Український чинник в колонізації північного причорноморя. Інтеграція Криму до Російської імперії.Україна і крим у 19 ст

Інтеграція Криму до Російської імперії.Україна і крим у 19 ст.

У середині липня 1771 року, в ході російсько-турецької війни, російська армія вторглася на територію Кримського ханства, яке перебувало під протекторатом Туреччини. Війна закінчилася через 3 роки підписанням Кючук-Кайнарджійського мирного договору, за яким Кримське ханство стало незалежним від Стамбула. Натомість Російська імперія отримала фортеці Єнікале, Керч, Кінбурн та Азов, що забезпечувало їй військовий контроль над Кримом навіть після виведення звідти російської армії. Невдовзі після укладення миру калга (тобто, спадкоємець ханського престолу) Шагін-Ґірей заявив про свої претензії на трон і звернувся до російського уряду за грошовою та військовою підтримкою. Натомість його брат Девлет-Ґірей, підтриманий турецьким військом, проголосив себе ханом. Проте восени наступного року російська армія захопила Перекоп, і її командувач Олександр Суворов проголосив ханом Шагін-Ґірея, а навесні його визнав і кримський диван. Російська імператриця Катерина Друга надала Шагін-Ґіреєві чин капітана Преображенського гвардійського полку. Навесні 1782 року Шагін-Ґірей розпорядився повісити муфтія, який закликав його до вірності традиціям і законам ісламу. У ханстві спалахнуло повстання, очолене братами хана – Батир-Ґіреєм та Арслан-Ґіреєм. Незабаром повстанці проголосили Батир-Ґірея ханом, а Шаґін-Ґірей втік до російського кордону. У вересні російська армія, попри протести Туреччини, знову зайняла Кримський півострів, розбила загони повстанців і захопила в полон обох братів. 8 квітня 1783 року Катерина видала маніфест, який оголосив про ліквідацію Кримського ханства і про приєднання Криму, Тамані та Кубані до Російської імперії. Наступного дня Шагін-Ґірей зрікся престолу і намагався через Тамань втекти до Туреччини, проте з наказу князя Потьомкіна був затриманий і вивезений до Воронежа, а звідти до Калуги. Через 4 роки Шагін-Ґірей з дозволу російської влади виїхав до Туреччини і невдовзі був убитий на острові Родос. З усіх європейських держав проти анексії Криму Росією виступили тільки Франція та Пруссія. На землях ханства було створено Таврійську губернію. Російські війська знищили частину кримських феодалів, чимало татар переселилися до Туреччини, а їхні землі почали освоювати селяни з України та Росії. Приєднання Криму до Росії мало виключне значення як з огляду стратегічного – усунення постійної загрози татарсько-турецьких наскоків, так і з економічного – опанування покладів корисних копалин сприяло розвитку промисловості. Окрім цього, значний поштовх дістала торгівля з країнами Близького Сходу і Малої Азії. Україна і крим: ліквідація козацтва із-за зникнення загрози з півдня.; колонізація;похід у таврію і т.д.

український чинник в колонізації північного причорноморя

Заселення та розвиток Південної України стали можливими тільки після звільнення її від турецько-татарського володіння. Заселення відбувалось за декількома напрямками. На Півдні України царський уряд утворив Миколаївську (згодом перейменовану в Херсонську), Катеринославську і Таврійську губернії. Ці губернії, разом з утвореним після приєднання до Росії Бесарабським округом, становили Ноиоросійсько-Бе-сарабське генерал-губернаторство з центром в Одесі.Північне Причорномор'я заселялось, перш за все, завдяки самовільному переселенському рухові з Лівобережної і Правобережної України. Вирішальну роль у заселенні регіону відіграли українці. Цьому сприяло надане їм право переходу на нові землі, географічна близкість і звичні умови життя на новому місці. До середини 30-х років XIX ст. переселенський рух мав землеробський характер, проте швидкий ріст міст і вичерпання вільних резервів казенних земель збільшили роль неземле-робського міграційного руху в міста. Одним із способів заселення причорноморських губерній стали державні пожалування земель вищим придворним чинам, дворянам військової служби, козацькій старшині. На пожалувані землі поміщики спроваджували кріпосних селян зі своїх північних маєтків, у тому числі й з Росії. На землях, що управлялися казною, оселялися державні селяни. було засновано в 1794 р місто Одеса. Щоб швидше заселити місто, було оголошено, що той, хто оселиться в Одесі, буде звільнений на 10 років від податків і воїнського постою, а також отримає позичку від скарбниці на перший випадок.

16.Греко-католицька церква в підросійській україні Внаслідок трьох поділів Речі Посполитої Київська митрополія була розділена на дві частини між Австрією і Росією. Імператриця Катерина ІІ розпочала боротьбу з унійною Київською митрополією, спрямовану на її повне знищення та «поверненню» усіх вірян Російській православній церквіВже у 1787 році була видана постанова про заборону діяльності греко-католицьких друкарень, а в містах і селах зачитувались заклики до греко-католиків переходити у православ'я обіцяючи грошову допомогу. В разі появи таких бажаючих до них висилали православного священика та відділ солдат, які мали відібрати храм в греко-католиків та передати їм. 1795 року затримано під домашнім арештом митрополита Теодосія Ростоцького,, унія була ліквідована указом Катерини II у 1795, але після її смерті деякі греко-католицькі єпархії були відновлені. Митрополити І.Лісовський (1806-09), Г.Коханович (1809-14), Й.Булган (1817-38) були членами Духовної колегії, мали осідок у Петербурзі, призначалися царями і не мали апостольських освячень з Риму. за царювання Павла I, репресивні заходи до греко-католиків послабли. В 1800 році він повернув з Сибіру багатьох греко-католицьких священиків та частину відібраних храмів. Однак, ситуація докорінно змінилась після Польського повстання 1830-31. Урядом стали проводитись жорсткі акції, що допускали силове примушення до переходу у православ'я. 12.2.1839 цар Микола 1 підписав акт про ліквідацію унії в імперії і возз'єднання її з православною церквою. Єдиною територією Російської імперії де ще зберігалась греко-католицька церква залишилась Холмщина та Підляшшя. Після польського повстання 1863-64 рр.,заходи проти греко-католиків стали ще жорсткішими. Набуло поширення переселення греко-католицьких священиків в австрійську Галичину.Найдовше на теренах імперії греко-католицька церква проіснувала на Холмщині. Так, Холмське єпископство протрималось до 1871 року, а 1874 року Пратулинські мученики стали символом стійкості холмських українців у батьківській вірі.(13 греко-католицьких мирян села Пратулин розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику.)