Соціально-економічний розвиток: спроби реформування економіки УРСР в 1954-1964 роках

Час від 1953 до 1964р. увійшов в історію Радянського Союзу, і України зокрема, під назвою „хрущовська відлига”.

 

„Відлига” – період в історії СРСР, який характеризувався відходом від сталінської тоталітарної системи та спробою її реформування у напрямку лібералізації, демократизації та гуманізації. Термін „відлига” з’явився у зв’язку з виходом у 1954 р. повісті Іллі Еренбурга „Відлига”

 

1949 року на ХІХ з’їзді Всеросійську комуністичну партію більшовиків перейменовано в КПРС (Комуністичну партію Радянського Союзу). Провідну роль в означеному партійному осередку відігравали Молотов, Каганович, Ворошилов, Мікоян, Маленков, Хрущов, Берія і Булганів. По смерті Сталіна (1953 р.) боротьба за крісло вождя розгорнулась між Берією, Хрущовим і Маленковим. Л.П.Берія, будучи міністром внутрішніх справ і першим замісником Голови Ради Міністрів СРСР, контролював діяльність репресивних органів. Обрання на верховну владу Берію, означало продовження політики Сталіна. Ця обставина забезпечила успіх М.С.Хрущову, якого на вересневому 1953 року Пленумі ЦК КПРС обрали Першим секретарем ЦК.

Загальні характеристики системи, яку залишив по собі Й.Сталін:

· одержавлена економіка;

· централізоване управління та адміністративно-командні методи господарювання;

· неекономічні методи досягнення результатів в економіці;

· низький рівень життя населення;

· відсутність демократії: тоталітаризм;

· масові репресії.

Заходи по відновленню прав репресованих та подолання антидемократичних тенденцій у керівництві державними справами носили поступовий характер:

· навесні 1953 року порушено питання про необхідність припинення „політики культу особи”, яку визначено „шкідливою та антимарксистською”;

· влітку 1953 року ініційовано роботу комісії з реабілітації невинно засуджених;

· восени 1953 року ліквідовано органи масових чисток: військові трибунали військ та особливу нараду МВС;

· 1954 року започатковано роботу Комісії Президії ЦК КПРС з розслідування справ часів „великого терору” (1937-1939 рр.);

· у квітні 1954 року зі складу МВС виведено КДБ СРСР, штат якого підлягав значному скороченню.

Зміни, що відбувалися в УРСР:

· припинено ідеологічні кампанії проти інтелігенції;

· на інструктивно-рекомендаційному рівні уповільнено процес русифікації;

· ревізовано принцип призначення на керівні посади: віддавалась перевага місцевим кадрам;

· змінено характер підпорядкування з союзного на республіканське для декількох тисяч підприємств та організацій УРСР.

На ХХ з’їзді КПРС (1956 рік) М.Хрущов розвінчує культ особи Й.Сталіна, політику якого визначено хибною і злочинною. Таємна доповідь М.Хрущова „Про культ особи та його наслідки” залишалася засекреченою в СРСР до 1989 року. Реакцією на означену доповідь стала постанова ЦК КПРС від 30 червня 1956 року „Про подолання культу особи та його наслідків”. Слід зауважити: доповідь жодним своїм пунктом не піддавала сумнівам політику партії. Початок терору датовано 1934 роком, що виключало з переліку злочинів політичної системи насильницьку колективізацію, голодомор 1932-1933 рр. Одного героя - Сталіна, замінено іншим – Леніним.

Змін вимагала і економіка, оскільки у 50-ті роки в усьому світі розгорнулася науково-технічна революція (НТР), яка характеризувалася широким впровадженням у матеріальне виробництво нових технічних розробок, інтенсифікацією технічних процесів, механізацією та автоматизацією. Але централізована система управління народним господарством стримувала своєчасне впровадження досягнень НТР.

З метою зменшення централізації в управлінні виробництвом, М.Хрущов, Перший секретар ЦК КПРС і головний реформатор, від 1953 року започатковує скорочення кількості всесоюзних міністерств і делегує частку економічної влади на республіканський рівень. Якщо у 1950 році в УРСР 65% всього виробництва було підпорядковано центру, то у 1956 році ця частка зменшилася до 24%. Триває впровадження нових технологій, посилюється підтримка та стимулювання новаторських та раціоналізаторських пропозицій. Частина наукового потенціалу СРСР була переорієнтована на вирішення проблем промисловості: перед науковими закладами поставлено завдання вирішувати конкретні господарчі проблеми. Вищеозначені зміни посприяли появі енергозберігаючих технологій, розвитку фундаментальних досліджень. Результатами такої діяльності були: запуск Радянським Союзом у 1957 р. першого супутника та політ у 1961 р. у космос Ю.Гагаріна.

31 травня 1957 року сесія Верховної Ради УРСР прийняла закон „Про дальше вдосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в Українській РСР”, який став основою до всезагального реформування економіки. Цим законом замість старої міністерсько-вертикальної системи вводилася нова територіально-горизонтальна система управління, заснована на Радах народного господарства (Раднаргоспи).

Організація Раднаргоспів дала певний ефект:

· скорочено понад 92,5 тисяч посад адміністративно-управлінського апарату;

· закрито сотні дрібних підприємств, які дублювали одне інше;

· ліквідовано ряд міністерств, прискорено процес технічної реконструкції значного ряду підприємств;

· металурги освоїли виплавку високоякісної сталі, яка відповідала світовим стандартам;

· у багатьох містах України тривало будівництво підприємств машинобудівної галузі: Дніпропетровськ, Кременчуг, Херсон, Запоріжжя, Львів, Миколаїв;

· 1962 року в УРСР введено в експлуатацію першу чергу магістрального нафтопроводу „Дружба”, яким через українські землі нафта постачалася до Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Угорщини;

· спостерігалися певні досягнення в соціально-побутовій сфері: 1956-1965 рр. в експлуатацію введено понад 183 тис. кв. м. житлової площі, що значно покращило умови життя в УРСР.

У жовтні 1961 року ХХІІ зїзд КПРС прийняв Третю програму партії, яка проголошувала стратегію побудови комунізму за 20 років, тобто до 1980 року. Але конфронтація між двома системами та гонка озброєнь призвели до дисбалансу в економіці, нарощування потенціалу важкої промисловості за рахунок легкої та харчової.

У 1961 році проведено грошову реформу, але вона справила негативний вплив на життєвий рівень населення. Її мета – зміна загального масштабу цін і зарплат: зменшення у 10 разів. Реформа викликала деяке підвищення, хоча і у новому масштабі, роздрібних цін на продукти і товари широкого вжитку, по-різному вплинула на матеріальний рівень сільського жителя і міського. Якщо виробники сільгосппродукції за рахунок підвищення закупівельних цін покращили свої статки, то для робітництва і інтелігенції така реформа стала ударом по їх бюджету. Місто переживало перебої у продовольчому постачанні. Саме означена обставина спричинила народні протести.

Висновок. Система Раднаргоспів, яка зміцнювала економічну самостійність УРСР і сприяла зростанню рентабельності підприємств, стала єдиним успіхом М.Хрущова в економіці. Та Раднаргоспи виявилися неспроможними комплексно вирішити науково-технічні проблеми пов’язані з подальшим розвитком. 2 жовтня 1965 року Верховна Рада СРСР ухвалила рішення щодо ліквідації Раднаргоспів.

Поряд із реформами у промисловості М.Хрущовим розпочато реформування сільськогосподарської галузі: 1953 рік - постанова пленуму ЦК КПРС „Про заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР”.

Позитивні зрушення в сільському господарстві:

· підвищився рівень самоврядування в колгоспах і радгоспах;

· збільшились капіталовкладення держави у сільке господарство: за період 1951-1960-х рр. у 6 разів;

· збільшились закупівельні ціни;

· 1958 року ліквідовано машинно-тракторні станції (МТС), а їх майно передано колгоспам і радгоспам;

· 1953 року списано борги колгоспів і радгоспів та зменшено у 2,5 рази податки;

· 1956 року започатковано практику щомісячного та щоквартального фінансування колгоспників;

· 1956 року селяни отримали паспорти, що дало можливість їм вільно пересуватися у межах держави;

· у 1954-1958 рр. приріст продукції сільського господарства становив 7% щорічно;

· обсяг валової продукції зріс на 65%;

· урожайність зернових в Україні за 1950-1961 рр. зросла з 10,2 до 19,9 ц. з гектара;

· у 1962 році в УРСР зібрано рекордний урожай зернових, що перевищив 2 млрд. пудів.

Та слід зазначити, реформи другої половини 50-х – початку 60-х років в цілому мали поверховий, непослідовний та суперечливий характер, оскільки вони не зачіпали фундамент тоталітарної системи.