Звернення, розгляд яких віднесено до компетенції суду

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду (ст.ст. 52-5, 97, 106, 165-2, 165-3, 205, 236-1, 236-5, 246, 248, 276, 281, 282, 347, 352, 353, 383, 407 – 408, 408-2, 408-3, 410, 411-1, 414, 424 КПК України; ст.ст. 12, 91, 105 – 107, 111-13, 121-2 Господарського процесуального кодексу України; ст.ст. 15, 107, 117, 234 Цивільного процесуального кодексу України; ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 232 Кодексу законів про працю України).

Це зокрема:

· скарги, підвідомчі районним, районним у містах, міським чи міськрайонним судам (ст.ст. 15, 107-117, 234 Цивільного процесуального кодексу України). Це скарги щодо захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

Цивільні правовідносини: про захист права власності; відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; про захист прав споживачів; відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб; про визнання виконавчого надпису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню тощо.

Житлові правовідносини: з питань обліку громадян; про збереження житлового приміщення; бронювання житла; капітального ремонту будинку; виключення з ЖБК; поділу житлового приміщення тощо.

Земельні правовідносини: з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; розірвання договорів оренди; виділення земельних паїв у натурі тощо.

Водночас слід урахувати, що згідно з вимогами ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання правил добросусідства вирішують органи місцевого самоврядування.

Сімейні правовідносини: сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ст. 2 Сімейного кодексу України);

Трудові правовідносини: індивідуальні трудові спори про поновлення на роботі; зміну дати і формулювання причини звільнення; оплату за час вимушеного прогулу; погашення заборгованості з виплати заробітної плати; відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству тощо (ст.ст. 221 – 241-1 КЗпП України);

Окреме провадження: справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку тощо (ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України).

У судах загальної юрисдикції розглядаються також скарги на постанови про накладення адміністративних стягнень, процесуальні рішення органів дізнання і досудового слідства, які вирішуються у порядку кримінального судочинства.

· Скарги, підвідомчі господарським судам (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України). Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна; про банкрутство; за заявами органів Антимонопольного комітету України; Рахункової палати з питань, віднесених до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) тощо;

· Скарги, підвідомчі адміністративним судам (ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій. До адміністративних судів оскаржуються рішення (нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При цьому слід мати на увазі, що судовий порядок розгляду виборчих спорів не позбавляє прокурора права вжити термінових заходів до усунення істотних порушень виборчого законодавства, особливо при виявленні ознак злочину, і запобігання порушенням (див. пункт 3.3.5 цих рекомендацій).

Наведений перелік звернень, розгляд яких внесено до компетенції судів, не є вичерпним (див. Прокуратура. Людина. Держава. 2004. № 1. с. 121-122).

При розгляді звернень, віднесених до виключної компетенції судових інстанцій, необхідно вирішувати питання щодо необхідності представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Звернення, розгляд яких належить до компетенції судових інстанцій, вирішуються в органах прокуратури в разі необхідності захисту інтересів держави та громадян, які неспроможні через фізичний або матеріальний стан або з інших причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження (ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру).

У разі відсутності підстав для представництва інтересів громадян або держави в суді, по таких зверненнях в строк до 15 днів надається відповідне роз’яснення.