Викриття і пророкування скарги

При відсутності міцної державної влади, при недостатності військових і фінансових засобів., при внутрішніх чварах і заколотах, при моральному занепаді правлячого класу і гнобленні народної маси Польська держава мала дуже небагато шансів на збереження свого існування. Це ясно усві­домлювали кращі люди польського суспільства вже па початку XVII ст. В цьому відношенні особливо відзначається проповідник Петро Скарга, який у своїх сеймових «казаннях» яскраво змалював всі слабості Речі Пос­политої і пророкував їх згубні наслідки. Проте Скарга розумів, що всі його нарікання марні, всі його викриття не вплинуть на тих, проти кого вони спрямовані.

Боже мій, – яка розкіш проникла в це царство. Від малого до великого всі відмовилось від святої поміркованості і знехтували життя старопольське, войовниче. Кожен хоче пити пиво, рідко побачиш пана без шовку, без шестірки коней, без лівреї. Пропало й піклування про Річ Посполиту. Ніхто не дбає про підтримання фортець і стін. Річ Посполита стає убогою, багатіють лише окремі доми. Завелось таке казнокрадство, що лише половина податей, які збираються з міщан і селян, доходить за призначенням. Хто перелічить усі наклепи, доноси, обмани і зради в судах? Все кровозмішання, перелюбство і лжесвідчення? А цей кривавий піт живих підданих з селян, який ллється безупинно, чи не на­кличе він кару божу на всю державу? По якому праву кмети вільні, поляки і християни убогі обертаються в кріпаків, нібито вони були куплені невільники або військовополонені? По якому праву власники роблять з ними, що хочуть? Чому ці люди не мають ні захисту, ні суду, який охороняв би їх життя, здоров’я і влас­ність? Чому ми поширюємо на них supremum dominium [верховне панування], якого самі для себе терпіти не можемо? Навіщо поводитися з ними, як з невільниками, а не як з наймитами? Що мені робити з тобою, бідна державо? Якби я був Ісайя, то я ходив би голий і босий, звертаючись до вас, злочинці і злочин­ниці закону божого! Стіни вашої Речі Посполитої тріскаються безперервно, а ви кажете: нічого, дурниці. Польща тримається безвладдям. Ви не розумієте, що не можна Польщі триматися безвладдям, що це противно розуму. Безвладдям і безтурботністю все валиться і падає; а тому що безвладдя походить від сліпоти гріховної, то вийшло б, що Польща тримається гріхами і уникає якось божої кари. Вона впаде, коли ви навіть і сподіватися не будете, і всіх вас розчавить руїнами. Нападе на вас ворог зов­нішній; скористувавшись вашими чварами, скаже: «Розділились серця їх, тепер вони загинуть». Ці чвари заведуть вас у полон, де всі вільності ваші потонуть і в сміх перетворяться. Землі і князівства великі, які з’єдналися і в одне тіло зрослися з короною, відпадуть і розірвуться... Ви будете поглинуті іншими народами, які ненавидять вас. Ви втратите не тільки государя з крові вашої і права обирати його, а й королівства і вітчизни; ви станете же­браками і вигнанцями, нікчемними бродягами, яких будуть топтати ногами там, де їх раніше вихваляли і славили.

11. ВЛАДА КОРОЛЯ В ПОЛЬЩІ (1573 – 1795 pp.)

З 1573 р. починається в Польщі період виборних королів¹. Кандидат, якого обрали, повинен був присягнути, що правитиме згідно з умовами, укладеними в так званих Генріхових статтях. Назва статей походить від імені першого виборного короля в Польщі (1573 р.) Генріха Валуа (згодом французького короля Генріха III). Генріхові статті були чинні в Польщі з 1573 р. до поділів, обмежуючи владу короля на користь шляхти (Генріхові статті, Volumina legum, т. II, стор. 897–901. Взято з «Teksty zrodkrwe», 33, стор. 10–14).

¹ 3 1573 р. починається в Польщі так звана вільна елекція viritim; короля обирає вся шляхта. Вибори государів відбувались у Польщі і раніше за Ягеллонів і навіть за П’ястів, але тоді обирала не вся шляхта.

1....Ми і наші потомки, польські королі, вони ж великі князі литовські, та ін., не повинні ні в якому разі призначати... собі наступника. А це для того, щоб завжди після смерті нашої і наших потомків короля обирала вся шляхта. Тому ні ми, ні наші потомки, польські королі, не повинні носити титулу спад­кового.

3....Ні ми, ні наші потомки не повинні посилати послів до чужих країн і приймати чужих послів без ради сенаторів...

4. Щодо війни або ополчення, ми нічого не розпочинатимемо без дозволу сейму...

6....Кожний вальний сейм призначає з числа сенаторів 16 чоловік..., які постійно перебуватимуть при нас... і без яких ні ми, ні наші потомки не повинні нічого розпочинати в поточних справах...

7. Вальний коронний сейм повинен скликатися принаймні через кожні 2 роки... А довше як 6 тижнів ми його не тримати­мемо; а перед цими сеймами... повинні бути повітові сеймики... На цих сеймиках ми повинні через своїх послів заявляти про свої потреби.

16. Через те що в нашому одруженні Річ Посполита дуже зацікавлена, ми обіцяємо і зобов’язуємось за себе і за наших ко­ролівських потомків... ніколи не одружуватись без відома і до­зволу сенату.

17....А якби... ми порушили в чому-небудь права, вільності, статті і умови або чого-небудь не виконали – в такому разі дозво­ляємо громадянам... не коритися нам¹.

¹ Шляхта згодом дуже часто користувалась цією статтею і організо­вувала законні збройні виступи (рокоші і конфедерації) проти короля.

12. ЗАНЕПАД РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В XVIII ст.