Папа дарує філіппу II корону Англії і Ірландії

(Із Зальцбурга від 14 липня 158S р.)

Війна повертається лицем до Англії, і з мирних спроб не виходить нічого. Його папське святійшество в присутності мого найласкавішого отця Зальцбурзького архієпископа у Ватикані наказав прилюдно оголосити буллу. В цій буллі англійська королева [Єлизавета] як давно засуджена єретичка позбавляється свого королівства, країни і підданих. Ці піддані, якого б стану вони не були, звільняються від присяги, в силу якої вони виконують свої обов’язки вірнопідданих.

Папа позбавляє Єлизавету всіх досі наданих їй титулів, почестей і передає їх всі цілком королю Іспанії. Він віднині повинен як законний, обраний і затверджений король Ірландії, як захисник католицької віри правити в цій країні. Він повинен перемогти королеву і добиватися підкорити собі її країну і людей. Його святійшество прилюдно проголосив його величність [Філіпа ІІ королем Іспанії, Англії і Ірландії і хоче дати йому цей титул на вічні часи, але з умовою, щоб його величність, діставши ці провінції [Англію і Ірландію], так само як неаполітанський король, повинен був давати римському престолу певну щорічну пенсію. Щоб його величність міг це зробити якнайлегше, його святійшество відпустив як грошову допомогу один мільйон крон. Половина дається в нині призначений для відплиття армади момент, а друга буде видана, як тільки піхота його величності висадиться в Англії і захопить там яку-небудь відому гавань.

7. ЗАГИБЕЛЬ «ВЕЛИКОЇ АРМАДИ»

(Повідомлення з Англії про «Велику армаду»,

одержане 19 листопада 1589 р. в Аугсбурзі a Гамбурга)

Армада короля Іспанії відпливла від португальських берегів у складі 135 парусів, утому числі: 4 галер з Неаполя, 4 португальських галеонів, 44 венеціанських кораблів і т. п.

5 липня армада прибула в Корунью і звідти повинна була вирушити у Фландрію на з’єднання з силами герцога Пермського¹, щоб потім напасти на Англію. Англійська армада стояла в той час в Плімуті.

Коли через 8 днів армада вийшла з Коруньї, вона повернула в Остенде, а потім до берегів Англії, де вона від 4 до 5 днів билася з англійською армадою. В цьому бою англійцям дісталось два судна. На одному з них був дон Педро ді Мендоза, відправлений як полонений в Англію. Через непогоду були втрачені 4 португальські галіони, які залишилися біля французького берега.

Тоді кораблі попливли далі і кинули якір біля Кале, бо вони вже не могли пройти до Дюнкерка.

У Кале вони хотіли діждатися герцога Пермського. Але він повідомив, що не зможе прибути раніше ніж через 8 днів. Адмірал відповів, що він хоче повертатися назад в Іспанію. Тимчасом англійці пустили назустріч армаді кілька палаючих кораблів, що змусило іспанців рубати якорі і поспішати у відкрите море. До того часу кожний корабель залишив по два якорі на мілині, а чотири найбільші галери зазнали аварії і зламались під Кале.

На другий день до 8 години обидві армади знову почали сутичку і вели протягом 8 годин сильну перестрілку. В цій битві іспанці втратили 4 кораблі: дві португальські галери, один корабель з Біскайї і ще один. Усі чотири пішли на дно. Три великі венеціанські кораблі залишилися біля берегів Фландрії під великою загрозою затоплення. З них два кораблі дісталися жителям Фліссінгена, а третій потонув. На одному був начальник гарнізону Севільї. Як переказують полонені, іспанці втратили в бою під Кале 4 тис. чоловік, у тому числі начальника кавалерії севільської і неаполітанської.

В цей момент іспанці ще повинні були мати 120 кораблів, хоч дехто налічував тільки 110.

Великого галеона, посланого герцогом Флорентинським, після цієї битви ніхто не бачив. Услід за цим кораблі відступили, і англійці протягом п’яти днів гнали їх аж до берегів Шотландії. Там іспанці перелічили своїх солдатів і переконалися в тому, що втратили вже 8 тис. чоловік. Вони були почасти убиті, почасти ж загинули від хвороб.

Звідти, не поповнюючи запасів провізії, армада попливла до Ірландії. Там знову загинуло два кораблі: один називався «Св. Себастьян», а другий «Св. Матвій», на обох було 465 чоловік.

Оскільки на кораблях відчувалася гостра недостача прісної води, довелося біля берегів Ірландії викинути за борт багато коней і мулів. Коли кораблі відпливли від Ірландії, головнокомандуючий герцог де-Медіна Сідонія наказав усім капітанам тримати курс на Корунью або на іншу найближчу іспанську гавань.

Протягом 10 днів усі кораблі пливли разом. Потім, внаслідок непогоди, герцог Сідонія з двадцятьма сімома кораблями відстав, і було невідомо, де він перебуває. Коли армада останній раз була вся вкупі, в ній було не більше 78 кораблів. З великих галер не залишилося жодної. Два кораблі герцога Сідонія сіли на мілину. Лише 3–4 чоловіка з його загону врятувались. Вони розповідали, що адмірал має лише 25 бочок вина, мало хліба і зовсім не має води. Його щогли ослабли і не давали змоги натягти всі паруси. 10 вересня великий корабель «Марія-делла-Роза» був викинутий на берег Ірландії. На ньому був полковник Мігель Оквендо – начальник однієї з частин цього флоту. Був на ньому також і принц Асколі, побічний син іспанського короля, двадцятивосьмирічний юнак. Крім того, на ньому було 10 знатних панів, 7 капітанів і 500 солдатів. Усі вони загинули. Врятувався тільки один чоловік, який доплив, учепившись за дерево. На цьому кораблі було 50 пушок і 25 інших металічних гармат, атакож 15 тис. дукатів – срібні реали і золото.

В той же день два великі кораблі були прибиті до берегів Ірландії. На них було 850 чоловік, з яких 700 загинуло, решта взята в полон.

Ці кораблі розбилися об берег. 12 вересня був викинутий на берег ще один великий корабель. 13 дворян, які перебували на цьому кораблі, були піймані, а 400 чоловік врятувалися на суші. З іншого корабля було знято 78 трупів. Іще на одному кораблі були взяті в полон 3 дворянин, єпископ і 79 солдатів. Решта загинула.

17 вересня загинуло два великі кораблі: «Св. Йоганн» і «Св. Мартін». Адміралом був де-Рікардо, і його корабель був мабуть чи не найбільшим у всьому флоті. На ньому було 800 солдатів, 60 португальських і 40 біскайських моряків. Всі вони уже протягом 4 днів нічого не їли.

Потім загинув ще галіон, на якому були маркіз і старий гарнізон Неаполя і Севільї. Там були також дон Алонзо де-Лайба, Местре де-Кампо – начальник міланської кавалерії. 18 вересня з Ірландії прийшла звістка, що хвилі викидають на берег багато мертвих тіл.

¹ Олександр Фарнезе, герцог Пермський, був у той чає іспанським намісником (штатгальтером) в Нідерландах.

ЗОЛОТО З НОВОЇ ІСПАНІЇ

(Повідомлення з Венеції від 12 січня 1590 р.)

Нас повідомляють з Ліона, що, за відомостями з Лісабона, 18 грудня минулого року в Севілью увійшла флотилія, яка прибула з Нової Іспанії з 8 млн. золота.

В найближчому майбутньому має прийти ще більше кораблів, які через непогоду були змушені затриматись. Вони привезуть. 4 млн. Причиною пізнього прибуття перших кораблів є та обставина, що вони тримали курс на кілька градусів вище, ніж звичайно, щоб таким чином уникнути зустрічі з англійськими корсарами, які їх чекали на звичайному градусі. З тієї самої причини і інші кораблі взяли інший [не звичайний] курс.