Виступ на Нобелівському бенкеті 10 грудня 1982 року

 

Ваші Величності, Ваші Королівські Високості, Друзі!

Дякую Шведській Академії Словесності за відзначення мене премією, яка вмістила мене серед багатьох тих, хто наставляв і збагачував мої роки читача і щоденного служителя цієї самовідданої манії, якою є відправа письменника. їхні імена і їхні твори постають нині переді мною як опікунські тіні, але ще й як свідчення, нерідко докучливе, компромісу, до якого схиляє ця слава. Жорстока ця слава, у них, на мою думку, цілком заслужена, тоді як для мене вона ще один із тих уроків, якими нас вражає доля і які виявляють наше становище іграшок непередбаченого випадку, чиєю єдиною і невтішною винагородою буває, здебільшого, непорозуміння і забуття.

Ось чому цілком природно я запитую в себе, у глибині того таємного закамарку, де ми зазвичай тримаємо найсокровенніші істини, що складають нашу ідентичність, цю постійну підпору моєї праці, здатну в такий компромітовний спосіб привернути увагу на цьому суді таких суворих суддів. Без фальшивої скромности признаюся, що мені нелегко було знайти цей мотив, але хочеться вірити, що він саме той, який мене влаштовує. Хочеться, товариство, вірити, що це ще один приклад тієї шани, яку віддають поезії. Тій поезії, в силу якої численні судна, перераховані в Іліаді, старий Гомер оглядає з тим вітром, який жене їх по морю з позачасовою і казковою прудкістю. Поезії, яка тримає у струнких риштуваннях терцини Данте, всю міцну і Грандіозну будову Середньовіччя. Поезії, яку з такою переконливою і чудородною всеосяжністю зводить у нашій Америці на Висотах Мачу Пічу великий, найбільший серед нас Пабло Неруда, і звідки сочиться його тисячна туга наших несходимих прекрасних снів. Поезії, цієї таємної снаги буденного життя, яка варить горох у кухні і будить любов і відтворює у своїх дзеркалах образи.

У кожному написаному мною рядку я завше намагаюся, з більшим чи меншим успіхом, викликати прихованих духів поезії і вкласти в кожне слово свідчення мого схиляння перед її здатністю передбачення і перед її незмінною перемогою над глухими силами смерти. Отриману мною премію я вважаю, з усією скромністю, за втішну ознаку того, що вигадане мною не пустоцвіт. От я і закликаю усіх присутніх випити за те, що великий поет наших Америк Луїс Кордоса‑і‑Араґон назвав єдиною конкретною пробою людського існування: за поезію. Дякую від усього серця.

З іспанської переклав Анатоль ПЕРЕПАДЯ

 

ЗМІСТ

 

Дмитро Затонський. Ґабріель Ґарсіа Маркес

та його «Сто років самотності»5

СТО РОКІВ САМОТНОСТІ.Роман19

ПОВІСТІ

Полковникові ніхто не пише395

Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь447

ОПОВІДАННЯ

Чудесна клітка Балтасара527

Злодіїв у селі нема 534

Вдова Монтіеля557

Один звичайний день563

Стариган із крилами 566

Жінка, яка приходила о шостій 572

Щасливої дороги, сеньйоре президенте 583

САМОТНІСТЬ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ.

Нобелівська лекція Ґабріеля Ґарсії Маркеса,

виголошена 1982року606

Виступ на Нобелівському бенкеті 10 грудня 1982року...611

Літературно‑художнє видання Серія «Бібліотека світової літератури»

Ґабріель Ґарсіа Маркес

Сто років самотності.

Роман. Повісті. Оповідання. Нобелівська лекція.

З іспанської переклали Галина Вінграновська, Маргарита Жердинівська, Женев'єва Конєва, Лев Олевський, Петро Соколовський, Дмитро Стельмах, Віктор Шовкун

Редактор Олег Микитенко Коректор Галина Ревенко Художнє оформлення Бориса Валуєнка, Віктора Кудляка,Раїси Олійник Дизайн та верстка Вікторії Стрикун Технічний редактор Ніна Бабюк

Відповідальний за випуск Юрій Микитенко

Підписано до друку 05.10.2004. Формат 84 х 108 1/32. Друк офсетний. Гарнітура Dutch. Папір офсетний № 1. Умовних друк. арк. 31,92. Обліково‑вид. арк. 35,40. Умовн. фарбо‑відб. 32,92. Вид. 38. Замовл. 4‑307. Тираж 5000 прим.

ТОВ Видавничий дім «Всесвіт» Україна, 01021, Київ‑21, вул. М. Грушевського, 34/1, тел. 253‑13‑18, 253‑27‑10, факс (380‑44) 253‑06‑13. Електронна адреса: myk@vsesvit‑review.kiev.ua