрунті, укорінення зелених і здерев’янілих живців та приміщенням для зимового щеплення. При значній питомій вазі деревних рослин, які розмножуються в закритому ґрунті у розсаднику не обійтись без відділення адаптування і дорощування маломірного садивного матеріалу.

Одно-дворічні, рідше трьохрічні рослини (сіянці, укорінені живці) з відділу розмноження, з метою подальшого вирощування, пересаджують в шкілкивідділу вирощування та формування декоративного садивного матеріалу. Основними завданнями робіт, що проводяться у цьому відділі є дорощування саджанців до досягнення ними товарних кондицій та формування наземної частини і кореневої системи деревних рослин.

Рис. 1.1. Структура деревного декоративного розсадника

 

 

Відділи

 

 

Відділ розмноження. В залежності від асортименту вирощуваних дерев і чагарників та прийнятих способів розмноження у відділі можуть функціонувати такі відділення:

· посівне, в якому з насіння вирощують одно – двохрічні, рідше трьохрічні сіянці деревних рослин. У відділенні може бути пікірувальна ділянка;

· живцювання, яке призначене для продукування маломірного вихідного садивного матеріалу – укорінених живців декоративних дерев і чагарників, шляхом укорінення їх в закритому або відкритому грунті;

· адаптування і дорощування, в яке пересаджують укорінені в закритому грунті живці або вирощені в теплиці сіянці з метою їх пристосування до умов відкритого грунту.

Відділ вирощування та формування. У шкілках відділу (рис. 1.2) продовжують вирощування і формування садивного матеріалу до досягнення саджанцями необхідних товарних кондицій. Шляхом пересаджувань, які називають шкілкуванням, у саджанців формують компактну, добре розвинену кореневу систему. При цьому 3 – 4-річні саджанці з першої шкілки пересаджують в другу, а після 3 – 4 (шпилькових 6 - 8) років дорощування їх, при необхідності подальшого формування - з другої в третю. Кожне пересаджування при цьому супроводжується поступовим збільшенням площі живлення рослин.

В першій виділяють такі шкілки: шпилькових саджанців, саджанців деревних рослин насіннєвого походження, саджанців чагарників, щеплених саджанців декоративних форм і плодових дерев (в окремих розсадниках плодова шкілка може функціонувати як самостійний підрозділ), дерев і чагарників архітектурних форм тощо.

Значна частина саджанців швидкорослих дерев і більшість чагарників сягають встановлених кондицій вже в першій шкілці і після викопування підлягають реалізації. Не реалізовані саджанці з першої шкілки, а також саджанці помірно – та повільнорослих порід пересаджують в другу шкілку з метою продовження їх формування та дорощування до необхідних розмірів. Інколи в другу шкілку пересаджують окремі рослини з відділу розмноження, зокрема, з відділень живцювання та адаптування, відводкових плантацій тощо.

У них продовжують формування штамба у дерев і, як правило, закладають та формують їх крону, а також завершують формування чагарників, більшість яких реалізують. В другій шкілці, в окремих випадках, закладають спеціальні відділення (шкілки) саджанців дерев і чагарників архітектурних форм і живоплотів (рис 1.3).

В третю шкілку пересаджують саджанці вирощені у другій шкілці, рідше в першій, для подальшого вирощування дерев упродовж 4 – 6 і більше років.

 

Рис. 1.2. Загальний вигляд шкільного відділення відділу

вирощування і формування декоративного розсадника

 

Рис.1.3. Шкілка дерев і чагарників архітектурних форм

Як і в третю шкілку, в шкілку дерев і чагарників архітектурних форм пересаджують саджанці з другої або третьої шкілок з метою вирощування садивного матеріалу декоративних дерев з певними формами крон: плакучими, кулястими, пірамідальними, розлогими або живоплотів різних форм і розмірів. Архітектурні форми дерев і чагарників використовують, головним чином, для солітерних та інших посадок, під час озеленення проспектів, бульварів, вулиць і площ міста та ремонту існуючих зелених насаджень. В останніх двох шкілках вирощені саджанці-дерева викопують з грудкою ґрунту. Іноді у великих за розмірами розсадниках з великим обсягом виробництва великомірного садивного матеріалу шкілку архітектурних форм дерев і чагарників виділяють в окремий відділ.

В сучасних розсадниках Голландії, Німеччини, Франції, Великобританії, США, Польщі та інших країн у відділах формування значну площу займає специфічний підрозділ з виробництва декоративних саджанців із закритою кореневою системою або так званої контейнерної культури декоративних деревних рослин в горщечках і контейнерах різної ємності. Він включає: площадку для приготування субстрату, цех з контейнерування та переконтейнерування рослин, зрошувальна мережа і відповідно обладнаний полігон для вирощування садивного матеріалу в ємностях.

Маточний відділ. В склад цього відділу входять такі відділення:

· плантаційне (насіннєві, живцеві та відводкові плантації), яке є основною базою для отримання вихідного матеріалу для подальшого виробництва декоративного, плодового або лісового садивного матеріалу;

· колекційне, яке може виконувати різні функції: бути маточником для насіннєвого і вегетативного розмноження видів деревних рослин, які займають незначну питому вагу в розсаднику, але представляють особливий інтерес оскільки є унікальними садовими формами з декоративної точки зору; виконувати роль зібрання – колекції видів деревних рослин (розарії, сирінгарії тощо); слугувати базою для проведення науково-дослідної та селекційної роботи з виведення нових форм і сортів декоративних рослин та моніторингу за станом і розвитком інтродукованих порід; бути експозиційно – виставковим центром можливих варіантів використання продукції розсадника;

· декоративних плодово – ягідних культур, яке служить для отримання вегетативного і насіннєвого садивного матеріалу, заготівлі плодів плодово-ягідних культур.

Окрім вище згадуваних відділів, у виробничій частині потужних або спеціалізованих розсадників великих міст, нерідко організовують відділ квітникарства та газонних трав. В ньому виділяють два відділення: квітників і газонних трав. Відділення квітників має свою специфічну організацію, яка включає три взаємопов’язані частини: культурозміну в оранжереях (теплицях); рамозміну в парниках і сівозміну у відкритому ґрунті.

 

Рис. 1.4. Загальний вигляд полігону з контейнерною культурою

 

Рис.1.5. Склад готової до відправки продукції розсадника

 

Відділення газонних трав може бути самостійним або входити до інших виробничих частин розсадника. В останньому випадку газонні трави слугують не тільки як насіннєві маточники, а і як грунтополіпшуючі попередники в сівозмінах відділень.

До допоміжної частини розсадника належать підрозділи, які забезпечують необхідні умови функціонування структур безпосередньо пов’язаних з виробництвом різних видів декоративного садивного матеріалу (відділи розмноження, формування, маточний).

Вона включає: господарські площі та споруди, мережу доріг, захисні лісові насадження (полезахисні лісосмуги), живопліт, водойму та зрошувальну систему (мережу), площадку для приготування субстрату, прикопувальну ділянку, насіннєсховище, складські та спеціальні приміщення для зберігання добрив, отрутохімікатів і готової продукції (рис.1.5), резервний клин тощо.

На господарській площі в центрі розсадника розташовують контору – офіс розсадника, гаражі, складські та інші спеціальні (холодильники) приміщення. Житловий сектор (садибу, гуртожиток) і приміщення відділу реалізації, як правило, виносять за межі розсадника та розміщують її поблизу в’їзду на його територію. Особливі вимоги до розташування на території розсадника складських приміщень для зберігання добрив, паливно – мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту деревних рослин та інших агресивних, з точки зору безпеки життєдіяльності людини, середовищ. Вони розміщуються відповідно до діючих вимог охорони праці та техніки безпеки.

Належні умови для функціонування виробничих частин розсадника забезпечують такі відділи: адміністративний, механізації робіт та енергетики, реалізації готової продукції, допоміжних виробництв та інші, які можуть бути організовані для забезпечення нормальної діяльності підприємства.

До адміністративного відділу належать: різні служби, починаючи від дирекції, бухгалтерії та закінчуючи охороною.

Відділ механізації робіт та енергетики включає машини, механізми та іншу техніку, зрошувальну, електричну і теплову мережу (електропідстанцію, котельну, тощо), які задіяні в обслуговуванні виробничих потреб розсадника.

Відділ допоміжних виробництв організовують, як правило, на великих розсадниках з метою забезпечення цілорічної зайнятості роботою штатних працівників та потреб розсадника в необхідних супутніх матеріалах і товарах (горщечках, контейнерах, компостах, субстратах і т. п.).

Відділ реалізації готової продукції окрім згадуваного вище реалізаційного павільйону(1.6) зі складськими приміщеннями може мати експозиційну ділянку (рис.1.7) з виставковими екземплярами і прикладами використання садивного матеріалу в озелененні та рекламно-маркетингову службу.

Рис. 1.6. Реалізаційна ділянка декоративного садивного

матеріалу із закритою кореневою системою

 

Рис. 1.5. Декоративні дерева та чагарники на експозиційній

ділянці

1.3.2.Основи організації постійного розсадника

Необхідність організації нового декоративного розсадника визначається забезпеченістю потреб регіону у садивному матеріалі для садово-паркового та ландшафтного будівництва, яка залежить від темпів озеленювальних робіт і перспективи їх розвитку та потужністю існуючих розсадників. Тому остаточне рішення приймають після ретельного вивчення та оцінки стану розсадництва і порівняння можливих варіантів та сценаріїв розвитку робіт з озеленення в перспективі.

Безпосередньо організація постійного розсадника, після обґрунтування і прийняття рішення про його створення, передбачає виконання наступних специфічних робіт:

1. Складання (розробку) виробничого завдання та його обґрунтування;

2. Розрахунок виробничих і допоміжних площ розсадника;

3. Вибір місця під розсадник та розробка плану організації його території;

4. Розробку проекту організаційно-господарського плану розсадника;

5. Перенесення проекту організації території розсадника з плану в натуру;

6. Будівництво необхідних споруд, обладнання та оснащення розсадника.

Для сучасних умов характерною є тенденція створення декоративних розсадників приватними підприємцями. Дана тенденція обумовлена високою рентабельністю розсадництва, значним попитом на декоративний садивний матеріал і наявністю придатних площ, незадіяних в сільськогосподарському та інших виробництвах. В таких випадках, при наявності певної території придатної для закладання декоративного розсадника, перші два етапи робіт проводять в зворотному напрямку: спочатку організовують територію, а вже потім за фактичними розмірами продукуючих площ розробляють виробниче завдання – щорічний план.

Виробниче завдання розсадника на щорічний відпуск садивного матеріалу визначається потребою регіону обслуговування в різних видах декоративного садивного матеріалу. При визначенні орієнтовної потреби враховують пересічні обсяги нового зеленого будівництва, робіт з реконструкції та ремонту існуючих зелених насаджень. Важливим показником, який обов’язково враховують, є реальний стан ринку декоративного садивного матеріалу в регіоні та за його межами.

При проведені розрахунку потенційної потреби у декоративному садивному матеріалі саджанців дерев і чагарників для садово–паркового будівництва в регіоні, перспективну площу озеленення розподіляють на такі категорії: