Військові дії на території України: червень 1941 р. – липень 1942 р

Протягом 1940-1941 рр. Гітлер, підкоривши майже всю Західну Європу, почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР.

Розробку директиви 21 – плану „Барбаросса” (воєнної операції проти СРСР) вермахт завершив ще 18 грудня 1940 року. В основу плану покладено ідею „бліцкрига” („блискавичної війни”): передбачено протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію та вийти на лінію Архангельськ – Астрахань, Україну плановано захопити в перші тижні війни.

22 червня 1941 року Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина, Японія.

Німецька армія поділялася на три групи військ: „Північ” – наступ на Ленінград, „Центр” – на Москву, „Південь” – на Київ. Український напрямок, за планом „Барбаросса”, був одним з головних. Завоювання України створювало плацдарм для прориву на Кавказ і в Закавказзя. Мета – оволодіння економічною базою та ресурсами України. Наступ на Україну здійснювала група німецьких військ „Південь”, очолювана фельдмаршалом Г.Рунштедтом, яка мала такі кількісні показники:

· 57 дивізій і 13 бригад, що діяли в складі УІ, І, ХУІІ німецьких та ІІІ і ІУ румунських армій;

· І німецької танкової групи та корпуса угорської армії за підтримки ІУ повітряного флоту Німеччини та Румунської авіації (1508500 солдат, 1144 танки, 1829 літаків).

Для оборони України створено Південно-Західний фронт на чолі з генералом М.Кирпоносом та Південний на чолі з генералом І.Тюленєвим (80 дивізій, 1412136 солдат, 8069 танків, 4696 літаків).

У липні 1941 року вирішальні бої точилися на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках. Оборона Києва тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 року.

Велике стратегічне і політичне значення мала 73-денна оборона Одеси: 4 серпня – 16 жовтня 1941 року. Стримання 18 дивізій противника, уможливлювало хід Південного фронту за Дніпро і організацію на лівобережжі Дніпра оборони. З 12 по 16 жовтня 90 тисяч бійців і командирів дислоковано на Кримський півострів, де вони взяли участь у обороні Севастополя, що тривала 250 днів: 30 жовтня 1941р. - 4 липня 1942 р.

Наприкінці 1941 року Червона армія зупинила ворога, а взимку 1941-1942 рр. завдала йому першої великої поразки. Таким чином, план „бліцкриг” було зірвано. Але дії Червоної армії протягом весни-літа 1942 р. були невдалими:

· бої за Донбас у січні-березні 1942 р. не дали результату;

· наступ військ Південно-Західного фронту на Харків у травні 1942 року завершився поразкою;

· зірвалася операція по звільненню Криму у грудні 1941- січні 1942 рр, тому у травні-червні 1942 р. війська Кримського фронту змушені були залишити Керченський півострів;

· 4 липня 1942 р. за наказом Ставки Верховного Головнокомандувача захисники Севастополя залишили місто.

Липня 1942 р., після захоплення м.Свердловська Ворошиловградської області, гітлерівцями остаточно окуповано всю територію України.

Отже, початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу, причини поразок Червоної армії криються не в слабкості СРСР, а у негативних явищах, властивих сталінському режимові. Серед них варто виокремити наступні:

· прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації, переоцінка значення радянсько-німецьких договорів та переконаність Сталіна у тому, що до перемоги над Великобританією Німеччина не наважиться напасти на СРСР;

· недоукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командними кадрами, кращі з яких стали жертвами сталінських репресій: знищено 20% командного складу Червоної армії;

· незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, які змінились напкркдодні та в ході Другої світової війни;

· амобільність частин Червоної армії;

· міжнародна ізоляція СРСР та відсутність надійних союзників;

· воєнний досвід Німеччини, яка завоювала більшу частину Європи і за воєнно-економічним потенціалом перевищувала Радянський Союз.